розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінансовий Партнер", ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", Благодійний фонд "Розвиток Черкащини", ОСОБА_3, про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 09 липня 2019 року в складі судді Марцішевської О. М. та на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вінніченка Б. Б., Новікова О. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" (далі - ПАТ "КБ "Фінансовий партнер"), ОСОБА_2, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінстрим" (далі - ТОВ "Фінстрим"), Благодійний фонд "Розвиток Черкащини", ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 31 липня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02-18/1026-07, згідно пунктів 1.1 та 1.2. яких ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов`язувався надавати ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, при цьому загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати 40 000, 00 доларів США або еквівалента у гривнях чи євро.

Крім того, 31 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір поруки № 010/02-18/1026-07п, згідно якого ОСОБА_3, як поручитель, зобов`язалась перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідати по зобов`язанням, що виникають з умов Генеральної кредитної угоди № 010/02-18/1026-07.

Також, 31 липня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 010/02-18/1026-07з1, предметом якого являлась квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира), належну ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2006 року та свідоцтва про право власності від 02 червня 1993 року.

26 січня 2012 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/02-18/1026-07 було укладено кредитний договір № 010/02-18/1026/04-12 про надання позивачу кредиту в розмірі 29 0851, 47 грн з кінцевим терміном погашення кредиту 20 січня 2022 року.

У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, проблемами зі здоров`ям та втратою роботи ОСОБА_1 перестав виконувати у повному обсязі взяті на себе зобов`язання по кредитному договору № 010/02-18/1026/04-12.

Станом на 04 грудня 2015 року заборгованість по кредиту перед банком становила 28 7042, 51 грн, заборгованість по процентах - 20 5640,54 грн.

В подальшому, 28 грудня 2016 року право вимоги перейшло від ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер", від якого - до ТОВ "Фінстрим".

Також, 28 грудня 2016 року між ТОВ "Фінстрим" та Благодійним фондом "Розвиток Черкащини" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 3.1. якого загальна вартість прав вимоги за договором становить 275 399, 00 грн.

Крім того, 28 грудня 2016 року між ТОВ "Фінстрим" та Благодійним фондом "Розвиток Черкащини" було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

21 лютого 2017 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого право власності на спірну квартиру було зареєстровано за Благодійним фондом "Розвиток Черкащини".

11 травня 2017 року між Благодійним фондом "Розвиток Черкащини" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

Позивач вважає недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 грудня 2016 року, укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий партнер", з тих підстав, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не передало ПАТ КБ "Фінансовий партнер" інформації щодо того яким чином позивач отримав кредитні кошти, не передано сам кредитний договір, не передало належного розрахунку заборгованості.

Наслідком визнання недійсності договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер" від 28 грудня 2016 року є підставою для витребування квартири.

На підставі викладеного позивач просив суд: визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 грудня 2016 року, укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий партнер"; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спірну квартиру.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 грудня 2018 року замінено відповідача ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер" на ТОВ "Фінансова компанія "Фінансовий партнер" (Т. 1 а. с. 76).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 09 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу квартири № 4005 від 11 травня 2017 року та заборону її відчуження будь-яким способом до закінчення розгляду справи по суті.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені чинним законодавством вимоги для укладення між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер" договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 грудня 2016 року, предметом якої є спірна квартира були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, а тому суд не вбачав підстав стверджувати про невідповідність його вимогам законодавства, на що позивач посилається у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що оспорюваний правочин не відповідає вимогам закону, а сам факт невірного тлумачення закону не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 09 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що твердження позивача про те, що відповідачем АТ "Райффайзен Банк Аваль" не було передано ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер" при укладенні договору про відступлення права вимоги кредитного договору та розрахунку заборгованості не відповідає дійсності й спростовується змістом Додатків № 1, № 2 та № 3 до договору відступлення права вимоги від 28 грудня 2016 року, які містять розрахунок заборгованості позивача за кредитним договором станом на день його укладення, форму повідомлення боржника та поручителя про відступлення права вимоги та Акт приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 28 грудня 2016 року. Позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів в результаті укладення між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 грудня 2016 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 09 липня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

