У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що йому на праві власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 5,97 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

У 2009 році між ним та Фермерським господарством Івашини Володимира Олексійовича (далі - ФГ Івашини В. О. ) було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано в 2010 році.

Договір укладено на 49 років.

Орендна плата згідно з умовами договору визначена у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за кожен рік користування земельною ділянкою.

В порушення приписів законодавства та умов договору оренди землі відповідач не сплачував орендну плату за період 2009-2018 роки, а тому утворилася заборгованість, яка складає 43 360,70 грн.

Вважає, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою і свідомо нехтує термінами сплати орендної плати визначеними у пункті 11 договору, який є істотною умовою договору.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: розірвати договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1, укладений із ФГ Івашини В. О. 2009 року, зареєстрований 14 грудня 2010 року в Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по виплаті орендної плати за земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер 3520884400:02:000:0090 в розмірі 43 360,70 грн; зобов`язати відповідача негайно передати йому зазначену земельну ділянку в стані, придатному для цільового використання.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2019 року у складі судді Замши О. В. позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Івашини В. О., зареєстрований 14 грудня 2010 року в Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК".

Стягнуто з ФГ Івашини В. О. на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер 3520884400:02:000:0090 у розмірі 23 897,30 грн за 2015-2018 роки.

Зобов`язано ФГ Івашини В. О. передати ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, площею 5,97 гектарів у межах згідно з планом, надану для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520884400:02:000:0090 в стані придатному для цільового використання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ФГ Івашини В. О. на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 171,14 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідачем було допущено істотне порушення договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати позивачу за користування належної йому земельної ділянки за 2010-2018 роки, тобто позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору. Крім того, стороною відповідача не надано належних і допустимих доказів на підтвердження виплати орендної плати позивачу до 30 грудня поточного року, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі підлягають задоволенню.

Також суд зазначив про те, що вимога про стягнення суми заборгованості з відповідача за період з 2010 року до 2018 року, тобто після набрання чинності (дати реєстрації) договору оренди землі та виникнення прав і обов`язків сторін договору, є обґрунтованою, оскільки судом встановлене порушене право позивача на отримання щорічної орендної плати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за 2009 рік, місцевий суд виходив з того, що зазначені позовні вимоги є безпідставними, оскільки такого зобов`язання у відповідача не існувало.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за 2010-2014 роки суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги заявлено поза межами позовної давності.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ФГ Івашини В. О. задоволено. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено факту систематичної несплати орендної плати відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд проігнорував правові позиції Верховного Суду України, висловлені у постановах від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 17 жовтня 2019 року у справі № 473/2978/18, згідно з якими набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Посилання відповідача на отримання ним за розпискою від 22 жовтня 2008 року та касовими ордерами за 2008-2009 роки орендної плати за користування земельною ділянкою не може братися до уваги у цій справі, оскільки ним з відповідачем було укладено два договори оренди земельних ділянок площею по 5,97 га, а разом - 11,9 га, у зв`язку з чим залишається незрозумілим, за яку саме земельну ділянку було сплачено орендну плату.

Зазначені документи надавалися відповідачем як доказ сплати орендної плати також у іншій цивільній справі № 383/696/18 по іншому договору оренди, укладеному між тими самими сторонами.

Орендна плата повинна сплачуватися щорічно, чого відповідачем виконано не було, що свідчить про систематичність несплати орендної плати та є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору.

Зі змісту розписок неможливо встановити те, що відповідач наперед сплатив належну суму за договором оренди, який буде укладено між ними та зареєстровано лише 14 грудня 2010 року, тобто майже через два роки після отримання грошей.

Орендна плата не сплачувалася щорічно, що свідчить про систематичність її несплати.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,97 га, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю серії КР №095628 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3505888732018 від 23 липня 2018 року, згідно з яким вказана земельна ділянка має кадастровий номер 3520884400:02:000:0090.

У 2009 році між ОСОБА_1 та ФГ Івашини В. О. було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач передав відповідачу у користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,97 га у строкове користування зі сплатою орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у строк до 30 грудня поточного року.

Зазначений договір зареєстровано Бобринецьким районним відділом Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14 грудня 2010 року.

Апеляційним судом встановлено, що у договорі оренди відсутні відомості про дату укладення договору та нечітке зазначення сторін договору.

Проте, сторони визнали укладення та підписання оспорюваного договору.

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 склав розписку, з якої апеляційним судом встановлено, що позивач уклав із ФГ Івашини В. О. договори оренди двох земельних ділянок площею по 5,97 га, а разом 11,99 га під 3 % річних, строком на 49 років та отримав орендну плату наперед в розмірі 12 000 грн.

На підставі видаткового касового ордеру від 22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 видано попередню оплату за оренду землі в розмірі 12 000 грн.

Зазначений касовий ордер містить підпис позивача про отримання коштів.

Апеляційним судом також встановлено, що позивачем у рахунок орендної плати отримано наступні кошти: 02 жовтня 2008 року - 1 000 грн, 28 листопада 2008 року - 4 000 грн, 31 грудня 2008 року - 5 000 грн, 07 лютого 2009 року - 2 000 грн, 11 квітня 2009 року - 5 700 грн, 07 березня 2009 року - 30 000 грн, всього отримано позивачем в рахунок орендної плати за період 2008-2009 років - 47 700 грн, про що ОСОБА_1 власноручно розписався.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

03 грудня 2019 року справа № 383/697/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України (435-15) , цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: "враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України (435-15) , слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: "у пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду нагадує, що у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України (435-15) ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У пунктах 10, 11 оспорюваного договору сторони обумовили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації. Орендна плата вноситься до 30 грудня поточного року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті орендної плати за земельну ділянку № НОМЕР_1 в розмірі 23 897,30 грн за 2015-2018 роки, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем допущено істотне порушення договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати позивачу за користування належної йому земельної ділянки за 2010-2018 роки, у зв`язку з чим він був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18).

Місцевий суд також правильно зазначив про те, що позовні вимоги про стягнення орендної плати за 2009 рік є безпідставними, оскільки договір оренди зареєстрований 14 грудня 2010 року, в якому погоджені істотні умови, в тому числі розмір та порядок оплати орендної плати. Будь-яких застережень у договорі про виконання його в частині сплати наперед орендної плати не зазначено та положень, які б регулювали можливість отримання орендодавцями орендної плати до їх реєстрації також не визначено.

Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення невиплаченої орендної плати за період з 2010 року до 2014 року у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності, про застосування якої просив відповідач, оскільки зазначена позовна вимога носить матеріальний характер, пов`язана з виконанням чітких конкретних зобов`язань у визначені строки, тому і захист порушеного права має вчинятися у строки, визначені законом для звернення до суду.

Зобов`язуючи відповідача повернути позивачу земельну ділянку в стані придатному для цільового використання, суд першої обґрунтовано зазначив про те, що фермерське господарство втратило право користування земельною ділянкою, тому відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про оренду землі" зобов`язане повернути її орендодавцеві у стані, придатному для використання.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд взяв до уваги розписки та видаткові касові ордери, які не є належними доказами в розумінні вищенаведених норм процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень, у Бобринецькому районному суді Кіровоградської області на розгляді знаходилася цивільна справа № 383/696/18 за позовом ОСОБА_1 до ФГ Івашини В. О. про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2019 року у справі № 383/696/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Івашини В. О., зареєстрований 14 грудня 2010 року в Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК".

Стягнуто з ФГ Івашини В. О. на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за земельну ділянку № НОМЕР_2, кадастровий номер 3520884400:02:000:0091 у розмірі 23 897,30 грн за 2015-2018 роки.

Зобов`язано ФГ Івашини В. О. передати ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області площею 5,97 гектарів у межах згідно з планом, надану для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520884400:02:000:0091 в стані придатному для цільового використання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу ФГ Івашини В. О. задоволено. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено систематичної несплати орендної плати за договором оренди землі, оскільки 22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 склав розписку, згідно з якою отримав орендну плату наперед у розмірі 12 000 грн, що також підтверджується касовим ордером від 22 жовтня 2008 року. Отримання позивачем орендної плати також підтверджується розписками, складеними власноручно позивачем, які містяться у матеріалах справи.

Як зазначено вище належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України), а достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

У справі, яка є предметом перегляду Верховним Судом та у справі № 383/696/18, предметом розгляду якої був договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2, на підтвердження сплати орендної плати відповідачем було надано розписки та видаткові касові ордери, які були надані під час розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду про недоведеність позивачем факту систематичної несплати ФГ Івашини В. О. орендної плати за договором оренди земельної ділянки є помилковим, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами сплату грошових коштів, вказаних у розписках та касових ордерах саме за договором оренди земельної ділянки НОМЕР_1.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано судове рішення місцевого суду, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду необхідно скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом у липні 2018 року, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив розірвати договір оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача на свою користь 43 360,70 грн та зобов`язати відповідача негайно передати йому земельну ділянку в стані, придатному для цільового використання.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону 4 Закону України "Про судовий збір" (3674-17) в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1 762 грн.

Отже за подання позовної заяви судовий збір становив (1 762 грн * 0,4) * 3) 2 114,40 грн.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Головуючий	В. С. Висоцька

Судді:	А. І. Грушицький

	А. А. Калараш
	І. В. Литвиненко І. М. Фаловська