Постанова

Іменем України

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 307/4363/14-ц

провадження № 61-18379св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тячівська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2019 року у складі судді Бобрушко В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Готра Т. Ю., Собослой Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_5, яка до смерті проживала в АДРЕСА_1 . Протягом останнього року життя померлої, її утриманням займалася позивач та сусіди допомагали їй, оскільки сестра важко хворіла, мала хронічний гепатит форми "В", цироз печінки.

Після смерті сестри позивач дізналася, що існує заповіт, складений ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заповіт, ніби-то складений від імені її сестри, вважає недійсним через наступні підстави: підпис та напис на заповіті явно виконаний не її сестрою, оскільки очевидним є та обставина, що писала заповіт малограмотна особа, яка переписували букви по окремо, підпис виконаний з відхиленням і необґрунтованими зупинками, тоді як почерк та підпис її сестри був високо відпрацьований та чіткий; за твердженням свідків у момент коли нотаріус перебував у неї вдома і вона підписувала якісь документи, в тому числі і заповіт, то в цей період вона перебувала в стані сильного алкогольного сп`яніння та будучи залежною від алкоголю, не віддавала звіту про дії, які вчиняла та через стан сп`яніння реально не сприймала їх. Позивач вважає, що даний заповіт якщо і був складений, то під впливом алкогольного сп`яніння, через що в момент його вчинення сестра не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тобто її волевиявлення не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

В порушення вимог пункту 3 Глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5 (z0282-12) заповіт не містить посвідчувального напису нотаріуса про те, що такий складений за місцем проживання заповідача, не зазначена адреса його складання, причини його складання поза приміщенням державної нотаріальної контори. Позивач вважає, що заповіт складений з порушенням щодо його форми та посвідчення.

Просила визнати недійсним заповіт, складений від імені її сестри, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений та зареєстрований державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори 23 вересня 2014 року в реєстрі за № 3-1873.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Тячівська держана нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, відмовлено.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2015 року щодо накладення заборони на видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано.

Судові рішення мотивовані тим, що заповіт від 23 вересня 2014 року складався за особистим зверненням ОСОБА_5, дієздатність якої нотаріусом перевірено. Будь-яких доказів про те, що на момент посвідчення заповіту заповідач не мала повної цивільної дієздатності, у матеріалах справи відсутні. Форма заповіту відповідає вимогам статті 1247 ЦК України, оскільки заповіт складений в письмовій формі, уповноваженою на це особою - нотаріусом, містить вказівку на місце та час його складання - АДРЕСА_1, в заповіті міститься особистий підпис ОСОБА_5 та на зворотній сторінці вказаного заповіту міститься відповідний посвідчувальний напис, в якому зазначено, що заповіт посвідчено на дому із-за похилого віку та хвороби заповідача ОСОБА_5, 23 вересня 2014 року, об 11 годині 20 хвилин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом ОСОБА_4, у якій просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав висновку криміналістичної експертизи жодної правової оцінки. Апеляційний суд залишив поза увагою встановлений висновком експертизи факт підписання заповіту спадкодавцем у незвичному стані. Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт вживання спадкодавцем спиртних напоїв за сприянням відповідачів у день підписання нею заповіту. Відповідачі не надали суду інших доказів на спростування факту вживання спадкодавцем спиртних напоїв. Враховуючи встановлені судами факти порушення нотаріусом процедури оформлення заповіту та допущені ним грубі помилки при його складанні та реєстрації, суди повинні були визнати такий заповіт недійсним.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, у якому просять закрити касаційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України, залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано справу № 307/4363/14-ц із суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року справа № 307/4363/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких підстав.

Суди встановили, що за заповітом, посвідченим та зареєстрованим державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Дуйчак Т. А. 23 вересня 2014 року в реєстрі за № 3-1873, ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося.

В посвідчувальному написі, який міститься на зворотній сторінці вказаного заповіту, зазначено, що заповіт посвідчено вдома по АДРЕСА_1 із-за похилого віку та хвороби заповідача ОСОБА_5, об 11 годині 20 хвилин.

В реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Тячівської державної нотаріальної контори за 2014 рік міститься запис № 3-1873 від 23 вересня 2014 року про посвідчення заповіту ОСОБА_5 на дому по АДРЕСА_1 в 11 годин 20 хвилин.

Згідно журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, під записом № 20 від 23 вересня 2014 року зазначено, що ОСОБА_5, у зв`язку з похилим віком, об 11 годині 23 вересня 2014 року в Тячівську державну нотаріальну контору щодо складання заповіту та заяви про прийняття спадщини за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Русин Н. І. після смерті її рідної сестри ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку криміналістичної експертизи від 24 вересня 2015 року за № 1829, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, стверджено, що рукописний запис: "Цей заповіт мною в голос прочино оосипито підписононо", розташований після слова: "Підпис" на оригіналі одного примірника заповіту, укладеного від імені ОСОБА_5, 23 вересня 2014 року, посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-1873, виконаний ОСОБА_5 в незвичному стані (зменшення свідомого контролю, імовірніше за все в стані алкогольного сп`яніння).

