Позивач вказував, що у зв`язку з тим, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 оформила своє право власності, скасовано, тому ОСОБА_3 не мала права в подальшому на відчуження майна та укладення договору дарування від 24 вересня 2015 року № 974, посвідченого приватним нотаріусом Кравцовим К. О., за яким право власності перейшло до відповідача ОСОБА_4 . Майно, яке в подальшому зареєстровано, як будинок з господарськими спорудами, підлягає витребуванню у відповідачки та поверненню до спадкового майна, право на яке належить неповнолітньому спадкоємцю - ОСОБА_2, як таке, що вибуло незаконно зі складу спадкового майна за рішенням суду, скасованим в подальшому, та знаходиться в чужому незаконному володінні ОСОБА_4

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

визнати за неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право на Ѕ частину спадщини (спадкового майна), у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на спадкове майно на Ѕ частину кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", яке складається з нежитлових приміщень торгівельного призначення загальною площею 232,5 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_6 ;

визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0255 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення - для розміщення кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 ;

витребувати спадкове майно з володіння ОСОБА_4 та повернути на користь спадкоємця ОСОБА_2 спадкове майно, залишене після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: будівлю (споруду), літ. А, ПД, площею 172,3 кв. м; терасу (споруду), літ. А; господарську будівлю, літ. Б; навіс (споруду), літ. В; альтанку (споруду), літ. Г; альтанку (споруду), літ. Д; баню з мансардою; навіс, літ. Е; споруди (1-5); електричні мережі, лічильник; газове обладнання та мережі, згідно технічного паспорту № 1702, зареєстрованого в державному реєстрі, як нерухоме майно № 589033765221 - житловий будинок АДРЕСА_3 ;

скасувати державну реєстрацію права за номером № 11308912 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2016 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, її спадкоємця ОСОБА_4 і визнано її відповідачем у справі.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 07 червня 2018 року в складі судді: Венглєвської Н. Б., позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право на Ѕ частину спадкового майна в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право приватної власності на Ѕ частини кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", яке складається з нежитлових приміщень площею 232,5 кв. м розташованого за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право приватної власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,0255 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент смерті ОСОБА_6 йому належало на праві приватної власності кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", яке розташовано по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на праві приватної власності виданого на підставі рішення Щасливцевської сільської ради від 23 жовтня 2002 року, яке зареєстровано в Генічеському бюро технічної інвентаризації в реєстраційній книзі № 1 за реєстровим № 22 від 07 листопада 2002 року. Також належала на праві власності земельна ділянка площею 0,0255 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на праві приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 082278, цільове призначення даної земельної ділянки для розміщення кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". Рішенням Щасливцевської сільської ради від 02 вересня 1998 року № 35 виділено ОСОБА_6 земельна ділянку під забудову житлового будинку. Рішенням виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради від 15 листопада 2000 року дозволено будівництво житлового будинку, згідно довідки БТІ від 13 листопада 2014 року, технічного паспорту на будинок встановлено про закінчення будівництва житлового будинку в повному обсязі, але цей побудований житловий будинок не прийнятий до експлуатації. Ці обставини також встановлені в рішенні апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2015 року. Відповідно до договору дарування від 24 вересня 2015 року житловий будинок з підвалом та господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4, який їй подарувала ОСОБА_3 .