Заявник зазначає, як на підстави недійсності договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 грудня 2016 року, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий партнер", те, що ПАТ "Райффазен Банк Аваль" не передало ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" при укладанні договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки ніякої інформації, яка є важливою для здійснення права вимоги: яким чином позивач отримав кредитні кошти відповідно до умов, передбачених кредитним договором, не передавався сам кредитний договір, не передано належного розрахунку заборгованості за кредитним договором, з якого вбачалося б, яким саме чином та за який період обчислені кожна зі складових заборгованості, у тому числі з урахуванням валюти кредитного зобов`язання та курси цієї валюти до гривні, встановленого НБУ на відповідну дату. Адже сам по собі розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним, достовірним та достатнім доказом існування заборгованості. Крім того, з розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, неможливо встановити, за який період було обчислено суму пені, та чи відповідає цей період строку позовної давності.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року АТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі адвоката Ковальчук Л. О., подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Соснівського районного суду міста Черкаси.

Справа надійшла до Верховного суду у лютому 2020 року.

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 09 липня 2019 року та на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають в повній мірі.

Фактичні обставинисправи, встановлені судами

Судами встановлено, що 31 липня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02-18/1026-07, за умовами якої ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов`язувалося надавати ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, при цьому загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати 40 000, 00 доларів США або еквівалента у гривнях чи євро.

31 липня 2007 року між позивачем та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір поруки № 010/02-18/1026-07п, згідно якого ОСОБА_3 як поручитель зобов`язалась перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідати по зобов`язанням, що виникають з умов Генеральної кредитної угоди № 010/02-18/1026-07.

31 липня 2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 010/02-18/1026-07з1, предметом якого є спірна квартира, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2006 року та свідоцтва про право власності від 02 червня 1993 року (т. 1 а. с. 7-9).

26 січня 2012 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/02-18/1026-07 було укладено кредитний договір № 010/02-18/1026/04-12 про надання позивачу кредиту в розмірі 205 640,54 грн з кінцевим терміном погашення кредиту 20 січня 2022 року.

У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань по кредиту за ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка станом на 04 грудня 2015 року по сумі кредиту перед банком становила 287 042,51 грн, заборгованість за процентами - 205 640,54 грн.

28 грудня 2016 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер" було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за Генеральною кредитною угодою № 010/02-18/1026-07 від 31 липня 2007 року, додатком № 4 до Генеральної кредитної угоди № 010/02-18/1026-07 від 31 липня 2007 року, кредитного договору № 010/02-18/1026/04-12 від 26 січня 2012 року, що є позичальником за ними (т. 1 а. с. 52-57, 181-184).

28 грудня 2016 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер" було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, предметом якої є спірна квартира (т. 1 а. с. 11, 57).

28 грудня 2016 року між ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий Партнер" та ТОВ "Фінстрим" було укладено договір про відступлення права вимоги від 28 грудня 2016 року за Генеральною кредитною угодою № 010/02- 18/1026-07 від 31 липня 2007 року, додатком № 4 до Генеральної кредитної угоди № 010/02- 18/1026-07 від 31 липня 2007 року, кредитним договором № 010/02-18/1026/04-12 від 26 січня 2012 року, що укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1

28 грудня 2016 року між ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий Партнер" та ТОВ "Фінстрим" було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, предметом якої є спірна квартира (т. 1 а. с. 13).

28 грудня 2016 року між ТОВ "Фінстрим" та Благодійним фондом "Розвиток Черкащини" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Благодійний фонд "Розвиток Черкащини" набув право вимоги за Генеральною кредитною угодою № 010/02-18/10 від 31 липня 2007 року, додатком № 4 до Генеральної кредитної угоди № 010/02-18/1026-07 від 31 липня 2007 року, кредитним договором № 010/02-18/1026/04-12 від 26 січня 2012 року, та, як зазначено в договорі, набув статусу іпотекодержателя за договором іпотеки

28 грудня 2016 року між ТОВ "Фінстрим" та Благодійним фондом "Розвиток Черкащини" було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки ( т. 1 а. с. 15).

21 лютого 2017 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям нового розділу), згідно якого право власності на спірну квартиру було зареєстровано за Благодійним фондом "Розвиток Черкащини".

11 травня 2017 року між Благодійним фондом "Розвиток Черкащини" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири (т. 1 а. с. 113).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачене право на звернення до суду за захистом свого права і встановлені способи захисту, серед яких є визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У відповідності до положень статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

З аналізу статті 517 ЦК України права слідує, що передача документів які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення є зобов`язанням, яке виникає між сторонами які уклали договір про відступлення права вимоги. Не виконання передбаченого договором зобов`язання, не є правовою підставою для визнання договору недійсним, а може бути лише підставою не виконувати боржником свого обов`язку новому кредиторові.

Право боржника на захист своїх прав, при відступлені права вимоги, встановлені частиною другою статті 517 ЦК України, згідно якої боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язання.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, а саме з наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. належним чином завіреної копії договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ КБ "Фінансовий партнер" та документи, на підставі яких він був посвідчений (Т. 1 а. с. 168 - 256), 28 грудня 2016 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" було складено Акт прийому-передачі, за яким ПАТ КБ "Фінансовий партнер" отримав:

оригінал договору іпотеки, укладений між первісним кредитором як іпотекодержателем, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (як іпотекодавцями), посвідчений 31 липня 2007 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І. П. за № 5023;

оригінал договору про зміни № 1 від 26 січня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І. П. за № 124 до договору іпотеки № 010/02-18/1026-07з1 від 31 липня 2007 (додаток № 1 до договору про відступлення від права вимоги за договором іпотеки від 28 грудня 2016 року - т. 1 а. с. 59, а. с. 172).

Також, згідно акту приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 28 грудня 2016 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з однієї сторони та ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" з другої сторони прийняло документацію у складі Генеральної кредитної угоди № 010/02-18/1026-07 від 31 липня 2007 року, укладеної із ОСОБА_1 ; Додаткової угоди № 1 від 26 січня 2012 року до Генеральної кредитної угоди № 010/02- 18/1026-07 від 31 липня 2007 року, укладеної із ОСОБА_1 ; додаток № 4 до Генеральної кредитної угоди № 010/02-18/1026-07 від 31 липня 2007 року; кредитний договір № 010/02- 18/1026/04-12 від 26 січня 2012 року; договір поруки № 010/02-18/1026/04-12п від 26 січня 2012 року, укладений з ОСОБА_3 . Разом з підписанням цього Акту приймання-передачі документів новий кредитор засвідчив, що отримана документація відповідає умовам договору відступлення права вимоги від 28 грудня 2016 року, є повною та достатньою для реалізації новим кредитором отриманих прав вимоги (Додаток № 3 до договору про відступлення від права вимоги від 28 грудня 2016 року (т. 1 а. с. 56, 185)).

Крім того, документи, на підставі яких нотаріус посвідчив договір про відступлення права вимоги від 28 грудня 2016 року містять розрахунок заборгованості позивача станом на день укладення вказаного договору, розмір якої складає 790 726,93 грн, а також повідомлення боржника про укладення вказаного договору та надано реквізити нового кредитора ПАТ КБ "Фінансовий партнер" для погашення заборгованості (т. 1 а. с.184, 185).

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що передбачені чинним законодавством вимоги для укладення між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер" договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 грудня 2016 року, предметом якої є спірна квартира, були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення.

Зазначеним договором не порушуються права та інтереси позивача щодо необхідності відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, наданих банком.

Доводи касаційної скарги про те, що при укладенні спірного правочину відповідачем АТ "Райффайзен Банк Аваль" не було передано ПАТ "КБ "Фінансовий партнер" ніякої інформації, яка є важливою для здійснення права вимоги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваний правочин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.