Підпис від імені ОСОБА_5, розташований після рукописного запису: "Цей заповіт мною в голос прочино оосипито підписаноно", перед словами: ОСОБА_5 " на оригіналі одного примірника заповіту, укладеного від імені ОСОБА_5, 23 вересня 2014 року, посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-1873, виконаний самою ОСОБА_5 в незвичному стані (імовірніше за все в стані алкогольного сп`яніння).

Довідками КЗ "Тячівської районної поліклініки" № 397 від 28 грудня 2015 року та № 275 від 11 травня 2016 року стверджується, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка: АДРЕСА_1, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувала.

Згідно висновку комісійної експертизи № 31 від 08 червня 2016 року, проведеної Закарпатським обласним бюро судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з рахуванням медичної документації, заповненої на її ім`я (медична карта № 7327 стаціонарного хворого з терапевтичного відділення Тячівської РЛ №1 та медична карта № 10097 стаціонарного хворого з терапевтичного відділення Тячівської РЛ № 1), відповідно з питаннями, поставленими на вирішення даної експертизи, діагноз ОСОБА_5, 1957 року народження - хронічний гепатит з трансформацією в цироз встановлений правильно, однак належність його до вірусних не підтверджена. В історії хвороби є результат аналізу крові та маркери вірусних гепатитів, який свідчить про наявність НВSAg, але не має результату аналізу на ПЛР до НВV-інфекції, який би підтвердив наявність ДНК- вірусу гепатиту "В" і тим самим довів, що у хворої саме вірусний гепатит "В". Відповідно до локальних протоколів надання медичної допомоги хворим гастроентерологічного профілю та медикаментозного забезпечення на рівні ЦРЛ - обстеження та лікування проведеного в повному об`ємі. Згідно представленої медичної документації, заповненої на ім`я ОСОБА_5 (історія хвороби №7327 із Тячівської РЛ) відомо, що лікування хворої проводилось належним чином і хвора була виписана із стаціонару 28 липня 2014 року у задовільному стані з відповідними рекомендаціями по режиму харчування та дієти, а також медикаментозній терапії (гепатопротектори). Згідно представленої медичної документації та виписки із протоколу (карти) патологоанатомічного дослідження № 147 від 01 жовтня 2014 року - у хворої зафіксований шлунково-кишкова кровотеча, яка стала безпосередньою причиною смерті її. Згідно даних протоколу патологоанатомічного дослідження № 147 від 01 жовтня 2014 року причиною смерті ОСОБА_5, 1957 року народження, стала масивна шлункова-кишкова кровотеча з варикозно-розширених вен стравоходу на фоні цирозу печінки. Погіршення стану хворої могло бути зумовлено порушенням режиму харчування та дієти, а також припинення прийому гепатопротекторів. Вживання спиртного, припинення прийому гепатопротекторів, порушення режиму харчування та дієти - могло зумовити загострення хвороби і спричинити масивну кровотечу, що знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням її смерті. Представлена документація (історія хвороби № 10097) не дає можливості дати достовірну інформацію в повному об`ємі про перебіг захворювання, його наслідки та ускладнення.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 236 від 18 листопада 2016 року, проведеної Обласною психіатричною лікарнею м. Берегово, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в період часу, який відноситься до підписання нею заповіту психічним захворюванням не страждала, а виявляла ознаки астенічного синдрому внаслідок важкого соматичного захворювання (цироз печінки), про що свідчать її скарги на загальну слабкість, підвищену втомлюваність, а також дані стаціонарного обстеження та лікування в терапевтичному відділенні. Оцінити однозначно ступінь зменшення свідомого контролю, який по даним графологічної експертизи, мав місце у ОСОБА_5 під час підписання заповіту 23 вересня 2014 року, його генез та вплив на здатність останньої в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в юридично значимий період неможливо.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Стаття 1257 ЦК України передбачає підстави для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зробили висновок, що на момент посвідчення заповіту заповідач мала право скласти заповіт, а сам заповіт складений без порушень вимог щодо його форми та посвідчення, які тягнуть його недійсність (нікчемність) згідно з положеннями частини першої статті 1257 ЦК України.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 у момент складання заповіту була недієздатною та волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, позивачем суду не надано.

Встановивши, що ОСОБА_1 не довела наявність підстав, передбачених частиною другою статті 1257 ЦК України для визнання недійсним заповіту від 23 вересня 2014 року, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Відповідно до статті 410 ЦПК України (в редакцій, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакцій, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов