розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20 лютого 2019 року у складі судді Линник О. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Собини О. І., Левченко Т. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що 22 січня 2010 року між нею та

ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, в період якого в них народилися двоє синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області 23 червня 2017 року шлюб між сторонами був розірваний.

Зазначає, що вона разом із дітьми проживає у будинку

АДРЕСА_1, співвласниками якого є її чоловік та була ОСОБА_7, після смерті якої спадкоємцем є неповнолітня ОСОБА_3 .

Будинок має два окремі входи та окремі комунікації. В одній частині будинку площею 88,7 кв. м проживає вона з дітьми, а в іншій частині площею 31,9 кв. м проживала ОСОБА_7 .

За час перебування у шлюбі у 2010-2016 роках вона разом з відповідачем за спільні кошти та спільними зусиллями побудували на своїй частині земельної ділянки прибудову до жилого будинку "а4", прибудову до жилого будинку "а5", гараж "Ж", оглядову яму гаражну "ж", на які дозвільні документи колишній чоловік не оформив. Побудоване майно є самочинним будівництвом. Вчинити будь-які дії щодо узаконення самочинно побудованого майна колишній чоловік відмовляється, а також заперечує факт того, що вона брала участь у будівництві цих прибудов та гаража.

Крім того, за час перебування в шлюбі подружжям були побудовані: вбиральня "Є", огорожа бетонна № 4, ворота металеві № 3, колодязь "к".

Також за час шлюбу придбане рухоме майно.

Зазначала, що в позасудовому порядку провести поділ спільного майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не видається.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати спільним майном: прибудову до житлового будинку під літ. "а4", прибудову до житлового будинку під літ. "а5", гараж під літ. "Ж", оглядову яму гаражну під літ. "ж", вбиральню під літ. "Є", паркан бетонний під № 4, ворота під № 3, колодязь під літ. "к", що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1, а також: цемент М-400, газоблок високоточний, апарат опалювальний газовий побутовий "ATON", автоматичний прибор управління газогорілочними пристроями, апарат комбінований твердопаливний водонагрівальний, побутовий центробіжний електронасос БЦЄ0,5 "Водолєй", кільця колодязні 8 штук, пилку циркулярну "Протон" ПД-185, рубанок електричний "Протон", дриль-шуруповерт, мотоблок "Аврора" МТ-81Д, дриль ударний, пускозарядний пристрій для автомобільних акумуляторних батарей, точильний верстат, бетонозмішувач "Forte", зварювальну маску з автоматичним затемненням, цифровий супутниковий приймач, DVD плеєр, стартер, пральну машину "Indesit", мопед, маршрутизатор для підключення до мережі Інтернет, болгарку, елекрозварювальний пристрій "Рига", дробівку для зерна, утеплювальні матеріали на будинок, холодильник "Sаmsung", кухонну плиту "Indesit", батареї для опалення приміщення - 3 штуки;

- здійснити розподіл вказаного майна та виділити їй у власність утеплювальні матеріали на будинок, холодильник "Samsung", кухонну плиту "Indesit";

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію за різницю при поділі майна подружжя за нерухоме майно в сумі 130 952,50 грн та за рухоме майно в сумі 25 313 грн, а всього 156 265,50 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 20 лютого

2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме майно: цемент М-4000 вартістю 356 грн,газоблок високоточний 3 куб м вартість 2 760 грн, побутовий центробіжний електронасос БЦЄ 0.5 "Водолєй" вартістю 3 000 грн, кільця колодязні два штуки вартістю 740 грн, кільця колодязні шість штук вартістю 2 220 грн, пилу циркулярну "Протон" ПД-185 вартістю 1 000 грн, рубанок електричний "Протон" вартістю 300 грн, дриль ударний вартістю 1 000 грн, пускозарядний пристрій для автомобільних акумуляторних батарей вартістю 500 грн, точильний верстат вартістю 150 грн, зварювальна маска з автоматичним затемненням вартістю 300 грн, стартер вартістю 2 500 грн, пральну машину "Indesit" вартістю 4 000 грн, мопед вартістю 2 000 грн, маршрутизатор для підключення до мережі Інтернет вартістю 400 грн, болгарку вартістю

300 грн, утеплювальні матеріали на будинок вартістю 6 000 грн, а всього загальною вартість 27 526 грн.

Проведено розподіл спільного рухомого майна подружжя, виділивши

ОСОБА_1 у власність: утеплювальні матеріали на будинок вартістю

6 000 грн, побутовий центробіжний електронасос БЦЄ 0.5. "Водолєй" вартістю 3 000 грн, газоблок високоточний 3 куб м вартістю 2 760 грн, кільця колодязні шість штук вартістю 2 220 грн, а всього на загальну вартість 13 980 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач визнав позов щодо частини рухомого майна вартістю 23 526 грн, а також те, що пральна машина "Indesit" заявленою вартістю 4 000 грн була придбана під час перебування сторін у шлюбі, тобто 24 квітня 2016 року, тому суд вважав, що загальна сума вартості рухомого майна, яке було придбано сторонами за спільні кошти під час перебування у шлюбі та підлягає поділу, становить

27 526 грн. Також, ураховуючи те, що відповідач не погодився сплатити позивачу компенсацію вартості за майно, яким він володіє, суд, відповідно до вимог частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України, провів розподіл рухомого майна між сторонами в натурі, виділивши позивачу рухоме майно (утеплювальні матеріали на будинок вартість 6 000 грн, побутовий центробіжний електронасос БЦЄ 0.5. "Водолєй" вартістю 3 000 грн, газоблок високоточний 3 куб м вартістю 2 760 грн, кільця колодязні 6 штук вартістю 2 220 грн) на загальну суму 13 980 грн, при цьому судом враховані інтереси малолітніх дітей сторін, які проживають з позивачем, а все інше рухоме майно, яке суд визнав спільним майном подружжя, залишив

у користуванні сторін.

Щодо частини спірного нерухомого майна, а саме: прибудови до житлового будинку "а4", прибудови до житлового будинку "а5", гаража "Ж", оглядової ями гаражної "ж", то суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання його спільним майном подружжя та стягнення на користь позивача грошової компенсації, оскільки вказане нерухоме майно

є самочинним будівництвом, не прийнятим в експлуатацію, тому не може бути об`єктом права власності та предметом поділу в судовому порядку.

Господарські об`єкти та побудови, які не є самочинним будівництвом

та побудовані сторонами за час шлюбу (вбиральня під літ. "Є", паркан бетонний під № 4, ворота під № 3 та колодязь під літ. "к") не можуть бути визнані сумісною власністю подружжя окремо від житлового будинку

з огляду на приналежність цих речей до садиби. Позивач не заявляла вимог про визнання права на частку у житловому будинку та в господарських будівлях і спорудах, розташованих по

АДРЕСА_1, тому суд відмовив у задоволенні вимог про визнання вказаних господарських споруд спільним майном подружжя та стягнення на користь позивача грошової компенсації за частку у таких спорудах.

Також суд першої інстанції вважав безпідставними позовні вимоги

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, в особі законного представника

ОСОБА_4, пред`явлені як до спадкоємця після смерті ОСОБА_7, так як вони не порушують права сторін щодо поділу майна подружжя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20 лютого 2019 року в частині визнання спільним майном подружжя рухомого майна, проведення розподілу майна і виділення у власність ОСОБА_1 утеплювальних матеріалів на будинок, побутового центробіжного електронасосу " Водолєй ", газоблока високоточного, кілець колодязних, відмови у визнанні права на акумуляторний дриль - шуруповерт

DХСD-10.8Lі та розподілу судових витрат скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог у вказаній частині.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки такого майна:цементу М-4000, газоблока високоточного 3 куб м, апарата комбінованого твердопаливного водонагрівального, побутового центробіжного електронасоса БЦЄ 0.5. "Водолєй", кілець колодязних 2 штук, кілець колодязних 6 штук, пили циркулярної "Протон" ПД-185, рубанка електричного "Протон", мотоблока Аврора МТ-81Д, дриля ударного, акумуляторного дриля-шуруповерта

