розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Коновалової В. А., від 30 вересня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - управління ВД ФССУ у Луганській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області (далі - управління ВД ФССУ у Харківській області), про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, щовона з 20 лютого 1999 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Її чоловік перебував на постійному обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Антрацит Луганської області.

У зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виробничою травмою, ОСОБА_2 не міг рухатися та залишався на тимчасово окупованій території. З цієї причини він не отримував щомісячні страхові виплати з 17 травня 2016 року. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та його страхові виплати за період з 17 травня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 входять до складу спадщини.

Вказувала, що відповідач на її звернення щодо виплати недоотриманих страхових виплат пояснив, що з 17 травня 2016 року у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 17 грудня 2014 року № 6329000597 щомісячні страхові виплати ОСОБА_2 були припинені, в подальшому потерпілий ОСОБА_2 не звертався до відділень виконавчої дирекції Фонду, які розташовані на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, із заявою про продовження страхових виплат, а тому вказані страхові виплати не входять до складу спадщини.

Позивач зазначала, що вона є спадкоємцем майна ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 01 липня 2019 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І. В. Видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно (несплачені страхові виплати) нотаріус не має можливості у зв`язку з відмовою відповідача надати довідку про суми недоотриманої страхової виплати потерпілим ОСОБА_2 . Нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду з питанням визнання права власності на вказане майно в порядку спадкування.

Із урахуванням наведеного, позивач просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на грошові кошти у виді недоотриманої суми страхових виплат за період з 17 травня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, які входять до складу спадщини у виді страхових виплат, на одержання яких мав право її померлий чоловік ОСОБА_2 за своє життя.

Зобов`язати управління ВД ФССУ уЛуганській області виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, неотримані за життя страхові виплати за період з 17 травня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням коригуючого коефіцієнту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у складі судді Бароніна Д. Б.,від 31 березня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки припинення нарахування страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 здійснено з 17 травня 2016 року, тобто за життя ОСОБА_2, але останній у встановленому законом порядку не оскаржив дії відділення Фонду, не виявив інтересу щодо відновлення нарахування щомісячної грошової суми страхових виплат, а отже указані суми йому за життя не нараховувались і вони не можуть входити до складу спадщини. До складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить. Позивач як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця не було йому нараховано.

Управління ВД ФССУ уХарківській області мало виступати в якості співвідповідача у цій справі, проте позивач не вказала цю юридичну особу в якості відповідача у позовній заяві, а представник позивача під час розгляду цієї справи не заявила клопотань про залучення цієї особи до участі у справі в якості співвідповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов

ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на грошові кошти у вигляді недоотриманої суми страхових виплат за період з 17 травня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, які входять

до складу спадщини, на одержання яких мав право за життя її чоловік ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідні рішення про припинення страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 з підстав, визначених у статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІУ, у матеріалах справи відсутні. Відсутність у померлого ОСОБА_2 довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення ООС (АТО), не є підставою для не нарахування йому належних страхових виплат, оскільки останні є його майном. Відтак, до складу спадщини входить сума страхових виплат, які були нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем у справі визначена саме та юридична особа, яка зобов`язана була нараховувати та здійснювати страхові виплати на користь ОСОБА_2 в силу вимог Закону - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які подали касаційні скарги

27 жовтня 2020 року до Верховного Суду управління ВД ФССУ

у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року

і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що апеляційним судом неправильно застосовано положення статей 1219, 1227 ЦК України. Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що потерпілий на виробництві ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не оскаржив дії відділення Фонду, тобто за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми страхових виплат, а отже указані позивачем суми спадкодавцю за життя не нараховувалися, і вони не можуть входити до складу спадщини після його смерті. До складу спадщини входить лише призначена сума страхового відшкодування.

12 листопада 2020 року до Верховного Суду управління ВД ФССУ

у Луганській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року

і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник посилається на те, що виплати спадкодавцю були призначенні не безстроково, а на період до 16 травня 2016 року, у зв`язку із цим окремої постанови про припинення виплат не виносилося. ОСОБА_2 за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми страхових виплат, а отже спірні страхові виплати йому за життя не нараховувалися, і вони не можуть входити до складу спадщини. Апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 1218, 1219, 1227 ЦК України. Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги до неналежного відповідача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 05 та 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами управління ВД ФССУ у Харківській області та управління ВД ФССУ у Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до управління ВД ФССУ у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління ВД ФССУ у Харківській області, про визнання права власності на спадкове майно призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 20 лютого 1999 року.

Згідно з копією акту (форма Н-5) спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28 липня 2010 року о 01 год. 32 хв. у відособленому підрозділі "Шахта імені В. В. Вахрушева" державного підприємства "Ровенькиантрацит" Мінвуглепрому України, код ЄДРПОУ 26263116, затвердженого 16 серпня 2010 року т. в. о. начальника територіального управління Держгірпромнагляду по Луганській області Чистоклєтовим В. М., комісія дійшла висновку, що згідно пункту 14 "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", нещасний випадок з гірником очисного забою ОСОБА_2 вважається пов`язаним з виробництвом, і на нього складається акт за формою Н-1.

10 серпня 2010 року був складений акт (форма Н-1) № 37 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затверджений 16 серпня 2010 року т. в. о. начальника територіального управління Держгірпромнагляду по Луганській області Чистоклєтовим В. М., щодо випадку, який стався 28 липня 2010 о 01 год. 32 хв. з працівником ВП "Шахта імені В. В. Вахрушева" ДП "Ровенькиантрацит" ОСОБА_2 .

Згідно протоколу № 31 засідання комісії з охорони праці ВП "Шахта ім. В. В. Вахрушева" ДП "Ровенькиантрацит" комісія вирішила відповідно до вимог пункту 2 частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Порядку призначення перерахування та проведення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду від 27 квітня 2007 року № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982 (z0715-07) , з урахуванням змін та доповнень відповідно до постанов правління Фонду від 28 лютого 2008 року № 2, та від 02 березня 2010 року № 1, зменшити розмір одноразової допомоги ОСОБА_2 на 5 %, за порушення ним вимог законодавства про охорону праці, що і було причиною травмування. Протокол засідання комісії з охорони праці направити до відділення виконавчої дирекції Фонду в (у) м. Ровеньки та ОСОБА_2 .

Відповідно до копії довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 320745 від 20 листопада 2012 року ОСОБА_2 з 01 грудня 2012 року безстроково встановлена перша група інвалідності. Життєдіяльність значно обмежена, потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з копією довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 092142 від 20 листопада 2012 року у ОСОБА_2 з 01 грудня 2012 року встановлено 100 % втрати професійної працездатності безстроково у зв`язку з професійною травмою 28 липня 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у м. Антрацит Луганської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 08 травня 2019 року Холодногірським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Відповідно до копії спадкової справи № 291/2019, яка була заведена в Ізюмській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_2, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після його смерті, є його дружина ОСОБА_1

04 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до управління ВД ФСС України у Луганській області з проханням надати їй довідку про загальну суму страхової виплати потерпілого ОСОБА_2, не отриманої ним у період з 17 травня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, а також здійснити їй виплату такої суми за зазначений період як спадкоємцю потерпілого.

Згідно відповіді управління ВД ФСС України у Луганській області № Р-124/02-3 від 16 вересня 2019 року, потерпілий ОСОБА_2 перебував на постійному обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області.

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся за продовженням страхових виплат до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові, де йому проводились страхові виплати з 01 червня 2014 року по 16 травня 2016 року включно.

У зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 17 грудня 2014 року № 6329000597 щомісячні страхові виплати зазначеним відділенням були припинені ОСОБА_2 з 17 травня 2016 року.

Згідно з копією листа Ізюмської державної нотаріально контори № 2689/02-17 від 01 листопада 2019 року позивачу повідомлено, що управління ВД ФССУ у Луганській області не надало довідку щодо суми заборгованості по страховим виплатам щодо ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з цим видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом Ізюмська державна нотаріальна контора не має можливості, так як сума невиплачених страхових виплат відсутня.

ОСОБА_2 20 вересня 2014 року перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) та був взятий на облік в якості особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються змістом відповідної довідки від 17 листопада 2014 року № 6329000597, термін дії якої було продовжено до 17 травня 2016 року.

