розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року у складі судді Горбунової Я. М., постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року, постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та витребування майна від добросовісного набувача.

Позовна заява мотивована тим, що місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42016221040000116 за статтею 190 КК України за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей, які містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, право власності на вказану квартиру 26 лютого 2007 року було зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою на вказану квартиру видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії 1-469 на підставі пред`явлених невстановленими особами від імені ОСОБА_1 документів: свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 12 квітня 2016 року, за змістом якого, остання померла начебто ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2014 року, за змістом якого, ОСОБА_5 начебто є його матір`ю.

Однак, з повідомлення начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05 листопада 2016 року вбачається, що свідоцтво про смерть ОСОБА_5 не видавалося. Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 було видане 13 вересня 2016 року на ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, а свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (як повторний документ) - 13 вересня 2016 року на ОСОБА_7 .

Крім цього, за змістом вказаного повідомлення в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження № 16 від 25 серпня 1981 року, складений Фрунзенським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно якого батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9

15 листопада 2016 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 продав зазначену квартиру ОСОБА_2, який в подальшому - 10 лютого 2017 року відчужив її на користь ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. 14 квітня 2017 року під реєстровим № 323 посвідчено іпотечний договір, за змістом якого ОСОБА_3 передав вищевказану квартиру в іпотеку ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що укладений 15 листопада 2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, так само як і видача свідоцтва про право на спадщину, спрямовані на незаконне заволодіння спірною квартирою, і є такими, що порушують публічний порядок, тобто в силу частини другої статті 215 ЦК України є нікчемними, а також зазначаючи, що існують підстави для визнання спадщини на спірну квартиру відумерлою з підстав, передбачених статтею 1277 ЦК України, прокурор звернувся з вказаним позовом до суду.

На підставі викладеного, уточнивши в подальшому позовні вимоги, керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради просив:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469), яким посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем майна (квартири АДРЕСА_1 ) ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_1,

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий №3852), за змістом якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1,

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий №290), за змістом якого, ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1,

- визнати недійсним іпотечний договір, посвідчений 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий №323), за змістом якого, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1,

- визнати спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою, та, у зв`язку з цим, визнати право власності на вказану квартиру, загальною площею 48,4 кв. м, житловою площею 33,1 кв. м, за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради,

- витребувати квартиру АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним у зв`язку із порушенням публічного порядку. Зазначено, що прокурор не довів, що квартира є відумерлою спадщиною і Харківська міська рада є її власником, а відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів вказаною квартирою.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, заступник прокурора Харківської області подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення місцевого суду змінено, скасовано в частині: відмови у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469) на ім`я ОСОБА_1 ; визнання недійсними нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та від 10 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; визнання недійсним іпотечного договору від 14 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визнання спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, відумерлою.

Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 1-469), яким встановлено, що спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15 листопада 2016 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852), відповідно до якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним посвідчений 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий № 290) договір купівлі-продажу, за змістом якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним іпотечний договір, посвідчений 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий № 323), відповідно до якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою.

В частині відмови у задоволенні позову Харківської місцевої прокуратури № 4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та про її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру доведена належними та допустимими доказами. У зв`язку із цим наявні правові підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними та визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, відумерлою.

Апеляційний суд зазначив, що у справі, яка переглядається, прокурор на виконання абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував підстави для представництва інтересів Харківської міської ради, а також обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів.

При цьому вказав, що позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є передчасними, оскільки Харківська міська рада має право звернутися з відповідним позовом лише після прийняття квартири, як відумерлої спадщини, до комунальної власності та отримання правовстановлюючих документів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та залишити позов без розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що прокурор не обґрунтував та не довів наявність правових підстав представництва інтересів Харківської міської ради.

На думку заявника, із змісту позовної заяви прокурора і постанови апеляційного суду Харківської області вбачається, що позов прокурором поданий не в інтересах держави, а в інтересах органу місцевого самоврядування - Харківської міської ради, яка відповідно до положень чинного законодавства наділена правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону.

Також зазначено, що належним способом захисту прав особи, яка вважає себе власником майна, може бути задоволення віндикаційного позову, а не визнання угод недійсними.

Касаційна скарга не містить доводів та аргументів щодо вирішення позовних вимог про визнання права власності на квартиру та про її витребування на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 підтримав доводи касаційної скарги ОСОБА_3 .

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

24 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 05.01.1999 № НОМЕР_3 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.02.2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою Купріянову І. В., як сину ОСОБА_5, було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру.

Відповідно до змісту спадкової справи № 1090/2016, підставами видачі зазначеного свідоцтва та реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 були пред`явлені невстановленими особами від імені ОСОБА_1 свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 12.04.2016 року та свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 18.09.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою з місця проживання, що видана ОСОБА_1 дільницею № 34 КП "Жилкомсервіс" від 06.10.2016 року, у спірній квартирі крім ОСОБА_5 ніхто не зареєстрований.

Із змісту листа начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 05.11.2016 року № 10042/15.10-04-06 вбачається, що свідоцтво про смерть ОСОБА_5 не видавалося. Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 було видане 13.09.2016 року на ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, а свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видано 13.09.2016 року як повторний документ на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 . В Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження № 16 від 25.08.1981 року, складений Фрунзенським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, згідно якого батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

16 листопада 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені дані про реєстрацію самостійно виявленого прокурором кримінального правопорушення, а саме - заволодіння невстановленими особами шахрайськім шляхом вказаною квартирою.

Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 80409280 від 15.02.2017 року державним реєстратором Тертишник Д. О. 18.11.2016 було внесено запис про арешт квартири на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 17.11.2016 року у справі № 643/14213/16-к. Зазначене обтяження припинено 20.01.2017 року на підставі ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12.01.2017 року у справі № 643/14213/16-к.

15 листопада 2016 року ОСОБА_1 продав квартиру ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В., реєстровий № 3852.

10 лютого 2017 року ОСОБА_2 продав квартиру ОСОБА_3, згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П., реєстровий № 290.

14 квітня 2017 року ОСОБА_3 передав квартиру в іпотеку ОСОБА_4, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.05.2017 року № 89692821.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення апеляційного суду відповідає не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним

Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтями 1296, 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Пунктами 1.2, 1. 3 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України

22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (z0282-12) (далі - Порядок), визначено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з пунктом 4.14 Глави 10 Розділу II Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказує лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Встановлено, що ОСОБА_1 не мав права на спадкування за законом після ОСОБА_5, оскільки не перебував з нею у родинних відносинах.

Отже, касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 1-469), яким встановлено, що спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про визнання спадщини відумерлою

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_5, яка була єдиним правомочним власником спірної квартири, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємці за заповітом і за законом відсутні.

Відповідно до статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усуненні їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Вказана заява подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статті 338 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Аналогічна за змістом стаття 278 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду.

Встановивши відсутність спадкоємців ОСОБА_5 за заповітом і за законом та дотримання керівником Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, вимоги щодо подання заяви про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною.

Щодо позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та про визнання іпотечного договору недійсним

У пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 звернуто увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від інших вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено у суді (пункти 10.10-10.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу, посвідченого 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852), відповідно до якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та посвідченого 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий № 290) договору купівлі-продажу, за змістом якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року, залишеним в цій частині без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради про витребування квартири АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Таким чином, оскільки спірна квартира у ОСОБА_3 не витребувана, а судові рішення в цій частині в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються, підстави для визнання укладеного 14 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору іпотеки недійним відсутні.

Щодо участі прокурора

Участь прокурора правильно визнана судом доцільною і обґрунтованою, оскільки прокурор на виконання абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у тексті позовної заяви обґрунтував підстави для представництва інтересів Харківської міської ради, а також обґрунтував у чому, з погляду позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

Процедура, передбачена частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Отже прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16 (провадження № 14-104цс19) та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19).

У позовній заяві прокурор указав, що пред`явлення цього позову в інтересах держави в особі Харківської міської ради обумовлено тим, що зволікання Харківської міської ради зі зверненням до суду за захистом порушених інтересів, створює загрозу ускладнення виконання, після спливу визначеного законом строку та наявності визначених статтею 1277 Цивільного кодексу України умов, обов`язку подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, що може негативно вплинути на виконання завдань, пов`язаних з реалізацією державної політики в сфері забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції перевірив вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

Зокрема, у справі наявний лист Харківської місцевої прокуратури, адресований Харківському міському голові, який свідчить про попереднє повідомлення прокурором Харківської міської ради щодо звернення з цим позовом до суду.

Крім того, у письмових поясненнях представник Харківської міської ради підтримує заявлений прокуратурою в інтересах Харківської міської ради позов та посилається на те, що оспорюваними правочинами порушуються інтереси держави в особі Харківської міської ради.

При таких обставинах доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про безпідставність звернення прокурора з вказаним позовом є необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу, посвідченого 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852), договору купівлі-продажу, посвідченого 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий № 290), та іпотечного договору, посвідченого 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий № 323), з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В частині вирішення вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання спадщини відумерлоюпостанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання оскаржуваного судового рішення було зупинено ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року, то у зв`язку із завершенням касаційного провадження виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в незміненій частині підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у частині задоволення позову Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними:

- укладеного 15 листопада 2016 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852);

- укладеного 10 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаражею І. П. (реєстровий № 290);

- укладеного 14 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Журбою О. Л. (реєстровий № 323).

У задоволенні позову Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині вимог про визнання вказаних правочинів недійсними відмовити.

В частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання спадщини відумерлоюпостанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишити без змін.