розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом демонтажу автомийки, за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Рендюк Наталя Василівня, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2019 року у складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Кулянди М. І., Лисака І. Н.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом демонтажу автомийки.

Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 січня 2011 року. Вказана квартира знаходиться у двоквартирному будинку, який розташований на земельній ділянці площею 0,0731 га, кадастровий номер 7310136300:14:002:0233 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належить на праві спільної сумісної власності йому та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 28 жовтня 2013 року.

Зазначав, що 24 вересня 2014 року Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради ОСОБА_2 було видано містобудівні умови та обмеження № 835/14 на будівництво автомийки на чотири пости на АДРЕСА_2, на земельних ділянках загальною площею 0,0762 га. На зазначених земельних ділянках відповідачем в кінці 2014 року розпочато будівництво автомийки з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів із збірно-розбірної конструкції, без будівництва капітальних будівель.

Вказував на те, що будівництво автомийки на АДРЕСА_2 здійснено з порушенням вимог чинних будівельних норм, санітарно-епідеміологічних правил та стандартів, чим порушено його законні права та інтереси як власника квартири АДРЕСА_1 та співвласника земельної ділянки; не дотримано розміру санітарно-захисних зон від каналізаційних очисних споруд і насосних станцій до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, продовольчих складів, підприємств харчової промисловості, який повинен становити не менше 100 метрів.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом знесення (демонтажу) за рахунок ОСОБА_2 автомийки на чотири пости з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів із збірно-розбірних конструкцій по АДРЕСА_2, до складу якої входить площадка автомийок (4 пости), тимчасова споруда господарського призначення (павільйон), показник "В`їзд", показник "Виїзд", сервісна колонка: повітря пилосос (1 шт), санітарно-технічна споруда - мулонакопичувач, санітарно-технічна споруда - очисні споруди "Еколайн", сміттєзбірник, огорожа, біотуалет, надбудова технологічного приміщення, площадка пожежного інвентаря (протипожежний щит з ящиком піску), пункт сервісного обслуговування (торговий автомат та кавомат); скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1, серія та номер НОМЕР_2, видане 03 лютого 2015 року на ім`я ОСОБА_2 державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Максимчук А. В.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що спірна автомийка ОСОБА_2 побудована на належній йому земельній ділянці, з отриманням вихідних даних від відповідних служб та організацій, з розробленою проектною документацію та проведення її експертизи, з отриманням декларації про початок виконання будівельних робіт, з отриманням декларації про готовність об`єкта до експлуатації та реєстрації права власності на об`єкт містобудування та за відсутності будь-яких зауважень та актів реагування відповідних служб.За таких обставин, автомийку не можна вважати самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України.

Доказів істотного відхилення від проекту, що порушує права позивача, чи відмови відповідача у проведенні перебудови, позивач не надав і порушення своїх прав не довів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2019 року змінено у мотивувальній частині та викладено її в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав стверджувати, що спірна будівля автомийки є самочинним нерухомим майном в розумінні статті 376 ЦК України. Крім того, висновком судової будівельно-технічної експертизи встановлено порушення прав позивача, зокрема, порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації автомийки, що безпосередньо впливає на права позивача як власника житла та земельної ділянки. Разом з тим, є чинними і не скасовані рішення та дозволи, отримані відповідачем, які стали підставою для отримання правовстановлюючих документів та реєстрації права власності за відповідачем в Державному реєстрі речових прав; позивачем та його представником не надано доказів здійснення будь-яких дій, спрямованих на оскарження або анулювання досліджених судом рішень, або відповідного преюдиційного рішення суду.

Також, відповідачем були отримані необхідні проектні та дозвільні документи відповідних органів на здійснення будівельних робіт на відведеній для цього земельній ділянці, а саме, будівництво спірної автомийки, жодних зауважень компетентних органів до декларації про готовність автомийки до експлуатації матеріали справи не містять. Органи державної влади або органи місцевого самоврядування з такими вимогами до суду не звертались. Крім того, обраний позивачем спосіб відновлення порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, не відповідає змісту права, на порушення якого він посилається, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Рендюк Н. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду м. Чернівці.

17 жовтня 2019 року надійшла витребовувана справа.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позов, предметом якого є ненормативний акт індивідуальної дії прийнятий органом державної влади, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. В даній справі предметом позову є усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення об`єкту нерухомого майна та скасування правовстановлюючого документу, що є ефективним способом захисту прав позивача.

