розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Фінагеєвої В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А. у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шубіна Тетяна Яківна, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (далі - TOB "Плато Плюс", товариство) від 21 січня 2015 року № 1-к, підписаний ОСОБА_2, про покладення обов`язків керівника товариства на ОСОБА_2 ; поновити позивача на посаді директора (керівника) ТОВ "Плато Плюс" з 21 січня 2015 року; стягнути з TOB "Плато Плюс" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації відновити відомості про юридичну особу в ЄДРПОУ в частині керівника ТОВ "Плато Плюс" ОСОБА_1 від 21 січня 2015 року; зобов`язати Реєстраційну службу Головного територіального управління юстиції у м. Києві в особі державного реєстратора відділу відновити відомості про юридичну особу в ЄДРПОУ в частині керівника ТОВ "Плато Плюс" ОСОБА_1 від 21 січня 2015 року.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Судами встановлено, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року скасовано наказ ТОВ "Плато Плюс" від 21 січня 2015 року № 1-к про покладення обов`язків керівника товариства на ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Плато Плюс" з 21 січня 2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року. Стягнуто з ТОВ "Плато Плюс" в дохід держави судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року зобов`язано Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївського районної в місті Києві державної адміністрації відновити відомості про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині керівника ТОВ "Плато Плюс" ОСОБА_1 від 21 січня 2015 року.

Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Плато Плюс" з 21 січня 2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року в сумі 17 045,46 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року та додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року залишені без змін.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2017 року додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове додаткове рішення, яким доповнена резолютивна частина рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року абзацом наступного змісту: "Стягнути з ТОВ "Плато Плюс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року в сумі 5 454 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року касаційне провадження у справі № 370/890/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шубіна Т. Я. про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_2, її представника Щелкова П. С. на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року - закрито, касаційна скарга представника ОСОБА_2 - Щелкова П. С. відхилена.

Короткий зміст заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами зазначених судових рішень, в якій просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Заява обґрунтована тим, що підставою для ухвалення рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року у справі стало рішення Господарського суду міста Києва від 28 квітня 2015 року у справі № 910/3353/15-г, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 року.

Однак, рішення господарського суду скасовані постановою Вищого господарського суду України від 06 лютого 2017 року, що є нововиявленою обставиною.

Крім того, до нововиявлених обставин ОСОБА_2 віднесла те, що судом не було надано належної оцінки доказам щодо печатки товариства на протоколі від 20 січня 2015 року № 1 та наказі ТОВ "Плато Плюс" про призначення ОСОБА_2 на посаду директора товариства від 21 січня 2015 року № 1-к з врахуванням того, що відповідальність за схоронність печатки лежить на самому ОСОБА_1 . Судом неправильно трактовано вимоги статті 235 ЦПК України, в результаті чого ухвалено незаконні рішення, порушений принцип дослідження доказів щодо роботи ОСОБА_1 за сумісництвом. Як наслідок, неправильно встановлені факти, що мають значення для справи, оскільки останній був офіційно працевлаштований на посаду директора в ТОВ "Булат" та на посаді консультанта з економічних питань ТОВ "ТіДіСі - Україна" на повний робочий день. Клопотання представника ОСОБА_2 про виклик директора ТОВ "ТіДіСі - Україна" для надання пояснень з приводу працевлаштування ОСОБА_1 не було задоволено судом. Районний суд неналежним чином дослідив докази щодо звільнення ОСОБА_1 в дату, яка було раніше за фактичну, оскільки письмові пояснення та відповідні докази про те, що ОСОБА_1 був звільнений з посади директора ТОВ "Плато Плюс" 20 січня 2015 року, а не датою, зазначеною в протоколі від 20 січня 2015 року №1, не взяті до уваги судом. Додаткове рішення від 09 грудня 2016 року ухвалено з порушенням положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , оскільки позивачем сплачено судовий збір, як за вимогу немайнового характеру. Проте це додаткове рішення носить майновий характер, а отже суд не мав права ухвалювати відповідне рішення, оскільки не був сплачений судовий збір в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 серпня 2019 року у складі судді Мазка Н. Б. заяву ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року у справі № 370/890/15-ц задоволено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 370/890/15-ц відмовлено у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 та відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи № 910/3353/15-г факти спростовують аргументи позивача про його відсутність на спірних зборах учасників товариства, не ознайомлення з протоколом зборів, відсутність кворуму у загальних зборах учасників товариства та відсутність оригіналів протоколу від 20 січня 2015 року № 1, а також підтверджують реалізацію позивачем своїх корпоративних прав на управління товариством.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 серпня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було істотно порушено вимоги процесуального закону, оскільки за результатами розгляду заяви суд першої інстанції ухвалив судове рішення, яке не відповідає вимогам пункту 2 частини третьої статті 429 ЦПК України. Розглянувши заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції не вирішив питання про скасування рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року, додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області 03 жовтня 2016 року та додаткового рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року, які ОСОБА_2 просила переглянути за нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд вказував, що у результаті істотного порушення судом норми процесуального права, у справі на цей час існують чинні протилежні за змістом судові рішення, а саме рішення, якими задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, та оскаржуване судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, що не передбачено нормами чинного законодавства та порушує принцип правової визначеності.

Зазначав, що в матеріалах відсутні докази повідомлення позивача ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи шляхом вручення судових повісток. З матеріалів справи вбачається, що позивач не отримував судову повістку на 23 серпня 2019 року, а поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "за терміном зберігання", що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Одночасно суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для ухвалення нового судового рішення з тих мотивів, що він після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Отже, апеляційний суд не має повноважень скасовувати таке рішення і ухвалювати нове рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, тобто, розглядати заяву по суті, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 лютого 2020 року представник ТОВ "Плато Плюс" - директор ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що Київським апеляційним судом було встановлено факт неналежного повідомлення позивача судом першої інстанції про час та місце судового засідання на підставі неналежних доказів. На думку представника заявника, повернення конверту на адресу відправника із відміткою "за терміном зберігання" не може бути підтвердженням про неналежне виконання судом першої інстанції обов`язку щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, адже останній починаючи з 2018 року жодного разу у судове засідання не з`явився, заяви про зміну свого місця реєстрації до суду не подавав.

Зауважував, що на час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук, на офіційному сайті судової влади міститься інформація про час та місце розгляду справи. а в Єдиний державний реєстр судових рішень судом першої інстанції було внесено ухвалу про призначення справи до розгляду.

Доводом касаційної скарги є також те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, передбачених статтею 374 ЦПК України, адже таких повноважень як скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції апеляційний суд не має.

Представник заявника вказує, що апеляційним судом також було допущено порушення норм процесуального права, яке полягало у тому, що ним було надіслано до місцевого суду клопотання про ухвалення додаткового рішення у цій справі, аналогічне клопотання було подано і до апеляційного суду проте Київський апеляційний суд відхилив доводи заяви про винесення додаткового рішення та клопотання про направлення справи до місцевого суду з метою ухвалення додаткового рішення та прийняв оскаржувану постанову.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Денисенка Б. М. надійшов відзив на касаційну скаргу подану ТОВ "Плато Плюс" на постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року.

У поданому відзиві представник позивача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін посилаючись на її необґрунтованість. Вказував, що висновки суду апеляційної інстанції щодо неналежного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи правильні, також погодився з іншими висновками суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Макарівського районного суду Київської області.

10 квітня 2020 року справа № 370/890/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 липня 2015 року скасовано наказ ТОВ "Плато Плюс" від 21 січня 2015 року №1-к про покладення обов`язків керівника товариства на ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Плато Плюс" з 21 січня 2015 року з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу з 21 січня 2015 року по 17 липня 2015 року. Стягнуто з ТОВ "Плато Плюс" в дохід держави судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року у справі № 370/890/15-ц касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Шубіна Т. Я., про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_2, її представника Щелкова П. С. на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року - закрито, касаційна скарга представника ОСОБА_2 - Щелкова П. С. відхилена.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2016 року (з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2016 року про виправлення описки) у справі № 910/3353/15-г визнано недійсними збори учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20 січня 2015 року, що оформлені протоколом від 20 січня 2015 року № 1. Скасовано рішення, прийняті на зборах учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20 січня 2015 року, що оформлені протоколом від 20 січня 2015 року № 1. Скасовано реєстраційну дію (рішення) від 22 січня 2015 року № 1681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Плато Плюс", не пов`язану зі змінами до установчих документів, проведену на підставі протоколу зборів учасників від 20 січня 2015 року № 1, державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Шубіною Т. Я.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 лютого 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду. У вказаній постанові зазначено про встановлення факту підписання саме ОСОБА_1 протоколу № 1 зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20 січня 2015 року, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи від 11 березня 2015 року № 2957/2958/2959/15-32 та висновком судово-технічної експертизи документів від 20 квітня 2015 року № 5980/5981/15-34, призначених в межах кримінального провадження № 12015100010000755.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У частині першій статті 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи.

При цьому, процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи, зокрема, якщо на ці обставини посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v.UKRAINE, № 3236/03, 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, 27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Встановивши, що у справі відсутні докази повідомлення позивача ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи шляхом вручення судових повісток апеляційний суд, направив справу для продовження розгляду до суду першою інстанції, оскільки розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить до повноважень суду, який ухвалив судове рішення по суті спору.

Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423- 429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.

Отже, за чітким змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд після скасування рішення за наслідками перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність не тільки по суті, а й щодо наявності нововиявлених обставин та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції повинен виходити із того, що за відсутності нововиявлених обставин, суд першої інстанції мав постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, тому незалежно від форми процесуального документу (ухвала чи постанова), яку суд першої інстанції постановив з порушенням норм процесуального права (за відсутності нововиявлених обставин), апеляційний суд в межах своїх повноважень повинен скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого у цій справі віднесено вирішення питання про розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по суті. Нормами ЦПК (1618-15) не передбачено права суду апеляційної інстанції постановляти ухвалу про задоволення такої заяви чи відмови у її задоволенні.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18).

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-40582св18) та постанові від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20) також виклав аналогічний правовий висновок та вказав на необхідність його врахування при новому розгляді справи.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Апеляційний суд правильно взяв до уваги вказані правові висновки та вказівки Верховного Суду, вказавши, що повноважень скасовувати таке рішення і постановляти процесуальне рішення з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, тобто розглядати по суті, апеляційний суд немає, оскільки це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Одночасно колегія судів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи місцевим судом, адже як правильно всиновив суд апеляційної інстанції в матеріалах відсутні докази повідомлення позивача ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи шляхом вручення судових повісток.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не отримував судову повістку на 23 серпня 2019 року, а поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "за терміном зберігання", що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються як з нормами ЦПК (1618-15) України, які врегульовують процедуру судових викликів, так і з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц (провадження № 14-108цс19), згідно з яким повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" чи "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" не є доказом належного інформування про час і місце розгляду справи.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Головуючий Судді:	В. С. Висоцька А. І. Грушицький А. А. Калараш
	І. В. Литвиненко
	І. М. Фаловська