Оскільки відсутнє право власності ОСОБА_6 на спірний житловий будинок, а відповідно й відсутнє право спадкування спадкоємців, одним з яких є позивач, після смерті ОСОБА_6 . Неповнолітній ОСОБА_2 має право на спадкування майна свого батька, яке йому належало на момент смерті, є спадкоємцем першої черги за законом. Однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 не належав на законних підставах житловий будинок з підвалом та господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3, тому що спірний будинок не був зданий в експлуатацію, а тому право спадкування на це майно у неповнолітнього ОСОБА_2 відсутнє і витребування цього майна від ОСОБА_4, яка також є спадкоємцем на майно ОСОБА_6, неможливе. Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки позивач обрала неправильний спосіб захисту прав. В іншій частині неповнолітній ОСОБА_2 має право на спадкування в частці, яка становить Ѕ частина спадкового майна належного ОСОБА_6, а саме - кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 " та земельну ділянку площею 0,0255 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 07 червня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна та скасування державної реєстрації та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Витребувано Ѕ частину спадкового майна з володіння ОСОБА_4 та повернуто на користь спадкоємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкове майно після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме - об`єкти не здані спадкодавцем в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_3 : будівлю (споруду) літ. А, ПД, площею 172,3 кв. м; терасу (споруду), літ. А (цегла); господарську будівлю, літ. Б (черепашник); навіс (споруду), літ. В (арматура, дощаті); альтанку (споруду), літ. Г (дощаті); альтанку (споруду), літ. Д (дощаті); баню з мансардою літ. Є (цегла, дощаті); навіс, літ. Е; споруди (1-5), а також електричне обладнання, лічильник; газове обладнання та мережі, згідно технічного паспорту, інвентарна справа № 1702.

Скасовано державну реєстрацію права за номером № 11308912 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_4 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що;

будівництво об`єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, і у разі смерті забудовника до завершення будівництва і здачі в експлуатацію, його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України. На відміну від об`єктів цивільних прав (речей, майна, майнових прав тощо), об`єктами спадщини за ЦК України 2003 року є права та обов`язки, в тому числі об`єкти цивільних прав, які належали особі на час смерті, право власності або права за договором, якщо ці права не пов`язані з особою спадкодавця. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини;

сторонами не оспорювалося, що право на спадкування після смерті ОСОБА_6 мають у рівних частинах син - ОСОБА_2 та мати спадкодавця ОСОБА_3 (яка померла), правонаступником (спадкоємцем) якої є ОСОБА_4, що підтверджується копією спадкової справи після смерті ОСОБА_6, наданої апеляційному суду та інформацією Генічеської державної нотаріальної контори. Отже, спадкоємці та, зокрема син спадкодавця - ОСОБА_2 успадкував права забудовника на зведені та наявні в натурі об`єкти з правом їх реалізації. Рішення суду, на підставі якого право власності на ці об`єкти зареєстровано за ОСОБА_3, скасовано. Тому ОСОБА_3 права власності на спірні об`єкти не набула та не мала права одноособово їх відчужувати ОСОБА_4, яка на цей час є власником зазначених об`єктів, зведених за життя спадкодавця до 2012 року;

відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника;

спірне майно складається з об`єктів, не зданих спадкодавцем в експлуатацію є часткою спадкової маси, належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини в рівних частках, зокрема належна неповнолітньому ОСОБА_2 Ѕ частина була відчужена поза його волею і позивач в його інтересах має право домагатися відновлення права на належне йому спадкове майно. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину, син спадкодавця з часу її відкриття набув права на частину успадкованого майна разом із іншими спадкоємцями, і, відповідно, право на захист цих прав;

аналіз статті 388 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений даною нормою спосіб захисту прав у вигляді витребування майна, набутого без правової підстави, придбаного за відплатним або безвідплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, застосовується у випадку відсутності між сторонами договірних відносин і не потребує визнання недійсним як цивільно-правової угоди, так і виданого на підставі цієї угоди свідоцтва про право власності. З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів зробила висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені в інтересах ОСОБА_2 щодо витребування спірного майна у ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, відповідно до Ѕ частки у спадщині. У частині похідних вимог про скасування державної реєстрації права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_4 вимоги підлягають задоволенню, а реєстрація скасуванню;

посилання відповідача на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3 та оформлення декларації про закінчення будівництва будинку і споруд і повторна реєстрація на цій підставі існуючих об`єктів, що є предметом цього спору в державному реєстрі нерухомості, доводи сторони відповідача на реконструкцію будинку та відсутність витребуваних об`єктів у тому вигляді, який вони мали на час смерті спадкодавця, укладення договору на електропостачання на ім`я ОСОБА_3 після оформлення права власності на будинок АДРЕСА_3, не впливають на висновки суду про витребування Ѕ частки об`єктів на користь спадкоємця, який прийняв спадщину після смерті спадкодавця - забудовника ОСОБА_6 з метою реалізації успадкованих ним прав на Ѕ частину об`єктів, набуті ним з моменту відкриття спадщини. Питання щодо земельної ділянки АДРЕСА_3 судом не вирішується та не є предметом цього спору;

зведені та не здані в експлуатацію об`єкти за життя спадкодавця ОСОБА_6 вибули із спадкової маси, ОСОБА_3 оформила на них право власності на підставі рішення суду, скасованого в подальшому. Тому вчинення похідних дій в наступному: оформлення нею у власність земельної ділянки під зазначеними об`єктами, проведення технічного обстеження та здача в експлуатацію цих же об`єктів і отримання свідоцтва про право власності на них, а також дарування цих об`єктів ОСОБА_4, вчинені без правової підстави та з порушенням прав іншого спадкоємця - ОСОБА_2, який має право на витребування Ѕ частки цих об`єктів на свою користь. У разі наявності поліпшень витребуваного майна добросовісний набувач (володілець) ОСОБА_4 не позбавлена права відповідно до вимог частини четвертої статті 390 ЦК України залишити за собою здійснені нею поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди, а якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість;

посилання на те, що будівництво велось ОСОБА_3, а не спадкодавцем ОСОБА_6 колегія суддів не прийняла до уваги, оскільки судом встановлено, що земельна ділянка виділялась останньому, дозвіл на будівництво надавався також йому, за результатами побудови видано робочий проект газопостачання ОСОБА_6, укладений договір на газопостачання на його ім`я. Окрім того ОСОБА_6 за життя відповідних заяв про передачу прав забудовника іншій особі не подавав, під час розгляду цієї справи відповідні позовні вимоги ОСОБА_3 та її правонаступником у судовому процесі не заявлені та недоведені належними і допустимими доказами на підтвердження цих обставин;

стороною відповідача не спростовані докази належності ОСОБА_6 прав забудовника на зведені об`єкти, що є предметом цього спору. Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2015 року у справі № 653/3548/14-ц не має преюдиційного значення при розгляді цієї справи, оскільки це рішення суду скасовано рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2015 року.

Аргументи учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд помилково встановив склад спадкового майна, яке залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_6 та безпідставно витребував майно. Якщо будівництво здійснюється згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та обов`язки, як забудовника, входять до складу спадщини. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. За умови наявності акту відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватися самочинним, а є незавершеним. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, шо належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тобто, до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належать спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. Якщо будівництво відбулося на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, але після закінчення будівництва житловий будинок не було здано в експлуатацію, до спадкоємців переходить право забудовників на оформлення зазначеного жилого будинку та господарських будівель і споруд у встановленому законом порядку, а сам житловий будинок слід вважати до здачі його в експлуатацію незавершеним будівництвом;

матеріали цивільної справи не містять доказів того, що спадкодавець ОСОБА_6 мав за життя права забудовника, що саме він здійснив забудову земельної ділянки і позивач не довела цей факт;

апеляційний суд не звернув уваги на те, що: офіційно адреса житловому будинку АДРЕСА_5 була присвоєна майже через рік після смерті спадкодавця відповідно до рішення (витягу) сесії від 25 березня 2015 року № 1159 "Про присвоєння адреси земельній ділянці"; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 12 листопада 2014 року, розташований в АДРЕСА_5, виданий на ім`я ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 рішенням 71 сесії Щасливенької сільської ради 6 скликання № 11560 від 25 березня 2015 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд", надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_3, для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд", яке не скасована та є чинним;

