Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 756/12667/18

провадження № 61-1499св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі судді Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") про визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що 28 травня 2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", яке змінило назву на ПАТ "Універсал Банк", було укладено кредитний договір № 068-2008-1749 (далі - Кредитний договір), за умовами якого він отримав на споживчі потреби кредит в розмірі 190 000 доларів США під 12,45 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 травня 2038 року. У зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням ним взятих на себе зобов`язань зі сплати чергових платежів банк пред`явив до нього позов про дострокове стягнення кредитної заборгованості. З метою захисту своїх прав він звернувся до Українського центру судових експертиз для проведення судово-економічної експертизи, в ході якої судовий експерт не знайшов підтвердження обґрунтування розрахунку заборгованості. Крім того, Кредитний договір містить суперечливі та дискримінаційні умови відносно нього, ПАТ "Універсал Банк" не виконало вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки не надало йому інформації про реальну процентну ставку та розмір абсолютного подорожчання кредиту, орієнтовну сукупну вартість кредиту, внаслідок чого його було введено в оману. В Кредитному договорі відсутній строк його дії. Пункт 9.8 Кредитного договору є нікчемним, оскільки передбачає сплату ним в день надання кредиту плати за ініціювання кредиту в розмірі 9 700 грн, що еквівалентно 2 000 доларам США. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати Кредитний договір недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року у складі судді Жука М. В. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Кредитний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов. Перед укладенням договору позивач отримав у письмовій формі всю інформацію про умови кредитування і про орієнтовну сукупну вартість кредиту. Умови Кредитного договору не порушують принципів добросовісності, рівності сторін, є справедливими. Висновок судової економічної експертизи від 31 серпня 2018 року № 2-31/08, складений судовим експертом Українського центру судових експертиз Барабашем Р. В., не може бути взятий до уваги, оскільки, надаючи відповіді на поставлені питання, експерт виходив не з визначення документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій, а вдався до правової оцінки умов Кредитного договору, що процесуальним законом віднесено до компетенції суду.

Не погоджуючись з указаним рішенням, в січні 2019 року ОСОБА_1 одав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року повернуто заявнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року подана безпосередньо до Київського апеляційного суду, тобто з порушенням порядку, встановленого для її подання. Без доступу до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або без матеріалів справи в паперовому вигляді вирішити у визначений законом строк питання про відкриття апеляційного провадження чи про відмову в його відкритті, надати строк для усунення недоліків чи повернути апеляційну скаргу неможливо. Саме з метою недопущення порушення строків, визначених статями 357- 359 ЦПК України, в підпункті 15.5 пункту 15 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) й передбачено, що до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. В разі порушення вказаного порядку суд повертає таку скаргу без розгляду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У січні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальов В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Касаційна скарга мотивована тим, що при поверненні апеляційної скарги без розгляду, апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18), виявив надмірний формалізм і непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, що призвело до порушення прав заявника на доступ до суду та оскарження судового рішення. Відсутність Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкод учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва.

29 березня 2019 року справа № 756/12667/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) . Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Універсал Банк" про визнання недійсним Кредитного договору відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, у січні 2019 року ОСОБА_1 одав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 355 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Отже, у розділі ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме - як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції.

На час подання ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала і не функціонує на цей час.

Відсутність на цей час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкод учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зазначав, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (пункт 45 рішення від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97" проти України", заява № 19164/04).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) ), які надають їй право як безпосередньо подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і подавати її через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, як визначено у статті 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Такі правові висновки щодо подання апеляційної скарги до апеляційного суду викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц (провадження № 61-12112сво18), в постановах судових палат Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, зокрема в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 152/355/17 (провадження № 61-11439св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 752/4619/18 (провадження № 61-2152св19), від 22 травня 2019 року у справі № 755/8517/18 (провадження № 61-156св19), від 05 червня 2019 року у справі № 760/10908/13-ц (провадження № 61-6св19), а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549цс19).

У пункті 55 рішення у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов`язків" (рішення ЄСПЛ у справі "Гоффман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі "Кудла проти Польщі" від 26 жовтня 2000 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги без розгляду ґрунтується на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , за змістом якого апеляційні скарги подаються до або через відповідні суди (апеляційні суди).

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Тлумачення процесуального закону, здійснене Київським апеляційним судом, суперечить положенням частини четвертої статі 3 ЦПК України (1618-15) та призводить до звуження процесуальних прав учасників процесу.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вищенаведених норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

В оцінці подальшої поведінки ОСОБА_1 . Верховним Судом враховано, що 11 січня 2019 року заявник вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року. Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року вказану скаргу задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 9.8 Кредитного договору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому за своїм змістом вказана апеляційна скарга є ідентичною тій, яка була повернута заявнику без розгляду оскаржуваною ухвалою апеляційного суду.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, то відсутні підстави для повторного розгляду цієї справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою цієї самої особи на це саме судове рішення.

У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню (без направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції).

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.