розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки з майна подружжя та стягнення грошової компенсації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 27 липня 1995 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2013 року. Вказує, що під час шлюбу вони придбали рухоме та нерухоме майно, яке відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва поділено між подружжям по Ѕ частині за кожним.

Указаним рішенням за сторонами визнано право власності, зокрема, по Ѕ частини легкового автомобіля марка DACIA, модель LOGAN, рік випуску 2008, тип легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 (далі - автомобіль марки DACIA), автомобіля марка BMW, модель 318CI, рік випуску 2004, тип легковий купе, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 (далі - автомобіль марки BMW), автомобіля марки LEXUS, модель LX 570, рік випуску 2008, тип легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 (далі - автомобіль марки LEXUS), судна "Energy M-410", № НОМЕР_4, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_5, двигун "Mercury M30", № НОМЕР_6 (далі - судно "Energy M-410").

Позивач зазначає, що до поділу, так і на даний час, позивач користується автомобілем марки BMW, а відповідач автомобілем марки DACIA, автомобілем марки LEXUS та судном "Energy M-410".

Позивач посилається на те, що здійснити реєстрацію права власності на вказане вище рухоме майно за двома співвласниками неможливо, як і неможливо вирішити питання щодо користування даним рухомим майном з відповідачем.

Таким чином, з урахуванням збільшення позовних вимог просила:

- припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на 1/2 частини автомобіля марки BMW;

- припинити право власності позивача ОСОБА_1 на 1/2 частини автомобіля марки DACIA,

- припинити право власності позивача ОСОБА_1 на 1/2 частини автомобіля марки LEXUS,

- припинити право власності позивача ОСОБА_1 1/2 частини судна "Energy M-410";

- визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки BMW;

- визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки DACIA,

- визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на автомобіль марка LEXUS,

- визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на судно "Energy M-410";

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної часткової власності у розмірі 452 226, 68 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року, позов задоволено; припинено право власності ОСОБА_2 на Ѕ частини автомобіля марки BMW; визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки BMW; припинено право власності ОСОБА_1 на Ѕ частини автомобіля марки DACIА; Ѕ частину автомобіля марки LEXUS; Ѕ частини судна "Enengry M-410"; визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки DACIA, автомобіль марки LEXUS, судно "Enengry M-410"; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної часткової власності у розмірі 452 226,68 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не заперечував щодо визнання за позивачем права особистої приватної власності на автомобіль марки BMW, а за відповідачем визнання права особистої приватної власності на автомобілі марки DACIA, LEXUS та судна "Energy M-410", а також не заперечував щодо оцінки вартості автомобіля марка DACIA, судна "Energy M-410", визначеного висновком судової автотоварознавчої експертизи від 16 листопада 2016 року № 6360/16-54/9804-9806/16-54, тому при визначенні позивачу грошової компенсації суди виходили з вартості оцінки вказаного вище майна, установленого зазначеним висновком експертизи.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив змінити рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру грошової компенсації, зменшивши цю суму з 452 226,68 грн до 272 404,64 грн.

За таких обставин, апеляційний суд переглядав рішення суду першої інстанції лише у частині визначення суми грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та встановлених обставинах справи. Спірним питанням є визначення ринкової (дійсної) вартості автомобіля марки LEXUS. Визначаючи суму компенсації, в тому числі і з урахуванням вартості автомобіля марки LEXUS, суд керувався висновком експерта від 16 листопада 2016 року № 6360/16-54/9804-9806/16-54 та визнав його належним і допустимим доказом у справі. Крім того, вказаний висновок також сторонами не оспорювався в силу статті 113 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення у частині визначення суми компенсації та ухвалити нове рішення, стягнувши з нього компенсацію на користь позивача у розмірі 272 404,64 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, стягнувши компенсацію у розмірі 452 226,68 грн, оскільки врахували до неї і суму за користування майном та вартість відновлювального ремонту автомобіля, а технічний стан автомобіля погіршився внаслідок його експлуатації.

