Позовна заява мотивована тим, що їй, її колишньому чоловіку ОСОБА_5, який помер у 2016 році, їхній доньці ОСОБА_6 (після шлюбу прізвище ОСОБА_7 ) та їхньому синові ОСОБА_6 (після шлюбу прізвище ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ) на праві спільної часткової власності у рівних частках належала

АДРЕСА_1 . Вона та її чоловік припинили шлюбні відносини 18 січня 2000 року, про що складено актовий запис № 11. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/4 частку у справі спільної часткової власності на спірну квартиру. У зв`язку з тим що батьки ОСОБА_5 та його син відмовилися від спадщини на користь його доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частку у справі спільної часткової власності на квартиру. При цьому 17 лютого 2017 року відповідач також отримала свідоцтво на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/20 частку. Таким чином, після прийняття спадкоємцями спадщини квартира належить на праві спільної часткової власності учасникам справи

у таких частках: позивачу 1/4, ОСОБА_3 - 1/4, ОСОБА_4 - 9/20 (1/4 + 1/5), відповідачу ОСОБА_2 - 1/20.

Після смерті ОСОБА_5 відповідач самовільно змінила замки у квартирі та стала перешкоджати позивачу й іншим співвласникам квартири проживати

в ній. Позивач із сином та донькою неодноразово зверталися до відповідача

з проханням надати їм ключі від квартири для реалізації свого права власності на житло, але вона їм відмовила. На теперішній час позивач із донькою змушені проживати у м. Запоріжжі у квартирі матері позивача, а її син знімає квартиру. Іншого власного житла ні позивач, ні її діти не мають. Добровільно впустити позивача з дітьми у спірну квартиру відповідач не бажає, чинить їм перешкоди

у праві володіння, користування та розпорядження їхнім майном (квартирою) на власний розсуд. Позивач зазначає, що відповідно до часток у праві спільної часткової власності на квартиру її частка становить 11,07 кв. м, частка доньки - 19,93 кв. м., частка сина - 11,07 кв. м., частка відповідача - 2,21 кв. м житлової площі у зазначеній квартирі. Незважаючи на те, що позивач та її діти

є співвласниками спірної квартири, лише відповідач користується нею за призначенням і фактично квартира знаходиться в її одноосібному користуванні.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у здійсненні нею права спільної часткової власності шляхом вселення її у квартиру

АДРЕСА_2, встановити порядок користування спірною квартирою між її співвласниками з урахуванням розміру часток кожного з них, розділити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг з утримання спірної квартири шляхом укладення КП "Житло-Сервіс" із ОСОБА_1,

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 окремих особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг з утримання квартири з урахуванням встановленого порядку користування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2019 року, позов задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права спільної часткової власності шляхом вселення її у квартиру

Встановлено порядок користування цією квартирою між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, з виділенням

у користування:

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - кімнати площею 18,8 кв. м з балконом площею 1,1 кв. м;

ОСОБА_3 - кімнати площею 15,7 кв. м з лоджією площею 1,7 кв. м;

ОСОБА_2 - кімнати площею 9,8 кв. м.

Залишено в загальному користуванні усіх співвласників квартири кухню площею 8,5 кв. м, ванну кімнату площею 2,5 кв. м, вбиральню площею 1,2 кв. м, коридор площею 8,9 кв. м.

Розділено особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг з утримання квартири АДРЕСА_2 шляхом укладання

КП "Житло-Сервіс" із ОСОБА_1, ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 окремих особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг з утримання квартири з урахуванням встановленого порядку користування.

Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником 1/4 частки у справі спільної часткової власності на спірну квартири, а відповідач, яка є власником 1/20 частки, своїми діями чинить перешкоди у користуванні позивачу спільним майном, що є підставою для вселення її до спірної квартири. Запропонований позивачем порядок користування квартирою найбільш повно враховує права усіх співвласників, у тому числі й відповідача, частка якої у спірній квартирі

є мізерною.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, на підставі чого ухвалив законне й обґрунтоване по суті рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Аргументи учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили незаконність володіння нею квартирою. Вона, крім того, що є співвласником та добросовісним володільцем і користувачем квартири. Вселення в житло, яким вона користується, сторонніх осіб (колишньої дружини та дітей померлого чоловіка) порушує її раніше встановлене сервітутне право користування житлом. З огляду на добросовісність володіння, недоторканість житла, яким вона користується, та відсутність правової підстави проникнення в її житло вважає свої дії стосовно заборони доступу в житло іншим особам правомірними

і такими, що не можна розцінювати як створення перешкод іншим особам та порушення прав інших осіб. Позивач не надала доказів, що спірна квартира незаконно знаходиться у володінні та користуванні відповідача, а суди дійшли помилкового висновку щодо неправомірності її дій з не допуску у житло осіб, які не є членами її сім`ї і не проживають у квартирі. Суд першої інстанції не взяв до уваги норми закону щодо сервітутного права відповідача користуватися житлом. Вважає, що при вселенні до квартири сторонніх осіб (хоча

і співвласників) та встановленні спільного користування санвузлом, кухнею, коридором і ванною квартира фактично перетворюється у житловий осередок гуртожитку, але для закріплення можливості використання житла під гуртожиток законодавством встановлені спеціальні правила. Суди не посилаються на конкретну правову норму, яка надавала б позивачу право захисту в зазначений нею спосіб.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, у якому вона зазначила, що рішення суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на засадах верховенства права, є законними та обґрунтованими, тому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

УхвалоюВерховного Суду від 19 липня 2019 року визнано поважними підстави для поновлення процесуального строку та поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності у рівних частках належала 3-кімнатна квартира

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, а після його смерті спадщину, яка становила 1/4 частка у справі спільної часткової власності на спірну квартиру, поділено між спадкоємцями.

Частки у праві спільної власності були розподілені таким чином: ОСОБА_2 отримала після смерті чоловіка у спадок 1/20 частку; ОСОБА_1 залишилася належна їй у праві власності на вказану квартиру 1/4 частка, за ОСОБА_6 залишилася - 1/4 частка, ОСОБА_6 9/20 часток (1/4 + 1/5) у праві спільної часткової власності.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18) зроблено висновок, що "відповідно до пункту

4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення".

Установивши, що сторонам на праві спільної часткової власності належить спірна квартира, відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні нею, суди зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права спільної часткової власності шляхом вселення її у спірну квартиру.

Водночас колегія суддів не може погодитись з висновком судів про задоволення позову в частині встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю, та розподіл особових рахунків з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України (1618-15) , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК (1618-15) України випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів.Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь

у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права

і обов`язки.

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови

у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залучені до участі у цій справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Позивач вимог до вказаних осіб не пред`являла, клопотання про їх залучення до участі

у справі як співвідповідачів не заявляла, які позовних вимог щодо предмета спору не заявляли.

За таких обставин суди, задовольняючи позов у частині встановлення порядку користування квартирою та розподілу особових рахунків, вирішили питання про права та обов`язки осіб (інших співвласників), які залучені до участі у справі лише як треті особи. Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову

у відповідній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення в частині усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права спільної часткової власності шляхом вселення її у спірну квартиру ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що в цій частині судові рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що оскаржені рішення підлягають скасуванню в частині встановлення порядку користування квартирою, що

є спільною частковою власністю, розподілу особових рахунків та в частині вирішення питання про судові витрати, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частинами десятою, тринадцятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню (одна вимога немайнового характеру), то сплачений сторонами судовий збір при зверненні до суду з позовом, апеляційною та касаційною скаргами підлягає перерозподілу пропорційно задоволеним вимогам. Позивачу зв`язку

з розглядом справи у суді першої інстанції сплатила 1 920 грн (640 грн.*3). судового збору, тому на її користь з відповідача підлягає стягненню 640 грн. Відповідач у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції сплатила

2 880 грн, а у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції - 3 840 грн, тому на її користь з позивача підлягає стягненню всього 4 480 грн. Різниця судових витрат, що підлягає сплаті сторонами, становить 3 840 грн на користь відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 410, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2019 року в частині встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю, та розподіл особових рахунків скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунальне унітарне підприємство "Житло-Сервіс" Пологівської міської ради, про встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю, та розподіл особових рахунків відмовити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину витрат на сплату судового збору в сумі 3 840,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2018 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2019 року в скасованій частині втрачають законну силу.