Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі -

ГУ ДФС) про визнання незаконним рішення житлово-побутової комісії про зняття з квартирного обліку та відновлення особи на квартирному обліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 березня 2008 року він прийнятий на службу в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації (далі - ДПА) в Івано-Франківській області. За час проходження служби його було взято на квартирний облік та включено до переліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Рішенням житлово-побутової комісії ГУ ДФС від

12 квітня 2018 року його знято з квартирного обліку відповідно до підпункту

3 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила), про що його повідомлено листом від 13 квітня 2018 року № 4082/10/09-19-01-01-39.

На його думку, рішення комісії є неправомірним, оскільки відповідачем не було враховано, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби проводиться, зокрема, у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби.

На момент його звільнення у відставку, нормативно-правовим актом, що визначав умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в податковій міліції був Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) . Статтею 12 цього Закону (у редакції, чинній на день звільнення) визначено, що пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 - 2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.

Згідно з наказом відповідача від 24 грудня 2010 року № 382-о його вислуга років станом на 24 грудня 2010 року становила 22 роки 04 місяці 09 днів, що свідчить про звільнення позивача з військової служби у відставку та фактичний вихід на пенсію.

Відповідно до пункту 29 Правил право громадян перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадку виходу на пенсію.

У зв`язку з цим просив визнати незаконним рішення житлово-побутової комісії ГУ ДФС від 12 квітня 2018 року в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку ГУ ДФС; зобов`язати відповідача поновити його на квартирному обліку осіб, що потребують покращення житлово-побутових умов в ГУ ДФС.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, позов задоволено.

Визнано незаконним рішення житлово-побутової комісії ГУ ДФС від 12 квітня 2018 року в частині зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку ГУ ДФС.

Зобов`язано ГУ ДФС поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку осіб, що потребують покращення житлово-побутових умов в ГУ ДФС.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди керувалися тим, що позивач пішов зі служби на пенсію, тому зняття його

з квартирного обліку у відповідача саме з цієї підстави суперечить правовим нормам

Аргументи учасників справи

У червні 2019 року ГУ ДФС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

06 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову

у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що предметом спору у даній справі є право на житло, і суди повинні були встановити та дослідити обставини щодо наявності

у позивача права перебування на квартирному обліку та наявності у відповідача підстав для зняття позивача з квартирного обліку. Суди в порушення норм чинного законодавства здійснили підміну понять щодо звільнення позивача, як наслідок звільнення за станом здоров`я розцінено судом як вихід на пенсію. ОСОБА_1 не доведено будь-яким доказом, що підставою його звільнення зі служби був вихід на пенсію. Суди неправильно визнали ОСОБА_1 таким, що потребує поліпшення житлових умов, незважаючи на відсутність договору піднайму, факту постійного проживання в Івано-Франківську, наявності житла

в членів сім`ї. Судами при прийнятті рішень узагальнено та зведено в одну подію факт звільнення позивача у відставку за станом здоров`я (24 грудня 2010 року) та факт виходу на пенсію (14 квітня 2011 року). Проте позивач пішов у відставку, а не на пенсію, тобто припинив трудові відносини, а тому відповідно до пункту 26 Правил втратив право на перебування на квартирному обліку.

Відзиву на касаційну скаргу іншим учасником справи не подано.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 12 березня 2008 року ОСОБА_1 прийнятий на службу

в органах податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області, а 24 грудня

2010 року - звільнений у відставку відповідно до наказу ДПА України від

24 грудня 2010 року № 2509.

Відповідно до наказу ГУ ДФС від 24 жовтня 2010 року № 382-0 вислуга років ОСОБА_1 станом на день звільнення становила 22 роки 04 місяці 09 днів.

Згідно з копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1

є пенсіонером за вислугою років.

ОСОБА_1, перебуваючи у відповідача на службі, 27 травня 2009 року звернувся із заявою до голови ДПА в Івано-Франківській області, для поліпшення житлових умов, зазначивши склад сім`ї, дружину - ОСОБА_2 та сина - ОСОБА_3 .

Відповідно до листа ГУ ДФС від 02 квітня 2018 року № 3475/10/09-19-01-01-39 ОСОБА_1 було запрошено на засідання житлово-побутової комісії на

12 квітня 2018 року.

Згідно з витягом з протоколу № 2 засідання житлово-побутової комісії ГУ ДФС від 12 квітня 2018 року ОСОБА_1, який перебував на квартирному обліку

у списках загальної та першочергової черги в ГУ ДФС та розірвав трудові відносини з ГУ ДФС, знято з квартирного обліку на підставі пункту 26.3 Правил.

13 квітня 2018 року ГУ ДФС направлено ОСОБА_1 листа про те, що житлово-побутовою комісією ГУ ДФС 12 квітня 2018 року вирішено зняти його

з квартирного обліку.

18 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відмінити рішення житлово-побутової комісії ГУ ДФС від 12 квітня 2018 року щодо зняття його із квартирного обліку як незаконне.

Згідно з відповіддю ГУ ДФС 07 червня 2018 року № 6827/10/09-19-03-39 підставою для прийняття рішення ГУ ДФС від 12 квітня 2018 року про зняття його з квартирного обліку є припинення із ним трудових відносин, а саме: звільнення за станом здоров`я відповідно до підпункту б) пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від

29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 3 пункту 26 Правил, який є підставою для зняття позивача з квартирного обліку, громадяни знімаються з квартирного обліку

у випадку припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР (5464-10) , пунктом 29 цих Правил та іншими актами Української РСР.

Згідно з підпунктом 1 пункту 29 Правил право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадку виходу на пенсію.

Встановивши, що вислуга років ОСОБА_1 станом на день звільнення становила 22 роки 04 місяці 09 днів, тобто який мав право на пенсію за вислугою років, суди зробили правильний висновок, що на час прийняття відповідачем оспорюваного рішення право позивача перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається за ним відповідно до пункту 29 Правил.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача, що зважаючи на відсутність договору піднайму, факту постійного проживання

в Івано-Франківську, наявності в членів сім`ї житла, ОСОБА_1 не потребує поліпшення житлових умов, оскільки зазначене не було підставою прийняття оспорюваного рішення житлово-побутової комісії ГУ ДФС від 12 квітня

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.