Відповідач не погоджується з установленою судами ринковою вартістю автомобіля марки LEXUS, оскільки вона установлена експертизою від 16 листопада 2016 року без урахування висновку експертизи від 29 травня 2018 року.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи ОСОБА_2 є безпідставними. Так, відповідач погоджується з висновком експертизи щодо вартості трьох з чотирьох транспортних засобів, та просить суд проявити вибірковість при застосуванні результатів експертиз. Указане призведе до сплати компенсації у вигідному для відповідача розмірі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року справу № 752/8943/15-ц призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, щоз 27 липня 1995 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2013 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задоволено; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, задоволено частково; поділено спільне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на:

- 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 105,60 кв. м, яка складається з трьох кімнат жилою площею 57,60 кв. м;

- 15/100 частини від нежилих приміщень групи приміщень № № 122, 128 (в літ. "А"), загальною площею 488,00 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частини нежилих приміщень магазину непродовольчих товарів, загальною площею 606,70 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 5,0580 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0191, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 5,1339 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0192, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 9,5049 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0189, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 9,9570 га, кадастровий номер 3220886700:07:003:0190, розташованої на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- 1/2 частини легкового автомобіля марки DACIA;

- 1/2 частини легкового автомобіля марки BMW;

- 1/2 частини легкового автомобіля марки LEXUS;

- 1/2 частини судна "Energy M-410";

визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 105,60 кв. м, яка складається з трьох кімнат жилою площею 57,60 кв. м;

- 1/2 частини легкового автомобіля марки DACIA;

- 1/2 частини легкового автомобіля марки BMW;

- 1/2 частини легкового автомобіля марки LEXUS;

- 1/2 частини судна "Energy M-410";

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 55 845,00 грн, або 1/2 частини від 111 690,00 грн орендної плати від оренди нежилих приміщень групи приміщень № №122,128 (в літ. "А"), загальною площею 488,00 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_2, отриманої ОСОБА_2 в період з 01 січня 2013 року до 25 вересня 2014 року, включно; грошові кошти у розмірі 5 258,32 грн, або 1/2 частини від 10 516,64 грн орендної плати від оренди нежилих приміщень магазину непродовольчих товарів, загальною площею 606,7 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_3, отриманої ОСОБА_2 в період з 01 січня 2013 року до 30 квітня 2014 року, включно; грошові кошти у розмірі 108 405,00 грн, або 1/2 частини коштів, отриманих від продажу транспортного засобу марки "Тойота" ленд крузер, ДНЗ НОМЕР_7 ;

- зобов`язано ОСОБА_2 виплачувати ОСОБА_1 1/2 частини орендної плати, отриманої ОСОБА_2 від оренди нежилих приміщень групи приміщень № №122,128 (в літ."А"), загальною площею 488,00 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_2, та зменшеної на суму податків, внесків, зборів та інших обов`язкових платежів, які мають бути сплачені ОСОБА_2 та/або утримуються з ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства України у зв`язку із такими доходами та/або у зв`язку із зазначеним об`єктом нерухомого майна (в т. ч. податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, податок з нерухомого майна тощо), починаючи з 26 вересня 2014 року до моменту припинення дії договору оренди від 30 травня 2012 року № 3005/01 та/або до моменту набуття чинності змін до договору оренди від 30 травня 2012 року № 3005/01, відповідно до яких ОСОБА_1 стане одним з орендодавців за договором оренди від 30 травня 2012 року № 3005/01;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7,80 грн судових витрат;

- у задоволенні інших вимог зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року залишено без змін.

Тобто, зазначене майно є спільним майном подружжя та поділено між ними по Ѕ частини.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року у справі, що переглядається призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 16 листопада 2016 року № 6360/16-54/9804-9806/16-54 встановлено, що:

- ринкова вартість автомобіля марки DACIA станом на дату огляду 09 червня 2016 року, складає 101 895,84 грн;

- ринкова вартість автомобіля марки BMW станом на дату огляду 09 червня 2016 року, складає 298 116,43 грн;

- ринкова вартість автомобіля LEXUS станом на дату огляду 09 червня 2016 року, складає 1 091 703,95 грн;

- ринкова вартість судна "Energy M-410", станом на дату огляду 09 червня 2016 року, складає 8 970,00 грн.

Сторони погодилися на стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної часткової власності на вказане вище рухоме майно.

Відповідач не заперечував щодо визнання за позивачем права особистої приватної власності на автомобіль BMW, а за відповідачем визнання права особистої приватної власності на автомобілі марки DACIA, LEXUS та судно "Energy M-410".

Також відповідач не заперечував щодо оцінки вартості автомобіля марки DACIA, судна "Energy M-410", та автомобіля марки BMW за результатами визначеного висновком судової автотоварознавчої експертизи від 16 листопада 2016 року № 6360/16-54/9804-9806/16-54.

Спірним питанням, яке виникло між сторонами є визначення ринкової (дійсної) вартості автомобіля марки LEXUS.

Заперечуючи проти визначення ринкової вартості автомобіля LEXUS, відповідачем до суду надано висновок експерта від 29 травня 2018 року № 159 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, у якому зазначено, що при огляді транспортного засобу встановлено, що його пробіг становить 442 076 км. Наданий на дослідження автомобіль має пошкодження. Таким чином, ринкова вартість досліджуваного автомобіля становить, С=972761,40 х(1+(10,00/100)+(-3,00/100))-114242,55= 732 059,87 грн.

