розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницьного апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Дьомич Л. М., Єгорової С. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" (далі - СТОВ "Росія") про припинення договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 23 травня 2008 року між нею та СТОВ "Росія" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,15 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524010000:02:002:1000, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області. Одразу після укладення вказаного договору вона передала земельну ділянку

в користування відповідачу, а відповідач у свою чергу прийняв, приступив до її використання та починаючи з 2008 року сплачував орендну плату.

Відповідно до розділу 2 договір оренди укладено терміном на

10 господарських років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

У разі закінчення договору до збирання урожаю договір вважається продовженим до тих пір, поки урожай не буде зібрано. По закінченню терміну дії договору орендар при однакових умовах має переважне право на поновлення договору на новий термін.

За умовами розділу 10 цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській філії Державне підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України.

Договір зареєстровано Управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі 27 березня 2012 року за № 352400004001318 та 15 лютого 2017 року приватним нотаріусом Поляковою Н. В. здійснено державну реєстрацію речового права за орендарем СТОВ "Росія".

Вважала, що вони з відповідачем дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 23 травня 2008 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки припинив свою дію після закінчення 10-річного строку, який розпочався з моменту його укладення,

а не з моменту державної реєстрації, оскільки державна реєстрація вказує на чинність договору (набрання юридичної сили) і не може змінювати момент його укладення.

Позивач просила суд:

визнати припиненим з 23 травня 2018 року договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та СТОВ "Росія" щодо земельної ділянки площею 4,15 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524010000:02:002:1000, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області;

скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного 23 травня 2008 року між нею та СТОВ "Росія", щодо земельної ділянки площею 4,15 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524010000:02:002:1000, проведену Управлінням Держкомзему

у Новоукраїнському районі від 27 березня 2012 року за № 352400004001318 та приватним нотаріусом Поляковою Н. В. від 15 травня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 17 вересня 2018 року, ухваленого у складі судді Шепетько В. І., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим з 23 травня 2018 року договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ "Росія", щодо земельної ділянки площею 4,15 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного 23 травня 2008 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Росія", щодо земельної ділянки площею 4,15 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524010000:02:002:1000, проведену Кіровоградською філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України (далі - Кіровоградською філією ДП "Центр ДЗК" при Держкомземі України) від 27 березня 2012 року за № 352400004001318 та приватним нотаріусом Поляковою Н. В. від 15 травня 2017 року.

Стягнуто із СТОВ "Росія" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 409 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що саме відповідач, навмисно та недобросовісно діючи, ухилився від свого обов`язку реєстрації речового права на оренду земельної ділянки, таке тривале затягування державної реєстрації не пов`язане із непереборними обставинами,

а викликане бажанням орендаря штучно продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки. У той же час орендодавець вправі був законно очікувати на строк дії договору оренди протягом 10 років, зважаючи на те, що сам орендар протягом 2008 - 2011 років виплачував орендну плату. Права та обов`язки учасників правочину виникли з моменту підписання договору, так як саме з цього часу позивач фактично передав відповідачеві земельну ділянку і останній сплачував орендну плату з року укладення договору, тому строк його дії розпочався з моменту виникнення прав та обов`язків сторін, тобто з дати підписання договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницьного апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу СТОВ "Росія" задоволено.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 17 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким

у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ "Росія" про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОВ "Росія" 2 113,50 грн судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що строк дії оспорюваного договору оренди земельної ділянки почався з моменту його державної реєстрації, тобто з 27 березня 2012 року, а не з дати його укладання -

23 травня 2008 року, оскільки при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку саме з моменту державної реєстрації. Позивач не була позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію спірного договору особисто, а не покладатися на відповідача. На момент пред`явлення позову строк дії договору оренди земельної ділянки не припинив свою дію, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Кропивницьного апеляційного суду від 07 лютого

2019 року, залишити в силі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2018 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що її волевиявлення як орендодавця в момент укладення спірного договору було спрямоване на те, що строк дії цього договору починається саме з моменту його укладення, а не державної реєстрації. Отримуючи орендну плату за договором з 2008 року, вона була упевнена у реєстрації відповідачем вказаного договору саме у цей період. Дізнавшись про проведення державної реєстрації договору у 2012 році, вона не вважала свої права порушеними, оскільки була впевнена, що дія договору закінчиться у 2018 році.

Не відповідає обставинам справи висновок суду апеляційної інстанції про те, що вона не була позбавлене можливості здійснити державну реєстрацію спірного договору особисто, а не покладатися на відповідача, оскільки відповідач був заінтересований здійснити цю реєстрацію з метою належного оподаткування орендної плати, сторони приступили до виконання договору відразу після його підписання, її земельна ділянка перебувала в оренді у відповідача, що викликало у неї високий рівень довіри до орендаря.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року СТОВ "Росія" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

05 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Лесько А. О. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У жовтні 2019 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Сердюку В. В. (суддя-доповідач), Фаловській І. М., Грушицькому А. І.

У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.

28 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 травня 2008 року між ОСОБА_1 і СТОВ "Росія" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,15 га ріллі № НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області.

У розділі ІІ договору сторони дійшли згоди, що договір укладається терміном на 10 господарських років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. У разі закінчення договору до збирання урожаю договір вважається продовженим до тих пір, поки урожай не буде зібрано. По закінченню терміну дії договору орендар при однакових умовах має переважне право на поновлення договору на новий термін.

Розділом Х договору визначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України.

Згідно з відміткою в договорі оренди, його зареєстровано Управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі 27 березня 2012 року за

№ 352400004001318.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) (у редакції, чинній на час підписання та реєстрації спірного договору оренди землі) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають

з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, чинній на час підписання та реєстрації договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України

від 18 січня 2017 року № 6-2777цс16.

Верховний Суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 640

ЦК України (у редакції, чинній час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації), визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення,

і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Такий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду

від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) .

У цивільній справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 як орендодавець та СТОВ "Росія" як орендар підписали договір оренди земельної ділянки

23 травня 2008 року.

При цьому сторони узгодили у розділі ІІ договору строк його дії - 10 років

з урахуванням періодів ротації основної сівозміни, у розділі VI передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди землі, визначення земельної ділянки в натурі та підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, та у розділі Х визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди вбачається, що він зареєстрований управлінням Держкомзему Новоукраїнського району 27 березня 2012 року.

Отже, доводи відповідача про те, що строк договору оренди закінчиться

27 березня 2022 року, є обґрунтованими.

Стаття 31 Закону України "Про оренду землі" регулює питання припинення договору оренди землі, а саме: договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки

з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом, а саме: договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором; особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1

ЗК України.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", позивач не зазначив і суди не встановили. А тому обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що момент укладення договору, а отже, і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що внаслідок недобросовісних дій відповідача реєстрація договору відбулася через чотири роки після його укладення, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд зазначає, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Орендодавець є більш вразливою стороною у договорі, ніж орендар, та не має правового захисту своїх прав власності у разі неналежного виконання орендарем свого обов`язку з державної реєстрації договору оренди та, як наслідок, протиправного збільшення строку оренди.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті "ї" частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3

ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом (про розірвання договору) у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність позбавлення значною мірою того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки, при цьому суд повинен з`ясувати, чи мав орендодавець можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання договору оренди, а державна реєстрація лише через чотири роки, та чи мав орендодавець підстави розраховувати, що строк дії договору оренди закінчиться саме у 2018 році.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки суди розглянули справу в межах заявлених позовних вимог про припинення договору.

Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди

з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так

і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Колегією суддів також враховано усталену практику Європейського суду

з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини

у справі "RuizTorija v. Spain" серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне

й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального