відповідачі: Карапишівська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Сільськогосподарське товариство

з обмеженою відповідальністю "Агросвіт",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, Миронівської районної державної адміністрації (далі - Миронівська РДА), Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (далі - СТОВ "Агросвіт") про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла все належне їй на день смерті майно дочці ОСОБА_1 .

Вона у визначений законом для прийняття спадщини шестимісячний строк подала до Миронівської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину

за заповітом на майно після смерті матері ОСОБА_2 у вигляді житлового будинку в селі Карапиші Миронівського району Київської області, майнового паю у пайовому фонді майна СТОВ "Карапиші" та грошового вкладу в Ощадбанку.

Вказувала, що мати за життя мала право на земельну частку (пай)

у пайовому фонді Колективного сільськогосподарського підприємства "Карапиші" (далі -КСП "Карапиші") села Карапиші Миронівського району Київської області, оскільки матір включено до списку громадян членів

КСП "Карапиші", який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю серії КВ від 28 грудня 1994 року.

Сертифікат на земельну частку (пай) ОСОБА_2 за життя не отримала, тому вона, як спадкоємець за заповітом, не може отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай).

Зазначала, що згідно з листом Миронівської районної державної нотаріальної контори від 05 квітня 2019 року № 322/02-14 ОСОБА_1 не може бути видане свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на земельний пай на ім`я спадкодавця, тому рекомендовано звернутися до суду за захистом її прав та інтересів.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у КСП "Карапиші" села Карапиші Миронівського району Київської області розміром 2,72 в умовних кадастрових гектарах при розпаюванні сільськогосподарських угідь, переданих в колективну власність КСП "Карапиші" згідно з державним актом на право колективної власності на землі серії КВ від 28 грудня 1994 року, виданий Карапишівською сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту членства

її матері ОСОБА_2 в КСП "Карапиші" на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 жовтня

2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) середнім розміром 2,72 в умовних кадастрових гектарах при розпаюванні сільськогосподарських угідь, переданих в колективну власність

КСП "Карапиші" села Карапиші Миронівського району Київської області по Карапишівській сільській раді Миронівського району Київської області згідно з державним актом на право колективної власності на землю

від 28 грудня 1994 року серії КВ, виданим Карапишівською сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області,

у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 працювала в колгоспі імені Щорса села Карапиші Миронівського району Київської області, який у 1994 році було перейменовано у КСП "Карапиші", і на

час передачі у колективну власність землі була включена до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком

№ 1 до державного акта на право колективної власності на землю серії

КВ від 28 грудня 1994 року. Отже, до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшло право на земельну частку (пай), позивач

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про її прийняття. Оскільки державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) у зв`язку з відсутності правовстановлюючого документа на ім`я спадкодавця про його право на земельну частку (пай), тому позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду,

СТОВ "Агросвіт", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до вимог позивача строк позовної давності, незважаючи на те, що в суді першої інстанції представником СТОВ "Агросвіт" Ткаченком С. О. заявлено про застосування таких.

Також апеляційний суд не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази членства ОСОБА_2 в КСП "Карапиші", а не лише її трудової діяльності, зокрема доказів того, що на момент отримання державного акта КСП "Карапиші" остання була його членом, що унеможливлює визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай)

у порядку спадкування.

Посилається на те, що судове рішення підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, дочкою якої є позивач

ОСОБА_1 (а.с. 8, 13, 14).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 23 квітня 1985 року секретарем Карапишівської сільської ради народних депутатів Миронівського району Київської області Линник З. І. та зареєстрований

у реєстрі за № 72, відповідно до якого заповіла все майно, що належатиме їй на день смерті, своїй дочці ОСОБА_1 (а.с. 11).

ОСОБА_1 спадщину після смерті матері прийняла та оформила спадкові права на житловий будинок в селі Карапиші Миронівського району Київської області, майновий пай у загальному пайовому фонді

СТОВ "Карапиші" та грошовий вклад в Ощадбанку (а.с. 87-104).

Листом від 05 квітня 2019 року № 322/02-14 державний нотаріус роз`яснив ОСОБА_1 про наявні перешкоди для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану на території Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджує право померлої

ОСОБА_2 на вказане майно (а.с. 104).

Рішенням Карапишівської сільської ради народних депутатів від 22 квітня 1994 року № ХІІ у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва КСП "Карапиші" села Карапиші Миронівського району Київської області передано 4 866,0 га землі.

Державний акт на право колективної власності на землю КСП "Карапиші" одержало 28 грудня 1994 року (а.с. 21-22).

У списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком № 1 до державного акта на право колективної власності на землю, під номером 1650 значиться ОСОБА_3 . Ця обставина підтверджується також листом начальника відділу

у Миронівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області

від 15 червня 2016 року № Т-30/0-396/6-16 (а.с. 15, 23-24).

ОСОБА_2 була працівником колгоспу ім. Щорса села Карапиші та брала трудову участь у колгоспному виробництві у період з 01 січня

1948 року по 31 грудня 1972 року до часу виходу на пенсію, що підтверджується довідками Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 31 жовтня 2016 року № 67 та № 68 (а.с. 17, 18).

Відповідно до довідки Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 23 серпня 2016 року № 40 колгосп імені Щорса села Карапиші Миронівського району Київської області перейменовано в КСП "Карапиші" згідно з рішенням загальних зборів від 15 січня 1994 року протокол № 1, КСП "Карапиші" перейменовано в Акціонерне товариство "Карапиші" (далі - АТ "Карапиші") згідно з рішенням загальних зборів

від 02 листопада 1996 року (протокол № 3), пізніше АТ "Карапиші" згідно

з рішенням загальних зборів від 15 січня 2000 року (протокол № 1) ліквідовано, правонаступником АТ "Карапиші" є СТОВ "Карапиші", яке припинило господарську діяльність з 13 серпня 2001 року, протокол

від 30 липня 2001 року № 6. Документи СТОВ "Карапиші" зберігаються

в трудовому архіві виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області згідно з актом приймання-передачі № 1 від 11 березня 2014 року (а.с. 16).

Згідно із довідкою заступника начальника відділу у Миронівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 10 квітня 2019 року № 39/113-19, відповідно до технічної документації з паювання земель, переданих

у колективну власність АТ "Карапиші" Миронівського району Київської області, вартість земельної частки (паю) обчислена діленням грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність, що підлягають паюванню, на кількість осіб, що мають право на земельну частку (пай) станом на 1997 рік, складає 14 843 грн (а.с. 20).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга СТОВ "Агросвіт" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) (далі - Указ

№ 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають

члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому

і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основними документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України в редакції від 22 червня

1993 року, та Указу № 720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта,

і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України (435-15) , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі

у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була працівником колгоспу ім. Щорса села Карапиші та брала трудову участь у колгоспному виробництві у період з 01 січня 1948 року по 31 грудня 1972 року, до часу виходу на пенсію, що підтверджується довідками Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області від 31 жовтня 2016 року № 67 та 68.

у Миронівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області

від 15 червня 2016 року № Т-30/0-396/6-16 (а.с. 15, 23-24).

Отже, однією з безумовних підстав набуття права на земельний пай

є включення члена колективного сільськогосподарського підприємства до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась до 01 січня 2004 року, тому до правовідносин щодо спадкування застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР (1540-06)

в редакції на час відкриття спадщини.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом

і за заповітом.

Пунктом 3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" (666/94) , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Статтею 560 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.14, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Така процедура позивачу була роз`яснена листом державного нотаріуса

від 05 квітня 2019 року № 322/02-14.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12та частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд, встановивши, що за життя ОСОБА_2 була включена до списку громадян-членів сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю від 28 грудня 1994 року, який видано КСП "Карапиші" села Карапиші Миронівського району Київської області на підставі рішення Карапишівської сільської ради народних депутатів від 28 грудня 1994 року, дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2

є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності

є такі факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) ).

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

СТОВ "Агросвіт" під час розгляду справи у суді першої інстанції заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 57, 58).

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на зазначену заяву уваги не звернув, не навів мотивів прийняття чи відхилення такої заяви та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.