розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області та зареєстровані в реєстрі за №№ 1205, 1206, відповідно до яких відповідач набув право власності на домоволодіння та земельну ділянку позивача.

ОСОБА_2 зазначала, що при укладенні наведених правочинів вона припустилася помилки, що має істотне значення, а саме: щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, юридичних наслідків внаслідок вад слуху, початкової освіти, похилого віку та потреби у догляді, відсутності іншого житла.

Вважала, що укладаючи вказані правочини вчиняє розпорядження на випадок своєї смерті. Розраховувала на те, що ОСОБА_3 надаватиме їй догляд.

Крім того зазначила, що фактична передача нерухомого майна на виконання правочинів не відбулась.

Також посилалася на фіктивність правочинів, вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визнати договір купівлі?продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Л. Б. 12 листопада 2014 року, зареєстрований в реєстрі за номером № 1205, та договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Л. Б. 12 листопада 2014 року, зареєстрований в реєстрі за номером № 1206, недійсними.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області

від 16 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку

від 12 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л. Б.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки

від 12 листопада 2014 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л. Б.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що під час укладення спірних договорів у ОСОБА_2 було відсутнє волевиявлення на відчуження житлового будинку та земельної ділянки, оскільки остання вважала, що правочини направлені на забезпечення старості шляхом догляду за нею, а тому вчинення даних правочинів відбулося під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про неправильне сприйняття ОСОБА_2 правової природи правочинів внаслідок похилого віку позивача та потреби у догляді, вад слуху та зору, початкової освіти, єдиного житла, відсутності фактичної передачі нерухомого майна, продовження проживання у житловому будинку, недоведеності одержання ОСОБА_2 грошових коштів на виконання спірних договорів.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області

від 16 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд зробив помилковий висновок про визнання спірних правочинів такими, що вчинені під впливом помилки, оскільки обставини справи спростовують посилання ОСОБА_2 на неправильне сприйняття умов договору купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами і договору купівлі-продажу земельної ділянки, що вплинули на її волевиявлення щодо укладення оспорюваних договорів.

Також в постанові суду зазначено, що наявність у ОСОБА_2 захворювання на хронічний кохлеарний неврит та початкова освіта самі по собі не свідчать про неправильне сприйняття нею обставин щодо укладених правочинів.

Крім того, в постанові апеляційного суду вказано, що ОСОБА_2, яка відповідно до свідчень ОСОБА_4 вміє читати та писати, не посилається на порушення вимог пунктів 5, 6, 7 Глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22 лютого 2012 року при вчиненні оспорюваних правочинів, що також свідчить про недоведеність наявності обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття ОСОБА_2 природи правочинів купівлі-продажу, прав та обов`язків сторін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2,

в інтересах якої діє представник ОСОБА_5, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції встановлено всі обставини, що є необхідними для визначення неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договорів купівлі-продажу, та зроблено правильний висновок, що відповідачем ОСОБА_3 не надано належних доказів на підтвердження того, що позивач усвідомлювала суть вчинюваних правочинів.

Крім того зазначено, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків про потребу позивача в сторонньому догляді, наявність у неї вад слуху та зору, які в сукупності вплинули на неправильне сприйняття позивачем вчинених правочинів.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2017 року ОСОБА_3 надіслав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, де вказав про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки позивачем не доведено факт наявності помилки щодо укладених договорів.

Відповідач вказує, що наявні в матеріалах справи квитанції про оплату комунальних послуг, які ОСОБА_2 сплачує самостійно, а також укладення нею довіреності на ім`я відповідача для виготовлення документів на землю свідчать про спроможність позивача самостійно вчиняти правочини та усвідомлювати їх юридичні наслідки.

Крім того ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2 не могла сприйняти укладені договори купівлі-продажу як заповіт, оскільки вона неодноразово складала останні, що свідчить про відсутність помилки у розумінні статті 229 ЦК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

15 лютого 2018 року під час касаційного розгляду справи до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник ОСОБА_6, про зупинення провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача до залучення до участі у справі його правонаступника, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2

20 березня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними зупинено до залучення до участі у справі правонаступника.

Витребувано зі Сторожинецької державної нотаріальної контори інформацію про те, чи заводилась спадкова справа щодо спадкового майна померлої ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала у будинку

АДРЕСА_1 ), і у разі, якщо заводилась, - надіслати на адресу суду засвідчену копію спадкової справи.

Витребувано з Виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала у будинку АДРЕСА_1 ).

У березні 2019 року до Верховного Суду від Сторожинецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Територіального управління юстиції у Чернівецькій області надійшла копія актового запису про смерть від 28 листопада 2017 року № 44 на ОСОБА_2, складеного Виконавчим комітетом Кам`янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області.

14 лютого 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 06 грудня

2018 року до Верховного Суду від Сторожинецької державної нотаріальної контори надійшла інформація про те, що згідно з алфавітними книгами у провадженні нотаріальної контори спадкової справи після смерті

ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, немає.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними поновлено.

Витребувано від Сторожинецької державної нотаріальної контори витяг зі Спадкового реєстру щодо наявності (відсутності) спадкової справи/свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_2

( ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала у будинку АДРЕСА_1 ), згідно з додатком № 10 до Положення про Спадковий реєстр.

Витребувано від Сторожинецької державної нотаріальної контори інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо наявності (відсутності) спадкової справи/свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала у будинку АДРЕСА_1 ), згідно з додатком № 10 до Положення про Спадковий реєстр.

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними зупинено до залучення до участі у справі правонаступника.

07 липня 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 04 червня 2020 року до Верховного Суду від Сторожинецької державної нотаріальної контори надійшла інформація про те, що у провадженні нотаріальної контори спадкової справи після смерті ОСОБА_2, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, немає.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними поновлено.

Витребувано від приватного нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу О. Б. (вулиця Грушевського, 20, місто Сторожинець, Чернівецька область, 59000) витяг зі Спадкового реєстру щодо наявності (відсутності) спадкової справи/свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала у будинку АДРЕСА_1 ), і у разі наявності - надіслати на адресу суду вказану інформацію, згідно з додатком № 10 до Положення про Спадковий реєстр.

Витребувано від приватного нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л. Б. (вулиця Грушевського, 20, місто Сторожинець, Чернівецька область, 59000) інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо наявності (відсутності) спадкової справи/свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала у будинку АДРЕСА_1 ), і у разі наявності - надіслати на адресу суду вказану інформацію, згідно з додатком № 10 до Положення про Спадковий реєстр.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними поновлено.

Витребувано від приватного нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л. Б. (вулиця Грушевського, 20, місто Сторожинець, Чернівецька область, 59000) витяг зі Спадкового реєстру щодо наявності (відсутності) спадкової справи/свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала у будинку АДРЕСА_1 ), і у разі наявності - надіслати на адресу суду вказану інформацію, згідно з додатком № 10 до Положення про Спадковий реєстр.

Витребувано від приватного нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л. Б. (вулиця Грушевського, 20, місто Сторожинець, Чернівецька область, 59000) інформаційну довідку з Спадкового реєстру щодо наявності (відсутності) спадкової справи/свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала у будинку АДРЕСА_1 ), і у разі наявності - надіслати на адресу суду вказану інформацію, згідно з додатком № 10 до Положення про Спадковий реєстр.

У грудні до Верховного Суду від приватного нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу Сирбу Л. Б. надійшли інформаційні довідки зі Спадкового реєстру №№ 50085227, 62768785 та витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 50085308.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд під час вирішення питання про поновлення касаційного провадження та залучення правонаступника

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30 листопада 2017 року № 50085308 була проведена реєстрація спадкової справи

№ 61651966 після померлої ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 50085227 заповіт ОСОБА_2, номер у Спадковому реєстрі № 41393754, скасований за заявою від 05 жовтня 2009 року; заповіт ОСОБА_2, номер у Спадковому реєстрі № 56785346, скасований за заявою від 13 квітня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області ОСОБА_1 є племінницею померлої ОСОБА_2, яка з 2015 року по день смерті останньої здійснювала догляд, проживала разом з нею та є єдиним її спадкоємцем.

Відповідно до підпунктів 3.21, 3.22 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5 (тут і далі - в редакції, чинній на момент смерті спадкодавця), спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX (460-20) ) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника

у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Спірні правовідносини допускають правонаступництво, оскільки позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу пред`явлено та розглянуто судами попередніх інстанцій за життя ОСОБА_2, факт смерті позивача після вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 за життя не складала заповіт, а інших спадкоємців крім ОСОБА_1, яка постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, немає, то остання є правонаступником прав та обов`язків ОСОБА_2 .

