розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2018 року у складі судді Гетьмана В. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі - ПАТ "Сумигаз") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 22 червня 2001 року вона працювала у Конотопському управлінні по експлуатації газового господарства ПАТ "Сумигаз" на посаді юрисконсульта за безстроковим трудовим договором.

З квітня 2009 року вона знаходилась у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, а у серпні 2009 року їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приступила до роботи, а 02 липня 2012 року її попередили про скорочення посади юрисконсульта з 03 вересня 2012 року, що було погоджено зборами профспілки, які відбулися за її відсутності.

Вказувала, що з 22 серпня 2012 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, під час якої 01 листопада 2014 року її було переміщено на посаду юрисконсульта ПАТ "Сумигаз".

Після виходу з відпустки, 26 червня 2015 року вона приступила до роботи і цього ж дня її було попереджено про скорочення з 26 червня 2015 року.

Наказом голови правління ПАТ "Сумигаз" від 26 червня 2015 року № 342к її звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вважає, що при її звільненні не було дотримано норм чинного законодавства.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд скасувати наказ про її звільнення від 26 червня 2015 року, поновити її на посаді юрисконсульта ПАТ "Сумигаз" у м. Конотоп, зобов`язати ПАТ "Сумигаз" анулювати записи про скорочення в трудовій книжці, період з 26 червня 2015 року до моменту розгляду справи у суді і винесення остаточного рішення по справі вважати вимушеним прогулом, стягнути з ПАТ "Сумигаз" на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26 червня 2015 року по дату винесення рішення по справі.

Короткий зміст судових рішень

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 02 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ голови правління ПАТ "Сумигаз" від 26 червня 2015 року № 342к про звільнення ОСОБА_1, юрисконсульта ПАТ "Сумигаз" з роботи 26 червня 2015 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПАТ "Сумигаз" з розташуванням робочого місця у м. Конотопі. Стягнуто з ПАТ "Сумигаз" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 червня 2015 року до 02 лютого 2016 року у розмірі 27 262,72 грн з відрахуванням податків, обов`язкових зборів та платежів. У решті позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року скасовано рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 лютого 2016 року, а справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 06 вересня 2016 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 вересня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 вересня 2016 року та рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1, юрисконсульта ПАТ "Сумигаз" з роботи 26 червня 2015 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПАТ "Сумигаз" з розташуванням робочого місця у м. Конотоп Сумської області.

Стягнуто з ПАТ "Сумигаз" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 червня 2015 року по 15 листопада 2018 року у сумі 152 276, 64 грн з відрахуванням податків, обов`язкових зборів та платежів.

Рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не було дотримано вимог чинного трудового законодавства України, а тому позовні вимоги у частині скасування спірного наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 червня 2015 року по 15 листопада 2018 року підлягають задоволенню.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, місцевим судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ПАТ "Сумигаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи, пов`язані зі змінами в організації виробництва і праці товариства.

Заявником було дотримано положення чинного трудового законодавства під час звільнення позивача.

Місцевим судом неправильно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як не було враховано той факт, що заявником було виконано рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 лютого 2016 року у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

25 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Частково задоволено клопотання ПАТ "Сумигаз" про зупинення виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2018 року.

Відмовлено у зупиненні вказаного рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В іншій частині виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2018 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справи.

14 грудня 2020 року у зв`язку з обранням судді ОСОБА_4 до Великої Палати Верховного Суду призначено проведення повторного автоматичного визначення судді. Автоматизованою системою розподілу справ справу призначено судді-доповідачу Ткачуку О. С. у складі колегії суддів Петрова Є. В. та Калараша А. А. для розгляду вищезазначеної касаційної скарги.

При вивченні даного касаційного провадження суддя Верховного Суду Ткачук О. С. заявив самовідвід з підстав, визначених частиною четвертою статті 37 ЦПК України.

18 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву судді Ткачука О. С. про самовідвід. Справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

21 грудня 2020 року справу розподілено судді-доповідачу Грушицькому А. І.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 з 22 червня 2001 року прийнята на роботу до Конотопського управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Сумигаз" (далі - Конотопського УЕГГ ПАТ "Сумигаз") на посаду юрисконсульта за безстроковим трудовим договором (т. 1 а.с. 17-19, 57-58).

З квітня 2009 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці в зв`язку з вагітністю та пологами, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, а у серпні 2009 року їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

22 червня 2012 року ОСОБА_1 приступила до роботи.

Рішенням правління ПАТ "Сумигаз" від 27 червня 2012 року було визначено перспективні принципи побудови організаційної структури підприємства, в пункті 3 якого визначено принцип проведення змін в організації виробництва та праці товариства за напрямом централізації адміністративного управління.

