треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Земенкова Юлія Анатоліївна, приватний нотаріус Кам`янсько-Дніпровського нотаріального округу Запорізької області Осипенко Василь Володимирович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Онищенка Е. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Земенкова Ю. А., приватний нотаріус Кам`янсько-Дніпровського нотаріального округу Запорізької області Осипенко В. В., про визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належала трикімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку 08 лютого 2016 року вона продала, а за виручені кошти планувала придбати будинок в АДРЕСА_2 .

Позивач вказувала, що ОСОБА_2, який є її онуком, запропонував оформити договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, на якій він розташований на нього, оскільки вона є особою похилого віку та її можуть обманути. Відповідач обіцяв, що вони будуть разом проживати в цьому будинку, він буде доглядати за бабусею. 11 березня 2016 року ОСОБА_3, яка діяла від імені власника земельної ділянки та будинку ОСОБА_4, продала земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 0,1336 га та житловий будинок, що знаходиться за цією ж адресою ОСОБА_2 . Через деякий час після купівлі будинку та земельної ділянки онук почав вчиняти сварки та ображати її, а згодом вигнав з будинку. Оскільки земельна ділянка та житловий будинок були придбані за кошти позивача, а тому договори купівлі-продажу мають бути визнані недійсними в частині, що стосується покупця.

ОСОБА_1 просила:

визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_2, площею 0,1336 га від 11 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_2 ;

визнати ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 0,1336 га від 11 березня 2016 року;

визнати недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_2 ;

визнати ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу житлового будинку від 11 березня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного Запорізької області від 25 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела належними доказами того факту, що грошові кошти, які були витрачені на придбання спірного будинку та земельної ділянки, належали саме їй. У зв`язку з чим, відсутні правові підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено:

рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову;

позов ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу частково недійсними задоволено;

визнано недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Осипенко В. В., та зареєстрований в реєстрі №213;

визнано ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, та ОСОБА_2 ;

визнано недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу житлового будинку, який укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Осипенко В. В., та зареєстрований в реєстрі №307;

визнано ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу житлового будинку, який укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, та ОСОБА_2 ;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги позивача щодо визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11 березня 2016 року в частині покупця ґрунтуються на вимогах закону, оскільки, фактично спірне майно було придбано ОСОБА_2 за кошти ОСОБА_1, яка передала кошти від продажу належної їй на праві власності квартири ОСОБА_2 з метою придбання спірного майна для власного проживання. Відповідач не довів належними та допустимими доказами протилежного, а також наявності у нього коштів достатніх на придбання будинку та земельної ділянки.

Аргументи учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому, посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи, не звернув належної уваги на те, що житловий будинок та земельна ділянка придбана відповідачем добросовісно і без порушення норм законодавства. Крім того, рішення суду апеляційної інстанції порушено інтереси неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та не залучив до участі у справі уповноважених державою органів на захист інтересів дитини - орган опіки та піклування та Конгресу інвалідів.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року: клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено; звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року: відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відтворення аудіозапису судового засідання для встановлення обставин; відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі органу опіки та піклування; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

08 лютого 2016 року ОСОБА_1 продала належну їй на праві власності квартиру за 292 100,00 грн.

11 березня 2016 року приватним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровського нотаріального кругу Запорізької області Осипенком В. В. був посвідчений та зареєстрований в реєстрі № 212 договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_2, який укладений між ОСОБА_3, що діяла від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_2

11 березня 2016 року приватним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровського нотаріального кругу Запорізької області Осипенком В. В. був посвідчений та зареєстрований в реєстрі № 213 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1336 га, яка знаходиться на АДРЕСА_2, який укладений між ОСОБА_3, що діяла від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_2 .

Відповідно до реєстрації в спірному будинку ОСОБА_1 зареєстрована у будинку на АДРЕСА_2 з 22 березня 2016 року.

За висновком органів поліції від 01 лютого 2017 року про результати перевірки розгляду звернення громадянина, який міститься у матеріалах справи, відповідач надавав пояснення "в 2016 році його бабуся купила йому будинок котрий розташований в АДРЕСА_2 . Під час купівлі-продажу будинок був оформлений на нього".

Відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18 (провадження № 61-1621св19) зроблено висновок, що "усправі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а томуналежними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них".

У справі, що переглядається, сторонами оспорюваних договорів купівлі-продажу є: ОСОБА_4 (продавець); ОСОБА_6 (покупець). Позов пред`явлено ОСОБА_1 до ОСОБА_6 . Позивач позовних вимог до ОСОБА_4 не пред`являла. Позивач пред`явив позов лише до однієї сторони договору, інша сторона оспорюваних договорів не є учасником справи, а вимога про визнання покупцем є похідною від вимоги про визнання частково недійсними договорів, а тому висновок апеляційного суду про задоволення позову є помилковим, оскільки відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів. Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про задоволення позову і постанова апеляційного суду слід скасувати. Суд першої інстанції відмовив в позові з інших мотивів, а тому рішення суду першої інстанції підлягає змінів мотивувальній частині. Проте суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити в силі.

Керуючись статтями 400 та 412, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,