розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року у складі судді Ліуша А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 04 червня 2017 року о 18.30 год. в м. Львів на пл. Двірцевій, 1, водій ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, керуючи автомобілем VAN HOOL Т918 ALTANO номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль МАN 9.150 номерний знак НОМЕР_2, в результаті чого останній отримав технічні пошкодження. При цьому, автомобіль МАN 9.150 номерний знак НОМЕР_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_4, а на момент ДТП знаходився під керуванням її батька - ОСОБА_1 ТзДВ "СТДВ "Глобус" відшкодувало збитки, завдані автомобілю внаслідок ДТП, що сталась з вини ОСОБА_3 лише у розмірі 20 984,00 грн. Однак, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 123/17 від 17 листопада 2017 року, вартість відновлювального ремонту автобуса МАN 9.150, номерний знак НОМЕР_2 становить 64 882,70 грн. Просить стягнути з відповідача на його користь 43 898,70 грн майнової шкоди, 2 000,00 грн моральної шкоди, 900,00 грн. витрат на експерта, 704,80 грн судового збору.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, позов задоволено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 43 898,70 грн майнової шкоди; 500,00 грн моральної шкоди та 1 604,80 грн судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що рейс за маршрутом Херсон - Щецін 04 червня 2017 року здійснював саме український перевізник - ФОП ОСОБА_2, а ОСОБА_3 на момент завдання шкоди ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків перед ФОП ОСОБА_2, тому саме з відповідача ФОП ОСОБА_2, слід стягнути 43 898,70 грн різниці між фактичним розміром заподіяної йому шкоди та виплатою страховика ТзДВ "СТДВ "Глобус". Здійснення рейсу за вказаним маршрутом виключає можливість виконання такого без володіння транспортним засобом на відповідній правовій підставі з огляду на встановлений законом порядок здійснення міжнародних автобусних перевезень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ФОП ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року та прийняти нове рішення, яким в позовні вимоги ОСОБА_1 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої та апеляційної інстанції не з`ясовано хто був власником транспортного засобу на якому було вчинено ДТП. Суди не взяли до уваги, що автомобіль VAN HOOL Т918 ALTANO номерний знак НОМЕР_1 на якому було вчинено ДТП належить фірмі IDEAL TREVEL WIT LACZNY ОСОБА_5 та зареєстрований у республіці Польща. Не з`ясована підстава перебування вказаного авто у відповідача. Той факт, що водій ОСОБА_3 перебував на момент скоєння ДТП з ФОП ОСОБА_2 у трудових відносинах не є доказом того, що автобус належить останньому. Крім того, при винесенні рішення судом першої інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат. Судом порушено частину третю статті 246 та статтю 270 ЦПК України, оскільки суддя ухвалив процесуальний документ, винесення якого не передбачено ЦПК України (1618-15) , щодо вирішення питання судових витрат- прийнята ухвала замість додаткового рішення. Судом першої та апеляційної інстанції не враховані висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 243/10982/15-ц від 05 червня 2018 року.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідач ФОП ОСОБА_2 користувався автобусом на належній правовій підставі. Рейс за маршрутом Херсон-Щецин 04 червня 2017 року здійснював саме український перевізник ФОП ОСОБА_2, що в свою чергу виключає можливість здійснення такого рейсу без володіння (договір підряду, оренди тощо), з огляду на встановлений законом порядок здійснення міжнародних автобусних перевезень. Щодо посилань відповідача на порушення судом першої інстанції статей 246 та 270 ЦПК України, то 05 листопада 2019 року судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 було задоволено частково, ухвалу від 01 березня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, усунувши порушення суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року поновлено ФОП ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у малозначній справі, оскільки аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), витребувано справу.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 462/970/18 надійшли до Верховного Суду та 07 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 04 червня 2017 року о 18.30 год, в м. Львів на пл. Двірцевій, 1, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем VAN HOOL Т918 ALTANO номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль МАN 9.150 номерний знак НОМЕР_2, в результаті чого останній отримав технічні пошкодження. При цьому, автомобіль МАN 9.150 номерний знак НОМЕР_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_4, а на момент ДТП знаходився під керуванням її батька - ОСОБА_1 .

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5394194 від 27 березня 2017 року автомобіль VAN HOOL Т918 ALTANO номерний знак НОМЕР_1 станом на момент ДТП був застрахований у ТзДВ "СТДВ "Глобус", зокрема, від ризику дорожньо-транспортної пригоди за участю іншого транспортного засобу.

ТзДВ "СТДВ "Глобус" здійснило відшкодування позивачу ОСОБА_1 збитків, завданих автомобілю внаслідок ДТП, що сталась з вини ОСОБА_3 у розмірі 20 984,00 грн.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 123/17 від 17 листопада 2017 року, складеного судовим експертом Романяком А. М. на замовлення ОСОБА_1, вартість відновлювального ремонту автобуса МАN 9.150, номерний знак НОМЕР_2 становить 64 882,70 грн.

Автомобіль VAN HOOL Т918 ALTANO номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності фірмі Ideal Trevel Wit Laczny Spolska Jawna та зареєстрований у Республіці Польща.

ОСОБА_3 на момент скоєння такої пригоди перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 .

Перевізнику ФОП ОСОБА_2 видано дозвіл № НОМЕР_3 на міжнародні регулярні перевезення пасажирів між Україною та республікою Польща за маршрутом Херсон - Щецін.

Суди встановили, що ТзДВ "СТДВ "Глобус" здійснило відшкодування позивачу ОСОБА_1 збитків, завданих автомобілю внаслідок ДТП, що сталась з вини ОСОБА_3 у розмірі 20 984,00 грн.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди з відповідача, як особи, з якою водій перебував у трудових відносинах.

Доводи касаційної скарги про недоведеність факту належності транспортного засобу, водій якого винний у дорожньо-транспортній пригоді відповідачу, необґрунтовані.

Суди встановили, що дорожньо-транспортна пригода була скоєна ОСОБА_3 під час керування автомобілем VAN HOOL Т918 ALTANO н.з. НОМЕР_1, який належить на праві власності фірмі Ideal Trevel Wit Laczny Spolska Jawna та зареєстрований у Республіці Польща. Однак ОСОБА_3 на момент скоєння такої пригоди перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2, що стверджується трудовим договором №32/15 від 21 жовтня 2015 року.

Між ФОП ОСОБА_2 та Ideal Trevel укладено договір про перевезення пасажирів між Україною та Польщею на міжнародному регулярному автобусному маршруті Херсон - Щецін від 24 жовтня 2016 року. Партнери гарантують взаємну допомогу в забезпеченні регулярності перевезень (п.1.6). Маршрут обслуговується на підставі затвердженого розкладу руху (п.2.1).

Згідно розкладу руху автобусів на міжнародному маршруті Херсон - Щецін час перебування автобуса на АС "Автовокзал "Двірцевий" становить 30 хв - прибуття 17:50, відправлення - 18.20. Встановлено також, що квитки 04.06.2017 на вказаний рейс реалізовувалися на ім`я ФОП ОСОБА_2

Договір № 01/16/СК-02М(8) про надання автостанційних послуг при здійсненні перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом загального користування на міжнародному автобусному маршруті від 01 січня 2016 року, який укладено між ТОВ "Гал -Всесвіт" (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник), визначає взаємовідносини між "виконавцем" та "перевізником" під час надання послуг, пов`язаних з відправленням та прибуттям згідно затверджених розкладів руху "перевізника" на територію автостанції № 8, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1 рейсових автобусів, якими "перевізник" здійснює перевезення пасажирів та багажу на міжнародному автобусному маршруті загального користування (а.с.159 -162 том 1). Відповідно до умов договору "перевізник", зокрема, зобов`язується забезпечувати подачу автобусів на автостанцію № 8 і виконання рейсів згідно з розкладом руху, інструктувати водіїв про правила перевезення пасажирів та багажу, забезпечувати водія усіма необхідними документами, в тому числі квитково-обліковим листом, дорожнім листом.

Отже, здійснення рейсу за вказаним маршрутом виключає можливість виконання такого без володіння транспортним засобом на відповідній правовій підставі з огляду на встановлений законом порядок здійснення міжнародних автобусних перевезень.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складними процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOVv/ BULGARIA, № 68490/01, 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Стягуючи частково компенсацію на відшкодування моральної шкоди з відповідача суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях через порушення його майнових прав, додаткових зусиллях для організації свого життя внаслідок тривалої неможливості користування майном, а тому завдана відповідачем моральна шкода за характером та тривалістю відповідає розміру в сумі 500,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити залишити без задоволення, судові рішення - без змін.