Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 204/824/18

провадження № 61-3383св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю.(суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21 січня 2016 року № 9 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського роти № 6 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м. Дніпрі, яку він займає до теперішнього часу. Наказом Національної поліції України від 08 грудня 2017 року № 1265 затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції, відповідно до якого Управління патрульної поліції у м. Дніпрі перейменовано на Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.

28 січня 2017 року екіпаж 651 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заступив на патрулювання на службовому автомобілі Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1 . Цього ж дня, близько 18 год. 15 хв., відповідач, керуючи вищевказаним автомобілем, виконуючи невідкладне службове завдання з увімкненим проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофору, не забезпечив безпеки дорожнього-руху та скоїв зіткнення з іншим автомобілем. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2017 року у справі № 204/1416/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Згідно з висновком експертного дослідження від 18 жовтня 2017 року № 19/12.2/249, виконаного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено службовий автомобіль Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 120 891,47 грн. Згідно із рахунком-фактурою товариства з обмеженою відповідальністю "ДНДЗ ТРЕЙД" № 1604, вартість робіт та придбаних запчастин і матеріалів, необхідних для ремонту службового автомобіля Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 224 700,00 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 224 700,00 грн, посилаючись на норми статей 1166, 1187, 1192 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на правовідносини, які виникли між сторонами у зв`язку із заподіянням відповідачем майнової шкоди при виконанні ним службових обов`язків, поширюються норми трудового законодавства, а не положення статей 1166, 1187, 1192 ЦК України, на які посилалися Департамент патрульної поліції Національної поліції України у позовній заяві.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України матеріальну шкоду в розмірі 24 365,49 грн та 924,96 грн судового збору за звернення до суду з позовною заявою та з апеляційною скаргою.

У решті позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення трудового законодавства, оскільки відповідач, будучи рядовим поліції, заподіяв майнову шкоду під час виконання ним службових обов`язків, а на такі правовідносини дія трудового законодавства не поширюється. На відповідача, з вини якого позивачу була заподіяна дійсна майнова шкода внаслідок пошкодження автомобіля, що спричинило додаткові витрати для його відновлення, та з урахуванням причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, може бути покладена лише обмежена відповідальність в розмірі тримісячного грошового забезпечення.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу зсуду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач використовував автомобіль на законних підставах, тому він повинен нести відповідальність за завдання шкоди, пошкодження службового автомобіля; суд помилково керувався Положенням про Департамент патрульної поліції, оскільки це положення не розповсюджується на осіб рядового та начальницького складу органів Національної поліції України, а тому норми ЦК України (435-15) в цьому випадку є спеціальними нормами права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21 січня 2016 року № 9 о/с "По особовому складу" відповідача ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського роти № 6 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську, де останній працює до теперішнього часу (а. с. 6).

Із 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду поліцейського роти № 6 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції. Із 08 грудня 2017 року перебуває на посаді поліцейського роти № 6 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (а. с. 7).

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2017 року, яка набрала законної сили 03 липня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 340,00 грн (а. с. 10-11).

Постановою встановлено, що 28 січня 2017 року о 18 год. 15 хв. у м. Дніпро на перехресті вул. Криворізькій та вул. Макарова водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_2, виконуючи невідкладне службове завдання з увімкненими проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, виїхав на перехрестя на забороняючий сигнал світлофору, не забезпечив безпеку дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, який наближався до вказаного перехрестя з правої сторони на дозволений сигнал світлофору. При цьому водій ОСОБА_1 порушив пункт 3.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Висновком експертного дослідження, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 2017 року № 19/12.2/249 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки Toyota моделі Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, 2013 року випуску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 120 891,47 грн (а. с. 13-17).

Під час розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 224 700,00 грн, виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, який згідно з рахунком-фактурою № 1604 виданого товариством з обмеженою відповідальністю "ДНДЗ Трейд" та актом виконаних робіт № 1604 становить 224 700,00 грн (а. с. 55).

Власником автомобіля Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, 2013 року випуску, пошкодженого в результаті ДТП, та яким керував ОСОБА_1, є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а. с. 12).

Дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_1 сталася під час виконання ним службових обов`язків, що зокрема, підтверджується розстановкою сил та засобів 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції 28 січня 2017 року (а. с. 8).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (243/95-ВР) (далі - Положення), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

За вказаним Положенням відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правилами статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктами 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Статтею 17 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Стаття 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином відповідач у справі, що розглядається, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов`язаних із виконанням його службових обов`язків.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків.

Вказаний висновок узгоджується із висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України 2017 року).

За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 402, 409, 414, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, закрити.

Роз`яснити Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Роз`яснити Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.