розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", про визнання договору поруки припиненим.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до кредитного договору від 18 травня 2016 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Альянс-Агро" (далі - ПСП "Альянс-Агро"), останньому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 390 000 грн.

20 травня 2016 між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір поруки № POR1463724898102 на забезпечення виконання зобов`язань ПСП "Альянс-Агро" за кредитним договором від 18 травня 2016 року.

ПСП "Альянс-Агро" зобов`язання перед банком належним чином не виконало, кошти, необхідні для погашення заборгованості, не сплатило.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року ПСП "Альянс-Агро" ліквідовано.

У зв`язку з цим вважає, що договір поруки є припиненим.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати припиненими правовідношення за договором поруки від 20 травня 2016 року № POR1463724898102, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року у складі судді Каряки Д. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненими правовідношення за договором поруки від 20 травня 2016 року № POR1463724898102, укладеним між поручителем ОСОБА_1 та кредитором ПАТ КБ "ПриватБанк". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з припиненням діяльності боржника ПСП "Альянс-Агро" зобов`язання боржника перед відповідачем є припиненими відповідно до вимог статей 598, 599, частини першої статті 609 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Оскільки право на стягнення з поручителя заборгованості було реалізовано кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя. Положення статті 559 ЦК України стосовно припинення поруки у зв`язку з припиненням забезпеченого нею зобов`язання не може застосовуватись до правовідносин, у яких обов`язок поручителя щодо виконання зобов`язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року, а рішення Приморського районного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене без всебічного та повного з`ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року у справі

№ 6-129цс12, оскільки фактичні обставини у вказаній справі та у справі, що переглядається у касаційному порядку, не є подібними.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року, витребувано справу № 326/705/18 із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання договору поруки припиненим призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від АТ КБ "ПриватБанк" до суду не надходив.

Фактичні обставини справи

18 травня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПСП "Альянс-Агро" було укладено кредитний договір у вигляді заяви останнього про відкриття поточного рахунку у ПАТ КБ "ПриватБанк". Згідно із указаною заявою ПСП "Альянс-Агро" приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", позичальнику встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1, у розмірі 390 000,00 грн. Свої зобов`язання банк виконав у повному обсязі.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПСП "Альянс-Агро" між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 20 травня 2016 року № POR1463724898102.

Пунктом 1.1 договору поруки встановлено, що предметом цього договору є надання поруки поручителем ( ОСОБА_1 ) перед кредитором (ПАТ КБ "ПриватБанк") за виконання боржником (ПСП "Альянс-Агро") зобов`язань за угодами-приєднання до:

1.1.1 розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) зі сплати процентної ставки за користування кредитом відповідно до пунктів 3.2.1.4.1.2 (30% річних) та 3.2.1.4.1.3 (60% річних) Угоди 1, винагороди за використання ліміту відповідно до пункту 3.2.1.4.4 Угоди 1, кредиту в розмірі 390000 грн.

1.1.2 розділу 3.2.2 "Кредит за послугою Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 2) зі сплати процентної ставки (64% річних) за користування кредитом відповідно до пункту 3.2.2.2 Угоди 2, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків відповідно до умов Угоди 2, кредиту в розмірі 390000 грн.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку смерті або банкрутства боржника та/або заміни боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку іншу особу (нового боржника), поручитель приймає на себе зобов`язання та відповідає за виконання кредитних зобов`язань за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового кредитора) при настанні вказаних в даному пункті обставин, у зв`язку з чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за угодою у розмірі і порядку, визначеному умовами кредитного договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

ПСП "Альянс Агро" свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконало.

У лютому 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Приморського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПСП "Альянс-Агро", про стягнення заборгованості за кредитним договором. Провадження за цим позовом відкрито судом 22 лютого 2017 року (а. с. 15).

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року (справа № 326/245/17) провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа - ПСП "Альянс-Агро", про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування зупинено до набрання законної сили рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 12 липня 2018 року у справі № 326/705/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання договору поруки припиненим.