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача щодо порушень будівельних норм і правил під час зведення автомийки. Крім того, будівництво автомийки здійснено відповідачем в зоні Ж-3, яка не передбачає розміщення в її межах підприємств по обслуговуванню транспорту.

Разом з тим, реєстрація права власності ОСОБА_2 на приміщення автомийки у вказаному реєстрі свідчить про те, що вказаний об`єкт є нерухомим, що суперечить виданим Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин містобудівним умовам і обмеженням забудови земельної ділянки. Також, суди не звернули уваги на порушення відповідачем санітарних норм, які безпосередньо впливають на права позивача як власника житла та земельної ділянки, на якій воно розташоване.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що висновки судів попередніх інстанцій спростовують доводи позивача з огляду на наступне.

В матеріалах справи відсутній документ уповноваженого органу про те, що ОСОБА_2 порушує земельне законодавство.

20 березня 2015 року на підставі акта санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 19 березня 2015 року № 35/15 Державною санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров`я України було видано позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/11540. Про відсутність будь-яких зауважень компетентних органів до декларації про готовність автомийки на чотири пости по АДРЕСА_2 до експлуатації зазначено у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 727/5342/15. Крім того, наявність зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації та оформлене право власності на автомийку на чотири пости з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів по АДРЕСА_2, спростовує те, що вона є самочинним будівництвом.

Враховуючи викладене,судові рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому слід залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться у двоквартирному будинку, який розташований на земельній ділянці площею 0,0731 га, кадастровий номер 7310136300:14:002:0233, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

22 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся із заявою та подав необхідні документи, передбачені пунктом 2.2 "Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (із внесеними змінами), на підставі чого Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 24 вересня 2014 року йому видано містобудівні умови та обмеження № 835/14 на будівництво автомийки на чотири пости з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів із збірно-розбірних конструкцій без будівництва капітальних будівель із знесенням існуючих будівель на зазначеній земельній ділянці, основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва (орієнтовні) площа забудови - 124,00 кв. м, загальна площа технологічного приміщення - 39,00 кв. м.

На підставі містобудівних умов та обмежень, та технічних умов від експлуатаційних організацій 25 вересня 2014 року ОСОБА_2 замовлено в ПП "Моноліт-Проект" робочий проект на будівництво автомийки на чотири пости з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів із збірно-розбірних конструкцій без будівництва капітальних будівель із знесенням існуючих будівель за адресою: АДРЕСА_2, та згідно з експертним звітом щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об`єкту будівництва, проектна документація за робочим проектом розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкту будівництва.

Також встановлено, що будівництво автомийки за вищезазначеною адресою здійснено на належних відповідачу земельних ділянках.

Так, з договору оренди землі від 17 липня 2014 року № 9032 вбачається, що Чернівецька міська рада, на підставі рішення 51 сесії Чернівецької міської ради 6 скликання від 27 червня 2014 року № 1257, надала ОСОБА_2 в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_2 загальною площею 0,0351 га, кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:14:002:0025.

З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 викупив у Чернівецької міської ради частину зазначеної вище земельної ділянки площею 0,0229 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 16 травня 2014 року ОСОБА_2 подаровано земельну ділянку площею 0,0411 га за кадастровим номером 7310136300:14:002:0024, цільове призначення - для обслуговування будівлі (роздрібної торгівлі та інших комерційних послуг), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповідності до технічних умов Дочірнього підприємства КП "Чернівціводоканал" від 26 червня 2014 року погоджено проектування підключення нежитлової будівлі (складу) по АДРЕСА_2 до мереж водопроводу із забезпеченням водою на господарсько-питні потреби в кількості 2,85 куб. м/добу та потреби зовнішнього пожежогасіння в кількості - 10,0 л/с.

Згідно з актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 19 березня 2015 року № 35/15, територія автомийки на чотири пости з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів із збірно-розбірних конструкцій без будівництва капітальних будівель із знесенням існуючих будівель за адресою АДРЕСА_2, огороджена, знаходиться в задовільному санітарно-технічному стані.

Відповідно до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 березня 2015 року, автомийка на чотири пости з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів із збірно-розбірних конструкцій без будівництва капітальних будівель із знесенням існуючих будівель за адресою: АДРЕСА_2, відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використана в заявленій сфері застосування.

