розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства "Миргородське лісове господарство", Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Полтавської обласної державної адміністрації про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування його, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року у складі судді Андрущенко-Луценко С. В. постанову апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Хіль Л. М., Абрамова П. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: Державне агентство лісових ресурсів України, державне підприємство "Миргородське лісове господарство", Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, Полтавська обласна державна адміністрація,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство України) державного підприємства "Миргородське лісове господарство" (далі - ДП "Миргородське лісове господарство"), Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Полтавської обласної державної адміністрації з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ голови Держлісагентства України від 04 травня 2017 року №135-к про припинення з ним трудового договору та звільнення його з посади на підставі підпункту "б", пункту 26 контракту за одноразове грубе порушення законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, за пунктом 8 статті 36 КЗпП України; зобов`язати Держлісагентства України поновити його на посаді директора ДП "Миргородське лісове господарство" та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з розрахунку його середньомісячної заробітної плати 12 686,67 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 тривалий час працював в системі лісових ресурсів України. Наказом заступника голови Держлісагентства України від 31 жовтня 2014 року №630-К ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ДП "Миргородський лісгосп" за контрактом на період з 12 грудня 2014 року по 11 грудня 2019 року.

3. Наказом голови Держлісагентства України від 04 травня 2017 року №135-к позивача було звільнено з займаної посади з підстав передбачених підпунктом "б" пункту 26 контракту за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

4. Звільнення позивач вважав незаконним з підстав відсутності в його діях одноразового грубого порушення законодавства.

5. Зазначав, що його звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності, що свідчить про порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, відповідно до якої не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

6. Крім того, наказ від 04 травня 2017 року №135-к також є незаконним з тих підстав, що оскільки він працював за контрактом, то його трудові відносини регулювалися контрактом і, як наслідок, припинення з ним трудового договору є неможливим, адже трудовий договір не існував.

7. Позивач також вважав, що відповідачем Державним агентством лісових ресурсів України було грубо порушено Постанову Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170 (170-94-п) , якою затверджено Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Відповідно до пункту 22 розділу 4 вищевказаного положення, у разі не виконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні, чого відповідачем дотримано не було. Акт перевірки ДП "Миргородський лісгосп", який був однією із підстав його звільнення, вважає підробним, таким, який не існував на момент його звільнення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

від 23 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивача було звільнено з роботи з дотриманням вимог чинного законодавства. Разом з цим місцевий суд зазначив, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду для захисту трудових прав.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

10. Постановою апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 січня

2018 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом трудових прав, як на підставу відмови у задоволені позовної заяви.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в цілому повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Однак, прийшов до помилкового висновку в частині неповажності причин пропуску позивачем строку позовної давності.

12. Апеляційний суд указав, що висновок суду першої інстанції щодо неповажності причин пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим та підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, як підстава для відмови у задоволені позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішенння, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ДП "Миргородське лісове господарство", діяв відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного контракту. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про одноразове грубе порушення позивачем законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи, тощо).

15. У касаційній скарзі заявником також наголошено на відсутності в його діях одноразового грубого порушення законодавства та умов контракту.

Доводи інших учасників справи

16. У відзивах Держлісагентство України, ДП "Миргородське лісове господарство", Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, Полтавська обласна державна адміністрація заперечили проти доводів касаційної скарги, зіслалися на їх необґрунтованість та безпідставність, просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

17. Зазначали, що судами спір розглянуто в межах заявлених позовних вимог, при повному встановленні фактичних обставин справи, судові рішення є законними, обґрунтованими, мотивованими та ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

19. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. 31 жовтня 2014 року між Держлісагентства України в особі Голови Держлісагентства України ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено контракт, за яким ОСОБА_1 наймається на посаду директора

ДП "Миргородське лісове господарство" Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства на термін з 12 грудня 2014 року

по 11 грудня 2019 року, тобто на 5 років.

21. Наказом Держлісагентства Українивід 31 жовтня 2014 року № 630-к ОСОБА_1 призначено за контрактом на посаду директора

ДП "Миргородське лісове господарство" обласного управління лісового та мисливського господарства з 12 грудня 2014 року по 11 грудня 2019 року.

22. До укладення вище згаданого контракту позивач ОСОБА_1 займав посаду директора ДП "Миргородське лісове господарство" на підставі іншого контракту, термін дії якого закінчився.

23. Наказом Держлісагентства Українивід 04 травня 2017 року №135-к припинено трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнено його з посади директора ДП "Миргородське лісове господарство", яке координується Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з підстав, передбачених підпунктом "б" пункту 26 контракту, за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

24. Підставою звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП "Миргородське лісове господарство", стала інформація Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 25 квітня 2017 року про те, що на підприємстві, очолюваному позивачем:

- за 1 квартал поточного року зменшився обсяг реалізації продукції порівняно з відповідним періодом минулого року;

- зменшилась продуктивність праці;

- підприємством не виконуються вимоги наказу Держкомлісгоспу України від 19 лютого 2007 року №42;

- на аукціони з продажу необробленої деревини виставляються не всі передбачені обсяги;

- не виконуються договірні зобов`язання по поставці лісопродукції;

- виконання аукціонних договорів складає 3,2%. Натомість спостерігається високий відсоток реалізації необробленої деревини за прямими договорами;

- систематично порушуються вимоги наказу Держлісагентства України

від 23 серпня 2007 року № 487 "Про створення єдиного реєстру Сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, угод з реалізації лісопродукції та протоколів результатів аукціонів";

-ціни на лісопродукцію застосовуються нижчі, ніж зафіксовані на аукціонах та затверджені прайс-листами, внаслідок чого підприємством за 1 квартал 2017 року втрачено 523,2 тис. грн;

- в результаті зменшення обсягів реалізації заробітна плата працюючим на підприємстві зменшилась на 6,1%;

- поточна заборгованість по заробітній платі станом на 01 квітня 2017 року (згідно балансу) зросла в 2,8 рази. Поточна заборгованість перед пенсійним фондом зросла відповідно в 12,5 рази.

25. Звільнення ОСОБА_1 було проведено в період його тимчасової непрацездатності, про що свідчить листок непрацездатності, яким він був звільнений від роботи з 04 травня 2017 року по 11 травня 2017 року, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні.

26. ОСОБА_1 звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання наказу про звільнення протиправним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

27. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року провадження в указаній справі закрито з роз`ясненням позивачеві права на звернення з такими позовними вимогами до місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) . Дану ухвалу позивач отримав 02 серпня 2017 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

29. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

30. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

33. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

35. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці сьомому статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

36. Позивач у справі оскаржив наказ про його звільнення з підстав, передбачених підпунктом "б" пункту 26 контракту, за одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

37. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

38. Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт.

39. За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

40. Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є підстави, передбачені контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).

41. ДП "Миргородський лісгосп" є державним підприємством та підпорядковане Державному агентству лісових ресурсів України, а отже чітке дотримання наказів є обов`язковим для керівників вказаного підприємства, а саме Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 19 лютого 2007 року №42 (z0164-07) .

42. Пунктом1.1 передбачено, що вказане Положення регулює порядок реалізації усієї необробленої деревини, заготовленої підприємствами, які здійснюють заготівлю деревини як постійні користувачі лісових ресурсів, за винятком дров паливних, деревини, яка використовується для розвитку матеріально-технічної бази (будівництво, ремонт тощо) постійних лісокористувачів відповідно до затверджених кошторисів, деревини, використання якої передбачено колективними договорами, деревини для індивідуального ремонту та будівництва згідно з поданими заявами, деревини для забезпечення потреб соціальної сфери, а також деревини для забезпечення потреб виробничих деревообробних підрозділів постійних лісокористувачів.

43. Пунктом 1.2 цього Положення передбачено, що реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі.

44. Пункт 1.5 вищезазначеного Положення вказує, що не реалізована на товарних біржах необроблена деревина реалізується підприємствами постійними лісокористувачами по прямим договорах за цінами, не нижчими від тих, що склались на останньому аукціоні.

45. Постійно діючою комісією Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства було досліджено дотримання ДП "Миргородський лісгосп" цінової політики при реалізації лісопродукції за 1 квартал 2017 року, де було встановлено випадки її реалізації за цінами нижчими, ніж зафіксовані на аукціонах та затверджених прайс-листами, в результаті чого підприємством недоотримано доходів на 523,2 тис. грн, про що 18 квітня 2017 року складено акт "Перевірки окремих питань господарсько-фінансової діяльності ДП "Миргородський лісгосп" за І квартал 2017 року" в межах повноважень цієї комісії, а тому реалізуючи свої повноваження управління 18 квітня 2017 року звернулося до Державного агентства лісових ресурсів України з відповідним поданням про припинення контракту з директором ДП "Миргородський лісгосп" - ОСОБА_1.

