Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 333/4042/17

провадження № 61-11266св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Запоріжжя,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року у складі судді Круглікової А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2018 року Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Запоріжжя (далі - Шевченківське ОУПФУ в м. Запоріжжя) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу надмірно виплаченої пенсії.

На обґрунтування позову позивач посилався на таке. 19 січня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя, управління), яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 (988-2016-п) "Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" реорганізовано в Шевченківське ОУПФУ м. Запоріжжя, із заявою про призначення йому пенсії за віком у порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) . На підставі наданих документів УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя починаючи з 30 листопада 2016 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Проте після проведення перевірки встановлено, що при первинному зверненні за призначенням пенсії ОСОБА_1 надав документи, які містять неправдиву інформацію, що призвело до призначення пенсії у завищеному розмірі, зокрема утворилась переплата у розмірі 34 345,93 грн за період з 30 листопада 2016 року до 31 травня 2017 року. На адресу відповідача позивач направив лист-повідомлення про зміну розміру пенсії внаслідок перевірки достовірності інформації в довідках, наданих для призначення пенсії. ОСОБА_1 дії позивача щодо зменшення основного розміру не оскаржував, проте погашати суму переплати, яка утворилась внаслідок подання документів, що містять недостовірну інформацію, відповідач відмовився.

З урахуванням наведеного, Шевченківське ОУПФУ в м. Запоріжжя просило стягнути з ОСОБА_1 суму переплати пенсії за віком у розмірі 34 345,93 грн.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Шевченківського ОУПФУ у м. Запоріжжя 34 345,93 грн - переплати пенсії за віком.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при первинному зверненні за призначенням пенсії до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя надав останньому недостовірні документи, необхідні для призначення пенсії, тобто в цьому випадку у спірних правовідносинах наявна недобросовісність з боку набувача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у позивача були всі наявні підстави для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача надміру виплаченої пенсії, оскільки відповідач при зверненні за призначенням пенсії надав позивачеві довідки, в яких міститься недостовірна інформація.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, позивач не надав до суду докази, які мали істотне значення для вирішення справи та які повністю спростовують вимоги позивача, зокрема, архівні довідки від 14 червня 2017 року № К-11/510 та від 26 квітня 2017 року № К-17/472.

У серпні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ (460-20) .

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX (460-20) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 19 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії (а. с. 5).

До заяви він додав довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт, трудову книжку, військовий квиток, документи про освіту, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року та архівні довідки від 02 грудня 2014 року № К-248, від 02 грудня 2014 року № К-247, від 02 грудня 2014 року № К-248/а, від 02 грудня 2014 року № К-247/б про стаж та заробітну плату в районах Крайньої Півночі з 27 серпня 1979 року до 30 вересня 1987 року, видані адміністрацією Омсукчанського району Магаданської області (а. с. 5-12).

Відповідно до протоколу від 23 січня 2017 року № 375 та на підставі зазначених документів, УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя, починаючи з 30 листопада 2016 року, відповідно до чинного на той час пенсійного законодавства ОСОБА_1 призначено пенсію за віком (а. с. 4).

24 січня 2017 року УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя направило запит за вих. № 952/07 до відділу Пенсійного фонду Російської Федерації в Омсукчанському районі Магаданської області (далі - ПФ РФ в Омсукчанському районі Магаданської області) про проведення перевірки довідки про заробітну плату та про роботу, що дає право на дострокову пенсію за віком (а. с. 24).

09 лютого 2017 року спеціалістом УПФУ до архівного відділу адміністрації Омсукчанського району направлено лист за вих. № 1565/02 з проханням підтвердити факт видачі ОСОБА_1 довідки про заробітну плату від 02 грудня 2014 року № К-248, довідки про стаж від 20 січня 2017 року №К-4 та відповідність їх первинним документам (а. с. 26).

