Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 752/20211/18

провадження № 61-18075св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року в складі судді Мазур Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року в складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Олійника В. І., Голуб С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Акціонерної компанії "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал") про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що з 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 працював на посаді директора департаменту безпеки ПрАТ "АК "Київводоканал". З моменту виявлення позивачем ряду грубих порушень на підприємстві голова правління Новицький Д. Ю. вирішив замінити його на іншу людину, запропонувавши добровільне звільнення з посади. Проте позивач відмовився від такої пропозиції, у зв`язку з чим отримав відповідь, що буде звільнений в будь-який спосіб. На виконання вказаних погроз 22 серпня 2018 року позивачу вручили для ознайомлення попередження без дати та номеру про скорочення його посади, а після виходу з лікарняного наказ від 11 вересня 2018 року № 647-Д про звільнення з роботи з 11 вересня 2018 року у зв`язку з скороченням штату працівників. Після ознайомлення з вказаним наказом, позивачу видали його примірник та трудову книжку, але без надання довідки про розмір заробітної плати, як він цього вимагав. Позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи, на якого розповсюджуються певні гарантії по захисту його прав на працевлаштування, а тому після отримання наказу про звільнення, він повністю не погодився з ним, про що написав раніше у попередженні про звільнення 22 серпня 2018 року. Крім того, звільнення позивача відбувалось без згоди профспілкового комітету, який повинен запросити позивача на розгляд цього питання у випадку звернення до нього роботодавця. Внаслідок незаконного звільнення, позивачу також було завдано моральної шкоди, оскільки він втратив нормальний життєвий зв`язок, необхідний для зусиль організації свого життя.

Посилаючись на викладене та з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі на посаді директора департаменту безпеки ПрАТ "АК "Київводоканал" з 11 вересня 2018 року; скасувати запис у його трудовій книжці про звільнення з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України; стягнути з ПрАТ "АК "Київводоканал" на його користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 вересня 2018 року по день ухвалення судового рішення, моральну шкоду в розмірі 134 028,00 грн, судові витрати, пов`язані з послугами адвоката в розмірі 100 000,00 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертного дослідження в розмірі 3 723,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем при звільненні позивача з займаної ним посади дотримано вимоги трудового законодавства, позивач не будучи членом первинної профспілкової організації, звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників відповідача та відмовився від переведення на іншу посаду з урахуванням його заяви про звільнення із займаної посади до закінчення встановленого строку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених, обґрунтовано виходив з того, що у відповідача мало місце зміна організаційної структури шляхом скорочення штатних одиниць, позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення і запропоновано вільну посаду - провідний інженер відділу економічної безпеки управління з питань безпеки та забезпечення режимної охорони, від якої він відмовився, а також враховуючи заяву позивача від 11 вересня 2018 року про звільнення його із займаної посади до закінчення двомісячного строку, у зв`язку із чим відповідач мав всі підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди неправильно встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, неповно та неналежно оцінили наявні в матеріалах справи докази, зокрема попередження про звільнення оформлене неналежним чином, оскільки воно не містить дати та вихідного номера, позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни, а тому на нього розповсюджуються певні гарантії щодо захисту його прав на працевлаштування. Крім того, позивач крім займаної посади, з якої якого звільнили, є також членом правління у вказаному товаристві, а тому за загальними правилами порядок його звільнення відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства та визначається установчими документами товариства, на підставі яких воно діє. Суди не з`ясували чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, оскільки відповідно до наказу "Про впровадження організаційної структури ПрАТ "АК "Київводоканал" скоротили посаду заступника генерального директора з питань безпеки - директора департаменту безпеки - 1 штатну одиницю, проте ввели посаду начальника управління - 1 штатну одиницю, що свідчить про те, що займану ним посаду фактично не скоротили, а здійснили її перейменування з тими самими обов`язками, які виконував позивач, проте останньому була запропонована значно нижча посада та з меншим посадовим окладом. З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, наказу відповідача про звільнення позивача з роботи у зв`язку з скороченням штату працівників, вбачається упереджене та дискримінаційне ставлення керівництва компанії до позивача. Суди безпідставно відмовили позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, завданої останньому внаслідок незаконного звільнення. Судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача про те, що ним були понесені судові витрати, які пов`язані з витратами на послуги адвоката та на проведення експертного дослідження.

Доводи особа, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ПрАТ "АК "Київводоканал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило скаргу відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом голови правління ПрАТ "АК "Київводоканал" від 31 серпня 2016 року № 348-К ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника генерального директора з питань безпеки - директора департаменту безпеки з 01 вересня 2016 року зі строком випробування на два місяці з посадовим окладом 25 025,00 грн щомісячно та встановлено доплату за науковий ступінь "кандидат юридичних наук" в розмірі 15 % посадового окладу (а. с. 24).

Наказом ПрАТ "АК "Київводоканал" від 20 серпня 2018 року № 352 "Про впровадження організаційної структури ПрАТ "АК "Київводоканал", з метою оптимізації та підвищення ефективності роботи структурних підрозділів товариства, удосконалення організації праці, раціонального використання трудових ресурсів товариства та виконання протоколу засідання Наглядової ради ПрАТ "АК "Київводоканал" від 17 серпня 2018 року № 17/08/18-1, в товаристві з 20 серпня 2018 року запроваджено нову організаційну структуру.

За змістом цього наказу, серед низки інших посад, зі штатного розпису також виведена та скорочена, зокрема, посада заступника генерального директора з питань безпеки - директора департаменту безпеки, яку обіймав позивач. Указаним наказом посадових осіб відповідача зобов`язано розробити нові положення, посадові інструкції та здійснити перерозподіл обов`язків між заступниками генерального директора, а директора департаменту управління персоналом зобов`язано не пізніше ніж за два місяці до наступного вивільнення, ознайомити працівників ПрАТ "АК "Київводоканал", посади яких скорочуються, з цим наказом та попередити про їх наступне вивільнення із одночасним запропонуванням іншої роботи, що відповідає їх спеціальності, а в разі відсутності такої роботи запропонувати їм іншу роботу. При неможливості або відмові працівників від працевлаштування провести звільнення за скороченням штату згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України (а. с. 9).

Головою правління - генеральним директором Новицьким Д. Ю. 22 серпня 2018 року видано попередження ОСОБА_1 про скорочення посади заступника генерального директора з питань безпеки - директора департаменту безпеки ПрАТ "АК "Київводоканал" та запропоновано іншу роботу на посаді провідного інженера відділу економічної безпеки управління з питань безпеки та забезпечення режимної охорони з посадовим окладом в розмірі 10 750,00 грн щомісячно.

Одночасно цим попередженням позивача повідомлено, що у разі відмови від запропонованої йому роботи, його буде звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами організації виробництва і праці та скороченням штату працівників 21 листопада 2018 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

У графі під підписом голови правління - генерального директора, містяться підписи позивача про отримання копії попередження та повідомлення про те, що він не згоден із запропонованою йому посадою провідного інженера відділу економічної безпеки управління з питань безпеки та забезпечення режимної охорони ПрАТ "АК "Київводоканал" (а. с. 7).

ОСОБА_1 11 вересня 2018 року подав на ім`я голови правління - генерального директора ПрАТ "АК "Київводоканал" Новицького Д. Ю. заяву, в якій просив звільнити його з роботи з 11 вересня 2019 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України зі скороченням терміну попередження про майбутнє звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та удосконаленням організаційної структури товариства (а. с. 22).

Наказом відповідача від 11 вересня 2018 року № 647-к, на підставі поданої заяви, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника генерального директора з питань безпеки - директора департаменту безпеки з 11 вересня 2018 року у зв`язку із скороченням штату працівників, згідно статті 40 КЗпП України; здійснено повний розрахунок та виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку згідно статті 44 КЗпП України, у тому числі за один календарний день невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2017 року та за один календарний день щорічної відпустки за період роботи з 01 вересня 2018 року до 11 вересня 2018 року (а. с. 5).

Крім того, відповідно до наказу від 11 вересня 2018 року № 383 позивачу надано матеріальну допомогу в розмірі чотирьох посадових окладів у зв`язку зі звільненням та припиненням трудової діяльності в ПрАТ "АК "Київводоканал" (а. с. 25).

Згідно з довідкою, наданою Об`єднанням первинних профспілкових організацій "ПрАТ "АК "Київводоканал" від 29 листопада 2018 року № 32, ОСОБА_1 заяв на вступ до Об`єднання не подавав, членом Об`єднанням первинних профспілкових організацій "ПрАТ "АК "Київводоканал" не був та членських внесків не сплачував.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівника з ініціативи адміністрації на зазначених підставах без їх згоди не допускається. Разом із цим, при наявності письмового прохання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення, який є обов`язковим тільки для адміністрації, працівник може бути звільнений до його закінчення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штатних одиниць, зокрема й посади заступника генерального директора з питань безпеки - директора департаменту безпеки, яку обіймав позивач, останнього належним чином попереджено про наступне звільнення і запропоновано вільну у товаристві посаду - провідний інженер відділу економічної безпеки управління з питань безпеки та забезпечення режимної охорони, від якої він відмовився, та до закінчення двомісячного строку попередження подав заяву про звільнення його з роботи 11 вересня 2018 року, тобто відповідач при звільненні позивача не порушив вимоги статті 49-2 КЗпП України та мав всі законні підстави для його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

При цьому, вирішуючи спір, суди обґрунтовано визнали безпідставними доводи позивача про те, що його звільнено за відсутності згоди органу первинної профспілкової організації, оскільки, відповідно до наявності в матеріалах справи довідки, виданої Об`єднанням первинних профспілкових організацій "ПрАТ "АК "Київводоканал" від 29 листопада 2018 року, ОСОБА_1 не був членом органу первинної профспілкової організації ПрАТ "АК "Київводоканал".

Доводи касаційної скарги про те, що попередження про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України оформлене неналежним чином, оскільки воно не містить дати та вихідного номера, не заслуговують на увагу, тому що не впливають на дотримання порядку та строків звільнення позивача з посади за наявності його заяви та не спростовують факт скорочення посади заступника генерального директора з питань безпеки - директора департаменту безпеки, яку обіймав позивач.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що позивач був членом правління ПрАТ "АК "Київводоканал", а тому порядок його прийняття та звільнення відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства, то вони не заслуговують на увагу, оскільки на посаду заступника генерального директора з питань безпеки - директора департаменту безпеки, яку обіймав позивач, останній був призначений наказом голови правління - генеральним директором Новіцьким Д. Ю., предметом вказаного трудового спору є правомірність звільнення позивача саме з зазначеної посади, а не припинення з ним договірних відносин (контракту) як з членом правління товариства.

Пунктом 7.1.2 наявного в матеріалах справи договору (контракту) від 17 листопада 2016 року, укладеного між ПАТ "АК "Київводоканал" та ОСОБА_1, як членом правління ПАТ "АК "Київводоканал", визначено, що цей договір припиняється достроково одночасно з достроковим припиненням повноважень члена правління, зокрема у разі розірвання трудових відносин члена правління з товариством. Пунктом 7.3 договору встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 7.1.2 цього договору, повноваження члена правління припиняються з моменту розірвання трудових відносин з товариством.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Доводи касаційної скарги на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська