розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року в складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мирненської сільської ради Калинівського району про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що з червня 2003 року він зі своєю дружиною стали проживати у його діда ОСОБА_3 в будинку

АДРЕСА_1 . За час проживання їхня сім`я обробляла присадибну земельну ділянку і відремонтувала будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач із сім`єю продовжує проживати у цьому ж будинку. Відповідно до відомостей

з погосподарської книги № 7 головою двору будинку

АДРЕСА_1 була ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і поховання якої здійснив нині вже покійний ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 ніхто із спадкоємців протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не вчинив дій, що свідчили б про прийняття спадщини.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив на підставі статті 344 ЦК України визнати за ним право власності за набувальною давністю на зазначений житловий будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 11 грудня

2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок

АДРЕСА_1, а саме: А - житловий будинок вартістю 43 326 грн, а - веранда вартістю 6 174 грн, П/а - погріб вартістю 1 318 грн, Б - сарай з літньою кухнею вартістю 6 929 грн, П/Б - погріб вартістю 19 754 грн, Б1 - сарай вартістю 2 440 грн, б - убиральня вартістю 6 768 грн, Є - жомова яма вартістю 3 515 грн, Ж - жомова яма вартістю 3 885 грн, № 1 - ворота вартістю 1 946 грн, № 2 - огорожа, вартістю 4 013 грн, за набувальною давністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що добросовісне, відкрите та безперервне володіння позивачем зазначеним житловим будинком

з господарськими будівлями понад десять років не викликає сумніву та

є доведеним, а тому наявні підстави визнати за ним право власності за набувальною давністю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що немає правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у діях позивача відсутня така необхідна умова добросовісності володіння, як непоінформованість про незаконність свого володіння. Крім того, з огляду на встановлені обставини справи належним відповідачем у справі має бути ОСОБА_2, а не територіальна громада в особі сільської ради.

Аргументи учасників справи

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував норми матеріального права, а саме ЦК УРСР (1540-06) , що діяв на час відкриття спадщини, після померлої ОСОБА_4 . Апеляційний суд помилково дійшов висновку, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2, оскільки, не набувши матеріального права, ОСОБА_2 не набув процесуальних прав, передбачених статтею 352 ЦПК України. Суд не встановив, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду, що не відповідає вимогам статті 382 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

УхвалоюВерховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до записів господарської книги власником будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, яка 26 жовтня 1991 року на випадок своєї смерті склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось

і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона матиме право, заповіла своєму синові ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

06 серпня 2018 року, тобто в шестимісячний строк з дня ухвалення судового рішення про визнання ОСОБА_5 померлим, його син ОСОБА_2 звернувся до Калинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після батька, що підтверджується копією такої заяви.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що "аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення

і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі

у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків".

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що "у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті".

ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у справі, звернувся до суду

з апеляційною скаргою, у якій зазначив, що спірний будинок належав його бабі ОСОБА_4, після смерті якої в порядку спадкування за законом перейшов

у власність її сина, а його батька - ОСОБА_5, який був визнаний безвісті відсутнім, а в подальшому померлим. Тому він мав бути залучений до участі

у справі, а Мирненська сільська рада є неналежним відповідачем.

Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про те, що ОСОБА_2 також заявив про свої права на вказаний житловий будинок.

Разом з цим, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не з`ясував, чи прийняв спадщину батько скаржника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 після смерті своєї матері ОСОБА_4, відповідно, чи вирішувалося рішенням суду першої інстанції у цій справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене судове рішення апеляційного суду скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року скасувати.

Передати справу № 132/2356/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року втрачає законну силу.