розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року в складі судді: Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в складі колегії суддів: Саліхова В. В., Андрієнко А. М., Вербової І. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ з іноземними інвестиціями "АБВ Баварія" укладено контракт № 12-3039А на придбання автомобіля "Rolls-Royce-Phantom", 2013 року виготовлення, об`єм двигуна 6 749 куб. см, колір "Titanium/Silver" (двокольоровий). На день підписання контракту вартість даного автомобіля складала 5 750 403,75 грн. За умовами контракту 24 та 25 вересня 2012 року двома квитанціями позивач внесла ТОВ "АВТ Баварія" попередню оплату в сумі 3 256 000 грн. 19 лютого 2013 року перед доставкою автомобіля в Україну позивач сплатила ТОВ "АВТ Баварія" остаточну суму в розмірі 2 521 655,50 грн.

13 березня 2013 року в ТОВ "АВТ Баварія" виписали довідку-рахунок серії ДПІ № 982267 та згідно акту № 12-237 прийому-передачі передали автомобіль, що у подальшому був зареєстрований в органах ДАІ з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Вказаним автомобілем користувався син ОСОБА_1 - ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті його дружина ОСОБА_4 самовільно захопила домоволодіння, де мешкав син, рухоме та нерухоме майно, шляхом підробки документів заволоділа квартирою.

Під час судового розгляду цивільної справи в Києво-Святошинському районному суді м. Києва за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування та витребування з чужого незаконного володіння позивач дізналася, що спірний автомобіль був переоформлений на ім`я ОСОБА_2, з яким ОСОБА_1 не знайома, жодних правочинів з ним не укладала, гроші за автомобіль не отримувала та довіреностей на відчуження автомобіля нікому не надавала.

Слідчим управлінням ГУ НП у м. Києві в рамках розслідування кримінального провадження № 12015100030010903 були вилучені документи на реєстрацію, зняття з реєстрації автомобіля, ознайомившись з якими позивач дізналася, що 17 травня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 продав спірний автомобіль ОСОБА_3 . На думку позивача, вказані правочини є незаконними та такими, що вчинені з метою незаконного заволодіння вказаним автомобілем.

ОСОБА_1 просила:

визнати недійсним договір-довідку-рахунок серії ВІА № 439192 від 08 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо відчуження автомобіля Rolls-Royce Phantom, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача вказаний автомобіль.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що автомобіль "Rolls-Royce-Phantom" державний номерний знак НОМЕР_1 був переоформлений на ім`я ОСОБА_2 незаконно, оскільки вона з ним не була знайома, жодних правочинів з ним не укладала, гроші за автомобіль не отримувала та довіреностей на відчуження автомобіля нікому не надавала. При цьому зазначала, що вказаний автомобіль знаходився у користуванні сина позивача - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На думку позивача, після смерті сина його дружина - ОСОБА_4 самовільно захопила рухоме та нерухоме майно, що належало померлому. Зазначала про наявність кримінального провадження № 12015100030010903, внесеного до ЄРДР 13 вересня 2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною четвертою статті 190 КК України. Як на правову підставу своїх вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач посилалася на статті 203, 215, 387 та 388 ЦК України;

регіональний сервісний центр в м. Києві МВС України листом від 29 березня 2018 року № 31/26-209аз на адвокатський запит вих. № 0027/10011/С від 22 березня 2018 року повідомило, що згідно даних автоматизованої інформаційної системи МВС, перереєстрація транспортного засобу "Rolls-Royce-Phantom" державний номерний знак НОМЕР_1 була здійснена 08 квітня 2014 року на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 439192 від 08 квітня 2014 року, що була видана ТОВ "Авто-Пауер". Для отримання інформації стосовно наявності в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 необхідно звернутись до зазначеної торгуючої організації. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про витребування доказів. Постановлено витребувати з ТОВ "Авто-Пауер" документи на відчуження автомобіля "Rolls-Royce-Phantom", номерний знак НОМЕР_1 . Проте, відповіді не надано;

згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до досліджених матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що сторони досягли домовленості згідно статей 207, 640 ЦК України та уклали договір, у якому передбачили відповідні умови, особа, яка його вчинили мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі, вказаний правочин спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним. Таким чином, обґрунтовуючи свої вимоги щодо укладення договору, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що договір укладений поза її волею, а тому позов є недоведеним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

матеріалами справи встановлено, що 20 вересня 2012 року між ТОВ з іноземними інвестиціями "АВТ Баварія" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений контракт № 12-3039А, за умовами якого покупець придбала автомобіль "Rolls-Royce-Phantom". 13 травня 2013 року зазначений автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 . 08 квітня 2014 року автомобіль "Rolls-Royce Phantom", державний номерний знак НОМЕР_1 був зареєстрований за ОСОБА_2 . Згідно довідки-рахунку серії ВІА № 439192, виданої ТОВ "Авто-Пауер", автомобіль проданий за свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 ;

під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що померлий син позивача був бізнесменом, фактично користувався спірним автомобілем до його відчуження на користь ОСОБА_2 . Останній був діловим партнером померлого ОСОБА_6 (сина позивача). За своє життя син позивача багаторазово при оформленні угод купівлі рухомого та нерухомого майна оформляв останнє на довірених йому осіб. Згідно пояснень представників позивача, мати померлого не була обізнана про такі дії її сина, оскільки останній не доводив до відома матері такі обставини. Позивачу про таке стало відомо лише після смерті її сина. Представник відповідача ОСОБА_2 в суді пояснив, що зі слів довірителя йому відомо, що відчуження спірного автомобілю відбувалося в присутності позивача та її померлого сина. Будь-яких заперечень з боку позивачки на той час з приводу продажі вказаного автомобіля не відбувалося, оскільки останній фактично був власністю сина позивача. Зазначив, що вказаний спір виник лише, у зв`язку з вирішенням питання щодо розподілу спадщини померлого сина позивачки та неприязних стосунків між колишньою невісткою та свекрухою з приводу поділу останнього. Вказані пояснення узгоджуються з матеріалами справи, у зв`язку з чим колегія суддів покладає їх в свого рішення. За таких обставин колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 на законних підставах отримав у право власності спірний автомобіль правильними;

колегія суддів врахувала, що регіональний сервісний центр в м. Києві МВС України листом від 29 березня 2018 року № 31/26-209аз на адвокатський запит вих. № 0027/10011/С від 22 березня 2018 року повідомив, що згідно даних автоматизованої інформаційної системи МВС, перереєстрація транспортного засобу "Rolls-Royce-Phantom" державний номерний знак НОМЕР_1 була здійснена 08 квітня 2014 року на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 439192 від 08 квітня 2014 року, що була видана ТОВ "Авто-Пауер". Для отримання інформації стосовно наявності в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 необхідно звернутись до зазначеної торгуючої організації;

позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відчуження спірного автомобіля було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Тому доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача волевиявлення про передачу прав власності на майно й отримання коштів за продаж автомобіля не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції;

доводи апеляційної скарги про те, що суд не обґрунтував відмову у витребуванні спірного автомобіля, колегія суддів визнала такими, що не спростовують висновків суду, оскільки при розгляді справи не було встановлено факту незаконного відчуження спірного автомобіля, у зв`язку із чим і відсутні підстави для витребування автомобіля. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки подальшого відчуження спірного автомобіля ОСОБА_2 колегія суддів також визнала такими, що не є підставою для скасування рішення суду, оскільки предметом доказування у цій справі була довідка-рахунок про придбання транспортного засобу ОСОБА_2, неправомірність якої не була доведена в суді;

представник відповідача - ОСОБА_4 подав до суду апеляційної інстанції заяву про стягнення із позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, надавши відповідні документи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Сторона позивача просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, враховуючи складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Дослідивши матеріали справи, доводи позивача, колегія суддів зробила висновок про можливість стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Аргументи учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог; стягнути із відповідачів всі судові витрати по справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що

при розгляді справи № 369/1498/16-ц виявилось, що спірний автомобіль переоформлений на ОСОБА_2 . При ознайомленні з матеріалами кримінального провадження позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 спірний автомобіль був проданий ОСОБА_3 незважаючи на арешт, накладений ухвалою Києво-Святошиинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року;

ухвалою суду першої інстанції було витребувано від ТОВ "Авто-Пауер" докази, проте жодної письмової відповіді на виконання ухвали суду не було отримано та суд розглянув справу за наявних доказів, які містяться у матеріалах справи;

суд першої інстанції не звернув увагу на позовні вимоги позивача. Позивач не просила застосувати наслідки недійсного правочину щодо відповідача ОСОБА_2, а пред`явила віндикаційний позов до набувача майна ОСОБА_3 ;

зі змісту довідки-рахунку від 08 квітня 2014 року серії ВІА № 439192, яка видана ТОВ "Авто-Пауер" ОСОБА_2 неможливо встановити, хто передає право власності на автомобіль, хто отримує кошти, вказані у цій довідці 3 100 000 грн, у довідці-рахунку не зазначено номер розрахункового рахунку на який будуть перераховані грошові кошти за отриманий автомобіль, як це вказано в довідці-рахунку № 982267 від 13 березня 2013 року, яка видана ТОВ "АВТ-Баварія" при покупці позивачем автомобілю у 2013 році. Відсутній підпис позивача, яким засвідчено її волевиявлення про передачу прав власності на автомобіль. Не міститься інших підписів, крім підпису керівника, бухгалтера ТОВ "Авто- Пауер", та ОСОБА_2 про підтвердження факту отримання автомобілю. Ці обставини не були досліджені у судами і не знайшли відображення в оскаржених рішеннях;

законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Згідно довідки-рахунку від 08 квітня 2014 року серії ВІА № 439192, яка видана ТОВ "Авто-Пауер", не вбачається волевиявлення ОСОБА_1 про передачу права власності на автомобіль ОСОБА_2, тільки підтверджується факт отримання ОСОБА_2 автомобілю, про що в рядку "зазначений транспортний засіб одержав" поставлено підпис. Довідка-рахунок від 08 квітня 2014 року серії ВІА № 439192 видана на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 . Відсутність в органі державної реєстрації транспортного засобу заяви позивача про зняття, а ОСОБА_2 про реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу, як нового власника 08 квітня 2018 року поданих особисто, договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу є доказом відсутності укладання договору купівлі-продажу, волевиявлення на здійснення відчуження автомобіля, отримання коштів та на передачу автомобіля ОСОБА_2 . Довідка-рахунок не містить вимог передбачених ЦК України щодо волевиявлення сторін правочину та видається не стороною правочину. Таким чином суди не встановлювали правомірність набуття права власності на спірний автомобіль ОСОБА_2 . Позивач жодного договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 не укладала, довіреності на продаж свого майна від свого імені третім особам не видавала, заяву про зняття з державного реєстраційного обліку не подавала;

суд першої інстанції не дав належної оцінки вимозі позивача щодо витребування майна з незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 не було надано суду договір купівлі-продажу транспортного засобу з ОСОБА_1, у органі державної реєстрації транспортного засобу відсутній вказаний договір, відсутня його заява про реєстрацію (перереєстрацію) спірного транспортного засобу, відсутні докази сплати на користь ОСОБА_1 грошових коштів за отримане майно;

крім того в рішенні суду першої інстанції не знайшов правової оцінки факт здійснення продажу арештованого ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року автомобіля ОСОБА_2 . Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16, якщо встановлений ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному реєстрі, це не означає відсутність такого обмеження. Тому ОСОБА_2 незаконно продав ОСОБА_3 автомобіль, що вказує на незаконність заволодіння ним;

необґрунтованим є посилання судів на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2017 року, оскільки суди не обґрунтували яке відношення це рішення суду має до предмету спору у цій справі. Після того, як стало відомо, що спірний автомобіль опинився невідомо яким чином у власності ОСОБА_2 . ОСОБА_1 була подана суду заява про залишення без розгляду позову в частині визнання спірного автомобіля спадковим майном і судом така відмова прийнята;

апеляційний суд безпідставно зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відчуження спірного автомобіля з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому не звернув уваги на те, що слідчими СУ ГУ НУ у м. Києві в рамках розслідування кримінального провадження № 12015100030010903 з Центру 8046 вилучені усі документи на реєстрацію, зняття з реєстрації автомобіля, а саме: довідка-рахунок серії ВІА № 439192 від 08 квітня 2014 року, видана ОСОБА_2, заяву ОСОБА_2 № 91608117 від 17 травня 2016 року про зняття з обліку для реалізації автомобіля та договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0661105/8046/2016 від 17 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Серед цих документів немає заяви ОСОБА_1 про зняття з обліку для реалізації автомобіля, немає договору купівлі-продажу транспортного засобу укладеного з ОСОБА_2 та немає заяви ОСОБА_2 про реєстрацію (перереєстрацію) придбаного спірного транспортного засобу. Це підтверджує те, що з боку ОСОБА_1 не було волевиявлення на продаж вказаного транспортного засобу та відсутність волевиявлення з боку ОСОБА_2 на придбання та на реєстрацію спірного транспортного засобу;

суди не перевірили законність набуття права власності на спірний транспортний засіб ОСОБА_2 . На підтвердження правомірності набуття права власності на спірний транспортний засіб ОСОБА_2 не надав жодного доказу, зокрема, договір купівлі-продажу транспортного засобу, квитанцію або розписку про сплату ОСОБА_1 грошових коштів за придбаний ним автомобіль;

апеляційний суд посилався на лист регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України від 29 березня 2018 року № 31/26-209аз, проте цей лист в частині звернення до торгуючої організації для отримання заяви ОСОБА_1 про зняття з обліку транспортного засобу суперечить Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМ України від 07 вересня 1998 року за № 1388 (1388-98-п) . Заява ОСОБА_1, як власника спірного транспортного засобу повинна зберігатись в підрозділі Державтоінспекції, а саме у регіональному сервісному центрі МВС України в м. Києві, а не у торгуючої організації;

крім того апеляційний суд в основу рішення поклав не підтверджені належними доказами пояснення представника відповідача ОСОБА_2 ;

ОСОБА_3 до постановлений рішення Голосіївським районним судом м. Києва 02 березня 2018 року продав спірний автомобіль ОСОБА_8, а 09 серпня 2018 року ОСОБА_8 продала спірний автомобіль ОСОБА_9 . Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачі намагаються унеможливити повернення незаконно набутого майно, про що стало відомо після ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції, однак, на вказані обставини, апеляційний суд не звернув уваги;

безпідставним є стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судових витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. У договорі про надання правничої (правової) допомоги № 20180119/01 від 19 січня 2018 року, укладеним між адвокатським бюро "Ципін і партнери" та ОСОБА_4, не встановлено будь-який розмір гонорару. Тому в суду апеляційної інстанції не було правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_4 про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

У травні 2019 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_10 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що доказів про незаконність переходу права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2, а також про незаконність довідки-рахунку позивачем не надано. Тому ОСОБА_2 є законним власником автомобіля. Інші доводи позивача є припущеннями, не підтверджені належними та допустимими доказами і не мають значення для розгляду справи. при розгляді справи № 369/1498/16 позивач відмовилася від вимоги про витребування спірного автомобіля. У суду не має обов`язку у разі неможливості надання доказів на ухвалу про витребування, здійснювати їх розшук. Позивач не вказує на якій підставі повинно бути витребуване майно, яке належить на законних підставах ОСОБА_3 і факт набуття ОСОБА_3 права власності на автомобіль позивачем не оспорено.

У травні 2019 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_11 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що довідка-рахунок не є договором (двостороннім правочином), в розумінні цивільного законодавства, адже не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Довідка-рахунок - це документ, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу ОСОБА_2 . Вказана обставина свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин положень цивільного законодавства, які передбачають підстави недійсності правочинів. Майно набуте ОСОБА_3 за відплатним правочином, що унеможливлює його витребування за частиною третьою статті 388 ЦК України. Позивач не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не мав права відчужувати спірний автомобіль. Законність володіння, користування і розпорядженням автомобілем ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Крім того позивач зазначає, що ОСОБА_3 до постановлення рішення судом першої інстанції продав спірний автомобіль ОСОБА_8, а ОСОБА_8 продала його ОСОБА_9, що підтверджує безпідставність і необґрунтованість вимоги витребування майна з володіння ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 20 вересня 2012 року між ТОВ з іноземними інвестиціями "АВТ Баварія" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений контракт № 12-3039А, за умовами якого покупець придбала автомобіль "Rolls-Royce Phantom", 2013 року виготовлення, об`єм двигуна 6749 см-3, колір "Titanium/Silver (двокольоровий)".

13 травня 2013 року вказаний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 .

08 квітня 2014 року автомобіль "Rolls-Royce Phantom", державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 . Згідно довідки-рахунку серії ВІА № 439192, виданої ТОВ "Авто-Пауер", автомобіль проданий за свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 .

18 травня 2016 року ОСОБА_3, набувши права власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2016 року, укладеного з ОСОБА_2, отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на автомобіль "Rolls-Royce Phantom" державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А., про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.

При зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначила, що спірний автомобіль був переоформлений на ім`я ОСОБА_2 незаконно, оскільки вона з ним не була знайома, жодних правочинів з ним не укладала, гроші за автомобіль не отримувала та довіреностей на відчуження автомобіля нікому не надавала. Зазначала, що вказаний автомобіль знаходився у користуванні сина позивача - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На думку позивача, після смерті сина його дружина ОСОБА_4 самовільно захопила рухоме та нерухоме майно, що належало померлому. Вказувала про наявність кримінального провадження № 12015100030010903, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2015 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною четвертою статті 190 КК України.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин третьої, шостої-десятої статті 84 ЦПК України у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Тлумачення частини десятої статті 84 ЦПК України свідчить, що розгляд справи за наявними в ній доказами, у разі неподання витребуваних судом доказів, можливий лише у випадку належного повідомлення особи про необхідність їх подати.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що

ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року витребувано з ТОВ "Авто-Пауер" документи на відчуження (заяви, договори, угоди, довіреності тощо) автомобіля Rolls-Royce Phantom, 2013 року випуску, зареєстрованого 04 квітня 2014 року д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3 від імені та в інтересах ОСОБА_1, а також надати до суду належним чином завірені копії відповідних документів у разі їх наявності (Т. 1, а. с. 167).

Листом від 17 квітня 2018 року надіслано ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року ТОВ "Авто-Пауер" (Т. 1, а. с. 171);

у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують отримання ТОВ "Авто-Пауер" вказаної ухвали про витребування доказів.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2018 року зауваження представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_16 на протокол судового засідання від 17 квітня 2018 року задоволено. Посвідчено правильність зауважень представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_16 на протокол судового засідання від 17 квітня 2018 року. В ухвалі зазначено: "відповідно до змісту технічного запису судового засідання від 17 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Регіональний сервісний центр в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України та ТОВ "Авто-Пауер", яке було відхилено судом шляхом постановлення на місці мотивованої ухвали". Разом із тим згідно звукозапису судового засідання від 17 квітня 2018 року суд зазначив про повернення клопотання та визнав його безпідставним, тобто, не розглянув клопотання про залучення до участі співвідповідачів по суті.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно пунктів 1, 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Суд першої інстанції при розгляді справи не розглянув по суті клопотання позивача про залучення до участі співвідповідачів, не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують отримання ТОВ "Авто-Пауер" ухвали про витребування доказів, а тому зробив неправильний висновок про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами на підставі частини десятої статті 84 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач вказувала про невиконання ухвали про витребування доказів, а також про повернення клопотання про залучення до участі співвідповідачів (Т. 1, а. с. 200-210). Проте суд апеляційної інстанції не виправив вказані процесуальні порушення та не надав будь-якої оцінки зазначеним аргументам апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".