У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради (далі - КП "Чернігівоблагроліс"), Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп" (далі - ДП "Козелецьрайагролісгосп") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання незаконними та скасування наказів про внесення змін до наказу про звільнення, визнання протиправним та скасування рішення Чернігівської обласної ради, поновлення на роботі, визнання недійсним та скасування запису в трудовій книжці, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_3 на підставі наказу генерального директора КП "Чернігівоблагроліс" № 28-к/ДП від 07 серпня

2017 року призначено на посаду директора ДП "Козелецьрайагролісгосп"

з 08 серпня 2017 року, згідно контракту укладеного 08 серпня 2018 року.

Наказом КП "Чернігівоблагроліс" № 39-к/ДП від 07 грудня 2017 року,

ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 07 грудня 2017 року, у зв`язку із припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 статті 41 КЗпП України, підстава звільнення: рішення Чернігівської обласної ради від 07 грудня

2017 року № 65- 11/VII "Про висловлення недовіри та звільнення ОСОБА_3 ".

Наказом КП "Чернігівоблагроліс" № 4/к - ДП від 25 січня 2018 року, внесено зміни до наказу КП "Чернігівоблагроліс" № 39-к/ДП від 07 грудня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_3 з посади директора ДП "Козелецьрайагролісгосп"" та викладено його в наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1, директора ДП "Козелецьрайагролісгосп", із займаної посади з 16 січня

2018 року, у зв`язку із припиненням повноважень, відповідно до пункту п`ятого статті 41 КЗпП України". Згідно наказу № 11 /к-ДП від 11 квітня 2018 року внесені зміни до наказу № 39-к/ДП від 07 грудня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_3 з посади директора ДП "Козелецьрайагролісгосп"" та викладено його в наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1, директора ДП "Козелецьрайагролісгосп", із займаної посади з 20 січня 2018 року, у зв`язку із припиненням повноважень, відповідно до пункту п`ятого статті 41 КЗпП України".

Вказані накази КП "Чернігівоблагроліс" про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади та про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 вважає незаконними, а рішення Чернігівської обласної ради від 07 грудня

2017 року № 65-11/VII "Про висловлення недовіри та звільнення ОСОБА_1 " -протиправним.

У зв`язку з чим просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ КП "Чернігівоблагроліс" № 39-к/ДП від 07 грудня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора

ДП "Козелецьрайагролісгосп";

- визнати незаконним та скасувати наказ № 4/к-ДП від 25 січня 2018 року про внесення змін до наказу № 39-к/ДП від 07 грудня 2017 року;

- визнати незаконним та скасувати наказ КП "Чернігівоблагроліс" № 11/к-ДП від 10 квітня 2018 року про внесення змін до наказу № 39-к/ДП від 07 грудня

- визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради № 65-11/VІІ від 07 грудня 2017 року "Про висловлення недовіри та звільнення ОСОБА_1 з посади директора

ДП "Козелецьрайагролісгосп";

- визнати недійсним та скасувати запис № 16 в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення його з посади директора з 07 грудня 2017 року;

- поновити позивача на посаді директора ДП "Козелецьрайагролісгосп" із внесенням відповідних даних до трудової книжки, відповідно до Інструкції про порядок введення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року;

- стягнути на користь позивача з КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути на користь позивача з КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн, заподіяну у зв`язку із його незаконним звільненням;

- допустити негайне виконання рішення в частині присудження позивачу виплати заробітної плати (середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу), але не більше ніж за один місяць та в частині поновлення на роботі;

- стягнути з відповідачів на користь позивача усі судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 листопада

2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 20 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди керувалися тим, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування наказів про звільнення КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради від 07 грудня 2017 року № 39/к-ДП, від 25 січня 2018 року

№ 4/к-ДП, від 10 квітня 2018 року № 11/к-ДП та визнання протиправним та скасування рішення 11 сесії 7 скликання Чернігівської обласної ради від

07 грудня 2017 року № 65-11/VII, яким висловлено недовіру ОСОБА_1

і звільнено з займаної посади та поновлення на роботі.

Аргументи учасників справи

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 листопада 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від

20 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвали у справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення сесії Чернігівської обласної ради, в тому числі й про висловлення недовіри, не може слугувати підставою для звільнення позивача, оскільки це не передбачено і суперечить статутам

КП "Чернігівоблагроліс", ДП "Козелецьрайагролісгосп" та умовам контракту, якими передбачено, що керівник підприємства звільняється виключно на підставі рішення засновника - КП "Чернігівоблагроліс", погодженого з головою Чернігівської обласної ради, а не рішення Чернігівської обласної ради, як колегіального органу. Крім того, відсутні підстави для звільнення його за цим пунктом, оскільки позивач не є посадовою особою господарського товариства, а прийняття наступних наказів про внесення змін до наказу про звільнення, не передбачено діючим законодавством, тобто порушено норми частину третю статті 40 КЗпП України. Пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється виключно на посадових осіб господарських товариств, які

є спеціальними суб`єктами, щодо яких може бути застосована вказана норма. Чернігівська обласна рада порушила встановлений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Регламенту Чернігівської обласної ради, порядок та процедуру прийняття рішення про висловлення недовіри та звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, оскільки такі питання не розглядались відповідною постійно діючою або тимчасовою комісією Чернігівської обласної ради, а проект оскаржуваного рішення не готувався та оприлюднений не був.Звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що підтверджується, зокрема, листком непрацездатності серія АДР № 358562, виданим 07 грудня 2017 року Козелецькою центральною районною лікарнею.

У вересні 2019 року КП "Чернігівоблагроліс" подав відзив на касаційну скаргу,

в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, посилаючись на безпідставність вимог касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди встановили, що наказом Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради від 07 серпня 2017 року № 28-к/ДП ОСОБА_1 призначений на посаду директора ДП "Козелецьрайагролісгосп" з 08 серпня 2017 року з оплатою праці згідно з умовами укладеного контракту, на підставі погодження голови Чернігівської обласної ради від 07 серпня 2017 року

Рішенням 11 сесії 7 скликання Чернігівської обласної ради від 07 грудня

2017 року № 65-11/VII вирішено висловити недовіру ОСОБА_1,

а генеральному директору КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради звільнити ОСОБА_1 з посади директора ДП "Козелецьрайагролісгосп"

з 07 грудня 2017 року у зв`язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту п`ятого статті 41 КЗпП України.

Наказом КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради від 07 грудня

2017 року № 39/к-ДП ОСОБА_1 звільнений з займаної посади з 07 грудня 2017 року у зв`язку з припиненням повноважень відповідно до вимог пункту п`ятого статті 41 КЗпП України, з виплатою компенсації за 12 невикористаних календарних днів щорічної основної та додаткової відпусток та з виплатою вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Наказом КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради від 25 січня

2018 року № 4/к-ДП внесені зміни до наказу від 07 грудня 2017 року № 39/к-ДП та вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади з 16 січня 2018 року у зв?язку

з його тимчасовою непрацездатністю в період з 07 грудня 2017 року по 15 січня 2018 року, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України, копія якого була направлена позивачу 25 січня 2018 року.

Наказом КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради від 10 квітня

2018 року № 11/к-ДП внесені зміни до наказу від 07 грудня 2017 року № 39/к-ДП та вирішено звільнити ОСОБА_1 посади з 20 січня 2018 року у зв?язку

з його тимчасовою непрацездатністю в період з 07 грудня 2017 року по 19 січня 2018 року, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України, копія якого була направлена позивачу 10 квітня 2018 року.

Відповідно до статуту КП "Чернігівоблагроліс" засновником підприємства

є Чернігівська обласна рада.

Згідно зі статутом ДП "Козелецьрайагролісгосп" засновником підприємства

є КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради. Підприємство

є комунальним комерційним підприємством і здійснює свою діяльність на підставі та відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Чернігівської обласної ради, наказів Засновника підприємства та Уповноваженого радою органу, а також цього Статуту. Підприємство самостійно планує, організовує та здійснює свою господарську діяльність, визначає і реалізовує перспективи свого розвитку, з врахуванням обмежень, визначених Статутом (пункти 1.2, 3.2, 5.1).

Відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010

у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" (1255-18) ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження

№ 14-670цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "1 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року (1255-18) , відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого частину першу статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 такого змісту "5) припинення повноважень посадових осіб". Згідно

з пояснювальною запискою до проекту вказаного Закону передбачення такої підстави розірвання трудового договору забезпечить "можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб", а в якості компенсації для захисту інтересів останніх - мінімальний розмір вихідної допомоги у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців. З огляду на вказане під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за пунктом 5 статті 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення. Тому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для визначення юрисдикції суду для розгляду ініційованого звільненим з посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) спору з цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) про законність звільнення цього керівника (припинення його повноважень або усунення від посади), слід враховувати таке: За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України (322-08) , крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України). До юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). До 28 березня 2014 року, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 10 жовтня 2013 року (642-18) набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), юрисдикція господарського суду поширювалася на вищевказані спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року - за участю будь-яких юридичних осіб".

З огляду на те, що повноваження позивача, як керівника юридичної особи, припинені за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який фактично оскаржує рішення органу управління (власника) щодо такого припинення, а інші позовні вимоги є похідними, тому цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Суди наведеного не врахували та помилково розглянули позов ОСОБА_1 по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Тому оскаржені судові рішення слід скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі

№ 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що "зміни до ЦПК України (1618-15) , внесені Законом № 460-IX (460-20) , пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX (460-20) вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX (460-20) абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність

у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі". Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту

1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду

в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX (460-20) роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції".

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз?яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 (в редакції, чинній станом на

07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 листопада

2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 травня

2019 року скасувати.

Провадження у справі № 751/912/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради, Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання незаконними та скасування наказів про внесення змін до наказу про звільнення, визнання протиправним та скасування рішення Чернігівської обласної ради, поновлення на роботі, визнання недійсним та скасування запису в трудовій книжці, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди закрити.