при цьому апеляційній суд безпідставно взяв до уваги: ксерокопію плану газопостачання житлового будинку АДРЕСА_5 без дати; ксерокопію технічного завдання на газопостачання 2003 року; ксерокопію акту приймання закінченого будівництва об`єкта газопостачання 2003 року; довідку № 23/1 від серпня 2016 року ТОВ "Херсонрегіонгаз" про те, що ОСОБА_6, який проживав в АДРЕСА_2 ) з 01 лютого 2004 року по 09 квітня 2015 року був абонентом - споживачем природного газу за зазначеною адресою мав договірні відносини з ПАТ "Херсонгаз". Цей доказ є неналежним, оскільки вказує, що померлий спадкодавець ще майже рік після свої смерті був споживачем природного газу та мав договірні відносини з ПАТ "Херсонгаз" і довідка підписана майстром Генічеської дільниці ТОВ "Херсонгаз";

ОСОБА_1 не надала доказів, що саме спадкодавець здійснював будівництво житлового будинку та всіх господарських споруд по АДРЕСА_3 . Позивач могла ставити лише питання визнання прав забудовника на незавершене будівництво після померлого спадкодавця при наявності належних та допустимих доказів здійснення незавершеного будівництва саме померлим ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 ;

апеляційний суд допустив до участі у справі особу, яка не надала документів, що підтверджують повноваження адвоката позивача згідно статті 62 ЦПК України. Представник позивача ОСОБА_7 є адвокатом, проте в порушення статей 62, 64 ЦПК України він не надав належні документи, які підтверджують його повноваження в суді апеляційної інстанції, оскільки у матеріалах справи є лише копія угоди (витяг) та копія посвідчення адвоката;

оскаржена постанова була винесена неповноважним складом суду, оскільки відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2018 року був визначений склад колегії суддів, а саме: Воронцова Л. П. (головуючий суддя), Ігнатенко П. Я., Полікарпова О. М. Указом Президента України № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року (452/2017) ліквідовано апеляційний суд Херсонської області та утворено Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсон. Херсонський апеляційний суд розпочав свою роботу з 03 жовтня 2018 року, справа була передана до новоутвореного суду апеляційної інстанції, 16 жовтня 2018 року визначено такий же склад суду для розгляду цієї цивільної справи;

протокол автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 жовтня 2018 року оформлений в порушення частини п`ятнадцятої статті 33 ЦПК України, а тому зазначена колегія суддів мала взяти самовідвід, щоб не викликати сумнівів в неупередженості або об`єктивності.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про витребування Ѕ спадкового майна та про скасування державної реєстрації. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому не переглядається.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали без реєстрації шлюбу та мають сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є в рівних частках мати ОСОБА_3 та неповнолітній син ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно довідки Генічеської державної нотаріальної контори № 1803/02-14 від 09 листопада 2016 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 155/16 від 27 травня 2016 року, де спадкоємцем за заповітом є її дочка - ОСОБА_4 . Також в довідці державним нотаріусом вказано, що в матеріалах спадкової справи є заява про прийняття спадщини за законом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до довідки КП "Генічеське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради від 13 листопада 2014 року № 681, згідно рішення 4 сесії 23 скликання Щасливцевської сільської ради від 02 вересня 1998 року № 35 надана ОСОБА_6 земельна ділянка АДРЕСА_2, площею 1500 кв. м під будівництво жилого будинку та господарських споруд на відведеній земельній ділянці. Будівництво жилого будинку та господарських споруд завершено, але в експлуатацію не прийнято. Вказані обставини підтверджуються копією технічного паспорту, матеріалами інвентарної справи та копією дозволу від 15 листопада 2000 року, надане ОСОБА_6 на будівництво на виділеній земельній ділянці АДРЕСА_5 ; копією рішення Щасливцевської сільської ради від 25 березня 2015 року №1159 про присвоєння житловому будинку по АДРЕСА_5 адреси: АДРЕСА_3 .

