Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 185/4228/18

провадження № 61-439св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Павлоградське налагоджувальне управління",

третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року у складі судді Головіна В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Павлоградське налагоджувальне управління" (далі - ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління") про поновлення на посаді та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 11 листопада 2013 року його було призначено виконуючим обов`язки Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління". Контракт між ним та відповідачем не укладався.

Наказом № 2-к від 30 березня 2018 року його було звільнено.

Наказом № 1-к від 30 березня 2018 року на посаду Голови Правління товариства призначено ОСОБА_3 .

У наказі № 2-к від 30 березня 2018 року, яким позивача було звільнено з посади, вказано підставу "за власним бажанням", проте жодних заяв позивач не подавав. Він не є обізнаним щодо будь-яких інших підстав для звільнення із займаної посади. Жодних повідомлень особисто йому не направлялось та не вручалось.

26 квітня 2018 року відповідачем видано позивачу під розпис наказ вже від 31 березня 2018 року та трудову книжку з цим же записом. Підставою його звільнення у трудовій книжці зазначено пункт 2 статті 36 КЗпП України. Вважає це незаконним, оскільки сторони не визначали будь-якого строку для цих трудових відносин, трудовий контракт не підписували, жодних термінів не обговорювали, відповідач не мав правових підстав на видання наказу № 2к від 31 березня 2018 року у вчинений ним спосіб, підстава звільнення вказана не вірно, а тому трудові відносини мають бути поновлені.

Зазначив, що відповідачем порушено положення статуту ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" щодо звільнення Голови Правління, оскільки чинним статутом товариства такий орган, як наглядова рада передбачений, але не створений, в такому разі всі функції та повноваження здійснюються загальними зборами акціонерів, а на загальних зборах акціонерів повинні бути розглянуті питання обрання та припинення Голови і членів виконавчого органу, проте засідання загальних зборів акціонерів не проводилось, жодних повідомлень йому, як керівнику товариства, не надходило.

За період перебування на посаді виконуючого обов`язки Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" з 11 листопада 2013 року йому нараховано та не виплачено заробітну плату у розмірі 26 000 грн. Також за період вимушеного прогулу з березня 2018 року по травень 2018 року включно відповідачем не здійснювалася виплата заробітної плати.

На підставі викладеного просив:

скасувати наказ № 2 к від 31 березня 2018 року, яким його звільнено з посади виконуючого обов`язки Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", та поновити його на вказаній посаді з 30 березня 2018 року;

стягнути з ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" на його користь заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу з березня 2018 року і по травень 2018 року включно у розмірі 16 200,00 грн станом на травень місяць;

стягнути з ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" на його користь заборгованість по заробітній платі за період перебування на посаді виконуючого обов`язки голови правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" з 11 листопада 2013 року по 30 березня 2018 року включно в сумі 26 000 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, про поновлення на посаді та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем і відповідачем було укладено угоду, яка повністю відповідає волевиявленню позивача в частині, що стосується посади, яку він бажає обійняти та строку, протягом якого він має намір виконувати свої трудові обов`язки із визначенням про тимчасове призначення позивача на посаду виконуючого обов`язки Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому законодавством порядку, позивач ОСОБА_1 погодився на призначення його виконуючим обов`язки Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" тимчасово, на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому законодавством порядку, про що було винесено відповідний наказ. Оскільки наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/01-10-УКП від 28 березня 2018 року ОСОБА_3 у встановленому законом порядку призначено на посаду Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", роботодавець обґрунтовано, на підставі частини другої статті 36 КзпП України, звільнив позивача. Доказів на підтвердження наявності заборгованості перед позивачем по заробітній платі, що утворилася з 11 листопада 2013 року по 30 березня 2018 року у розмірі 26 000 грн, суду не надано.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування наказу № 2-к від 31 березня 2018 року про звільнення позивача, поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні позивача спростував наявними в матеріалах справи доказами. Доводи апеляційної скарги щодо наявності заборгованості по заробітній платі суд відхилив, оскільки це не підтверджено належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2, у якій просить скасувати заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липні 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 заступив на посаду Голови Правління товариства у день, який для позивача повинен бути останнім днем на цій посаді. Питання припинення повноважень Голови Правління товариства повинно бути розглянуто на загальних зборах акціонерів. Засідання зборів акціонерів не проводилося, жодних повідомлень позивачу, як керівнику товариства не надходило. Судом фактично ототожнено поняття загальних зборів акціонерів товариства та юридичної особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. Застосування підстав для звільнення позивача згідно частини другої статті 36 КЗпП України є неправомірним, адже мало місце укладення безстрокового трудового договору. Відповідач не надав доказів на підтвердження законності звільнення позивача. Водночас, у судовому засідання в апеляційній інстанції Голова Правління товариства Козлов А. М. визнав позовні вимоги та визнав апеляційну скаргу, що не було взято до уваги апеляційним судом.

Позиція інших учасників справи

У березні 2020 року регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надало відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що посилання позивача на порушення вимог статуту ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" є безпідставним. Регіональне відділення Фонду є єдиним акціонером товариства у розмірі 100% акцій, що не суперечить положенням статуту товариства, та окремим положенням, а саме, пунктам 7.1, 9.1, 11.5 статуту товариства (обрання та припинення повноважень Голови і членів Правління належить до компетенції наглядової ради, а в результаті її відсутності - загальних зборів акціонерів). Так як наглядова рада не створювалась, то загальними зборами акціонерів, тобто Регіональним відділенням, було прийнято рішення про обрання Голови Правління.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 185/4228/18, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що наказом № 152-к/к від 11 листопада 2013 року ОСОБА_1 було призначено на посаду виконуючого обов`язки Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" з 12 листопада 2013 року тимчасово, на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 12 травня 2015 року "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках" (271-2015-п) , уповноваженим органом управління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" забезпечено передачу в установленому порядку Фонду державного майна України функцій з управління цього товариства, та на підставі акту приймання-передачі № 121 від 29 грудня 2016 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України передано, а Фондом державного майна України прийнято пакет акцій ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", а також на підставі наказу Фонду державного майна України № 1011 від 19 червня 2017 року, Регіональне відділення Фонду прийняло на себе управління корпоративними правами держави ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", також на підставі наказу Регіонального відділення Фонду № 12/01-17-УКП від 07 грудня 2017 року "Про оголошення конкурсного відбору" було проведено конкурсний відбір на заміщення вакантної посади керівника ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", за результатами якого переможцем визначено ОСОБА_3, та відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду № 12/01-10-УКП від 28 березня 2018 року ОСОБА_3 призначено на посаду голови правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", оскільки Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, яке є єдиним акціонером товариства (100% акцій) передано Фонду державного майна України управління корпоративними правами держави ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", а Фондом державного майна України передано у свою чергу своєму Регіональному відділенню управління корпоративними правами держави ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", то Регіональне відділення Фонду є єдиним акціонером товариства (100% акцій), що не протирічить положенням статуту ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління", та окремим положенням пунктів 7.1., 9.1., 11.5. статуту (обрання та припинення повноважень голови і членів правління належить до компетенції наглядової ради, а в разі її відсутності - загальних зборів акціонерів), так як наглядова рада не створювалась, то загальними зборами акціонерів, а тобто Регіональним відділенням Фонду було прийнято рішення про обрання Голови Правління.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/01-10-УКП від 28 березня 2018 року "Про призначення голови правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" ОСОБА_3 призначено з 28 березня 2018 року Головою Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління".

У пункті 2 вказаного наказу зазначено " ОСОБА_1 у відповідності із діючим законодавством передати за актом передачі ОСОБА_3 печатки, штампи, установчі документи та інше".

Згідно наказу ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" № 1-к від 30 березня 2018 року "По особовому складу" ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" з 30 березня 2018 року.

Наказом Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" № 2-к від 31 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" з 31 березня 2018 року згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України. Підстава: Наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №12/01-10-УКП від 28 березня 2018 року.

Наказом Фонду державного майна України № 39 від 17 січня 2019 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.

Суди дійшли висновку, що позивач уклав з відповідачем саме строковий трудовий договір на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому законодавством порядку", тобто граничним строком дії строкового договору в даному випадку була дата призначення керівника цього підприємства у встановленому законодавством порядку, а саме ОСОБА_3, якого призначено на відповідну посаду 30 березня 2018 року, що не протирічить положенням пунктам 2, 3 статті 23 КЗпП України. Оскільки позивач приступив до виконання визначених наказом № 152-к/к від 11 листопада 2013 року обов`язків, то він погодився на всі умови, визначені цим наказом, тобто з умовами строкового трудового договору.

З приводу наявності двох наказів № 2 к від 31 березня 2018 року та 30 березня 2018 року про звільнення позивача з посади, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ № 2 к від 30 березня 2018 року допускав звільнення позивача з 30 березня 2018 року тільки "за умови передачі печаті, штампів, документів підприємства згідно акту прийому-передачі за власним бажанням", тобто позивач фактично виконав ці умови 31 березня 2018 року, та був звільнений наказом № 2 к від 31 березня 2018 року, оскільки ще перебував на посаді 30 березня 2018 року, що не спростовується доказами, які надав позивач.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними.

При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановіВеликої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670 цс 19) Верховний Суд зазначив, що "під час розгляду спору щодо розірвання трудового договору (контракту) за пунктом 5 статті 41 КЗпП України матиме значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення. Тому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для визначення юрисдикції суду для розгляду ініційованого звільненим з посади керівником юридичної особи (її виконавчого органу) спору з цією юридичною особою, її власником (органом, уповноваженим здійснювати від імені власника управління такою особою) про законність звільнення цього керівника (припинення його повноважень або усунення від посади), слід враховувати таке: за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України (322-08) , крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України). До юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення). До 28 березня 2014 року, коли відповідно до підпункту 1 пункту 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 10 жовтня 2013 року (642-18) набрала чинності нова редакція пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), юрисдикція господарського суду поширювалася на вищевказані спори за участю господарських товариств, а з 28 березня 2014 року - за участю будь-яких юридичних осіб".

Судами встановлено, що позивач був прийнятий на роботу тимчасово до дати призначення керівника товариства.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішнього трудового розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За змістом Статуту ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" (п.11.5) обрання та припинення повноважень голови і членів правління належить до компетенції наглядової ради, а в разі її відсутності - загальних зборів акціонерів.

При розгляді справи суди не звернули уваги на те, що позивача було призначено на посаду наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11 листопада 2013 року № 152-к/к, відповідного запису в трудовій книжці немає, водночас, звільнення позивача відбулося за наказом Голови Правління ПАТ "Павлоградське налагоджувальне управління" ОСОБА_3 .

Отже, суди не з`ясували, хто мав право на звільнення позивача ОСОБА_1 .

На підставі частини першої статті другої ЦПК України (1618-15) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Під час розгляду справи суди повно, всебічно й об`єктивно не з`ясували обставини по справі та не надали їм належної правової оцінки, не перевірили доводи позивача стосовно порушення процедури його звільнення та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Ураховуючи викладене, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 411 ЦПК України (в редакцій, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411 ( в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409, 416 ЦПК (1618-15) України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року скасувати.

Справу № 185/4228/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

В. А. Стрільчук