У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, просив зобов`язати відповідача не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своєю дочкою - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити йому такі способи участі у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_3, шляхом встановлення систематичних побачень сім разів на тиждень без присутності матері:

- на необмежене спілкування з дочкою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між позивачем та дочкою;

- з понеділка по п`ятницю з 09 год. ранку до 20 год. вечора за місцем навчання дочки або за місцем її перебування (за умови, що дитина не буде зайнята в цей час підготовкою шкільних чи інших занять) на особисте спілкування з дочкою;

- на спільний відпочинок з дочкою (без порушення навчального процесу дитини): з п`ятниці 20 год. вечора (з ночівлями) до неділі 20 год. вечора включно, у перший та третій тиждень кожного місяця;

- особисто забирати свою дочку з місця її постійного проживання, школи та гуртків;

- проводити з дочкою половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул з правом виїзду за межі країни на відпочинок з метою оздоровлення;

- проводити з дочкою кожне друге свято (Новий рік, Різдво Христове, Старий Новий Рік, 8 Березня, Великдень, травневі свята, 1 вересня, 19 грудня - День Святого Миколая) по черзі, за попередньою домовленістю сторін, за умови, що святковим дням надається перевага над днями батьків;

- за попередньою домовленістю з дитиною святкувати з нею день її народження або зустрічатися з нею на наступний день;

- за попередньою домовленістю з дитиною святкувати з нею свій день народження або зустрічатися з нею на наступний день для того, щоб відсвяткувати разом з нею свій день народження;

- у період хвороби безперешкодно відвідувати свою дочку за місцем її фактичного проживання/перебування (лікарня тощо).

Позов мотивований тим, що 23 серпня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції між сторонами по справі зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 .

З листопада 2017 року сторони перестали спільно проживати, відповідач забрала речі і переїхала проживати разом із дитиною у свою квартиру.

Фактично після переїзду у свою квартиру відповідач заборонила дитині бачитись та спілкуватись із позивачем, а також відмовила у встановленні зустрічей з нею. Відповідач повністю ізолювала позивача від дочки та налаштувала її проти батька. З дочкою позивач не має можливості навіть спілкуватись телефоном, тому що номер телефону позивача у дитини заблокований, а при зустрічах у навчальному закладі дитина уникає з батьком будь-якого спілкування, посилаючись на заборону матері. На неодноразові прохання позивача надати можливість вільно спілкуватись і бачитись з дитиною та приймати участь у її вихованні відповідач відмовила та заблокувала номер телефону позивача. Таким чином, відповідач обмежила не лише права позивача на спілкування з дитиною, але й законні права та інтереси дитини на спілкування з батьком.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 31 січня 2019 року № 212 "Про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини" у зв`язку з виникненням спору між батьками, які проживають окремо щодо участі у вихованні дитини, з метою захисту її прав, визначено способи участі у вихованні дитини та встановлено час спілкування батька з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : щопонеділка, щосереди, щонеділі з 16-00 год. до 20-00 год., за погодженням з дитиною; при цьому батьків зобов`язано попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

Із зазначеним рішенням позивач не погоджується через відсутність принципу рівності прав та обов`язків. Визначені в даному рішенні способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею порушують права позивача та законні інтереси як батька і не відповідають інтересам неповнолітньої дочки. Вказані суб`єктом владних повноважень способи участі, виховання та спілкування не дозволяють налагодити контакт дитини з батьком і порушують звичайні для дитини умови життя та тижневого розпорядку.

Більше того, у зазначеному рішенні залишилися невирішеними питання, в які дні та який час позивач зі своєю дочкою має право відвідувати розважальні заходи, проводити канікули, їздити на екскурсії, зустрічатися на свята: дні народження, Новий рік, Різдво Христове, Великдень тощо.

Тому встановлений у рішенні органом опіки та піклування графік зустрічей повинен бути змінений.

Після зазначеного протиправного рішення органу опіки та піклування відповідач без вагомих причин відмовляється його виконувати.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних побачень без присутності матері:

- з понеділка по п`ятницю з 09 год. до 20 год. за місцем навчання дочки або за місцем її перебування (за умови, що дитина не буде зайнята в цей час підготовкою шкільних чи інших занять) на особисте спілкування з дочкою;

- на спільний відпочинок з дочкою (без порушення навчального процесу дитини): з п`ятниці 20 год. (з ночівлями) до неділі 20 год. включно, у перший та третій тиждень кожного місяця;

- особисто забирати дочку з місця її постійного проживання, школи та гуртків;

- проводити з дочкою половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул;

- проводити з дочкою кожне друге свято (Новий рік, Різдво Христове, Старий Новий Рік, 8 Березня, Великдень, 1 травня (День праці), 1 вересня, 19 грудня (День Святого Миколая) по черзі, за попередньою домовленістю сторін, за умови, що святковим дням надається перевага над днями батьків;

- у період хвороби безперешкодно відвідувати дочку за місцем її фактичного проживання/перебування (лікарня тощо).