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 11 березня 2019 року поновлено провадження у справі № 326/245/17.

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 12 грудня 2019 року закрито підготовче засідання у справі № 326/245/17 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа - ПСП "Альянс-Агро", про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року у справі № 908/1778/16 банкрута ПСП "Альянс-Агро" ліквідовано.

Запис про припинення ПСП "Альянс-Агро" було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07 травня 2018 року за № 10941170019000080.

Встановлено, що на момент звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості юридична особа ПСП "Альянс-Агро" не припинила свою діяльність.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, й це вбачається з матеріалів справи, що постанова Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 609 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина перша статті 546 ЦК України).

Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін зобов`язання, насамперед інтересів кредитора, належного виконання зобов`язання, упередження або зменшення обсягу негативних наслідків, які можуть настати у разі порушення зобов`язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що юридична особа ПСП "Альянс-Агро", яка є позичальником за кредитним договором від 18 травня 2016 року, укладеним між підприємством і ПАТ КБ "ПриватБанк", ліквідована, тому наявні підстави для припинення договору поруки.

Суди встановили, що у лютому 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Приморського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПСП "Альянс-Агро", про стягнення заборгованості за кредитним договором. Провадження за цим позовом відкрито судом 22 лютого 2017 року (а. с. 15).

За змістом частини першої статті 554 ЦК України правовим наслідком порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, є виникнення солідарної відповідальності поручителя та боржника перед кредитором, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя.

Крім цього, згідно з пунктом 1.2 договору поруки від 20 травня 2016 року № POR1463724898102 у випадку смерті або банкрутства боржника та/або заміни боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку іншу особу (нового боржника), поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання кредитних зобов`язань за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового кредитора) при настанні вказаних в даному пункті обставин, у зв`язку з чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за угодою у розмірі і порядку, визначеному умовами кредитного договору.

У постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14, від 12 жовтня 2016 року у справі № 3-688гс16 Верховний Суд України зазначив, що сам факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання, та звільнення заставодавця від відповідальності, якщо до цього кредитором заявлено до нього вимогу у позовному провадженні.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 208/7124/13-ц (провадження № 61-10734св18) за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно та за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором дійшла висновку про те, що саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію боржника за основним зобов`язанням, його виключення з ЄДРЮО та ФОП не тягне за собою припинення поруки та застави, адже до цього банком було пред`явлено відповідні вимоги в позовному провадженні про звернення стягнення на предмети застави та стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором, оскільки позичальник неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання щодо погашення боргу.

Подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-172цс15 та від 29 березня 2017 року у справі № 6-2013цс16.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 182/8869/14-ц (провадження № 61-48357св18) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ПАТ "Дельта Банк", треті особи: Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_7, про розірвання договорів також вважала, що ліквідація боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення забезпечувального зобов`язання. При цьому колегія суддів врахувала, що умовами спірного договору сторони погодили, що незалежно від того, визнається боржник банкрутом чи ліквідовується, борг все одно повинен бути повернутий за рахунок виконання забезпечувального зобов`язання.

У справі, що розглядається, встановлено, що відповідно до договору поруки у разі банкрутства боржника поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання кредитних зобов`язань за боржника у розмірі і порядку, визначеному умовами кредитного договору.

Підписавши договір поруки 20 травня 2016 року, ОСОБА_1 погодив його умови, в тому числі і щодо продовження існування зобов`язання після ліквідації позичальника.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що саме по собі постановлення Господарським судом Запорізької області ухвали від 02 квітня 2018 року про ліквідацію банкрута ПСП "Альянс-Агро", його виключення 07 травня 2018 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не тягне за собою припинення поруки, оскільки у лютому 2017 року банк пред`явив відповідні позовні вимоги про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши вимоги зазначених норм матеріального права, а також те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі після пред`явлення банком у лютому 2017 року позову до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення договору поруки.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 07 листопада 2012 року у справі № 6-129цс12, оскільки цей правовий висновок стосується інших фактичних обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.