31 березня 2017 року архівним відділом адміністрації Омсукчанського міського округу направлено лист на адресу УПФУ Комунарського району м. Запоріжжя. Із зазначеної відповіді вбачається, що архівним відділом адміністрації Омсукчанського міського округу за запитом ОСОБА_1, 1956 року народження, у 2014 році видавались довідки про стаж та заробітну плату за час праці в будівельно-монтажному управлінні № 8 Омсукчанський району Магаданської області від 24 листопада 2014 року (виконавець ОСОБА_2.), довідки надіслані поштою 09 грудня 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Також зазначено, що надіслані управлінням копії довідок про заробітну плату та стаж роботи ОСОБА_1 за час роботи в Омсучанському будівельно-монтажному управлінні № 8 архівним відділом адміністрації Омсукчанського міського округу за підписом начальника архівного відділу Кофанової А. К. не видавалися. З 2015 року адміністрація Омсучанського району перейменована в адміністрацію Омсукчанського міського округу, у зв`язку з чим у довідці від 11 січня 2017 року № К-4/13 не відповідає бланк, а текст, печатка, підпис начальника архівного відділу підроблені. Архівна довідка від 24 листопада 2014 року № К-248/1758 не відповідає даним раніше виданої довідці у 2014 році із заробітної плати за час роботи в Омсучанському будівельно-монтажному управлінні № 8. Має місце факт підробки підпису начальника архівного відділу адміністрації. Щодо виконавця запиту ОСОБА_2 проводиться службова перевірка (а. с. 13).

13 березня 2017 року на адресу відділу ПФ РФ в Омсукчанському районі Магаданської області повторно направлено запит про проведення перевірки довідки про заробітну плату та про роботу, що дає право на дострокову пенсію за віком (а. с. 23).

17 травня 2017 року на адресу управління надійшли архівна довідка від 26 квітня 2017 року № 17/471 та пояснювальна до неї записка від 25 квітня 2017 року

№ К-17/473, у якій зазначено, що ОСОБА_1 прийнято з 01 квітня 1980 року старшим інженером з експлуатації будівлі РДК, з 24 липня 1980 року йому надано відпустку за відпрацьований час з подальшим звільненням.

Також відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 з 01 грудня 1979 року працював на 0,5 ставки акомпаніатором театру ляльок районного будинку культури, а з 16 березня 1980 року - на 0,5 ставки керівником естрадного колективу (а. с. 17, 18).

У матеріалах справи міститься лист-запит від 30 березня 2017 року надісланий на адресу архівного відділу адміністрації Омсукчанського міського округу з проханням надіслати на адресу управління довідку про стаж роботи за сумісництвом з 03 вересня 1979 року до 30 вересня 1987 року аккомпаніатором театру ляльок та керівником естрадного колективу, а також підтвердити факт видачі довідки про заробітну плату від 02 грудня 2014 року № К-248/а та її відповідність первинним документам (а. с. 25).

На зазначений лист-запит надійшла відповідь, відповідно до якої на адресу управління 28 квітня 2017 року було направлено пакет документів-довідок про стаж роботи та заробіток ОСОБА_1

10 травня 2017 року на адресу ОСОБА_1 УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя надіслано лист, у якому повідомлено відповідача про перегляд та зміну розміру призначеної йому пенсії, зазначені підстави щодо цього перегляду.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оскарження зазначеного рішення ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 (z0374-03) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (z0374-03) (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім`ї тощо.

Відповідно до частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Виходячи зі змісту зазначених норм, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження факту допущення відповідачем зловживань, які є підставою для стягнення надміру виплачених коштів.

Доводи заявника про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій довідок від 26 квітня 2017 року № К-17/472 та від 14 червня 2017 року

№ К-11/510 є безпідставними, оскільки ці довідки досліджувалися судами та їм надана відповідна правова оцінка. Крім того, такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про розгляд справи судом першої інстанції без участі відповідача суд не бере до уваги, оскільки ОСОБА_1 скористався правом на подання заяви про перегляд заочного рішення та на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та реалізував своє процесуальне право щодо спростування доводів позивача та подання доказів. Розгляд справи у суді першої інстанції за його відсутності не призвів до неправильного встановлення обставин справи та її вирішення.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний