відповідач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", подану Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра", на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2017 року, ухвалену під головуванням судді Міщенко Т.М., та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року,ухвалену у складі колегії суддів Крилової О.В., Кухаря С.В., Полякова О.З.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" про визнання зобов`язання припиненим, в обґрунтування якого зазначав, що 26 вересня 2006 року між ним та ПАТ КБ "Надра" (раніше ВАТ КБ "Надра") був укладений кредитний договір № 05/2006/0475 Фка, відповідно до умов банк надав йому у строкове оплатне користування грошові кошти в сумі 25 821 доларів США зі сплатою відсотків за його користування строком до 20 вересня 2011 року.

Умови основного зобов`язання були забезпечені порукою фізичної особи ОСОБА_2 та заставою ТЗ - OPEL Vectra, 2006 року випуску. Мета кредитування - придбання транспортного засобу.

26 вересня 2006 року для забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором перед банком був укладений договір поруки № 05/2006/0475 Фка з ОСОБА_2 .

У зв`язку із порушенням умов кредитного договору, відповідач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитом, і згідно рішення суду від 25 квітня 2012 року у справі №815/1212/2012 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно було стягнуто в сумі 203210,20 грн (що еквівалентно 25434,02 доларів США), яка складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 127985,33 грн (16018,79 доларів США), з суми заборгованості за відсотками в розмірі 32518,72 грн (4070,08 доларів США), з суми заборгованості за комісією в розмірі 14051,65 грн (1758,72 доларів США), з суми заборгованості за пенею в розмірі 8024,30 грн (1004,33 доларів США), з суми погашення штрафу в розмірі 20630,20 грн (2582,10 доларів США), а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2032,10 грн, а всього 205242,30 грн.

Зобов`язання, встановлене за рішенням суду, виконано позивачем повністю, суму боргу сплачено на депозит ВДВС, з якого кошти, належні банкові, спрямовані на рахунки банку. Виконавче провадження завершено у зв`язку із добровільним, фактичним і повним виконанням рішення суду, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд, визнати припиненими правовідносини, що випливають з Кредитного договору № 05/2006/0475 Фка від 26 вересня 2006 року, що укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк Надра (нині ПАТ КБ Надра) та виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна всі обтяження, пов`язані із заставою автомобіля марки OPEL Vectra, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року, позов задоволено.

Визнано припиненими правовідносини, що випливають з Кредитного договору № 05/2006/0475 Фка від 26 вересня 2006 року, що був укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк Надра (нині Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра").

Виключено з державного реєстру обтяжень рухомого майна всі обтяження, пов`язані із заставою автомобіля марки OPEL Vectra, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач здійснив повне погашення за спірним кредитом, а

банк, звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї суми заборгованості, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось, а тому кредитний договір припинив свою дію.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її рух

13 березня 2019 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра" Біла І. В., яка діє від імені ПАТ КБ "Надра", надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2017 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року поновлено ПАТ "Комерційний банк "Надра" строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року та відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу №320/3891/17.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що валюта кредитного договору встановлена в доларах США, а тому виконання зобов`язання в гривнях свідчить про його неналежне виконання, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц.

Таким чином, зобов`язання між сторонами кредитного договору № 05/2006/0475 Фка від 26 вересня 2006 року не припинено.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 26 вересня 2006 року між позивачем та ПАТ КБ "Надра" (раніше ВАТ КБ "Надра") був укладений кредитний договір № 05/2006/0475 Фка, відповідно до умов банк надав у строкове оплатне користування грошові кошти в сумі 25 821 доларів США у термін до 20 вересня 2011 року ( а.с.20-27).

Згідно із п. 3.3.2 та п. 3.3.3. кредитного договору повернення коштів та сплата відсотків відбувається шляхом сплати мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 612 доларів США 90 центів та вноситься щомісячно до 20 числа поточного місяця.

26 вересня 2006 року для забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором перед банком був укладений договір поруки № 05/2006/0475 Фка з ОСОБА_2 ( а.с.7-9).

У зв`язку із порушенням умов кредитного договору, відповідач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитом, і згідно рішення Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області від 25 квітня 2012 року у справі №815/1212/2012 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно було стягнуто в сумі 203210,20 грн (що еквівалентно 25434,02 доларів США), яка складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 127985,33 грн (16018,79 доларів США), з суми заборгованості за відсотками в розмірі 32518,72 грн (4070,08 доларів США), з суми заборгованості за комісією в розмірі 14051,65 грн (1758,72 доларів США), з суми заборгованості за пенею в розмірі 8024,30 грн (1004,33 доларів США), з суми погашення штрафу в розмірі 20630,20 грн (2582,10 доларів США), а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2032,10 грн, а всього 205242,30 грн ( а.с.10-14).

На виконання зазначеного рішення суду 12 липня 2012 року було видано виконавчий лист №815/1212/2012 про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу в розмірі 203 210,20 грн, який стягувач пред`явив до примусового виконання до ВДВС Мелітопольського МРУЮ.

Згідно з постановою державного виконавця від 09 лютого 2017 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку зі сплатою боргу у період з 2012 року по 2017 рік (а.с.4,5).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Результат аналізу статей 526, 599 ЦК України дає підстави для висновку, що зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що повністю виконав зобов`язання за кредитним договором та погасив заборгованість за кредитним договором в розмірі 205 242,30 грн, яка була стягнута заочним рішенням Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області від 25 квітня 2012 року у справі №815/1212/2012.

Заперечуючи проти позову, ПАТ КБ "Надра" вказало, що зобов`язання за кредитним договором не припинилися, оскільки позивач погасив стягнену судовим рішенням заборгованість у розмірі 9 671,43 дол США, та залишився непогашений борг у сумі 9 671,43 дол США ( а.с.46-50).

У зв`язку із порушенням умов кредитного договору, відповідач звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитом, і згідно рішення суду від 25 квітня 2012 року у справі №815/1212/2012 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно було стягнуто 203 210 грн. 20 коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 127 985,33 грн, з суми заборгованості за відсотками в розмірі 32 518,72 грн, з суми заборгованості за комісією в розмірі 14 05, 65 грн, з суми заборгованості за пенею в розмірі 8 024,30 грн, з суми погашення штрафу в розмірі 20 630,20 грн.

На виконанні у ВДВС Мелітопольського МРУЮ знаходився виконавчий лист №815/1212/2012, виданий 12 липня 2012 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості за кредитом в сумі 205 242,30 грн.

Відповідно до постанови державного виконавця від 09 лютого 2017 року виконавче провадження за вказаним судовим рішенням закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку зі сплатою боргу.

Доводи касаційної скарги відносно того, що заборгованість, яка була визначена рішенням суду гривін у еквіваленті до доларів США, мала стягуватись саме в доларах США, а тому сума, що підлягала сплаті у гривнях повинна була визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, а не на день звернення до суду із позовом не заслуговують на увагу, оскільки вказане питання стосується стадії виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , однак доказів оскарження банком постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із виконанням рішення суду матеріали справи не містять, що свідчать про те, що виконання боржником зобов`язання було прийняте банком як належне.

До аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 320/4977/17.

За встановлених обставин, суди дійшли правильних дійшов правильного висновку відносно того, що зобов`язання, встановлене за рішенням суду, виконано позивачем повністю, суму боргу сплачено на депозит ВДВС, з якого кошти, належні банкові, спрямовані на рахунки банку, відповідно виконавче провадження завершено у зв`язку із добровільним, фактичним і повним виконанням рішення суду.

Доводи касаційної скарги відносно того, що виконання зобов`язання в гривнях свідчить про його неналежне виконання, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц не заслуговують на увагу, оскільки предметом її розгляду були правовідносини, які не є тотожними спірним правовідносинам, що є предметом цієї справи.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції станом на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 409, 410, 416 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", подану Уповноваженою особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Надра", залишити без задоволення.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 грудня 2017 рокута постанову Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 рокузалишити без змін.