Протоколом № 11 від 27 червня 2012 року правлінням ПАТ "Сумигаз" прийнято рішення про впровадження принципів централізації управління на основі дослідження змін в організаційній структурі Конотопського УЕГГ ПАТ "Сумигаз", доручено начальнику управління впровадити зміни організаційної структури Конотопського управління за напрямом централізації адміністративного управління (т. 1 а.с. 169-171).

На виконання даного рішення керівництвом Конотопського УЕГГ ПАТ "Сумигаз" 02 липня 2012 року було прийнято рішення про скорочення посади юрисконсульта Конотопського управління ПАТ "Сумигаз" (т. 1 а.с. 172).

02 липня 2012 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади юрисконсульта з 03 вересня 2012 року та наступне звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, запропоновано їй переведення на вільну вакансію контролера газового господарства (т. 1 а.с. 59).

Роботодавець звернувся до профспілкового комітету за наданням згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, 07 серпня 2012 року така згода була отримана (т. 1 а.с. 60).

ОСОБА_1 звернулась до роботодавця із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6 років і така відпустка їй надавалась відповідно до наказів, які видавались начальником Конотопського УЕГГ ПАТ "Сумигаз" у період з 22 серпня 2012 року по 25 червня 2015 року (т. 1 а.с. 61-66).

Відповідно до наказу ПАТ "Сумигаз" № 184 від 17 жовтня 2014 року "Про впровадження нової організаційної структури" 24 жовтня 2014 року прийнято наказ № 233 "Про скорочення штату та чисельності працівників" (т. 1 а.с. 67-70).

З 01 листопада 2014 року на виконання рішення наглядової ради ПАТ "Сумигаз" про ліквідацію (закриття) відокремлених підрозділів (філій) та затвердження нової організаційної структури ПАТ наказом № 184 від 17 жовтня 2014 року у товаристві було введено нову організаційну структуру, згідно з якою ліквідовані (закриті) відокремлені підрозділи (філії) ПАТ Сумигаз, зокрема, Конотопське УЕГГ, створені на базі ліквідованих відокремлених підрозділів (філій) ПАТ "Сумигаз" виробничі структурні підрозділи, зокрема Конотопське УЕГГ.

Згідно наказу № 249 від 31 жовтня 2014 року юрисконсульта Конотопського УЕГГ ОСОБА_1 переміщено до ПАТ "Сумигаз" з 01 листопада 2014 року з розташуванням робочого місця у м. Конотоп (т. 1 а.с. 71).

За заявою ОСОБА_1 згідно наказу ПАТ "Сумигаз" від 26 червня 2015 року було перервано відпустку юрисконсульта ПАТ "Сумигаз" для догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку і вона приступила до виконання своїх обов`язків (т. 1 а.с. 74 ).

Наказом ПАТ "Сумигаз" № 342к від 26 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи 26 червня 2015 року з посади юрисконсульта ПАТ "Сумигаз" у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 78).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до положень статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Частиною першою статті 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Частиною восьмою статті 43 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Місцевим судом правильно було враховано ті обставини, що позивача звільнено з посади юрисконсульта ПАТ "Сумигаз" 26 червня 2015 року, разом з тим доказів про попередження позивача про наступне її звільнення з зазначеної посади не пізніше ніж за два місяці матеріали справи не містять.

Відповідно до попередження про скорочення посади юрисконсульта з 03 вересня 2012 року та наступне звільнення, ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення з 03 вересня 2012 року з посади юрисконсульта Конотопського управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Сумигаз". Попередження працівника про звільнення з 26 червня 2015 року з посади юрисконсульта ПАТ "Сумигаз" відповідачем здійснено не було.

Місцевий суд правильно взяв до уваги й ту обставину, що роботодавцем не було дотримано при звільненні позивача й вимоги статті 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди на її звільнення виборного органу первинної профспілкової організації.

Обґрунтовано не враховано посилання роботодавця як на доказ такої згоди на висновок профспілкового комітету від 07 серпня 2012 року, оскільки він суперечить обставинам справи та не узгоджується із положеннями частини восьмої статті 43 КЗпП України.

Вказана згода профспілкового органу, на момент звільнення ОСОБА_1 26 червня 2015 року вичерпала свою дію за часом.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що на момент звільнення відповідачем пропонувались позивачеві усі наявні вакантні посади для працевлаштування.

На вказані обставини було акцентовано увагу Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року під час перегляду цієї справи.

Незгода ПАТ "Сумигаз" з розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який було стягнуто на користь позивача, є необґрунтованою.

У матеріалах справи відступні відомості щодо виконання ПАТ "Сумигаз" рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 лютого 2016 року у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Заявником під час розгляду справи не було надано доказів того, що за період з лютого по червень 2016 року ОСОБА_1 було здійснено виплату заробітної плати чи інших платежів.

Вказаним обставинам апеляційним судом було надано належну оцінку під час апеляційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Судді	А. І. Грушицький
	А. А. Калараш
	Є. В. Петров