Постанова

Іменем України

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 515/8/18

провадження № 61-17198св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Крапівцевою Оленою Олександрівною, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 листопада 2018 року у складі судді Тимошенка С. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) з позовом про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов`язання здійснити перерахунок відсотків за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 28 листопада 2008 року між позивачем та АТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір без номеру на суму 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з фінансовою неспроможністю він не мав можливості сплачувати кредит із нарахованими банком відсотками, у зв`язку з чим виникла заборгованість. З цього приводу у жовтні 2017 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з нього кредитної заборгованості у розмірі 85 921,79 грн. Вказував, що при ознайомленні з позовом та доданими до нього документами позивачу стало відомо, що банк в односторонньому порядку з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року збільшив процентну ставку.

Вважає, що банком змінено процентну ставку з порушенням умов і порядку, установлених кредитним договором та вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) і Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) .

На підставі викладеного просив:

визнати підвищення процентної ставки в односторонньому порядку за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року по кредитному договору без номеру від 28 листопада 2008 року неправомірним;

зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором без номеру від 28 листопада 2008 року за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року з процентною ставкою 36,00%.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання підвищення процентної ставки кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов`язати здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором без номеру від 28 листопада 2008 року за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року задоволено.

Визнано підвищення процентної ставки в односторонньому порядку за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року по кредитному договору без номеру від 28 листопада 2008 року неправомірним.

Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором без номеру від 28 листопада 2008 року за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року за процентною ставкою 36,00 %.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що збільшивши розмір процентної ставки в односторонньому порядку без належного повідомлення про це позивача, банк, тим самим, порушив процедуру, відповідно до умов кредитного договору та норм чинного законодавства. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про належне повідомлення позивача про зміну розміру відсоткової ставки за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Крапівцевої О. О., у якій просить скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи є складовою частиною кредитного договору, оскільки матеріалами справи підтверджено факт їх визнання позивачем. До даної справи не можна застосовувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувались такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Виходячи із умов договору вбачаються ознаки змінюваної процентної ставки за користування кредитом та повідомлення клієнта про підвищення тарифів. Позичальник, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та користуючись кредитною карткою, погодився з такими умовами договору та порядком зміни процентів за користування кредитом. Банк 31 липня 2014 року, 30 квітня 2015 року та в інші дати повідомив позичальника про збільшення відсоткової ставки у виписці по рахунку. Також банк завчасно за 15 днів проінформував відповідача про зміну відсотків по кредиту шляхом направлення SMS -повідомлень на номер клієнта.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду від учасників справи не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 515/8/18, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення дії рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року відмовлено.

У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 515/8/18 надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких підстав.

Суди встановили, що 28 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладений кредитний договір без номеру на суму 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У жовтні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з нього кредитної заборгованості у розмірі 85 921,79 грн.

З копії розрахунку заборгованості за договором без номеру від 28 листопада 2008 року вбачається, що заборгованість позивача по кредиту перед банком станом на 30 вересня 2017 року становить 85 921,79 грн. З 01 вересня 2014 року нараховувались відсотки у розмірі 34%, а з 01 квітня 2015 року проценту ставку збільшено до 43,20%.

Як вбачається з копій SMS-повідомлень, банком надсилались повідомлення ОСОБА_1 про збільшення ставки за користування кредитними коштами з 01 вересня 2014 року на 2,9 % на місяць, а з 01 квітня 2015 року - на 3,6 % на місяць.

Укладаючи кредитний договір сторони підписали Анкету-заяву, в якій зазначено кредитний ліміт - 500,00 грн., процентна ставка не зазначена. Інформація щодо порядку збільшення процентної ставки за користування кредитом в Анкеті-заяві відсутня.

Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57цс12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний по суті висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 515/1844/16-ц (провадження № 61-6187св18).

Таким, чином врахувавши, що SMS-повідомлення не є належним повідомленням позивача про зміну тарифного плану, не є належними доказами на підтвердження факту відправки цих повідомлень, а тим більше, фактів їх отримання позивачем, суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

В касаційній скарзі відповідач посилався на те, що позичальник, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та користуючись кредитною карткою, погодився з такими умовами договору та порядком зміни процентів за користування кредитом. Колегія відхиляє викладені доводи виходячи з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена.

в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору".

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в постановлені без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401, 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Крапівцевою Оленою Олександрівною, залишити без задоволення.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов