Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 754/10337/16

провадження № 61-16297св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт",

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідачі за зустрічним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Актив+", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", акціонерне товариство "УкрСиббанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт" на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О., від 28 вересня 2020 року.

Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Глобал Спліт" (далі - ТОВ "Глобал Спліт"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 лютого 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк", ПАТ УкрСиббанк", АТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000, у відповідності до якого останній отримав кредит у розмірі 97 836 грн зі строком повернення кредитних коштів до 05 лютого 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14 % річних. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем було надано в заставу автомобіль "SKODA ROOMSTER", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Заставна вартість предмету застави складала 97 826 грн. Позивач вказував, що на підставі договору факторингу від 18 жовтня 2018 року позивач набув право нового кредитора до відповідача за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 05 лютого 2008 року № 11294384000. Крім того, здійснено заміну заставодержателя, у зв`язку з чим він набув право заставодержателя відносно автотранспортного засобу, який виступає забезпеченням виконання зобов`язань, а саме автомобіля "SKODA ROOMSTER", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Про зміну кредитора відповідач був повідомлений, про що свідчить список згрупованих відправлень. Зазначав, що всупереч умов кредитного договору відповідач своєчасно не здійснив платежі для погашення суми заборгованості по кредиту, має значну заборгованість по нарахованим процентам. Загальна сума заборгованості відповідача становить 188 671, 72 грн та складається з: простроченого основного боргу за кредитом - 67 572, 85 грн, прострочених процентів - 26 781, 84 грн, нарахованих процентів - 1 141, 23 грн; інфляційних втрат - 84 565, 47 грн та 3 % річних - 8 610,33 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 05 лютого 2008 року

№ 11294384000 звернути стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб "SKODA ROOMSTER", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві від 02 лютого 2008 року, шляхом продажу позивачем заставного майна з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із зняттям з обліку вказаного транспортного засобу у територіальних органах з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; зобов`язати відповідача передати позивачу вказаний вище транспортний засіб з комплектом ключів, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

У січні 2018 року ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов до

ТОВ "Глобал Спліт", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Актив+" (далі - ТОВ "ФК "Актив+"), ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", АТ "УкрСиббанк" про визнання недійсними договорів факторингу.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 квітня 2015 року між

ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФК Довіра та гарантія" було укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого останнє отримало права нового кредитора до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 05 лютого 2008 року

№ 11294384000. Крім того, первісним кредитором здійснено заміну заставодержателя з АКІБ "УкрСиббанк" на ТОВ "ФК Довіра та гарантія", у зв`язку з чим останній набув права заставодержателя відносно автотранспортного засобу, який є забезпеченням виконання зобов`язань, а саме автомобіля "SKODA ROOMSTER", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 30 листопада 2016 року між ТОВ "ФК Довіра та гарантія" та ТОВ "ФК "Актив+" укладено договір факторингу № 279/ФК-16. 18 жовтня 2018 року між ТОВ "ФК "Актив+" та ТОВ "Глобал Спліт" укладено договір факторингу № 1810/ФК-2, відповідно до якого останнє стало новим кредитором за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 05 лютого 2008 року № 11294384000. Вважав, що оспорювані договори факторингу за суб`єктним складом не відповідають вимогам законодавства.

Стверджував, що перехід прав вимоги до ТОВ "ФК "Довіра та гарантія",

ТОВ "ФК "Актив+" та ТОВ "Глобал Спліт" суперечить вимогам закону, оскільки зазначені юридичні особи не є банківськими установами із відповідним статусом, правомочностями, обмеженнями та повноваженнями.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсним договір факторингу від 20 квітня 2015 року

№ 17, укладений між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", в частині відступлення прав вимоги за договором споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 05 лютого 2008 року

№ 11294384000, укладеним між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк"; визнати недійсним договір факторингу від 30 листопада 2016 року

№ 279/ФК-16, укладений між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ТОВ "ФК "Актив+", в частині відступлення прав вимоги за договором споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 05 лютого 2008 року

№ 11294384000, укладеним між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк"; визнати недійсним договір факторингу від 28 жовтня 2018 року

№ 1810/ФК-2, укладений між ТОВ "ФК "Актив+" та ТОВ "Глобал Спліт", в частині відступлення прав вимоги за договором споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 05 лютого 2008 року № 11294384000, укладеним між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва, у складі судді Панченко О. М., від 19 лютого 2020 року первісний позов ТОВ "Глобал Спліт" задоволено.

В рахунок погашення заборгованості перед ТОВ "Глобал Спліт" за договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 05 лютого 2008 року № 11294384000 звернуто стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб "SKODA ROOMSTER", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві

від 02 лютого 2008 року, шляхом продажу заставного майна ТОВ "Глобал Спліт", з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям з обліку транспортного засобу "SKODA ROOMSTER", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у територіальних органах з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України, а також наданням ТОВ "Глобал Спліт" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Зобов`язано ОСОБА_1 передати ТОВ "Глобал Спліт" транспортний засіб "SKODA ROOMSTER", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві від 02 лютого 2008 року, з комплектом ключів, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом надано належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог первісного позову у зв`язку з їх обґрунтованістю. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори факторингу відповідають вимогам, встановленим статтею 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", положенням статей 512, 514, 1077, 1079 Цивільного кодексу України, а тому правові підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року в частині позовних вимог ТОВ "Глобал Спліт" скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ТОВ "Глобал Спліт" відмовлено.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва

від 19 лютого 2020 року залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення первісних позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторони погодили порядок позасудового врегулювання спору у випадку невиконання зобов`язань, а тому вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений позивачем спосіб не можуть бути задоволені в судовому порядку, оскільки такий порядок звернення стягнення на предмет застави визначений як умовами кредитного договору, так і положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) як позасудовий. У частині вирішення зустрічних позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що оспорювані договори факторингу укладені з дотриманням положень чинного цивільного законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала її подала

У касаційній скарзі ТОВ "Глобал Спліт" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанціїі залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі

№ 6-7цс13 та від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що обирати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, одним із яких є рішення суду, належить заставодержателю, отже висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні первісних позовних вимог є помилковим. ТОВ "Глобал Спліт" наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 травня 2017 року у цій справі, яким було звернуто стягнення на предмет застави шляхом продажу заставного майна, а 04 липня 2017 року відкрито виконавче провадження, не врахував, що боржником не здійснено жодної оплати в рахунок погашення заборгованості.

Судове рішення оскаржується лише у частині вирішення первісних позовних вимог, тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягає в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Глобал Спліт" без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000, у відповідності до якого останній отримав кредит в сумі 97 836 грн зі строком повернення кредитних коштів до 05 лютого 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 передав в заставу автомобіль "SKODA ROOMSTER",

2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві

від 02 лютого 2008 року. Заставна вартість предмету застави складає

97 826 грн.

У відповідності до пункту 8.2 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000 звернення стягнення на предмет застави здійснюється: на підставі рішення суду; шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення.

20 квітня 2015 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "ФК Довіра та гарантія" було укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого позивач набув право нового кредитора до відповідача за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 05 лютого

2008 року № 11294384000. Первісним кредитором здійснено заміну заставодержателя з АКІБ "УкрСиббанк" на ТОВ "ФК Довіра та гарантія" щодо автомобіля "SKODA ROOMSTER", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Про зміну кредитора відповідач був повідомлений, про що свідчить список згрупованих відправлень.

30 листопада 2016 року між ТОВ "ФК Довіра та гарантія" та ТОВ "Фінансова компанія "Актив+" укладено договір факторингу № 279/ФК-16, відповідно до якого останнє стало новим кредитором у кредитно-заставних правовідносинах зі ОСОБА_1

18 жовтня 2018 року між ТОВ "Фінансова компанія "Актив+" та ТОВ "Глобал Спліт" укладено договір факторингу № 1810/ФК-2. Відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ТОВ "Глобал Спліт" стало новим кредитором за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000 становить

188 671,72 грн та складається з: простроченого основного боргу за кредитом - 67 572, 85 грн, прострочених процентів - 26 781, 84 грн, нарахованих процентів - 1 141, 23 грн, інфляційних втрат - 84 565, 47 грн та 3 % річних - 8 610,33 грн.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Аналогічні положення містяться у статті 1 Закону України "Про заставу".

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У відповідності до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

За змістом статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставне майно, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Аналогічний по суті висновок зроблено у постановах Верховного Суду

від 25 квітня 2019 року у справі № 523/8653/15-ц (провадження

№ 61-43889св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 638/11078/15-ц (провадження № 61-13782св18), від 31 липня 2019 року у справі

№ 461/12019/15-ц (провадження № 61-19390св18), від 01 вересня 2020 року у справі № 372/2507/17 (провадження № 61-45056св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Умови укладеного між сторонами договору є обов`язковими для його сторін та їх правонаступників.

Судами встановлено, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом до ОСОБА_1, просив суд звернути стягнення на заставне майно (автомобіль) шляхом продажу предмета застави заставодержателем будь-якій третій особі в рахунок погашення боргових зобов`язань боржника перед кредитором.

У відповідності до пункту 8.2 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000 від 05 лютого 2008 року звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду або шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення.

Згідно з пунктом 8.3 договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

Відповідно до пункту 8.4 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000 від 05 лютого 2008 року у разі невиконання позичальником вимог, зазначених в повідомленні, вказаному у пункті 8.3 цього договору, банк здійснює звернення стягнення у порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) .

При зверненні стягненні в позасудовому порядку сторони погодили, що банк має право на власний розсуд обрати один із таких способів звернення стягнення на предмет застави: передача предмета застави у власність банку в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов`язання в порядку, встановленому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) ; продаж банком предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах в порядку, встановленому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) (пункт 8.5 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Глобал Спліт" про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу будь-якій третій особі в рахунок погашення зобов`язань боржника перед кредитором, оскільки такий спосіб звернення стягнення на заставне майно сторони договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000 визначили як позасудовий, що відповідає положенням статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-14-203цс19).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виникнення перешкод для заставодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет застави на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000 від 05 лютого 2008 року. Отже, позивачем не обґрунтовано порушення, невизнання або оспорення права, за захистом якого він звернувся до суду.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що позивач не довів реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження на підставі статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також надсилання боржнику повідомлення у відповідності до пункту 8.3 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11294384000 від 05 лютого 2008 року.

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14, відхиляються судом, оскільки у зазначений справах суд касаційної інстанції висловлював правову позицію про те, що реалізація майна, яке є предметом застави, яка проведена в межах ліквідаційної процедури, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Таким чином, у зазначених постановах та у справі, яка переглядається, встановлені судами фактичні обставини є різними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович