відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Одіс Пабліситі Груп", товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Лізинг", ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого

2013 року у складі судді Островського Л. Є. та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Беркій О. Ю., Максюти І. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2011 року публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" (далі - ПАТ "Індустріально-експортний банк") (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі -

ПАТ "Креді Агріколь Банк") звернулося до суду з позовом до товариства

з обмеженою відповідальністю "Одіс Пабліситі Груп" (далі -

ТОВ "Одіс Пабліситі Груп"), товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Лізинг" (далі -ТОВ "Капітал Лізинг"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 19 грудня 2008 року між ПАТ "Індустріально-експортний банк" та ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" було укладено кредитний договір № 058/08, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відзивну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 700 тис. грн на строк

з 19 грудня 2008 року по 18 грудня 2011 року включно з процентною ставкою 27 % річних, а 25 грудня 2008 року в рамках кредитної лінії ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" було надано кредит у розмірі 500 тис. грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за указаним кредитним договором 19 грудня 2008 року між ПАТ "Індустріально-експортний банк"

та ТОВ "Капітал Лізинг", ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено три окремі договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов`язались перед кредитором відповідати у повному обсязі за виконання позичальником ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" усіх зобов`язань, які виникли

з указаного кредитного договору. Встановлено, що відповідальність кожного з поручителів і боржника є солідарною.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов`язання,

ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" належно їх не виконував, внаслідок чого станом

на 24 вересня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 956 381,45 грн, яку ПАТ "Індустріально-експортний банк" просило стягнути у солідарному порядку з боржника та поручителів.

З урахуванням уточних позовних вимог, ПАТ "Індустріально-експортний банк" просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2008 року у солідарному порядку

у розмірі 956 381,45 грн, нараховану станом на 24 вересня 2012 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 11 лютого 2013 року позов ПАТ "Індустріально-експортний банк" задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ТОВ "Одіс Пабліситі Груп",

ТОВ "Капітал Лізинг", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі

956 381,45 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2013 року доповнено рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року. Стягнуто

у солідарному порядку з ТОВ "Одіс Пабліситі Груп", ТОВ "Капітал Лізинг",

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" судовий збір у розмірі 1 519 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" взяті на себе за указаним кредитним договором зобов`язання належним чином не виконувало, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з нього в солідарному порядку з відповідачами ТОВ "Капітал Лізинг", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як поручителями, відповідно

до укладених договорів поруки.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 липня

2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Апеляційну скаргу

ТОВ "Одіс Пабліситі Груп", до якої приєднався ОСОБА_2, відхилено. Рішення Івано-Франківського міськогосуду Івано-Франківської області

від 11 лютого 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь

ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованості за кредитним договором

від 19 грудня 2008 року № 058/08 у розмірі 956 381,45 грн, 1 700,00 грн витрат зі сплати судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовлено. В іншій частині рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року касаційні скарги

ОСОБА_2 та ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня

2016 року апеляційні скарги ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" в особі ліквідатора Опришка О. З., до якої приєднався ОСОБА_2, та ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2013 року скасовано. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року та додаткове рішення цього

ж суду від 11 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження у справі за позовом ПАТ "Індустріальний експортний банк"

до ТОВ "Одіс Пібліситі Груп" та ТОВ "Капітал Лізинг" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2008 року

у солідарному порядку у розмірі 956 381,45 грн, нараховану на 24 вересня

2012 року, закрито.

Позовні вимоги ПАТ "Індустріальний експортний банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2008 року

у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 956 381,45 грн,

що складається із: 496 000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом; 8 781,64 грн - заборгованості за нарахованими процентами за кредитом

у період з 01 по 24 вересня 2012 року; 51 920,56 грн - поточної заборгованості зі сплати простроченої процентної винагороди; 316 300,04 грн - простроченої заборгованості зі сплати процентної винагороди, 83 379,22 грн - суми пені

за несвоєчасне погашення кредиту (47 421,13 грн) та процентів

(35 958,09 грн) за період з 24 жовтня 2011 року по 24 вересня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 956 381,45 грн,

за несвоєчасне погашення кредиту (47 421,13 грн) та процентів

(35 958,09 грн) за період з 24 жовтня 2011 року по 24 вересня 2012 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги до ТОВ "Одіс Пабліситі Груп", ТОВ "Капітал Лізинг" про стягнення заборгованості за кредитним договором з порушенням визначеного цивільним процесуальним законодавством порядку, тому ухвалене судове рішення у частині вирішення позовних вимог

до ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" та ТОВ "Капітал Лізинг" підлягає скасуванню,

а провадження закриттю.

Крім того, жоден із поручителів протягом всього часу розгляду справи

не посилався на зміну кредитного зобов`язання без їхньої згоди, внаслідок чого міг збільшитись обсяг їхньої відповідальності, тому відсутні підстави вважати, що порука для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за встановленими обставинами припинена відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

08 вересня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з нього та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором

та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15 вересня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2,

у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з нього та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині закриття провадження у справі за позовом ПАТ "Індустріально-експортний банк"

до ТзОВ "Одіч Пібліситі Груп" та ТзОВ "Капітал Лізинг" про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2008 року

у солідарному порядку в розмірі 956 381,45 грн, нараховану на 24 вересня

2012 року не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 13 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого

2013 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області

від 12 серпня 2016 року та витребувано з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області вказану цивільну справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 18 жовтня 2016 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 09 березня 2017 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року. Відстрочено йому сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення судом касаційної скарги. Відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 24 липня 2017 року цю справу призначено

до розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15)

у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено

до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах

є Верховний Суд.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу передано

на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У січні 2020 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. ОСОБА_1 зазначав, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів апеляційних скарг про припинення поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, внаслідок чого дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог та стягнення боргу з поручителів. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції

не відповідає вимогам пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) щодо його повноти, у ньому відсутні мотиви щодо відхилення їх доводів щодо припинення поруки.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені

з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. ОСОБА_2 зазначає, що ні він, ні ОСОБА_1, як поручителі, не давали згоди на зміну основного зобов`язання й додаткових угод саме до договорів поруки,

у зв`язку з чим, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, порука за договорами від 19 грудня 2008 року є припиненою. Суд першої інстанції

не звернув уваги на те, що додатковим договором від 26 лютого 2010 року банк та позичальник продовжили строк функціонування кредитної лінії

до 25 лютого 2013 року. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій не врахували того, що кредитний договір, укладений між позичальником та банком є господарським договором, а тому при вирішенні спору підлягали застосуванню норми ГК України (436-15) .

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційні скарги

У грудні 2016 року та у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду

з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення

на касаційні скарги від ПАТ "Креді Агріколь Банк", у якому товариство посилається на те, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 грудня 2008 року між акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" та ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" відкрито відзивну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 700 000,00 грн на строк

з 19 грудня 2008 року по 18 грудня 2011 року включно з відсотковою ставкою 27 % річних (а. с. 5-10 т. 1).

25 грудня 2008 року ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" у рамках кредитної лінії банком надано кредит у розмірі 500 000,00 грн шляхом перерахування коштів

на поточний рахунок позичальника, що підтверджується копією платіжного доручення від 25 грудня 2008 року № 23 (а. с. 39 т. 1).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 19 грудня 2008 року між банком та ТОВ "Капітал Лізинг",

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено три окремі договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов`язалися перед кредитором солідарно відповідати у повному обсязі за виконання ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" усіх зобов`язань, які виникли з кредитного договору від 19 грудня

2008 року (а. с. 14-22 т. 1).

26 лютого 2010 року між банком та ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" було укладено додатковий договір до кредитного договору від 19 грудня 2008 року, згідно

з яким кредитна лінія, надана ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" відповідно до умов кредитного договору є не відновлювальною, максимальний ліміт

до кредитної лінії за кредитним договором був зменшений та встановлений на рівні досягнутого розміру заборгованості за кредитною лінією, який станом на дату укладення додаткового договору становив 500 000,00 грн, відсоткова ставка за кредитним договором встановлена у розмірі 27 % річних, а строк функціонування кредитної лінії продовжений до 25 лютого 2013 року (а. с. 12-13 т. 1).

Згідно договору іпотеки від 25 грудня 2008 року акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" як іпотекодержатель, ОСОБА_2

та ОСОБА_1 як іпотекодавець і уклали договір іпотеки на виконання умов кредитного договору від 19 грудня 2008 року, за яким іпотекодавець, ОСОБА_2 передав в іпотеку наступне майно: горище приміщення, в плані літ. А, загальною площею 95,2 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1, що належить

ОСОБА_2 ; нежитлова будівля, склад, загальною площею 2 930, 2 кв. м, що знаходиться за адресою:

що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних долях на підставі договору купівлі-продажу; горище приміщення, в плані літ. А, загальною

площею 98,9 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно заставною вартістю 2 072 687,00 грн.

26 лютого 2010 року між банком, поручителями ОСОБА_1

та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору іпотеки від 25 грудня 2008 року за № 6383, яким внесено зміни до пункту 1.1 договору іпотеки, викладено пункт 1.1 вказаного договору в наступній редакції: "1.1. ТОВ "Одіс Пабліситі Груп",

що зареєстроване ВК Івано-Франківської міської ради 15 червня 2006 року

за № 11191020000003996, код ЄДРПОУ 34084345 як позичальник, іпотекодержатель як кредитор уклали кредитний договір від 26 лютого

2010 року до кредитного договору від 19 грудня 2008 року № 058/08, за яким кредитор погодився на умовах кредитного договору надати позичальнику кредит у сумі 500 000,00 грн, що дорівнює максимальному ліміту по кредитній лінії, визначеному кредитним договором з відсотковою ставкою за кредитом 27 % річних і строком функціонування кредитної лінії за кредитним договором до 25 лютого 2013 року відповідно до графіка погашення за кредитним договором (а. с. 37 т. 1).

Поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмово підтвердили,

що погоджуються із змінами до кредитного договору та гарантували його виконання.

Згідно графіка погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" зобов`язувалось повертати кредит щомісячно до 26 числа місяця наступного за розрахунковим та щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, погашати відсотки за користування кредитом, а у випадку несвоєчасного здійснення платежів, сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Станом на 24 вересня 2012 року за ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" існувала заборгованість у розмірі 956 381,45 грн, яка складалась із: 496 000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом; 8 781,64 грн - заборгованості

за нарахованими відсотками за кредитом у період з 01 вересня 2012 року

по 24 вересня 2012 року, 51 920,56 грн - поточної заборгованості зі сплати простроченої процентної винагороди, яка при укладенні додаткового договору 26 лютого 2010 року перенесена на кінець строку погашення кредиту (дії договору), 316 300,04 грн - простроченої заборгованість зі сплати процентної винагороди, 83 379,22 грн - сума пені за несвоєчасне погашення кредиту (47 241,13 грн) та процентів (35 958,09 грн) у період з 24 жовтня

2011 року по 24 вересня 2012 року, що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості (а. с. 102 т. 1).

25 травня 2010 року банк направив позичальнику та 26 травня 2010 року поручителям повідомлення, якими повідомив останніх про наявність, станом на 25 травня 2010 року, заборгованості за кредитним договором за основною сумою боргу - 496 000,00 грн, за відсотками на основному рахунку - 5 374,03 грн, за відсотками на додатковому рахунку - 51 920 55,00 грн. Разом із тим повідомив, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту

в повній сумі та сплати передбачених кредитним договором процентів, комісій, пені та штрафів. Запропонував виконати зобов`язання шляхом перерахування заборгованості на рахунокНОМЕР_1 в центральному відділенні-філії "Львівське регіональне управління АТ "Індекс-Банк"

в м. Івано-Франківськ в п`ятиденний строк з моменту отримання повідомлення.

Також повідомив, що у випадку непогашення добровільно заборгованості

за кредитом у повному обсязі у зазначений термін, банк буде змушений пред`явити позов до суду про примусове стягнення боргу та штрафних санкцій (а. с. 105-108 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою

(стаття 546 ЦК України).

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

(стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено

у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася,

та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості

за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання

та початок перебігу позовної давності.

Відповідно до умов кредитного договору строки виконання зобов`язань

зі щомісячним погашенням заборгованості (пункт 2.9 договору).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості

та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили

й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до пункту 2.19 кредитного договору банк має право достроково вимагати повернення суми заборгованості за цим кредитним договором (кредиту, відсотків за кредитом, плати за обслуговування кредитної лінії, пені та штрафів) у разі порушення позичальником умов цього договору.

Пунктом 5.5 кредитного договору визначено, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати належних відсотків та плати

за обслуговування кредитної лінії, і передбаченої цим договором пені

та штрафів, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, а позичальник зобов`язаний повернути банку кредит, сплатити належні відсотки і плату за обслуговування кредитної лінії, пеню та штрафи, а також відшкодувати завдані банку збитки.

Відповідно до пункту 5.6 кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту згідно пункту 5.5 цього договору направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню позичальником

у повному обсязі протягом 10 днів після її відправлення.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

Звертаючись до суду з цим позовом банк посилався на те, що

ТОВ "Одіс Пабліситі Груп" належним чином не виконувало своїх зобов`язань, у зв`язку із чим, станом на 24 вересня 2012 року, утворилась заборгованість у розмірі 956 381,45 грн, яка складалася із: тіла кредиту - 496 000,00 грн; нарахованих відсотків за період з 01 вересня 2012 року по 24 вересня

2012 року - 8 761,64 грн; нарахованих відсотків за кредитним договором - 51 920,55 грн; простроченої заборгованості за відсотками за кредитним договором - 316 300,04 грн; пені за несвоєчасне погашення кредиту

та відсотків - 83 379,22 грн.

Матеріали справи містять копії вимог про дострокове погашення кредиту

у повному розмірі зі сплатою відсотків ТзОВ "Одіс Пабліситі Груп",

ТзОВ "Капітал Лізинг", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25 та 26 травня

2010 року, у яких банк просив протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів відповідно до умов кредитного договору (а. с. 105-108 т. 1).

Вказані вимоги про дострокове погашення кредиту були отримані, зокрема: ТзОВ "Одіс пабліситі Груп" - 31 травня 2010 року, ТзОВ Капітал Лізинг" -

31 травня 2010 року та ОСОБА_2 - 21 червня 2010 року,

що підтверджується відповідними копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (а. с. 109, 111 т. 1).

Відповідно до вимог про дострокове погашення кредиту від 25 травня

2010 року заборгованість за кредитним договором складається із:

496 000,00 грн - суми боргу; 5 374,03 грн - відсотків за основним рахунком; 51 920,55 грн - відсотків за додатковим рахунком.

Таким чином 25 травня 2010 року банк скористався своїм правом

на дострокове повернення кредитних коштів і направив 25 травня 2010 року на адресу позичальника та 26 травня 2010 року - поручителів вимоги про дострокове повернення кредиту за кредитним договором від 19 грудня

2008 року, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України банк змінив строк виконання основного зобов`язання та починаючи з 05 червня

2010 року набув право пред`явити позов до поручителів ОСОБА_1

та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, проте звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1

та ОСОБА_2 25 січня 2011 року, тобто поза межами строку дії поруки.

З урахуванням наведеного, вимоги ПАТ "Індустріально-експортний банк" про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2008 року

є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки

чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Індустріально-експортний банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ПАТ "Індустріально-експортний банк" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги - 2 040,00 грн.

Разом із тим, ураховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2017 року було відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору у розмірі 2 040,00 грн за подання його касаційної скарги у цій справі до ухвалення судового рішенням судом касаційної інстанції, з ПАТ "Індустріально-експортний банк" на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання ОСОБА_2 касаційної скарги - 2 040,00 грн, який останній повинен був сплатити.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня

2016 року у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути із публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 2 040,00 (дві тисячі сорок) грн.

Стягнути із публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 2 040,00 (дві тисячі сорок) грн.