розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 вересня 2019 року у складі судді Борачка М. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України") про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 2014 року був прийнятий на роботу в РВУ "Львівавтогаз" ДП "Укравтогаз" на посаду начальника АГНКС - Дрогобич, з осені 2018 року переведений на посаду начальника АГНКС - Львів - 5 РВУ "Львівавтогаз" ДП "Укравтогаз".

З 20 лютого 2019 року, за його заявою, наказом ДП "Укравтогаз" № 65к від 11 лютого 2019 року, його переведено на посаду начальника АГНКС - Львів - 5 ДП "Укравтогаз", без підпорядкування підрозділу РВУ "Львівавтогаз".

Наказом ДП "Укравтогаз" № 278 від 18 квітня 2019 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, за результатами перевірки, проведеної 24-30 січня 2019 року робочою групою Департаменту безпеки "Групи Нафтогаз".

Позивач вказує, що фактично на момент притягнення його до дисциплінарної відповідальності (станом на 18 квітня 2019 року) він вже працював на іншій посаді - з 20 лютого 2019 року.

Позивач вважає, що будь-яких порушень трудової дисципліни з його боку не було, він не допускав порушень трудового законодавства, чесно і сумлінно виконував свої посадові обов`язки.

З урахуванням викладених обставин просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Укравтогаз" № 278 від 18 квітня 2019 року про дисциплінарне стягнення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 вересня 2019 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" № 278 від 18 квітня 2019 року про застосування до ОСОБА_1 засобів дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щовідповідачем не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем порушення трудової дисципліни, оскільки оскаржуваний наказ відповідача від 18 квітня 2019 року № 278 був виданий (як вбачається з його змісту) за результатами проведеної 24-30 січня 2019 року перевірки, однак жодних документів щодо виявленого проступку, які були б складеними під час перевірки чи за її результатами, суду надано не було. Крім того, будь-яких доказів того, що позивач ознайомлений з результатами перевірки, суду також надано не було.При цьому суд зазначив про те, що оскаржуваний наказ був виданий з пропущенням строку для застосування дисциплінарного стягнення.

Не погодившись з таким рішенням, ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" подало до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року апеляційну скаргу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 вересня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ був виданий з пропущенням встановленого статтею 148 КЗпП України строку для застосування дисциплінарного стягнення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

07 травня 2020 року ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

24 червня 2020 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", в якому позивач просить суд у задоволенні касаційної скарги відповідача відмовити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

09 червня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивача з 20 вересня 2018 року наказом РВУ "Львівавтогаз" № 207-к від 20 вересня 2018 року переведено постійно на посаду начальника АГНКС - Львів - 5.

20 лютого 2019 року наказом ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" № 65-к від 11 лютого 2019 року ОСОБА_1, начальника АГНКС - Львів - 5 РВУ "Львівавтогаз" ДП "Укравтогаз", переведено, за його згодою, на посаду начальника АГНКС - Львів - 5 ДП "Укравтогаз" у межах спеціальності, обумовленої трудовим договором, з попереднім графіком роботи та без зміни умов праці, з посадовим окладом згідно штатного розпису.

24-30 січня 2019 року робочою групою Департаменту безпеки "Групи Нафтогаз" була проведена перевірка щодо діяльності підрозділів безпеки ДП "Укравтогаз".

В ході проведення перевірки, призначеної розпорядженням від 18.01.2019 № 3-р директора з безпеки "Групи Нафтогаз", працівниками Департаменту безпеки Компанії 28 січня 2019 року на АГНКС № 5 м. Львів виявлено на комп`ютерному обладнанні робочого стола оператора станції несанкціоноване застосування з`ємного носія об`ємом 16 Гб, пристрій виявлено програмними засобами операційної системи.

Висновок за результатами перевірки було складено 28 березня 2019 року.

Згідно наказу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" № 278 від 18 квітня 2019 року, за результатами перевірки, проведеної 24-30 січня 2019 року робочою групою Департаменту безпеки "Групи Нафтогаз" щодо діяльності підрозділів безпеки ДП "Укравтогаз", виявилось, що начальник АГНКС - Львів -5 ДП "Укравтогаз" ОСОБА_1 своїми діями порушив пункт 2.5 Інструкції "З пломбування комерційних вузлів обліку природного газу та газозаправних колонок на автомобільних газонаповнювальних компресорних станціях ДП "Укравтогаз", за що до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП (322-08) України) працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Згідно з частиною першою статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки.

При розгляді справи апеляційний суд дійшов висновку про пропущення відповідачем встановлених статтею 148 КЗпП України строків для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки такий строк почав обчислюватися з 28 січня 2019 року - з дня безпосереднього виявлення робочою групою факту порушення.

З таким висновком Верховний Суд погодитись не може, оскільки з аналізу положень зазначених вище правових норм слідує, що обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення відбувається з дня виявлення саме проступку як такого. Тобто під виявленням проступку розуміється не лише виявлення факту (певного діяння), а й встановлення працівника, який учинив ці діяння, протиправність цих діянь, вини працівника, наявність шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Встановлено, що в ході проведення перевірки, призначеної розпорядженням від 18.01.2019 № 3-р директора з безпеки "Групи Нафтогаз", працівниками Департаменту безпеки Компанії 28 січня 2019 року на АГНКС № 5 м. Львів виявлено на комп`ютерному обладнанні робочого стола оператора станції несанкціоноване застосування з`ємного носія об`ємом 16 Гб, пристрій виявлено програмними засобами операційної системи.

При цьому висновок за результатами вказаної перевірки складено та підписано 28 березня 2019 року, після з`ясування та встановлення всіх обставин виявлених порушень. У вказаному висновку, зокрема, викладені обґрунтування наявності ознак дисциплінарного проступку ОСОБА_1 та пропозиція робочої групи щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Тобто, саме зі складанням 28 березня 2019 року вказаного висновку за результатами перевірки, призначеної розпорядженням від 18.01.2019 № 3-р директора з безпеки "Групи Нафтогаз", слід пов`язувати початок спливу місячного строку, визначеного статтею 148 КЗпП України.

На вказане суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув.

Разом з тим, помилково встановивши факт пропущення відповідачем встановленого статтею 148 КЗпП України строку для застосування дисциплінарного стягнення, апеляційний суд взагалі не перевірив в апеляційному порядку висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Вказане свідчить про те, що апеляційним судом при апеляційному перегляді справи не встановлені фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, а тому, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.