DХСD-10.8Lі, пускозарядного пристрою для автомобільних акумуляторних батарей, точильного верстата, бетонозмішувача "Forte",зварювальної маски з автоматичним затемненням, цифрового супутникового приймача, стартера, пральної машини "Indesit", маршрутизатора для підключення до Інтернету, болгарки, елекрозварювального пристрою "Рига", дробівки для зерна, утеплювальних матеріалів на будинок, батарей для опалення приміщення 3 штук.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку такого майна:цементу М-4000, газоблока високоточного 3 куб м, апарата комбінованого твердопаливного водонагрівального, побутового центробіжного електронасоса БЦЄ 0.5. "Водолєй", кілець колодязних 2 штук, кілець колодязних 6 штук, пилки циркулярної "Протон" ПД-185, рубанка електричного "Протон", мотоблока Аврора МТ-81Д, дриля ударного, акумуляторного дриля-шуруповерта

DХСD-10.8Lі, пускозарядного пристрою для автомобільних акумуляторних батарей, точильного станка, бетонозмішувача "Forte", зварювальної маски

з автоматичним затемненням, цифрового супутникового приймача, стартера, пральної машини "Indesit", маршрутизатора для підключення до мережі Інтернет, болгарки, елекрозварювального пристрою "Рига", дробівки для зерна, утеплювальних матеріалів на будинок, батарей для опалення приміщення трьох штук.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільним майном подружжя мопеда (мотоцикла) відмовлено.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині реального поділу майна і виділення їй того майна у власність відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Залишено без змін рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 про: визнання спільним сумісним майном подружжя прибудови до житлового будинку під літ. "а4", прибудови до житлового будинку під літ. "а5", гаража під літ. "Ж", оглядової ями гаражної під літ. "ж", вбиральні під літ. "Є", паркану бетонного під № 4, воріт під № 3, колодязя під літ. "к", що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1, а також DVD плеєра, холодильника "Samsung", кухонної плити "Indesit" та про стягнення грошової компенсації.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що спірні прибудови до житлового будинку, гараж, оглядова яма гаражна, є самочинно збудованим майном, а отже, не є об`єктом права власності, дійшов правильного висновку про те, що вказане майно не може бути предметом поділу в судовому порядку.

Також апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що спірні господарські об`єкти не можуть бути визнані спільною сумісною власністю подружжя окремо від житлового будинку, тому відсутні правові підстави і для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь грошової компенсації за вказане майно.

Апеляційний суд, встановивши, що акумуляторний дриль-шуруповерт

DХСD-10 придбано у 2016 році, тобто під час перебування сторін у шлюбі, тому за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід визнати право власності

по 1/2 частини і на нього.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 частково визнав апеляційну скаргу та погодився з доводами позивача про те, що апарат комбінований твердопаливний водонагрівальний, мотоблок "Аврора МТ-81Д", бетонозмішувач "Forte", цифровий супутниковий приймач, електрозварювальний пристрій "Рига", дробівка для зерна та батареї для опалення приміщення в кількості 3 штуки набуті подружжям за спільні кошти під час перебування у шлюбі, тому є їхньою спільною сумісною власністю.

Тому апеляційний суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню і за сторонами слід визнати право власності по 1/2 частини на вказане рухоме майно.

При цьому позивач не довела належними та допустимими доказами того, що DVD-леєр, холодильник "Samsung" та кухонна плита "Indesit" були набуті сторонами за час шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Задовольняючи позов у частині реального поділу майна, нажитого сторонами за час перебування в шлюбі, та виділяючи позивачу у власність утеплювальні матеріали на будинок, побутовий центробіжний електронасос " Водолєй ", газоблок високоточний 3 куб м та кільця колодязні 6 штук, суд першої інстанції фактично вийшов за межі вимог позову, так як у позовній заяві ОСОБА_1 просила виділити їй у власність утеплювальні матеріали на будинок, холодильник "Samsung" та кухонну плиту "Indesit".

Оскільки сторони не вчинили дій стосовно реального поділу спільного сумісного майна подружжя, а рухоме майно відноситься до неподільних речей, місцевий суд відповідно до положення частини першої статті 70 СК України повинен був визнати за позивачем та відповідачем (за кожним

з них) право власності на 1/2 частки спірного майна.

Що стосується визнання спільним майном подружжя мопеда (мотоцикла), оскільки сторони не надали ніякої інформації щодо ідентифікуючих даних вказаного майна, апеляційний суд вважав за необхідне відмовити

у задоволенні вимоги про внесення вказаного майна до спільного нажитого подружжям.

При цьому апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4, пред`явлені як до спадкоємця після смерті ОСОБА_7,

є безпідставними, так як позивач не довела, що даним спором можуть зачіпатися її права та обов`язки щодо поділу майна подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

07 лютого 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без задоволення її клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Вважає, що вона довела письмовими доказами придбання рухомого майна під час перебування в шлюбі з ОСОБА_8 . При цьому апеляційний суд реально не поділив майно та вказав, що воно є неподільним.

Апеляційний суд при винесенні рішенні не вирішив питання розподілу майна, а саме: апарата опалювального газового побутового "АTON", який вона оцінє у 2 500 грн, придбаний в 2010 році,автоматичного прибору управління газоспалювальними пристроями, який оцінює у 500 грн, придбаного у 2010 році, що підтверджує неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У 22 грудня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували

у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 23 червня 2017 року (а.с. 11, т. 1).

За час перебування у шлюбі у них народилися сини: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20, т. 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09 грудня 2006 року ОСОБА_2 належить на праві приватної власності 71/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та матеріалами інвентаризаційної справи на будинок (а.с. 1, т. 2).

Інші 29/100 частки житлового будинку належали ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_7 неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка діяла за згодою матері ОСОБА_4, звернулася до Тростянецької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом (спадкова справа № 34/2018) (а.с. 192-193, т. 1).

Під час шлюбу сторони проживали у будинковолодінні за адресою:

Будинок по АДРЕСА_1 має два окремі входи та окремі комунікації. У більшій частині будинку загальною площею 88,7 кв. м проживає позивач з дітьми, а в іншій частині площею 31,9 кв. м проживала ОСОБА_7 .

Згідно з довідкою Комунального підприємством Тростянецької міської ради "Бюро технічної інвентаризації" про показники об`єкта нерухомості, складеної від 28 серпня 2017 року № 148, станом на 31 січня 2017 року домоволодіння по АДРЕСА_1 має такі характеристики: "А1ж" - житловий будинок шлакоблочний, "а" - прибудова цегляна, "а1" -прибудова піноблочна, "а2" -прибудова цегляна, "а3" -прибудова цегляна, "а4" -прибудова піноблочна,"а5" -прибудова піноблочна, "Б" -сарай-літня кухня шлакоблок, "б"- прибудова дерев`яна, "В" - сарай шлакоблочний, "Г" - літня кухня цегляна, "г" -погріб цегляний, "г1" -прибудова цегляна, "г2" -прибудова цегляна, "п/г" -погріб цегляний,"Д" -вбиральня цегляна, "Є" -вбиральня цегляна вартістю

5 119 грн, "Ж" -гараж піноблок/цегла, "ж" -оглядова яма гаражна, "к" -колодязь з/бетонні кільця вартістю 36 459 грн, "№ 1-2" - огорожа залізна/дощата, "№ 3" -ворота металеві вартістю 6650грн, "№ 4" - огорожа бетонна вартістю 4 049 грн, житловий будинок одноповерховий, складається із чотиох житлових кімнат, загальна площа будинку -

120,6 кв. м, в тому числі житлова площа 55,6 кв. м.

При проведенні технічної інвентаризації було виявлено самочинне будівництво, а саме: прибудова до житлового будинку під літ. "а4" вартістю 40 301 грн, прибудова до житлового будинку під літ. "а5" вартістю

101 375 грн, гараж під літ. "Ж" вартістю 93 108 грн, гаражна яма оглядова під літ. "ж" вартістю 3 945 грн. Загальна вартість самочинного будівництва становить 238 729 грн (а.с. 21, т. 1).

18 квітня 2017 року Комунальне підприємство Тростянецької міської ради "Бюро технічної інвентаризації" направило повідомлення до Управління ДАБІ у Сумській області про виявлене самочинне будівництво по

АДРЕСА_1, а саме: щодо прибудови до житлового будинку під літ. "а4", прибудови до житлового будинку під літ. "а5" та гаража під літ. "Ж" (а.с. 19, т. 1).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16 листопада 2017 року в електронній базі та книгах реєстрації державних актів право власності на земельну ділянку по

АДРЕСА_1, зареєстровано на ім`я ОСОБА_7 (29/100), а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку

і споруд серії ЯД № 167622, та на ім`я ОСОБА_11 (71/100), державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва

і обслуговування житлового будинку і споруд серії ЯД № 167621

Згідно із висновком судової оціночно-будівельної експертизи № 1378, складеним 30 листопада 2018 року судовим експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз

ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, визначена ринкова вартість вказаного нерухомого майна у загальному розмірі 261 905 грн (а.с. 32-42, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно,

за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що

є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше

не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69- 72 СК України та статтею 372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться

у третіх осіб (частина четверта статті 65 СКУкраїни).

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суд має застосувати положення частини четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених стаття 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду із таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без реального поділу і залишає майно у їхній спільній частковій власності.

Аналізуючи вимоги частини першої статті 186, 380, 381 ЦК України, можна дійти висновку, що господарсько-побутові будівлі та споруди, що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на такі будівлі, як на окремі об`єкти визнаватися не може.

Судом встановлено, що відповідно до даних технічної інвентаризації на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, вбиральня під літ. "Є", паркан бетонний під № 4, ворота під № 3 та колодязь під літ. "к" входять до складу вказаного домоволодіння, розташованого за цією ж адресою та є невід`ємними частинами житлового будинку з іншими господарськими будівлями.

Спірні прибудова до житлового будинку "а4", прибудова до житлового будинку "а5", гараж "Ж" не завершені будівництвом, оглядова яма гаражна "ж" є самочинно збудованим майном, отже, не є об`єктом права власності.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України (змагальність сторін, диспозитивність цивільного судочинства) суд "не встановлює" майно, не збирає докази,

а саме сторони повинні зазначити таке майно й подати докази щодо його набуття.

Апеляційний суд, встановивши, що сторони не вчинили дій стосовно реального поділу спільного сумісного майна подружжя, а рухоме майно відноситься до неподільних речей, дійшов висновку про те, що відповідно до статті 70 СК України за позивачем та відповідачем (за кожним з них) необхідно визнати право власності на 1/2 частки спірного майна, а саме: цемент М-4000, газоблок високоточний, побутовий центробіжний електронасос БЦЄ 0.5. "Водолєй", кільця колодязні 8 штук, пилу циркулярну "Протон" ПД-185, рубанок електричний "Протон", дриль ударний, акумуляторний дриль-шуруповерт DХСD-10.8Lі, пускозарядний пристрій для автомобільних акумуляторних батарей, точильний верстат, зварювальна маска з автоматичним затемненням, стартер, пральну машину "Indesit", маршрутизатор для підключення до мережі Інтернет, болгарку, утеплювальні матеріали на будинок, як на ідеальні частки подружжя

в цьому майні без його реального поділу, залишивши це майно у їхній спільній частковій власності.

Проте вказаний висновок апеляційного суду є помилковим з огляду на таке.

У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) судам роз`яснено,

що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Вказаною постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про те, що спірне рухоме майно є неподільне.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не з`ясував усіх фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору та впливають на правильність його вирішення.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.