28 жовтня 2014 року ОСОБА_2 подано до інспекції ДАБК у Чернівецькій області декларацію про початок виконання будівельних робіт по автомийки, яка зареєстрована за № ЧВ 082143010700.

Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації будівництва автомийки на чотири пости з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів із збірно-розбірних конструкцій, без будівництва капітальних споруд, із знесенням існуючих будівель по АДРЕСА_2, встановлено закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.

За інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право власності ОСОБА_2 03 лютого 2015 року зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримано свідоцтво про право власності на будівлю автомийки з пунктом обслуговування водіїв по АДРЕСА_2 .

ПП "Моноліт-проект" розроблено робочий проект щодо оцінки впливу на навколишнє середовище, відповідно до якого запропоноване проектом будівництво автомийки не призведе до погіршення екологічної обстановки. Розрахунок розсіювання на ЕОМ немає потреби по жодній речовині, викиди мінімальні і їх концентрації не будуть суттєво впливати на атмосферу, автомийка не має технології, шкідливих виділень для навколишнього середовища, стічні води від автомийки відводяться на очисні споруди.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16.

Судами встановлено, що відповідач є власником будівлі автомийки по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 лютого 2015 року і його право зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане, відсутні підстави стверджувати, що спірна будівля автомийки є самочинним нерухомим майном в розумінні статті 376 ЦК України.

Згідно з статтею 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилався на те, що будівля автомийки по АДРЕСА_2 побудована відповідачем з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує його законні права та інтереси, як власника нерухомого майна.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил, з огляду на положення Законів України "Про основи містобудування" (2780-12) ; "Про архітектурну діяльність"; "Про регулювання містобудівної діяльності"; постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13 квітня 2011 року № 466 (466-2011-п) , необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок, тощо.

Факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва.

На підтвердження заявлених вимог про порушення його законних прав позивачем надано висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08 серпня 2018 року № 482, яким установлено, що: 1) значення рівня шуму на території, прилеглій до житлового будинку ОСОБА_1 при працюючому обладнанні автомийки, що розташована за огорожею даного будинку, перевищує допустиме значення; 2) фактичний санітарний розрив між житловим будинком по АДРЕСА_3 та санітарно-технічними спорудами не відповідає вимогам ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування" та "Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів № 173 від 19 червня 1996 року; 3) для уникнення забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами необхідне влаштування санітарно-захисної зони від каналізаційних очисних споруд до межі житлової забудови шириною не менше 100 метрів. Площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 становить 0,0762 га - влаштування санітарно-захисної зони необхідних розмірів неможливе.

Отже, вказаним висновком судової будівельно-технічної експертизи встановлено порушення прав позивача, зокрема, порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації автомийки, що безпосередньо впливає на права позивача як власника житла та земельної ділянки.

Разом з тим, є чинними і не скасовані рішення та дозволи, отримані відповідачем, які стали підставою для отримання правовстановлюючих документів та реєстрації права власності за відповідачем в Державному реєстрі речових прав; позивачем та його представником не надано доказів здійснення будь-яких дій, спрямованих на оскарження або анулювання досліджених судом рішень, або відповідного преюдиційного рішення суду.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Частиною другою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Так, за правилом частини другої статті 386 ЦК України у наведеній нормі права закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно неодмінно має статися.

Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Проте, суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідачем були отримані необхідні проектні та дозвільні документи відповідних органів на здійснення будівельних робіт на відведеній для цього земельній ділянці, а саме, будівництво спірної автомийки, жодних зауважень компетентних органів до декларації про готовність автомийки до експлуатації матеріали справи не містять, органи державної влади або органи місцевого самоврядування з такими вимогами до суду не звертались, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, обраний позивачем спосіб відновлення порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, не відповідає змісту права, на порушення якого він посилається, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Слід зазначити, що знесення об`єкту нерухомого майна є крайнім способом захисту, а доводи касаційної скарги щодо порушення права користування власністю позивача може бути захищено також у інший спосіб, зокрема, який запропоновано у висновку судово будівельно-технічної експертизи № 482, а саме: влаштування огорожі із звукопоглинаючими або звуковідбиваючими властивостями між територією, прилеглою до житлового будинку на АДРЕСА_3 та територією автомийки на АДРЕСА_4 .

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.