розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів на малолітню дитину

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2 000,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з урахуванням індексації, починаючи стягнення з 16 травня 2018 року і до повноліття дитини; позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що відповідач не виконує батьківських обов`язків, дитина знаходиться на повному утриманні матері, всі питання щодо виховання вона вирішує самостійно без участі та підтримки відповідача. Донька взагалі не бачила свого батька, оскільки той її не провідує та не спілкується з нею. Відповідач добровільно не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини.

Враховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 24 грудня 2019 року позов задовольнив. Позбавив ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої ОСОБА_3 аліменти в розмірі 2 000,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з урахуванням індексації, починаючи стягнення з 16 травня 2018 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд постановою від 18 березня 2020 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2019 року в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову недоведеністю винної поведінки (умисного нехтування батьківськими обов`язками) ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на малолітню дитину в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного перегляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2020 року про відмову в задоволенні її позовних вимог про позбавлення батьківських прав і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова є такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 червня 2020 року у справі № 638/1496/17, в якій зазначено, що позбавлення особи батьківських прав не тягне відворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, як це перебачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що з моменту народження дитини і до дня розгляду справи судами відповідач бачив дитину один раз, а саме в день проведення експертизи, він не виявляв і не виявляє інтересу до виховання дитини, не цікавиться її розвитком, не приїжджає до неї та не дарує подарунків, хоча неодноразово мав таку можливість. Відповідач добровільно та умисно самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, хоча був обізнаний про її вагітність, про народження дитини знали як спільні знайомі, так і його батьки.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Предметом касаційного перегляду є рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав (стаття 400 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Октябрського районного суду м. Полтави.

23 листопада 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2020 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_4 справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи встановлені апеляційним судом

01 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, через короткий проміжок часу позивач виїхала до батьків у м. Полтаву,

оскільки відповідач самоусунувся від вирішення побутових проблем.

У березні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, який рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2017 року задоволено.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька ОСОБА_3, при цьому очевидним є факт приховування позивачем своєї вагітності.

У травні 2018 року позивач звернулася до суду з цим позовом, який у вересні заочним рішенням суду першої інстанції задоволено, доказів обізнаності відповідача про розгляд справи судом першої інстанції немає.

Згідно з поясненнями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що надані службі у справах дітей Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, всі питання щодо виховання малолітньої дитини позивач вирішує самостійно, без його участі та підтримки. Дитина знаходиться на повному утриманні матері, свого батька взагалі не бачила свого, оскільки він її не провідує та не спілкується з нею.

Однак пояснення вказаних осіб не містять переконливих і достатніх відомостей про те, що ОСОБА_2 був достеменно обізнаний про народження дитини, умисно і свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 24 квітня 2018 року дитина має окрему кімнату, одяг за сезоном, є багато іграшок. Житло із сучасним ремонтом, забезпечене всім необхідним.

Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2, затвердженим рішенням виконкому Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 28 серпня 2018 року № 186, ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою, наданою Центром первинної медико-санітарної допомоги від 10 травня 2018 року, ОСОБА_3 перебуває з народження під наглядом КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Полтава". Дитину завжди супроводжує мама ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки, наданої адміністрацією дитячої клінічної лікарні, від 08 травня 2018 року за № 858, ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні у відділенні раннього дитинства з 19 березня 2018 року до 04 квітня 2018 року, клінічний діагноз - гострий пієлонефрит, активна стадія, без порушення функції нирок. Гостра респіраторна вірусна інфекція, період реконвалесценції.

Відповідно до висновку експерта від 19 серпня 2019 року № 103-190-2019 молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність біологічного батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 становить 99,99 %.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Встановивши відсутність належних і допустимих доказів обізнаності відповідача про народження доньки та його категоричне заперечення проти задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав, а також відсутність доказів винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїми обов`язками, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 .

Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з нормами статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").