46. Згідно з пунктом 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" (203-93-п) контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

47. У пункті 26 укладеного сторонами контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії:.. б) у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи тощо) підприємства показники ефективності використання державного майна і прибутку.

48. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

49. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

50. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

51. Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

52. Підставою звільнення ОСОБА_1 з посади директора

ДП "Миргородське лісове господарство", стала інформація Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 25 квітня 2017 року про те, що на підприємстві очолюваному позивачем за 1 квартал поточного року зменшився обсяг реалізації продукції порівняно з відповідним періодом минулого року та продуктивність праці. Позивачем як керівником підприємства неналежно виконувались покладені на нього умовами контракту обов`язки.

53. Установивши, що настала подія, яка зумовила наслідки, визначені підпунктом "б" пункту 26 контракту, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про обґрунтованість звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

54. Стороною позивача не спростовано вказані обставини, його доводи та докази надані на їх підтвердження, фактично спрямовані на виправдання дій останнього, а не підтвердження їх відсутності.

55. Посилання позивача на те, що роботодавцем не виконано вимоги щодо попередження працівника про звільнення за два тижні не заслуговують на увагу, оскільки умови контракту, укладеного між працівником та роботодавцем такої умови не передбачають.

56. Доводи касаційної скарги в цій частині наведений висновок суду не спростовують, за своєю суттю зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

57. Колегія суддів не бере до уваги надіслані позивачем на адресу суду висновок судово-економічної експертизи по кримінальному провадженню від 06 липня 2018 року та рецензію № 1501/29101 на висновок від 03 квітня 2018 року № 735/736, оскільки дослідження та оцінка доказів, встановлення фактичних обставин справи є прерогативою судів першої та, у визначених законом випадках, апеляційної інстанцій. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Щодо звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності

58. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьої статті 40 КЗпП України).

59. Аналіз положень частини третьої статті 40 КЗпП України свідчить про те, що закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.

60. Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року (va06p710-19)

№ 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. У цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).

61. Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що позивача звільнено на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а суди встановили факт законності цього звільнення, тому Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для його поновлення на роботі.

62. Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, у цьому випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, зважаючи на те, що день, коли позивачу зазначено стати до роботи, 12 травня 2017 року, то датою припинення трудових відносин є 12 травня 2017 року.

63. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, провадження

Щодо стягнення середнього заробітку

64. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

65. Виходячи зі змісту частини першої статті 235 КЗпП України, оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою.

66. Системний аналіз та тлумачення положень статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

67. Водночас пряма заборона на звільнення у період тимчасової непрацездатності, закріплена у частині третій статті 40 КЗпП України, що є самостійною гарантією, яку не варто ототожнювати з підставами звільнення. Іншими словами, звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, за наявності на те законних підстав для звільнення (як то порушення умов трудового договору тощо), свідчить про порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України, а не про відсутність законних підстав для звільнення.

68. Законодавство про працю не містить визначення ані вимушеного прогулу, ані оплати за весь час вимушеного прогулу, проте ці терміни неодноразово вживаються у КЗпП України (322-08) .

69. Аналіз положень КЗпП України (322-08) дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

70. Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

71. Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

72. Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

73. За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

74. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

75. Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП (322-08) України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

76. Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме: неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність); наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати; причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною шкодою; вина роботодавця.

77. Для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні усі чотири вищезазначені умови.

78. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Причинами того, що працівник не виконував свої трудові обов`язки і не отримував заробітну плату, є тимчасова непрацездатність, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця.

79. Ураховуючи викладене, зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

80. У випадку зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (1105-14) .

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

81. Частиною першою статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на момент подач касаційної скарги, встановлено, що підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

82. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

від 23 січня 2018 року постанову апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 рокускасувати.

Позов ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування його, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства "Миргородське лісове господарство" відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, з 04 травня 2017 року на 12 травня 2017 року.