розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа Банк" на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року у складі судді Кардаш О. І., постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Девляшевського В. А., Максюти І. О.,

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "Альфа Банк" на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Цалина А. Б., Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Узинська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківського області, про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 07 березня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") укладено кредитний договір № 27-31/347, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала позику в сумі 32 000 дол. США.

У забезпечення грошового зобов`язання та належного виконання позичальником своїх зобов`язань, 07 березня 2008 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір іпотеки, за яким позивач став майновим поручителем (іпотекодавцем) і передав в іпотеку банку (іпотекодержателю) належний йому на праві власності будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Зазначає, що у 2009 - 2010 роках у позичальника почалися проблеми з оплатою місячних платежів по отриманому кредиту, а тому банк отримав підстави на звернення стягнення на предмет іпотеки.

У жовтні 2011 року банк звернувся із позовом до позивача та позичальника про стягнення заборгованості шляхом звернення на предмет іпотеки. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області цей позов задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки.

05 квітня 2012 року банк отримав виконавчий лист та передав його на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Калуського МРУЮ), однак після вжиття ВДВС Калуського МРУЮ всіх передбачених законом дій 01 вересня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання. На початку 2016 року банк повторно пред`явив вищезазначений виконавчий лист до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, який 24 березня 2017 року повторно повернутий стягувачу без виконання.

Таким чином, відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку" вже відбувається реалізація предмета іпотеки за рішенням суду.

У грудні 2018 року позивач отримав повідомлення від банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання із сумою вимоги - 74 000 дол. США, на що позивач зазначив, що банк вже використав своє право звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку і є відповідне рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивач вважає, що за таких обставин, відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", досудове врегулювання не може мати місце, так як вже існує рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили.

23 січня 2019 року на мобільний телефон позивачу надійшло смс-повідомлення від працівника банку про те, що банк залишив за собою предмет іпотеки і зареєстрував право власності на будинок ОСОБА_1

23 січня 2019 року державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалиним А. Б. було зареєстровано право власності на предмет іпотеки за банком.

Позивач вважає проведену реєстрацію противоправною і такою що не відповідає процедурі проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" та внесений на його підставі запис - неправомірними.

На підставі викладеного, змінивши та доповнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просиввизнати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Цалина А. Б. про державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1, індексний номер 30014555 від 31 березня 2016 року, недійсним з дня його прийняття; визнати рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Цалина А. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 45224919 від 25 січня 2019 року недійсним з дня його прийняття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 22 липня 2019 року позов задоволено.

Визнано рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалина А. Б. про державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1, індексний номер 30014555 від 31 березня 2016 року, недійсним з дня його прийняття.

Визнано рішення державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалина А. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45224919 від 25 січня 2019 року, недійсним з дня його прийняття.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

При цьому суд зазначив, що спірне домоволодіння підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує відповідну площу.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, АТ "Укрсоцбанк" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року замінено у цій справі відповідача АТ "Укрсоцбанк" в особі Івано-Франківського відділення АТ "Укрсоцбанк" на правонаступника АТ "Альфа-Банк".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року рішення місцевого суду в частині посилання як на підставу задоволення позову ОСОБА_1 на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) та стягнення судового збору у солідарному порядку змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на підставу задоволення позову ОСОБА_1, що спірне домоволодіння на АДРЕСА_1 підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Стягнуто з державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалина А. Б. та АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 по 768,40 грн сплаченого судового збору з кожного.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині, апеляційний суд виходив з того, що вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) розповсюджуються на примусову реалізацію майна, а не на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року АТ "Альфа Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України(тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

03 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 07 березня 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 27-31/347, за умовами якого банк надав позичальнику кошти в сумі 32 000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 06 березня 2023 року.

У забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки від 07 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Калуського нотаріально округу Тихан О. М., за умовами якого іпотекодавець передає у іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - домоволодіння в цілому, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалиним А. Б. 25 січня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на домоволодіння в цілому, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк".

Домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, складається з житлового будинку, житловою площею 32,25 кв. м, загальною площею 58,16 кв. м, та господарських будівель і споруд.

На час вказаної державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження були зареєстровані обтяження нерухомого майна ОСОБА_1, накладені міським відділом ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції у постанові про відкриття виконавчого провадження 28 серпня 2012 року.

Установлено, що в матеріалах справи є письмове повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 01 грудня 2018 року № 88754 та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 27-31/347, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 07 березня 2008 року в розмірі 385 656, 97 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння в цілому на АДРЕСА_1 . Вказане судове рішення набрало законної сили 25 березня 2012 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню частковоз таких підстав.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV (898-15) ) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону № 898-IV).

Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 898-IVіпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина четверта статті 37 Закону № 898-IV).

Договором іпотеки визначено, що у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, що є предметом цього договору.

Пункт 4.6 іпотечного договору містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Встановлено, що державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалиним А. Б. 25 січня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на домоволодіння в цілому, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк". Відповідний запис було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

На час вказаної державної реєстрації в реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження були зареєстровані обтяження нерухомого майна ОСОБА_1,накладені міським відділом ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції у постанові про відкриття виконавчого провадження 28 серпня 2012 року, а тому державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Так, відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , згідно з положеннями якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року (1127-2015-п) (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , іншими законами України та цим Порядком (пункти 6, 7).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна, накладеного міським відділом ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції у постанові про відкриття виконавчого провадження 28 серпня 2012 року, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте.

Наведені в касаційній скарзі доводи в цій частині висновків суду не спростовують.

При цьому колегія суддів приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 (провадження № 14-100цс19).

Разом із тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) (далі - Закон № 1304-VII (1304-18) ), підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII (1304-18) передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку").

Отже, Закон України "Про іпотеку" (898-15) прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

Водночас Закон № 1304-VII (1304-18) ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження, у тому числі шляхом, передбаченим частиною першою статті 37 Закону № 898-IV.

Зазначене у повній мірі узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року в справі N 644/3116/18 (провадження N 14-45цс20).

При таких обставинах апеляційний суд при розгляді цієї справи дійшов помилкового висновку про те, що звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку не є примусовим стягненням, а тому положення і заборони Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не поширюються на спірні правовідносини.

Разом із тим, обґрунтовано змінюючи рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року в частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що законом не передбачено солідарне стягнення суми судових витрат з відповідачів.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту не є обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції при визнанні рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки недійсним в резолютивній частині судового рішення зазначив номер запису про проведену державну реєстрацію права власності, що дозволяє дійти висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Крім того, частина четверта статті 37 Закону № 898-IVпрямо передбачє право іпотекодавця оскаржити у суді рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Також, при розгляді вказаної справи, з метою належного виконання судом покладеного на нього цивільним процесуальним законодавством обов`язку щодо здійснення захисту порушеного права заявника, необхідним є врахування конкретних обставин цієї справи, застосування загальних засад цивільного права - принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

З урахуванням того, що інші аргументи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв`язку з висновками, викладеними у даній постанові, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного суду змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин висновки про те, що положення і заборони Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не поширюються на спірні правовідносини. В решті судове рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін. Разом із тим, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року, крім висновків щодо розподілу судових витрат, необхідно залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 413, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа Банк" задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин висновки про те, що положення і заборони Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не поширюються на спірні правовідносини.