розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Кривбасводоканал", Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, за касаційною скаргою Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року у складі судді Вікторович Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (далі - КП "Кривбасводоканал"), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві.

Позовна заява мотивована тим, що її чоловік ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1, під час виконання трудових обов`язків слюсаря мережі водовідведення КП "Кривбасводоканал". За фактом нещасного випадку складений акт форми Н-1 від 10 серпня 2001 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, відповідно до висновків якого причинами нещасного випадку, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 та який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.30 год. до 15.00 год, зазначено: не застосування засобів індивідуального захисту (при їх наявності), порушення трудової та виробничої дисципліни.

Повідомлення про смерть чоловіка призвела до того, що вона зазнала сильного нервового потрясіння, вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть чоловіка не залишають її до теперішнього часу. Після смерті чоловіка вона залишилася без його піклування та матеріальної підтримки. Вказана обставина завдала їй глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя чоловіка вона завжди розраховувала на нього у будь-якій ситуації, він завжди підтримував її та їх спільну малолітню дитину. Смерть чоловіка змусила її корінним чином змінити своє життя.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 834 600,00 грн, а саме з кожного по 417 300,00 грн на її користь без утримання податків та зборів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з КП "Кривбасводоканал" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві 200 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_2 працював в КП "Кривбасводоканал" і смерть його настала на виробництві під час виконання трудових обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1, тому його дружині має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року. Крім того, враховуючи глибину і тривалість моральних страждань позивачки, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини у справі, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, суд першої інстанції вважав, що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності та виваженості.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 та відповідача КП "Кривбасводоканал" - залишено без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 04 липня 2019 року - залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року КП "Кривбасводоканал" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивовано тим, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального права помилково відніс дану справу до категорії малозначних та розглянув у порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, суди безпідставно поклали відповідальність з відшкодування позивачці моральної шкоди на КП "Кривбасводоканал", оскільки вини підприємства у настанні з чоловіком позивачки нещасного випадку зі смертельним наслідком ІНФОРМАЦІЯ_1, - немає, адже смерть ОСОБА_2 наступила виключно через порушення останнім трудової і виробничої дисципліни у частині невиконання вимог інструкцій з охорони праці та посадових інструкцій, у тому числі перебування в робочий час у стані алкогольного сп`яніння, тому такі обставини виключають відповідальність підприємства за смерть чоловіка позивачки на виробництві. Причиною нещасного випадку є виключно вина чоловіка позивачки, який загинув в результаті недотримання правил техніки безпеки. КП "Кривбасводоканал" було виконано усі заходи щодо безпечного проведення робіт, видано наряд-допуск та проведено працівникам цільовий інструктаж з техніки безпеки, до роботи було допущено працівників, які мали право виконувати аварійно-відновлювальні роботи, для виконання яких були видані необхідні засоби індивідуального захисту.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Гузєва І. Г. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що при виконанні робіт, зокрема чоловіком позивачки, з підвищеною небезпекою роботодавцем не було вжито розумних заходів для недопущення загрози виникнення нещасного випадку або шкідливих наслідків для здоров`я своїх працівників, не було вжито термінових заходів для допомоги потерпілим та своєчасно не залучено професійні аварійно-рятувальні служби. Відповідач не виконав покладених на нього обов`язків у сфері охорони праці, внаслідок чого загинули працівники підприємства, серед яких був ОСОБА_2 . Тому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

У листопаді 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який мотивовано тим, що чинним законодавством України припинено обов`язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду потерпілим незалежно від дати настання страхового випадку.

Разом з тим, оскільки відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області обов`язку здійснювати таку виплату.

Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди, який обґрунтовано позивачкою, є значно завищений та не відповідає принципу розумності і справедливості.

У січні 2020 року від КП "Кривбасводоканал" надійшли пояснення, у яких зазначено, що роботодавець виступав платником відповідних страхових внесків, а тому вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю, повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, правонаступником якого є Фонд соціального страхування України, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано цивільну справу з Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заяву КП "Кривбасводоканал" про зупинення дії судових рішень задоволено частково.

Зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 210/2271/19 (провадження № 61-19033св19) за позовом ОСОБА_3 до КП "Кривбасводоканал", Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, за касаційною скаргою КП "Кривбасводоканал" на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 17 серпня 1995 року ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому Червонозаводським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Харкова шлюбі з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (а. с. 30).

ІНФОРМАЦІЯ_1 із 14.30 год. до 15.00 год. на території КП "Кривбасводоканал, під час виконання трудових обов`язків слюсаря мережі водовідведення, внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах, загинув ОСОБА_2 (а. с. 10-18).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Центрально-Міського районного управління юстиції міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2001 року, актовий запис № 963, ОСОБА_2 помер у віці 39 років, причина смерті - механічна асфіксія при утопленні в каналізаційних водах (а. с. 9).

По факту нещасного випадку було складено Акт про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року, відповідно до висновку якого нещасний випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.30 год. до 15.00 год., смерть ОСОБА_2 наступила внаслідок механічної асфіксії при утопленні в каналізаційних водах (а. с. 10-18).

Відповідно до пункту 9.1. Акта про нещасний випадок від 10 серпня 2001 року ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння (а. с. 16).

У пункті 10 вищевказаного Акту особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці визнано ОСОБА_2, який порушив підпункти 4.5., 1.6. Інструкції з охорони праці для слюсарів аварійно-відновлювальних робіт водопровідних і каналізаційних мереж.

Пунктом 4 Акта спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком від 09 серпня 2001 року визначено причини настання нещасного випадку, а саме: незастосування засобів індивідуального захисту (за їх наявності), порушення підпунктів 4.5., 1.6., підпунктів 3.12, 3.13 Інструкції з охорони праці для слюсарів аварійно-відновлювальних робіт водопровідних і каналізаційних мереж, невиконання вимог інструкції з охорони праці, порушення трудової та виробничої дисципліни.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 153 Кодексу законів про працю України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, внаслідок яких у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України (435-15) , тому з огляду на вищезазначені вимоги у цій справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", стаття 24 Закону України "Про захист прав споживачів", стаття 12 Закону України "Про охорону праці" (у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді цієї категорії справ зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для покладення на КП "Кривбасводоканал" обов`язку з відшкодування позивачці, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР. При визначені розміру моральної шкоди, судом першої інстанції враховано характер та обсяг моральних страждань позивачки, пов`язаних зі смертю її чоловіка, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних та розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, є необґрунтованими, оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до вимог пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання позову, і ціна позову у цій справі складає 834 600,00 грн, що не перевищувало п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 х 500 = 960 500,00 грн), а отже, на момент звернення позивачки із цим позовом до суду справа могла бути розглянута в порядку спрощеного провадження. Крім того, ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2019 року мотивовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суди безпідставно поклали відповідальність з відшкодування позивачці моральної шкоди на

КП "Кривбасводоканал", оскільки вини підприємства у настанні з чоловіком позивачки нещасного випадку зі смертельним наслідком ІНФОРМАЦІЯ_1 немає, адже смерть ОСОБА_2 наступила виключно через порушення останнім трудової і виробничої дисципліни у частині невиконання вимог інструкцій з охорони праці та посадових інструкцій, у тому числі перебування в робочий час у стані алкогольного сп`яніння, тому такі обставини виключають відповідальність підприємства за смерть чоловіка позивачки на виробництві, є безпідставними, оскільки в настанні нещасного випадку наявна вина КП "Кривбасводоканал", адже останнє не створило безпечні умови праці на підприємстві, чим порушило вимоги статей 141, 153, 160 КЗпП України, статті 13 Закону України "Про охорону праці", а тому є особою, яка несе відповідальність за відшкодування шкоди, завданої жінці померлого ОСОБА_2 . При цьому, судами враховано, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому зменшено заявлений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди до 200 000,00 грн.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідальність за моральну шкоду, завдану позивачці у зв`язку зі смертю її чоловіка (ІНФОРМАЦІЯ_1) у результаті нещасного випадку на виробництві, не може бути покладена на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі Закону № 1105-ХІV (1105-14) з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час настання нещасного випадку з чоловіком позивачки) у разі настання страхового випадку, а таким на підставі статей 13 та 14 цього Закону є нещасний випадок на виробництві, що спричинив застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму у процесі виконання ним трудових обов`язків, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати.

Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в пункті 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV, серед яких підпунктом е) передбачено виплату грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв`язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов`язаних з похованням ритуальних послуг (підпункти б), д) пункту 1; пункт 2 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV).

Виплату Фондом соціального страхування від нещасних випадків грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї зазначеним Законом не передбачено і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем, з яким загиблий перебував у трудових відносинах, відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року.

Аналогічні висновки, викладено у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19,) та у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 210/2227/19 (провадження № 61-18269св19).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга, підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року.