позивач - Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року у складі судді Радченко Е. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" (далі - ПАТ "ВіЕс Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди, яка була укладена між сторонами та визнана ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2013 року.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконував належним чином свої зобов`язання за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року, укладеним ним з Публічним акціонерним товариством "Фольксбанк" (далі - ПАТ "Фольксбанк"), правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", у результаті чого виникла заборгованість.

З метою стягнення заборгованості банк звернувся до суду із позовом до позичальника ОСОБА_1 та його поручителя ОСОБА_2 .

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2010 року позов ПАТ "Фольксбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Вказане рішення набрало законної сили.

19 квітня 2013 року під час виконання вказаного судового рішення в.о. начальника Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції скерував до суду мирову угоду від 31 серпня 2012 року, укладену між сторонами у справі, для її визнання судом.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2013 року у справі № 464/3763/13-ц розглянуто заяву в.о. начальника Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання мирової угоди у цивільній справі за позовом ПАТ "Фольксбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

За умовами мирової угоди відповідачі взяли на себе зобов`язання сплачувати заборгованість згідно з визначеним за домовленістю з банком графіком, проте боржники своїх зобов`язань не виконують.

З урахуванням викладеного ПАТ "ВіЕс Банк" просило суд: спонукати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконати мирову угоду, що була укладена між ПАТ "Фольксбанк", з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_2, з іншої сторони, і визнана ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2013 року у справі № 464/3763/13-ц; стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕс Банк" заборгованість у розмірі 2 360 335,32 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року позовні вимоги ПАТ "ВіЕс Банк" задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконати умови мирової угоди, визнаної ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2013 року у справі № 464/3763/13-ц.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕс Банк" заборгованість в розмірі 2 360 335,32 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правовідносини в цій справі є похідними від правовідносин у справі, в якій постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, та регулюються статтею 526 ЦК України.

У разі невиконання стороною умов мирової угоди у добровільному порядку, заінтересована особа вправі звернутися до суду з позовом про спонукання виконання мирової угоди, що відповідає вимогам пункту 8 статті 16 ЦК України.

На час постановлення судом ухвали про визнання мирової угоди зазначена мирова угода не відносилася до рішень, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. Таким чином, ухвалу про визнання мирової угоди виключено із переліку виконавчих документів, передбачених статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс") як правонаступника позивача ПАТ "ВіЕс Банк".

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову ПАТ "ВіЕс Банк" у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухваленням оскаржуваного рішення суд фактично створив нові правовідносини.

Положеннями статті 208 ЦПК України передбачена можливість примусового виконання мирової угоди у разі, якщо одна із сторін відмовляється добровільно виконувати її умови.

ПАТ "ВіЕс Банк" у позовній заяві ставить питання про ухвалення нового рішення про стягнення того ж самого боргу після постановлення ухвали про затвердження мирової угоди. Таким чином, метою цього позову є отримання ще одного судового рішення, яке може виконуватись у примусового порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квіті 2019 року до Верховного Суду, ТОВ "Фінансова компанія "Траст Фінанс" просило суд скасувати заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про спонукання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідачів 236 335,32 грн, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив належним чином наявні у матеріалах справи докази.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відповідачі до суду не подавали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 464/6966/16-ц із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

15 жовтня 2007 року між ПАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KF 45030. За умовами кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 27 500,00 доларів США з терміном користування кредитом до 15 жовтня 2027 року, а позичальник зобов`язується щомісяця сплачувати кредит та відсотки за користування кредитом в розмірі 11,5 % річних. Сторони узгодили, що в разі порушення позичальником зобов`язань нараховується процентна ставка в розмірі 14,5 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15 жовтня 2007 року між ПАТ "Фольксбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, на підставі якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком разом з позичальником як солідарні боржники.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2010 року задоволено позов ПАТ "Фольксбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набрало законної сили.

За умовами вказаної мирової угоди сторони підтвердили, що заборгованість боржника перед стягувачем, що виникла відповідно до кредитного договору від 15 жовтня 2007 року № KF 45030, станом на дату визнання судом цієї мирової угоди становить 236 335, 32 грн.

Сторони також домовились, що погашення заборгованості, вказаної в пункті 1 цієї угоди, буде здійснено в повному обсязі за погодженим графіком у строк не пізніше липня 2016 року, а саме: кожен місяць рівними частками по 5 000,00 грн, починаючи з серпня 2012 року. У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем умов цієї мирової угоди, у тому числі при порушенні будь-яких строків розрахунків, зазначених у пункті 2 угоди, всі домовленості між сторонами, визначені у пунктах 2, 4, 5 цієї угоди, скасовуються, а виконання ухвали суду, якою затверджено цю мирову угоду, проводиться в примусовому порядку органами Державної виконавчої служби згідно з чинним законодавством України.

Крім того, в разі настання подій, передбачених в пункті 8 цієї мирової угоди, стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість, яка становить: 236 335,32 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом, пенею, штрафними санкціями, що буде донарахована у зв`язку з порушенням умов цієї мирової угоди.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України і касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 175 ЦПК України 2004 року мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України № 606-XIV (в редакції від 21 квітня 1999 року) "Про виконавче провадження" виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Положеннями пункту 5 статті 3 вказаного Закону було передбачено, що мирові угоди, затверджені судом, відносяться до рішень, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" положення пункту 5 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виключено.

Отже, на момент постановлення Сихівським районним судом м. Львова ухвали суду від 22 травня 2013 року у справі № 464/3763/13-ц про визнання мирової угоди вона не відносилась до рішень, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Водночас у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови у задоволенні указаного позову.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-274цс15.

Положеннями пунктів 3, 5, 6 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

З урахуванням наведеного апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, помилково виходив із того, що фактично ПАТ "ВіЕс Банк" у позовній заяві ставить питання про ухвалення нового рішення про стягнення того ж самого боргу після постановлення ухвали про визнання мирової угоди, метою чого є отримання ще одного судового рішення, яке може виконуватись у примусовому порядку.

Водночас суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач обрав правильний спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕс Банк" грошових коштів у розмірі 2 360 335, 32 грн.

Так, зі змісту мирової угоди від 03 грудня 2008 року, укладеної між ПАТ "Фольксбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, яку ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 травня 2013 року визнано судом, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язалися погасити перед ПАТ "Фольксбанк" заборгованість у розмірі 236 335, 32 грн (а. с. 12-13).

Вказуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухиляються від добровільного виконання мирової угоди, правонаступник ПАТ "Фольксбанк" ПАТ "ВіЕс Банк" звернулося до суду із цим позовом про спонукання останніх до виконання мирової угоди.

Всупереч вимогам статей 263, 264, 303 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції, стягуючи із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕс Банк" кошти у розмірі 2 360 335,32 грн, не навів мотивів стягнення саме такої суми коштів, враховуючи що мировою угодою, спонукання до виконання якої є предметом позову у цій справі, встановлено зобов`язання боржника з повернення коштів у розмірі 236 335, 32 грн.

Крім того, зі змісту позовної заяви про спонукання до виконання мирової угоди вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідачів ПАТ "ВіЕс Банк" визначило у розмірі 23 159,45 доларів США та 1 390,40 грн з приведенням складових частин цієї заборгованості, що під час вирішення по суті вимог заяви суд першої інстанції залишив без уваги.

У частині першій статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ЦК України (435-15) . Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Отже, спонукання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконання мирової угоди від 31 серпня 2012 року шляхом стягнення з них на користь ПАТ "ВіЕс Банк" заборгованості за мировою угодою у розмірі 2 360 335,32 грн фактично є новим вирішенням спору, однак позов пред`явлено про спонукання до виконання умов мирової угоди, а не про нове вирішення спору.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, постанова суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині суми, яка підлягає солідарному стягненню із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВіЕс Банк".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 415 ЦПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними у статті 416 цього Кодексу.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року скасувати.

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року змінити в частині суми, яка підлягає солідарному стягненню із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк".

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" заборгованість в розмірі 236 335 (двісті тридцять шість тисяч триста тридцять п`ять) гривень 32 копійки.