розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області як органу опіки та піклування на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Бєлки В .Ю.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування звернулась до суду з позовом в інтересах дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: виконавчий комітет Веселівської сільської ради Запорізької області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачу дітей під опіку держави.

Позов мотивований тим, що до служби у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області надійшло повідомлення з Веселівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 22 лютого 2017 року № 01-35/063 про факт нанесення батьками тілесних ушкоджень (опіки пальців правих кінцівок) малолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мати з дітьми була направлена на обстеження до Комунального закладу "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради.

Встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, проживають без реєстрації ОСОБА_6, 1987 року народження - мати, ОСОБА_7, 1987 року народження - батько, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, -дочка, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, - дочка, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, - син, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, - син.

Згідно з інформацією, наданою адміністрацією Петропільського навчально- виховного комплексу Запорізького району Запорізької області від 22 лютого 2017 року, зранку, 21 лютого 2017 року, класовод 2-го класу помітила, що її учень ОСОБА_2 не може писати та скаржиться на біль руки. Вчитель помітила, що у хлопчика обпалені пальці. Зі слів ОСОБА_2, пальці йому та його меншим сестрі та брату обпалив батько, ОСОБА_7 . Також він повідомив, що мати ОСОБА_6, відпустила сина до школи з умовою на те, що він не буде звертатися до медпункту.

Комісією у складі представників Петропільського навчально-виховного комплексу Запорізького району, лікаря та фельдшера Петропільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, та виконкому Веселівської сільської ради Запорізького району Запорізької області обстежено умови проживання за вищевказаною адресою та складено відповідний акт обстеження від 21 лютого 2017 року, яким встановлено, що умови проживання у будинку задовільні.

Висновком комісії встановлено, що батьки систематично застосовують фізичні методи покарання дітей, не приділяють належної уваги вихованню дітей. Рекомендовано консультацію хірурга з приводу опіків трьом дітям.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали письмові пояснення та підтвердили, що 18 лютого 2017 року діти гралися сірниками і підпалили літню кухню, за що їх покарали та запальничкою обпекли дітям пальці.

Зранку 22 лютого 2017 року мати ОСОБА_6 привезла своїх малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на консультацію до хірурга в КЗ "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради, звідки їх було направлено до Комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя".

Згідно з пунктом 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (866-2008-п) , якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Так, відповідно до розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 22 лютого 2017 року № 87 "Про відібрання малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 " службою у справах дітей райдержадміністрації 23 лютого 2017 року був здійснений виїзд та вилучений із сім`ї та доставлений до дитячого відділення КЗ "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Розпорядженням голови райдержадміністрації від 10 березня 2017 року № 120 "Про тимчасове влаштування в сім`ю малолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 " малолітня ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово влаштована до сім`ї бабусі ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, за адресою: АДРЕСА_2, де наразі і проживає.

Пунктами 2-5 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд: позбавити ОСОБА_6 батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та позбавити ОСОБА_7 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, передати під опіку держави;

стягнути з ОСОБА_6 на користь органу опіки Запорізької районної державної адміністрації аліменти на утримання кожного малолітнього: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі на утримання в розмірі 888,50 грн щомісяця, з індексацією, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

стягнути з ОСОБА_6 на користь органу опіки Запорізької районної державної адміністрації аліменти на утримання кожного малолітнього: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, у твердій грошовій сумі у розмірі 713,00 грн щомісяця, з індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття;

стягнути з ОСОБА_7 на користь органу опіки Запорізької районної державної адміністрації аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 888,50 грн щомісяця, з індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки батьки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 намагаються приймати участь у вихованні дітей, виявляють стійке бажання у виконанні батьківських обов`язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати неможливо.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області як орган опіки та піклування в інтересах дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2017 року у цій справі в частині відмови в задоволенні позову Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області як органу опіки та піклування в інтересах дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів скасовано та прийнято в цій частині нове рішення.

Позбавлено ОСОБА_7 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В інший частині рішення залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав у цьому випадку є не доцільним, з огляду на відсутність винної поведінки та свідомого нехтування ОСОБА_6 своїми батьківськими обов`язками і те що, мати дітей намагається брати участь у вихованні дітей, виявляє стійке бажання у виконанні батьківських обов`язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Надані до суду апеляційної інстанції письмові документи (акти обстежень житлово-побутових умов проживання відповідачів) суд не взяв до уваги, оскільки обставини, які відображені в цих документах виникли після ухвалення судового рішення, яке переглядається апеляційним судом та не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_6 .

Разом з цим апеляційний суд дійшов висновку щодо доведеності факту засудження ОСОБА_7 за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до вимог частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2019 року Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення позовних вимог без задоволення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховане ставлення до дітей відповідачів, що підтверджувалось позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій відповідними документами (актами обстеження побутово-матеріальних умов, характеристиками зі школи, медичних працівників та органу місцевого самоврядування). Не враховане судами стан здоров`я дітей, що всі захворювання мають не разовий, а постійний характер, що свідчить про свідоме нехтування відповідача ОСОБА_6 своїми батьківськими обов`язками та неналежне їх виконання.

Також поза увагою суду залишились положення частини третьої статті 166, частини першої - другої статті 179, статей 180 - 181 СК України, зокрема, що при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. Попри це апеляційний суд, задовольняючи вимогу про позбавлення батьківських прав, залишив поза увагою вимогу про стягнення аліментів.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відомості про батька ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_1, записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, також ОСОБА_7 є біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відомості про батька ОСОБА_2 записані відповідно до частини першої статті 126 СК України.

Відповідно до доповідної вчителя 2-го класу Петропільської НВК Заусаєвої О. Ю. від 21 лютого 2017 року вбачається, що нею під час уроку було виявлено пошкоджені опіком пальці учня її класу ОСОБА_2 . Також з`ясовано, що опіки пальців має і його сестра - учениця 1-го класу.

Про виявлений факт тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, листом Петропільського НВК від 22 лютого 2017 року № 01-13/068 було повідомлено начальника відділу освіти, молоді та спорту Запорізької РДА, а листом Веселівської сільської ради від 22 лютого 2017 року №01-35/063 повідомлено начальника служби у справах дітей Запорізької РДА.

Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 21 лютого 2017 року, встановлено, що неповнолітні проживають в АДРЕСА_1 . Умови проживання є задовільними, діти власної кімнати не мають. В будинку тепло, прибрано, готувався обід. Батьки систематично застосовують фізичні методи покарання дітей, не приділяють належної уваги. Батьки потребують консультації спеціалістів з виховання дітей.

Відповідно до розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 22 лютого 2017 року № 87 було вирішено питання про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та забезпечення їх тимчасового влаштування.

Після відібрання малолітні ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 були влаштовані до КЗ "Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" ЗОР.

Малолітню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 влаштовано на тимчасове перебування в сім`ю ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Запорізької районної державної адміністрації від 01 березня 2017 року № 14 вирішено визнати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вирішено доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 відносно його малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Службі у справах дітей Запорізької РДА підготувати відповідну позовну заяву про позбавлення батьківських прав.

Згідно з висновком Запорізької районної державної адміністрації від 31 травня 2017 року № 02-22/0622 було визнано за доцільне позбавити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 батьківських прав відносно їхніх малолітніх дітей.

Відповідно до інформації КЗ "Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" від 31 травня 2017 року № 01-14/152 вбачається, що в центрі з 14 березня 2017 року на повному державному забезпеченні перебувають: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 10 травня 2017 року перебуває ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, мати відвідувала дітей 25 березня 2017 року, 21 квітня 2017 року, 19 травня 2017 року.

Відповідно до довідки КЗ "Запорізька районна центральна лікарня" від 28 квітня 2017 року №01-20/1244 вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, перебуває в дитячому відділенні КЗ "Запорізька центральна районна лікарня" з 24 лютого 2017 року по теперішній час, за час перебування мати відвідувала дитину 11 квітня 2017 року та 21 квітня 2017 року, приносила продукти харчування.

Згідно до характеристик ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, наданих КЗ "Запорізьким обласним центром соціально-психологічної реабілітації дітей" ЗОР вбачається, що діти бажають повернутись у сім`ю, сумують за родиною.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (789-12) (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно зі статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу (частина четверта статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При цьому Верховний Суд зазначає, що за положенням частини шостої статі 19СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного із батьків батьківських прав.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року, у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача ОСОБА_6 батьківських прав відносно малолітніх дітей, відсутні. Мати дітей бажає спілкуватися з дітьми, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та доказів наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції, зауважив, що представлені до суду апеляційної інстанції письмові документи (акти обстежень житлово-побутових умов проживання відповідачів) суд не взяв до уваги через те, що обставини, які відображені у цих документах виникли після ухвалення судового рішення, яке переглядалось апеляційним судом та не спростовує висновків суду першої інстанції щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_6 .

З урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідача ОСОБА_6 брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині позбавлення відповідача ОСОБА_6 батьківських прав.

В той же час апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 відносно малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 26 вересня 2017 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до вимог частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Цим вироком встановлено, що 18 лютого 2017 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_7 перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де у нього виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень своїм малолітнім дітям з метою їх покарання. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 підніс вогонь запальнички до правої руки малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді опікових ран в області нігтьових фаланг 2, 3 та 4 пальців правої кисті, які згідно з висновком експерта від 27 квітня 2017 року №1094 є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

Після цього, діючи без розриву в часі, ОСОБА_7 продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень та підніс вогонь запальнички до правої руки малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок чого їй було спричинено тілесні ушкодження у вигляді опікових ран в області нігтьових фаланг 2 та 3 пальців правої кисті, які згідно з висновком експерта від 27 квітня 2017 року №1097 є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

Одразу після цього, діючи без розриву в часі та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 підніс вогонь запальнички до правої руки малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, внаслідок чого йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді опікових ран в області нігтьових фаланг 2, 3 та 4 пальців правої кисті, які згідно з висновком експерта №1091 від 27 квітня 2017 року є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд при позбавленні батьківських прав всупереч частини третьої статті 166 СК України одночасно не вирішив питання про стягнення аліментів є безпідставними, оскільки у позбавленні батьківських прав ОСОБА_6 відносно неповнолітнього сина відповідачів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено, а позивач просив стягнути кошти на утримання дитини на користь державного закладу, у який буде влаштовано дітей.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і без порушення норм процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), рішення від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, параграф 32).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судді:	В. О. Кузнєцов
	В. С. Жданова
	В. А. Стрільчук