З огляду на зазначене, касаційне провадження у справі слід поновити та залучити до участі у справі ОСОБА_1, як правонаступника померлої ОСОБА_2 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Л. Б., зареєстрований в реєстрі за номером 1205.

Також 12 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в с. Кам`яна Сторожинецького району Чернівецької області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,15 га, кадастровий номер 7324584000:02:003:0667, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Л. Б., зареєстрований в реєстрі за номером 1206.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 28 листопада 2017 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту статей 203, 655 ЦК України договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору купівлі-продажу замість заповіту, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору купівлі-продажу та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором купівлі-продажу продавцем покупцю та продовження позивачем проживати у квартирі після укладення спірного правочину.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 655 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Вказані висновки про застосування норми права узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6?2953цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6?372цс16.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2, як на підставу позовних вимог, посилалась на неправильне сприйняття обставин укладених договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, та вважала, що здійснює розпорядження на випадок своєї смерті.

За загальним правилом, відповідно до статей 229- 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Відповідно до статті 229 ЦК України обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належним та допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення відчужувача, і має істотне значення.

ОСОБА_2, допитана як свідок, пояснила, що двічі відвідувала приватного нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Л. Б., підписуючи оспорювані договори, вважала, що вчиняє заповіт на користь ОСОБА_3 . Домовленості щодо здійснення ОСОБА_3 догляду за нею не було. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що у ОСОБА_2 у зв`язку із похилим віком є потреба у догляді й сторонній допомозі.

До матеріалів справи приєднано витяг з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2, відповідно до якої остання у жовтні 2016 року звернулася зі скаргами на зниження слуху, встановлено діагноз хронічний кохлеарний неврит. Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази щодо ступеню втрати слуху, можливості чути.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що наявність у ОСОБА_2 захворювання на хронічний кохлеарний неврит та початкова освіта (три класи) самі по собі не свідчать про неправильне сприйняття позивачем обставин вчинених правочинів.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 Глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22 лютого 2012 року нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи, підписуються у присутності нотаріуса. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати правочин, заяву чи інший документ, за її дорученням і в її присутності та в присутності нотаріуса може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, зацікавлена у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, неписьменна або сліпа, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ.

Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його. Якщо така особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов`язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка володіє технікою спілкування з глухою, німою або глухонімою особою і може підтвердити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волевиявленню та дійсним намірам учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту документа.

Так, ОСОБА_2 не посилається на порушення наведених вимог при вчиненні оспорюваних правочинів.

Крім того, свідок ОСОБА_4 показала, що ОСОБА_2 вміє читати та писати.

Враховуючи вищенаведене, не відповідають обставинам справи висновки місцевого суду про доведеність наявності обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття ОСОБА_2 правової природи вчинених правочинів купівлі-продажу, прав та обов`язків сторін.

За змістом пункту 2.2 спірного договору купівлі-продажу домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Л. Б. сторони підтверджують факт повного розрахунку.

У пункті 2.2 спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться в с. Кам`яна Сторожинецького району Чернівецької області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,15 га, посвідченого приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Сирбу Л. Б., передбачено, що покупець зобов`язується передати оплату після підписання договору до його державної реєстрації в приміщенні нотаріуса, порушення вимог передачі грошей є підставою для визнання договору неукладеним.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

У матеріалах справи відсутні докази щодо відсутності у ОСОБА_3 наміру створити юридичні наслідки, та відсутні докази невиконання ОСОБА_3 зобов`язання щодо здійснення оплати на виконання спірних договорів.

Апеляційний суд дав належну правову оцінку доводам сторін, врахував недоведеність позивачем обставин, які могли вплинути на неправильне сприйняття ОСОБА_2 юридичних наслідків вчинених правочинів, обґрунтовано вказав на неможливість застосування до спірних правовідносин частини першої статті 229 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки, тому дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, про неврахування судом апеляційної інстанції показань свідків про потребу позивача в сторонньому догляді, вади слуху та зору, вік та початкову освіту, оскільки дані свідчення були оцінені судом разом з іншими доказами по справі, що в їх сукупності не дає підстав дійти висновку про нерозуміння юридичних наслідків вчинюваних правочинів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.