Згідно оцінювальних актів, складених 12 листопада 2014 року, наявних в матеріалах інвентарної справи № 1702 на житловий будинок АДРЕСА_3 : за вказаною адресою наявні житловий будинок літ. "А" загальною площею 133,0 кв. м з підвалом літ. Пд, площею 97,6 кв. м,- рік забудови 2002; тераса літ. "а", площею 19,6 кв. м - рік забудови 2006; господарча будівля літ. "Б" стіни з черепашника - рік забудови 2004; навіс літ. "В" - рік забудови 2006; навіс. літ. "Е" - рік забудови 2012; альтанки літ. "Г.Д" - рік забудови 2010; баня літ. "Є" з мансардою літ. "МС" - рік забудови 2010 (інвентарна справа).

ОСОБА_6 був абонентом - споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_5 (26).

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2015 року у справі № 653/3548/14-ц визнано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок літ. "А" загальною площею 172,3 кв. м, житловою площею 51,4 кв. м з підвалом літ. Пд та господарчими та побутовими спорудами і будівлями: тераса літ. "а", господарча будівля літ. "Б", навіси літ. "В,Е", альтанки літ. "Г.Д", баня з мансардою літ. "Є,МС", споруди № 1-5, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2015 року рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2015 року у справі № 653/3548/14-ц ОСОБА_3 : зареєструвала своє право власності на жилий будинок із господарськими спорудами; оформила безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 0,2207 га.

Згідно відмітки на схемі-плані житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_3 здійснено його технічне обстеження сектором містобудування та архітектури Генічеської РДА від 13 серпня 2015 року № 11-02/16-12 та зроблено висновок про відповідність нормам та можливість надійної і безпечної експлуатації.

Відповідно до договору дарування від 24 вересня 2015 року житловий будинок літ. А загальна площа 172,3 кв. м, житлова площа 51,4 кв. м, з підвалом, тераса літ. А та господарча будівля літ. Б, навіс літ. В, альтанки літ. Г, Д, баня з мансардою літ. Є, МС, споруди 1,2 за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4, що підтверджується також витягом з державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

На момент відкриття спадщини об`єкти за адресою: АДРЕСА_3 зведені та належали спадкодавцю ОСОБА_6, як забудовнику, якому виділено земельна ділянка та надано дозвіл на будівництво, інше не доведено. Спадкодавець за життя не реалізував права забудовника в частині здачі в експлуатацію об`єктів нерухомого майна.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що "згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України (435-15) , в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена від імені ОСОБА_8 поза її волею, то вона мала право домагатися відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18) зроблено висновок, що "спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її, на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України (435-15) , які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що: "за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи".

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) вказано, що: "відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)".

У пункті 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) зазначено, що: "однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що "за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18)".

У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17 зроблено висновок, що "право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Крім того, витребувати можна лише індивідуально визначене майно, однак апеляційний суд витребував 1/2 частину спірної квартири з володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_6, не з`ясувавши, чи це майно виділене в натурі".

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що "метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника".

У справі, що переглядається:

апеляційний суд не врахував, що оскільки витребувати можна індивідуально визначену річ, а не частку в праві спільної часткової власності, а тому зробив неправильний висновок про витребування Ѕ спадкового майна, як наслідок постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні цієї частини позову з інших мотивів, а тому рішення про відмову у витребування Ѕ спадкового майна слід змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови;

