розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Полякова О. З.,

Крилової О. В., Кухаря С. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшов будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 мав двох синів: ОСОБА_4 (її батько) та ОСОБА_2 .

Ураховуючи, що її батько- ОСОБА_4, помер до відкриття спадщини

( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його син - відповідач у справі ОСОБА_2, та вона - за правом представлення, як донька сина спадкодавця, який помер до відкриття спадщини.

Про те, що вона є спадкоємицею першої черги вона дізналася після закінчення строку на прийняття спадщини, а саме з повідомлення Другої запорізької державної нотаріальної контори №2005/02-14 від 23 жовтня 2018 року про відкриття спадщини.

Крім того, як на поважні причини пропуску звернення із заявою про прийняття спадщини посилалася на складні життєві обставини, зокрема наявність хронічних захворювань у матері та сина, роботу з 05 липня 2018 року по 10 серпня 2018 року на посаді вихователя на базі відпочинку "Енергодар", а також перебування з

24 вересня 2018 року по 21 жовтня 2018 року на відпочинку у м. Яремче.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у ОСОБА_1 не було об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини, їй було відомо про смерть спадкодавця, і вона не була обмежена у можливості вчинити дії щодо прийняття спадщини, у тому числі шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.Юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не можуть вважатися поважними причинами для поновлення строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 12 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, з моменту набрання судовим рішенням законної сили, для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова апеляційного суд мотивована тим, що відсутність у позивача необхідних юридичних знань не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, проте всі вищезазначені позивачем причини у їх сукупності, а також неможливість скористатись роз`ясненнями нотаріуса про право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття, у зв`язку з отриманням повідомлення нотаріуса про відкриття спадкової справи вже після спливу строку для прийняття спадщини, дають підстави для висновку, що у спадкоємця були реальні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій заявник просив постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема вказує, що суд застосував норми права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду України від

26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі

№ 6-1486цс15 та постановах Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі

№ 712/656/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 та від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18.

Посилання апеляційного суду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, вважає необгрунтованим, оскільки дана справа стосувалась спадкових відносин при наявності заповіту, про який не знала особа, що звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Суд не урахував, що ОСОБА_1 знала про смерть спадкодавця, була присутня на його похованні, однак до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась, а до суду із зазначеним позовом звернулася через 10 місяців після відкриття спадщини. Указані нею причини пропуску не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій. При цьому юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не є поважною причиною, що є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини.

07 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому вона зазначала, що суд апеляційної інстанції правильно врахував наведені ОСОБА_2 правові висновки Верховного Суду, надав належну оцінку наданим нею доказам тадійшов обгрунтованого висновку про наявність у неї істотних труднощів для прийняття спадщини. Суд урахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 серпня

2017 року у справі № 6-1320цс17, а також у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, щодо обов`язку нотаріуса роз`яснити спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Оскільки повідомлення нотаріуса про відкриття спадкової справи вона отримала вже після спливу строку для прийняття спадщини, зазначене позбавило її можливості скористатись його роз`ясненнями.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 та відповідача у справі ОСОБА_2

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_2

23 жовтня 2018 року за заявою ОСОБА_2 . Другою запорізькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 225/2018, після смерті ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі

ОСОБА_1, як на підставу поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини зазначала те, що вона не знала, що є спадкоємицею першої черги, а дізналась про це лише з повідомлення Другої запорізької державної нотаріальної контори, яке отримала після закінчення строку на прийняття спадщини. Додатково посилалася на те, що під час перебігу строку на прийняття спадщини у неї склались складні життєві обставини пов`язані з хронічними хворобами матері та сина (алергічний риніт), відрядженням по роботі (працювала вихователем на базі відпочинку "Енергодар" з 05 липня 2018 року по 10 серпня 2018 року) та перебуванням її на відпочинку у м. Яремче з 24 вересня 2018 року по 21 жовтня 2018 року.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини (необізнаність позивача про те, що вона є спадкоємицею першої черги) не є тією поважною причиною, що є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Разом з тим, висновок апеляційного суду про наявність у позивача реальних перешкод для прийняття спадщини, не грунтується на встановлених судами обставинах справи та вимогах матеріального закону.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 перебувала у відрядження лише з 05 липня 2018 року по 10 серпня 2018 року, а на відпочинку з 24 вересня 2018 року по 21 жовтня 2018 року, тобто нетривалий час, що не перешкоджало їй вчинити дії щодо прийняття спадщини, у тому числі, як правильно зазначив суд першої інстанції, шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 173/1581/2015, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 13 лютого 2020 року у справі № 362/2685/17).

Наявність хронічної хвороби у її родичів також не може вважатися об`єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18).

Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у якій суд вказав на обов`язок нотаріуса роз`яснити спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову у її прийнятті, не може бути єдиною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, як уже було зазначено вище, не може вважатися поважною причиною, що є підставою для поновлення строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року підлягає скасуванню, із залишенням в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2020 року.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини першої вказаної статті).

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, сплачений за її подання судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду підлягає сплаті 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми

При поданні фізичною особою до суду першої інстанції позовної заяви з однією немайновою вимогою (січень 2019 року) підлягало сплаті 768,40 грн, за подання касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року - 1536,80 грн, які в порядку розподілу судових витрат підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2020 року залишити в силі.