Згідно із листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області від 23 грудня 2019 року № 10-11-3575 та згідно із довідкою про отримання страхових виплат, яка додана до цього листа, ОСОБА_2 отримував страхові виплати за період з березня 2014 року по травень 2016 року у вказаному управлінні.

Копіями постанов відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові від 21 жовтня 2014 року, 13 листопада 2014 року, 05 грудня 2014 року, 16 січня 2015 року, 31 січня 2015 року, 09 лютого 2015 року, 12 травня 2015 року, 06 липня 2015 року, 08 грудня 2015 року підтверджується, що страхові виплати ОСОБА_2 призначалися на певні чітко визначені строки, при цьому останній строк був визначений з 17 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року.

Згідно із листом управління ВД ФССУ у Харківській області від 24 січня 2020 року № 10-11-234 виплати ОСОБА_2 були призначені не безстроково, а на період до 16 травня 2016 року. У зв`язку із цим окремої постанови про припинення виплат не виносилося.

22 лютого 2018 року ОСОБА_2 було видано нову довідку № 0000481729 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно із якою він був взятий на облік за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Проте, існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону.

Так у відповідності до статті 1227 ЦК України, згідно з якою суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя (виплати нараховані, але не отримані спадкодавцем), передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Системний аналіз положень статей 1219 та 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, як об`єкт цивільних прав, яке нерозривно пов`язане із особою і яке не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування (грошових коштів), нараховані у зв`язку з трудовим каліцтвом спадкодавцю за його життя, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Отже, право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом не входить до складу спадщини. Нараховані за життя суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, які не були отримані спадкодавцем, входять до складу спадщини.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Подібний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19), від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16-ц (провадження № 61-17311св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, копіями постанов відділення ВД ФССНВУ у м. Харкові від 21 жовтня 2014 року, 13 листопада 2014 року, 05 грудня 2014 року, 16 січня 2015 року, 31 січня 2015 року, 09 лютого 2015 року, 12 травня 2015 року, 06 липня 2015 року, 08 грудня 2015 року підтверджується, що страхові виплати ОСОБА_2 призначалися на певні чітко визначені строки, при цьому останній строк був визначений з 17 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року.

17 травня 2016 року нарахування страхових виплат було припинено.

У відповідності до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Ненадання за життя ОСОБА_2 довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для відмови у нарахуванні чи виплаті страхових виплат. Однак, страхові виплати ОСОБА_2 призначалися відділенням Фонду соціального страхування на певні чітко визначені строки, останній строк був визначений по 16 травня 2016 року. Тобто нарахування страхових виплат спадкодавцю було припинено з 17 травня 2016 року, однак він у встановленому законом порядку не звертався до органів Фонду соціального страхування із зверненнями щодо продовження строків виплати відповідних страхових платежів, за життя (на протязі більше двох років) не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячних страхових виплат, не оскаржив дії чи бездіяльності органів Фондусоціального страхування.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки спадкодавцю за життя не було нараховано страхових виплат за спірний період, а тому зазначені суми, на які претендує позивач, не можуть входити до складу спадщини після смерті її чоловіка.

Верховний Суд погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідно до вимог ЦК України (435-15) до складу спадкового майна входить лише сума страхових платежів, які належали спадкодавцю після їх призначення й нарахування за його життя, а право на призначення страхового платежу (яке не було реалізовано) згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.

Встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто через два з половиною роки від дати припинення виплати йому страхових платежів. За вказаний період часу ОСОБА_2 не звертався до управління ВДФСС України у Луганській чи Харківській областях з метою відновлення страхових виплат, а також не оскаржував дії зазначених органів щодо припинення нарахування йому страхових виплат.

Судом першої інстанції надано належну оцінку спроможності спадкодавця (інших осіб в його інтересах) за життя самостійно звернутися до органів Фонду соціального страхування з метою відновлення йому страхових виплат. Зокрема судом першої інстанції встановлено, що з 22 лютого 2018 року ОСОБА_2 було видано нову довідку № 0000481729 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно із якою він був взятий на облік за адресою: АДРЕСА_2 .

Із урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 1219, 1227 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській областізадовольнити.

Головуючий	Є. В. Синельников
Судді	О. М. Осіян Н. Ю. Сакара
	С. Ф. Хопта

	В. В. Шипович