апеляційний суд задовольнив позовну вимогу про скасування державної реєстрації як похідну від витребування Ѕ спадкового майна. Оскільки позивач є спадкоємцем, а рішення суду, на підставі якого право власності на ці об`єкти зареєстровано за ОСОБА_3 скасовано, то скасування державної реєстрації права власності відповідача, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, є ефективним способом захисту права позивача. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 643/14392/16-ц (провадження № 61-42725св18). Тому в цій частині постанову апеляційного суду слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Аргумент касаційної скарги про те, що протокол автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 жовтня 2018 року оформлений в порушення частини п`ятнадцятої статті 33 ЦПК України, а тому колегія суддів мала взяти самовідвід, щоб не викликати сумнівів в неупередженості або об`єктивності, необґрунтований.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній на 07 лютого 2020 року) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими. Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_4 відвід колегії суддів не заявлявся.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд допустив до участі у справі особу, яка не надала документів, що підтверджують повноваження адвоката, оскільки у матеріалах справи є лише копія угоди (витяг) та копія посвідчення адвоката, з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16 (провадження № 11-185апп19) вказано, що положеннями статті 26 Закону № 5076-VI визначено, що "адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, що узгоджується зі статтею 14 Правил адвокатської етики. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Частина друга статті 27 Закону № 5076-VIрегламентує вичерпні випадки вчинення договору про надання правової допомоги усно: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. Системний аналіз положень статей 26 та 27 Закону № 5076-VI дозволяє дійти висновку, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другою статті 27 цього Закону".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року в справі № 185/2794/19 (провадження № 61-15882св19) вказано, що "у частині першій статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Обґрунтовуючи висновок про необхідність повернення апеляційної скарги з підстав підписання її особою, яка не мала права її підписувати, апеляційний суд виходив із того, що за доданим до скарги договором про надання правничої допомоги та представництва в суді від 22 квітня 2019 року Остапуля Н. П. надає (правничу) допомогу та здійснює представництво ОСОБА_2 у всіх судах, передбачених законодавством України, в тому числі з правом оскарження рішень, постанов і ухвал суду, проте відповідно до вказаного договору у представника відсутнє право на підписання апеляційної скарги. Системний аналіз норм статті 64 ЦПК України дає підстави для висновку, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, усі належні їй процесуальні права та обов`язки, передбачені процесуальним законом, окрім тих повноважень, щодо здійснення яких наявні певні застереження у виданій йому довіреності або ордері. Відповідно, відсутність застереження щодо повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії від імені особи, яку він представляє, має оцінюватися як наявність у представника такого процесуального повноваження. Разом із тим, повертаючи апеляційну скаргу без розгляду на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, апеляційний суд не врахував, що вказана норма процесуального права підлягає застосуванню у разі, якщо апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, не взявши при цьому до уваги, що відповідно до доданого до апеляційної скарги договору про надання правової (правничої) допомоги та представництво в суді від 22 квітня 2019 року Остапуля Н. П. наділена повноваженнями на оскарження судових рішень, що в свою чергу логічно включає і право підписання апеляційної скарги від імені довірителя - ОСОБА_2 (а.с. 80). Вказане свідчить, що апеляційну скаргу від імені ОСОБА_2 було подано та підписано його представником - адвокатом Остапулею Н. П., повноваження якої на вчинення такої дії узгоджуються з матеріалами справи".

Аналіз матеріалів справи свідчить, що в угоді про надання правої допомоги від 17 березня 2017 року (витяг) міститься повноваження на підписання та подання. Зокрема, апеляційної скарги (а. с. 118).

Аргумент касаційної скарги про те, що оскаржена постанова була винесена неповноважним складом суду, оскільки відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2018 року був визначений склад колегії суддів, а саме: Воронцова Л. П. (головуючий суддя), Ігнатенко П. Я., Полікарпова О. М. Указом Президента України № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року (452/2017) ліквідовано апеляційний суд Херсонської області та утворено Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсон. Херсонський апеляційний суд розпочав свою роботу з 03 жовтня 2018 року, справа була передана до новоутвореного суду апеляційної інстанції, 16 жовтня 2018 року визначено такий же склад суду для розгляду цієї цивільної справи, необґрунтований, оскільки такий склад суду визначений за результатами проведення автоматизованого розподілу (а. с. 285).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про витребування Ѕ спадкового майна скасувати та змінити рішення суду першої інстанції у цій частині, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови; оскаржену постанову апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про скасування державної реєстраціїзмінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.