На спростування висновку експерта від 29 травня 2018 року № 159, позивач надала висновок про вартість колісного транспортного засобу LEXUS від 22 серпня 2018 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки LEXUS становить 1 126 059,00 грн.

Сторонами не заявлялися клопотання про проведення комісійної експертизи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Установлено, що спільне майно поділено між подружжям судовим рішенням, яке набрало законної сили та кожній стороні виділено по Ѕ частини із спільного майна. Звертаючись до суду із указаним позовом, позивач просила виділити їй грошову компенсацію за транспортні засоби, залишивши у користуванні сторін ті транспортні засоби, якими сторони фактично користуються.

Відповідно до статті 364 ЦК України компенсація частки у спільному майні проводиться виходячи із дійсної вартості нерухомого майна.

Установлено, що для визначення вартості спірного майна подружжя судом першої інстанції ухвалою від 21 березня 2016 року призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 16 листопада 2016 року № 6360/16-54/9804-9806/16-54 визначено ринкову вартість спірних транспортних засобів.

З матеріалів справи убачається, що сторони погодилися на стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної часткової власності на рухомого майно. Відповідач не заперечував щодо оцінки вартості автомобіля марки DACIA, судна "Energy M-410", та автомобіля марки BMW, однак не погодився з визначеною ринковою вартістю автомобіля марки LEXUS (1 091 703,95 грн).

Заперечуючи проти визначення ринкової вартості автомобіля LEXUS, відповідачем до суду надано висновок експерта № 159 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 29 травня 2018 року.

Відповідач зазначив, що після проведення експертизи, призначеної ухвалою суду пройшло два роки, а тому вартість автомобіля значно зменшилася. На його думку, висновок судової автотоварознавчої експертизи від 16 листопада 2016 року №6360/16-54/9804-9806/16-54 є застарілим, а тому не може бути прийнятий судом при ухваленні рішення по даній справі.

З висновку від 29 травня 2018 року № 159 вбачається, що експертом проведено огляд транспортного засобу станом на 29 травня 2018 року та установлено, що автомобіль має пошкодження. Тому з урахуванням вказаного та пробігу (442 076 км) визначено вартість досліджуваного автомобіля у розмірі 732 059,87 грн.

Оцінюючи докази у справі суди обгрунтовано виходили з того, що судова автотоварознавча експертиза від 16 листопада 2016 року №6360/16-54/9804-9806/16-54 була проведена на вимогу ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року, судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідома неправдивого висновку за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ). Зазначений висновок є чинним та в установленому порядку сторонами не оскаржувався. Відповідач проти проведення зазначеної експертизи не заперечував.

У касаційній скарзі відповідач не погоджується з визначеною судами вартістю автомобіля марки LEXUS, оскільки вона установлена експертизою від 16 листопада 2016 року без урахування висновку експертизи від 29 травня 2018 року. Вважає, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, стягнувши компенсацію у розмірі 452 226,68 грн, оскільки врахували до неї і суму за користування майном та вартість відновлювального ремонту автомобіля, а технічний стан автомобіля погіршився внаслідок його експлуатації.

Судами взято до уваги, що відповідач не визнає визначену вартість лише транспортного засобу LEXUS, проти визначеної вартості інших автомобілів не заперечує.

З висновку експерта № 159 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 29 травня 2018 року вбачається, що він проведений на виконання укладеного між судовим експертом Таракановим Ю. Ю. та ОСОБА_2 договору на проведення судової автотоварознавчої експертизи. Тобто, ця експертиза проведена за домовленістю між відповідачем та експертом.

На спростування висновку експерта №159 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 29 травня 2018 року наданого відповідачем, позивач надала висновок про вартість колісного транспортного засобу LEXUS від 22 серпня 2018 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки LEXUS, модель LX 570, рік випуску 2008, становить 1 126 059,00 грн. Сторони не заявляли клопотання про проведення комісійної експертизи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Нормами чинного законодавства не передбачено, що висновок судової експертизи повинен встановлювати вартість майна станом на час ухвалення судового рішення, як і не передбачено обов`язок суду повторно призначати експертизу для визначення вартості майна.

Крім того, як встановлено судом, відповідач після проведення експертизи продовжував користуватися автомобілем марки LEXUS, що і привело до його пошкодження та зниження вартості.

За наведених обставин, відсутні правові підстави вважати, що судами при ухваленні рішення не взято до уваги дійсну ринкову вартість спірного автомобіля.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.