Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", поданою його представником - адвокатом Панасом Володимиром Степановичем, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 18 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Кучини Н. Г., та постанову апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказувало, що відповідач неналежно виконувала зобов`язання за укладеним сторонами кредитним договором від 11 червня

2008 року № 98/08/К-Ф.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 28 травня 2014 року у справі № 2-779/11 достроково стягнено з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором та звернено стягнення на предмет застави - транспортний засіб СНЕRОКЕЕ 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 .

Посилаючись на невиконання відповідачем вказаного рішення суду, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка складається з простроченої заборгованості за процентами у розмірі 22 867,75 доларів США, пені за несвоєчасне повернення коштів у межах позовної давності у розмірі 670 836,91 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів у межах позовної давності у розмірі 515 636,01 грн, а всього 22 867,75 доларів США та 1 186 472,92 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року позов задоволено частково та стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" три проценти річних у сумі 52 823,12 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив про наявність підстав, передбачених статтею 625 ЦК України, для стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та пені, суд першої інстанції виходив з того, що після пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення всієї заборгованості кредитний договір припинив дію і позивач втратив право нараховувати проценти за користування кредитом, тому підстави для стягнення з відповідача процентів, нарахованих після закінчення строку дії договору, відсутні.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Укргазбанк" задоволено частково, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що

ПАТ АБ "Укргазбанк" має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до

статті 625 ЦК України, однак вимог про стягнення цієї складової боргу банком не заявлено. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та задовольнив вимоги, які позивач не заявляв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2018 року представник ПАТ АБ "Укргазбанк" - адвокат Панас В. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що договірні правовідносини між банком та позичальником тривають, кредитний договір не розірвано та не змінено, тому підстави для висновку про припинення кредитних правовідносин помилкові.

Заявник вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанції висновку Верховного Суду України, вкладеному у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, відповідно до якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 червня 2008 року Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 98/08/К-Ф, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі

35 000 доларів США на строк до 9 червня 2011 року зі сплатою 14,8 процентів річних за користування кредитом. Позичальник зобов`язалась використати та повернути кредит у строки, передбачені графіком повернення заборгованості, відповідно до пункту 3.3.3 кредитного договору.

Пунктом 3.3.4 кредитного договору сторони визначили, що позичальник зобов`язана сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, та в день закінчення строку, на який надано кредит.

Суди встановили, що відповідно до пункту 3.1.10 кредитного договору на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховуються банком із процентної ставки, зазначеної у пункті 1.1, збільшеної на 1 (один) процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (15,8%).

За порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості (пункт 5.3 кредитного договору).

Суди встановили, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2012 року достроково стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі

25 239,42 доларів США, 32 249,18 грн пені та 11 880 грн штрафу за невиконання умов договору застави щодо страхування предмета застави. Крім того, вказаним рішенням звернено стягнення на предмет застави - транспортний засіб СНЕRОКЕЕ 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 .

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 28 травня 2014 року заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2012 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з

ОСОБА_1 залишено без змін.

На час розгляду цієї справи вказане судове рішення виконано.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (435-15) . За

статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до

статті 1048 цього Кодексу і саме таким правом скористався кредитор, звернувшись до боржника і заставодавця із відповідною вимогою (справа № 2-779/11).

Судами встановлено, що рішенням суду, ухваленим у справі № 2-779/11, достроково стягнена заборгованість, що виникла на жовтень 2010 року, тому умова кредитного договором щодо строку виконання основного зобов`язання до 11 червня 2011 року правового значення не має; з цим позовом банк звернувся до суду у листопаді 2016 року.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України (435-15) мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати

(стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору

(частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов`язання.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини другої статті 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2012 року

з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" достроково стягнена заборгованість за вказаним кредитним договором.

ПАТ АБ "Укргазбанк" не заперечувало факту реалізації у 2011 році визначеного частиною другою статті 1050 ЦК України права на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, як і не заперечувало виконання рішення про дострокове стягнення заборгованості на час розгляду судами цієї справи.

Враховуючи встановленні судами обставини щодо закінчення строку дії кредитного договору, а також наявність рішення суду про стягнення боргу за договором позики, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом і пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення коштів у зв`язку з невиконанням рішення суду про стягнення боргу відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав вважати припиненим кредитний договір пред`явленням вимоги про дострокове повне виконання зобов`язання та існування правових підстав для нарахування процентів до повного виконання договору і відповідної пені спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 березня

2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Посилання заявника на невідповідність висновків апеляційного суду правовому висновку Верховного Суду України, вкладеному у постанові від 23 вересня

2015 року у справі № 6-1206цс15, не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаного висновку Верховного Суду України у постанові

від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Враховуючи висновок касаційного суду про законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції, правових підстав для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції немає.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", подану його представником - адвокатом Панасом Володимиром Степановичем, залишити без задоволення.