розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 березня 2018 року у складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що вона є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 459,0 кв. м для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2, яка у 2009 році самовільно встановила бетонний паркан з порушенням меж земельних ділянок, у зв`язку із чим площа її земельної ділянки зменшилась

до 455,0 кв. м.

Посилаючись на те, що вказані обставини створюють для неї перешкоди

в оформленні права власності на земельну ділянку, виділену

їй у користування, та ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 за свій рахунок відновити у попередній стан самовільно зайняту частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у її користуванні

у відповідності до конфігурації меж та лінійних розмірів, згідно із даними технічного паспорту на цю земельну ділянку від 07 березня 2003 року

№ 3132, а саме: перенести самовільно побудований паркан на межу

з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та не чинити їй перешкод у володінні і користуванні своєю земельною ділянкою, оформленні права власності на повноцінну її частину площею 459,0 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука

від 13 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом перенесення збудованої огорожі по ширині: по межі А-Б (з боку

АДРЕСА_1 ) на 0,28 м, по межі А-1-Б-1 (з боку садиби

АДРЕСА_2 ) на 0,27 м, згідно висновку експертного земельно-технічного дослідження від 03 лютого 2015 року № 1/4-15, складеного судовим експертом Шлапак С. Л.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою надано належні та допустимі докази, які підтверджують те, що з боку суміжного власника земельної ділянки по АДРЕСА_1,

у результаті встановлення огорожі виникло скорочення земельної ділянки по АДРЕСА_1 по ширині: по межі А-Б (з боку

АДРЕСА_1 ) на 0,28 м, по межі А-1-Б-1 (з боку садиби

АДРЕСА_2 ) на 0,27 м. Відповідачкою не було надано доказів, які б спростовували позовні вимоги ОСОБА_1 . У зв`язку із чим, суд першої інстанції вважав, що є правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 вересня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 березня 2018 року

у справі № 524/4557/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки, залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 13 березня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи спір

по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відновлення меж земельної ділянки, оскільки позивачкою було надано належні та допустимі докази, які підтверджують те, що з боку суміжного власника земельної ділянки (відповідачки) по

АДРЕСА_1, у результаті встановлення огорожі виникло скорочення земельної ділянки по АДРЕСА_1 по ширині:

по межі А-Б (з боку АДРЕСА_1 ) на 0,28 м, по межі А-1-Б-1 (з боку садиби АДРЕСА_2 ) на 0,27 м, а відповідачкою не було надано доказів, які б спростовували позовні вимоги ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 березня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цієї справи

із Автозаводського районного суду м. Кременчука.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

ОСОБА_2 посилалась на те, що суд першої інстанції розглянув справу

за її відсутності, не маючи даних щодо її повідомлення у встановленому законом порядку про час та місце судового розгляду, у зв`язку із чим,

як вона вважала, її було фактично позбавлено права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

Переглядаючи судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на вказане не звернув уваги.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником будинку

АДРЕСА_1, загальною площею 59,0 кв. м, розташованого на земельній ділянці, площею 459,0 кв. м (а. с. 41).

Власником суміжного житлового будинку

АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, площею 446,0 кв. м,

є ОСОБА_2 (а. с. 43).

Згідно висновку експертного земельно-технічного дослідження № 1/4-15, складеного 03 лютого 2015 року судовим експертом Шлапак С. Л.,

у результаті обстеження, проведеного експертом топографо-геодезичних робіт, виконаних спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Макс" встановлено, згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 07 березня 2003 року за № 3132, площа земельної ділянки АДРЕСА_1, наданої

в користування ОСОБА_1 по нормі становить 459,0 кв. м; на момент обстеження в користуванні власника домоволодіння

АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка, площею 455,0 кв. м, що на 4,0 кв. м менше ніж зазначено в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 07 березня 2003 року за № 3132.

Крім того було встановлено невідповідність конфігурації земельної ділянки АДРЕСА_1, що полягає у невідповідності розмірів земельної ділянки, які відображені у технічному паспорті

на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 07 березня 2003 року

за № 3132 тим, що були виявлені під час проведення вимірювання цієї земельної ділянки. Експертом було встановлено, що з боку суміжного власника земельної ділянки по АДРЕСА_1,

в результаті встановлення огорожі виникло скорочення земельної ділянки по АДРЕСА_1 по ширині: по межі А-Б (з боку

АДРЕСА_1 ) на 0,28 м, по межі А-1-Б-1 (з боку садиби

АДРЕСА_2 ) на 0,27 м (а. с. 7-15).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального

та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків

не спростовують.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першою, другою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають

у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину,

на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані

з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 щодо відновлення меж земельної ділянки, оскільки позивачкою було надано належні та допустимі докази, які підтверджують те, що з боку суміжного власника земельної ділянки (відповідачки)

по АДРЕСА_1, у результаті встановлення огорожі виникло скорочення земельної ділянки по

АДРЕСА_1 по ширині: по межі А-Б (з боку АДРЕСА_1 ) на 0,28 м, по межі А-1-Б-1 (з боку садиби АДРЕСА_2 ) на 0,27 м,

а відповідачкою не було надано доказів, які б спростовували позовні вимоги ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності, не маючи даних щодо її повідомлення

у встановленому законом порядку про час та місце судового розгляду,

у зв`язку із чим, як вона вважала, її було фактично позбавлено права

на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору, а переглядаючи судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на вказане не звернув уваги,

є необґрунтованими, виходячи з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи,

не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк,

у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Згідно частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою

до винесення ним рішення.

Матеріали справи не містять заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - ухвали Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року про призначення справи до розгляду на 26 листопада 2018 року, на якому стоїть підпис ОСОБА_2, який свідчить про те, що вона повідомлена про дату

та час розгляду цієї справи (а. с. 110).

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої

та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.