розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Оверковського Костянтина Володимировича на постанову Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Міхасішина І. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення, без надання іншого житлового приміщення.

На обґрунтування позову посилалася на таке. 05 жовтня 2000 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 12 січня 2012 року шлюб між ними розірвано. Їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2015 року належить 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 (брату позивача) належить інша 1/2 частки у праві власності на цей житловий будинок. За її згодою відповідач ОСОБА_2 переїхав проживати у зазначений будинок. У цьому будинку проживають і зареєстровані вона та її син ОСОБА_4, а також проживає без реєстрації її колишній чоловік ОСОБА_2 . Зазначає, що проживання разом з відповідачем є нестерпним, відповідач переїхати в інше житло відмовляється. ОСОБА_2 не бере участі в утриманні будинку, ремонті та оплаті комунальних послуг, чим завдає значних матеріальних збитків, порушує її право на спокійне життя, завдає моральних та фізичних страждань, що негативно впливає на неповнолітню дитину. Відповідач систематично порушує правила співжиття. Заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

З урахуванням наведеного, просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні правові підстави для виселення колишнього члена сім`ї власника квартири.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, без надання іншого житлового приміщення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач систематично вчиняє сварки та насильство в сім`ї, заходи запобігання і громадського впливу щодо нього виявилися безрезультатними, а тому проживання відповідача у спірному житлі суперечить інтересам власника житла.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Оверковський К. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що він тривалий час проживав у спірному будинку (майже двадцять років), сплачував витрати на його утримання, здійснював будівництво та ремонт будинку. Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), а тому виселення особи з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. Висновки суду апеляційної інстанції про порушення ним правил співжиття ґрунтуються на неналежних доказах. Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі та за відсутності відомостей про повідомлення його про час та місце розгляду справи.

У червні 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі з підстав неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц щодо порушення права на повагу до житла; розгляд справи за його відсутності, оскільки не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) )).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відомості про те, що ОСОБА_2 був належним чином, у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи, відсутні.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги відповідач отримав 04 квітня 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням (т. 2, а. с. 12).

У матеріалах справи наявне зворотнє повідомлення (т. 2, а. с. 28), відповідно до якого суд апеляційної інстанції надіслав ОСОБА_2 повістку-повідомлення про розгляд справи, призначеної у суді апеляційної інстанції на 18 березня 2020 року (день ухвалення оскаржуваного рішення), проте зазначену судову повістку відповідач отримав лише 30 березня 2020 року, тобто після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд не виконав вимог ЦПК України (1618-15) щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи призначеної на 18 березня 2020 року, причини неявки відповідача у судове засідання не з`ясував, розгляд справи не відклав та розглянув справу у першому засіданні.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі "Лазаренко та інші проти України" і від 03 жовтня 2017 року у справі "Віктор Назаренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практики його застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд якої було призначено на 18 березня 2020 року, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача, щодо якого не мав відомостей про вручення йому судової повістки про дату, час та місце розгляду справи, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягають перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.