Рекомендовано батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, враховує ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров`я, дотримання режиму дня та відпочинку, розпорядку тижня, а тому суд вважає за можливе зобов`язати відповідача не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своєю дочкою - ОСОБА_3 .

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною відмовлено.

Постанова мотивована тим, що нез`ясована на етапі судового розгляду думка дитини (крім випадків, коли є обґрунтовані підстави вважати, що дитина необ`єктивно сприймає ситуацію або не може висловити свої думки) зазвичай має наслідком неможливість постановлення судом законного та обґрунтованого рішення. З ініціативи суду апеляційної інстанції у присутності педагога та представника органу опіки і піклування була заслухана думка дитини ОСОБА_3 щодо визначення способу участі її батька у її вихованні та спілкуванні з нею. ОСОБА_3 пояснила, що вона категорично проти спілкування з батьком, мати не перешкоджає їй у спілкуванні з батьком, а навпаки говорила з нею про те, що їй варто спілкуватись з рідним батьком. Також ОСОБА_3 пояснила свою неприязнь до батька його нетактовною поведінкою, зокрема, під час відвідування її у школі він неодноразово грубо поводився з нею та її друзями. У зв`язку з тим, що вона не бажає спілкуватись з батьком, вона заблокувала його мобільний номер телефону. У подальшому вона не вбачає можливості налагодити добрі стосунки з батьком.

На час розгляду справи дитина перебувала у віці, що дозволяє сформулювати власні погляди, з`ясовано, які умови для її життя, здоров`я та розвитку створила мати, з якою на даний час дитина проживає, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц.

При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування конкретних обставин справи.

Суд першої інстанції необґрунтовано вказав на те, що не погоджується з висновком органу опіки та піклування через відсутність принципу рівності прав та обов`язків. Визначені в даному рішенні способи участі виховання дитини та спілкування з нею порушують права позивача та законні інтереси як батька та не відповідають інтересам неповнолітньої дочки. При цьому суд першої інстанції вирішив питання щодо інтересів неповнолітньої дитини не з`ясувавши її думку з цього приводу.

Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 31 січня 2019 року № 212 "Про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини" ОСОБА_2 не оскаржувала, вона погодилась з його змістом та виконувала його. Доказів того, що ОСОБА_2 чинила ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дочкою та участі в її вихованні з часу прийняття рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 31 січня 2019 року № 212 до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, матеріали справи не містять. Проте, судовому захисту, що передбачає застосування міри державного примусу, підлягають лише порушені права, а не ті, що можуть бути порушені у майбутньому.

У рішенні виконавчого комітету Вінницької міської ради від 31.01.2019 року № 212 "Про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини" вирішено визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною щопонеділка, щосереди, щонеділі з 16-00 год до 20-00 год за погодження з дитиною. Проте матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 погоджував з дитиною питання, що стосуються виконання рішення органу опіки та піклування.

Підстави для зміни встановленого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 31 січня 2019 року № 212 порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною відсутні, оскільки він відповідає статті 158 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) і підтриманий у судовому засіданні представником органу опіки та піклування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 грудня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, просив скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов неправильних висновків при вирішенні справи, залишивши чинним порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини, встановлений виконавчим комітетом міської ради, який порушує рівність прав батьків у цьому питанні. Виконавчий комітет міської ради, встановлюючи зазначений порядок не визначив низку питань, а саме, щодо можливості батька проводити час з дитиною за місцем свого проживання, під час свят і шкільних канікул дитини, можливості спільного відпочинку. Позивач вважає, що орган місцевого самоврядування позбавив його можливості вирішувати питання щодо виховання дочки, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умов для розвитку природних здібностей дитини, підготовки її до самостійного життя та праці. Встановлений порядок не дозволяє налагодити контакт з дитиною, не враховує розпорядок життя дитини.

Після прийняття рішення виконавчим комітетом відповідач його не виконує, хоча і не оскаржувала його.

Позивач не має можливості спілкування з дитиною, його телефонний номер заблокований у телефоні дочки.

Під час намагань батька поспілкуватися з дитиною у навчальному закладі, дитина уникає спілкування з посиланням на заборону матері.

Відповідач у позасудовому порядку відмовилася визначити у договорі порядок спілкування позивача з дитиною та участі у її вихованні.

Служба у справах дітей Вінницької міської ради не наділена повноваженнями складати акт про факти створення перешкод одному з батьків щодо спілкування з дитиною. Тобто висновки апеляційного суду про те, що позивач мав звертатися до цієї служби для складення акту про перешкоди у спілкуванні з дитиною, є неправильними. Так само неправильними є висновки апеляційного суду про те, що позивач мав погоджувати виконання рішення виконавчого комітету міської ради від 31 січня 2019 року № 212 з дитиною. Його телефонний номер у телефоні дитини заблокований і знати розпорядок дня дитини позивач не міг.

Позивач спілкується з класним керівником дитини, відвідує батьківські збори, три роки очолював батьківський комітет, є заступником голови піклувальної ради гімназії, головою благодійного фонду школи, допомагає в організації заходів у гімназії.

Позивач звертався до відповідача, служби у справах дітей, заступника міського голови виконавчого комітету міської ради з приводу виконання відповідачем рішення виконавчого комітету міської ради від 31 січня 2019 року № 212.

У матеріалах справи достатньо доказів обґрунтованості позовних вимог.

Суд першої інстанції правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування. Суд врахував думку дитини, яка була заслухана на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради, яка висловила неприязнь і відмовилась від спілкування з позивачем. Позивач не заявляла клопотання про з`ясування думки дитини у суді.

Апеляційний суд заслухав думку дитини у судовому засіданні, проте не забезпечив якнайкращі її інтереси, не вжив заходів для возз`єднання батька з дочкою, не сприяв такому возз`єднанню, порушивши рівність прав і обов`язків сторін, не застосував практику Верховного Суду (постанови у справах № 520/1890/16-ц, 619/3051/17, 274/4747/16-ц, 716/201/18, 237/4742/17, 641/5441/18), не врахував різні чинники у справі. Про зазначене сприяння та рівність прав батьків у питаннях виховання дитини вказано у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи "Оноді проти Угорщини, "Кацпер Новаковський проти Польщі", "Пріцция проти Угорщини", "Феррарі проти Руминії", "К. і Т. проти Фінляндії", "Вишняков проти України" та інших).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

23 серпня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції між сторонами по справі зареєстровано шлюб, який на час розгляду справи на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2019 року розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 06 вересня 2006 року.

З листопада 2017 року сторони перестали спільно проживати, відповідач забрала речі та переїхала проживати разом з дитиною у свою квартиру. З цього часу між сторонами виникали непорозуміння з приводу участі позивача у вихованні дитини.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 31 січня 2019 року № 212 "Про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини" у зв`язку з виникненням спору між батьками, які проживають окремо, щодо участі у вихованні дитини, з метою захисту її прав визначено способи участі у вихованні дитини та встановлено час спілкування батька з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : щопонеділка, щосереди, щонеділі з 16-00 год. до 20-00 год., за погодженням з дитиною; батьків зобов`язано попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (789-12) (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенція про права дитинибатьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).

Частинами другою, третьою статті 157 СК України встановлено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Позивач заявив позов про встановлення іншого порядку спілкування з дитиною та участі у її вихованні, ніж той, що встановлений органом опіки і піклування.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про охорону дитинства" кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно із частинами першою-третьою статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) .

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а визначений порядок спілкування батька з дитиною, що передбачає певні дні та часи такого спілкування, не може беззаперечно свідчити про позбавлення його передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року 54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі "Мамчур проти України"від 16 липня 2015 року 100).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" ЄСПЛ зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним ( 76).

Отже, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.

Зазначене підтверджує правомірність дій апеляційного суду щодо безпосереднього з`ясування думки дитини з питання порядку її спілкування з батьком і участі останнього у її вихованні.

Заслухана у апеляційному суді дочка позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення способу участі її батька у її вихованні та спілкуванні з нею, пояснила, що вона категорично проти спілкування з батьком, мати ніяким чином не перешкоджає їй у спілкуванні з батьком, а навпаки говорила з нею про те, що їй варто спілкуватись з рідним батьком. Також ОСОБА_3 пояснила свою неприязнь до батька його нетактовною поведінкою, зокрема, під час відвідування її у школі він неодноразово грубо поводився з нею та її друзями. У зв`язку з тим, що вона не бажає спілкуватись із батьком, вона заблокувала його мобільний номер телефона. У подальшому вона не вбачає за можливе спілкування з батьком.

Разом з тим, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, в спілкуванні з дитиною та в її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Разом з тим, апеляційний суд не дослідив і не встановив чи створює відповідач позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, отже, не навів у мотивувальній частині рішення всі дані про обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини. З`ясування даних обставин виходить за межі повноважень Верховного Суду відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені лише цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, зокрема, встановити чи створює відповідач позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Головуючий	В. О. Кузнєцов
Судді:	В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов