розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року у складі судді: Холода Р. С.,та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року

у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В. Полякова О. З.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Фонду державного майна України, АТ "Запорізький автомобілебудівний завод", Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, АТ "Промавтоінвест" про скасування реєстраційного посвідчення та визнання наймачем житлового приміщення.

Позов мотивований тим, що батькові позивача ОСОБА_2 видано ордер на службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 і укладений відповідний договір найму житлового приміщення, який станом на сьогодні не розірваний і є дійсним, оскільки у ньому не зазначено про строк дії. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 листопада 2014 року була заведена спадкова справа № 16/2014. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем батька. Позивач зареєстрована за вказаною адресою разом із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 побудований та введений в експлуатацію у 1979 році. Пізніше житловий будинок отримав правовий режим пожежного депо. Наказом Фонду державного майна № 436 від 10 квітня 1997 року "Про передачу у власність об`єктів нерухомості", до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, було включено будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок було передано ВАТ "АвтоЗАЗ". Наразі АТ "Запорізький автомобілебудівний завод" є правонаступником всіх прав і обов`язків ВАТ "АвтоЗАЗ". На першому поверсі будинку дійсно знаходиться пожежне депо. В наказі Фонду держмайна України № 436 від 10 квітня 1997 року зазначається, що в вищевказаному будинку знаходиться виключно пожежне депо. Про наявність житлових квартир, які знаходяться на другому поверсі не зазначається, що є грубою помилкою.

При зверненні позивача до представників АТ "Запорізький автомобілебудівний завод" останні стверджують, що квартира АДРЕСА_1, є приватною власністю підприємства на підставі приватизації у 1997 році цілісного майнового комплексу підприємства та реєстраційного посвідчення від 20 липня 1998 року серії НОМЕР_1, реєстровий номер 383. Згідно відповіді Запорізької міської ради від 04 травня 2012 року № 15-06/1933 Запорізькою міською радою не приймалося рішення про виключення даних приміщень з числа службових. В свою чергу, орендне підприємство "Запорізьке міжміське Бюро технічної інвентаризації" зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_4 за ЗАТ "Авто ЗАЗ-ДЕУ". Таким чином, квартира АДРЕСА_1, на теперішній час є службовою, і, відповідно, її приватизація як частини цілісного майнового комплексу заводу " АвтоЗАЗ " була проведена неправомірно.

Про факт того, що право порушене, позивач разом із іншими мешканцями дізналися у 2012 році, коли отримали договір найму на спірне житлове приміщення, не дивлячись на те, що ОСОБА_2, як наймач, вже укладав такий самий договір. За захистом свого права позивач разом із іншими мешканцями звертались до Запорізького окружного адміністративного суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по справі № 808/4813/13-а було визнано неправомірним дії ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомості у вигляді квартири № 1 загальною площею 73,3 кв. м та квартири № 3 загальною площею 49,59 кв.м, які входять до складу пожежного депо (літ. А-3), розташованих в АДРЕСА_1 .

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року по справі № 808/4813/13-а апеляційну скаргу ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" було задоволено та скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по справі №808/4813/13-а. У подальшому, постановою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 808/4813/13-а, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по справі № 808/4813/13-а та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року по справі № 808/4813/13-а. Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що у даній справі спір пов`язаний як з реалізацією і захистом житлових прав громадян, зокрема права користування житлом і його приватизації, так і з вирішенням питання щодо правомірності набуття ВАТ (АТ) "АвтоЗАЗ" права власності на нерухоме майно, тобто із цивільним правом. Колегія суддів дійшла до висновку, що цей спір є приватноправовим і не пов`язаним із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

визнати неправомірним та скасувати наказ Фонду державного майна України № 436 від 10 квітня 1997 року "Про передачу у власність об`єктів нерухомості";

визнати неправомірними дії ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомості у вигляді квартири № 1 загальною площею 73,3 кв.м, яке входять до складу пожежного депо (літ. А-3) інвентаризаційний № 310, розташованого в АДРЕСА_1 та скасувати реєстраційне посвідчення від 20 липня 1998 року, серії НОМЕР_1, записане у реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 383;

визнати ОСОБА_1, наймачем службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між "ХРП "АвтоЗАЗ жилье" ЗАТ "АвтоЗАЗ" та ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1, який вступив в силу з 01 вересня 2001 року. Зазначений договір взагалі не містить посилання на те, що зазначене приміщення є службовим, а отже ОСОБА_2 уклав договір найму як фізична особа, а не працівник підприємства. До позовної заяви ОСОБА_1 надано проекти договорів найму житлового приміщенні від імені АТ "Запорізький автомобілебудівний завод", де наймачем в 2012 році зазначено ОСОБА_2, в 2014 році ОСОБА_1, проте зазначені договори підписані не були. Докази, які б підтверджували пролонгацію договору найму відсутні. Усудовому засіданні та з наданих до суду документів неможливо встановити порушене право ОСОБА_1 в частині не визнання її наймачем з боку АТ "Запорізький автомобілебудівний завод", так як останнє самостійно пропонувало оформити договір найму житлового приміщення. З урахуванням зазначеного судом першої інстанції зроблено висновок, що вимоги позивача ОСОБА_1 є недоведеними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції вказав, що враховуючи висновки про необґрунтованість позовних вимог, суд відмовляє по суті у задоволенні позову ОСОБА_1, а не через сплив позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне житло не відноситься до комунального чи державного житлового фонду, не підлягало приватизації та право позивача на проживання у спірному приміщенні не оспорюється, вона постійно проживає у ньому. Спірні питання щодо розбіжності сторін у визначенні умов договору найму, на які посилається позивач, можуть бути врегульовані сторонами при укладенні договору найму, а у разі недосягнення згоди шляхом вирішення відповідного позову. Питання про позбавлення позивачки права на проживання ними не ставиться, навпаки, АТ "Запорізький автомобілебудівний завод", неодноразово пропонувало позивачці оформити відповідний договір найму житлового приміщення.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що Фонд державного майна не мав права передавати у власність акціонерного товариства при приватизації державного підприємства "Запорізький автомобільний завод" спірну службову квартиру, яка була включена до державного житлового фонду, відповідно до рішення Виконавчого комітету народних депутатів Запорізької міської ради № 198 від 14 червня 1979 року. Апеляційний суд всупереч матеріалам справи та норм матеріального права прийшов до висновку, що спірна квартира не є службовою. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд безпідставно, з порушенням процесуальних норм права, прийшов до висновку та встановив, що сплив позовної давності для звернення позивачкою за захистом своїх прав, що є підставою для відмови у позові. Суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду у справі № 808/4813/13-а, який зазначив що вказаний предмет спору стосується житлових прав позивачки та її права підлягають захисту в порядку цивільного судочинства.

У лютому 2020 року Фонд державного майна України подав відзив на касаційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що рішення судів є законними та обгрунтованими, позивач не має права користування спірною квартирою відповідно до законодавства, а договір найму житлового приміщення не може вважатись укладеним на невизначений строк.

У лютому 2020 року АТ "Запорізький автомобілебудівний завод" подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником Станковою Г. Ф., в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що з моменту смерті ОСОБА_2 позивач мешкає у спірній квартирі, проте договір найму житлового приміщення з АТ "Запорізький автомобілебудівний завод", як власником, укладати не бажає. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спірне житло не відноситься до комунального чи державного житлового фонду, не підлягало приватизації з боку його мешканців, а право позивача на проживання у спірному приміщенні відповідачем не оспорюється. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

У лютому 2020 року АТ "Промавтоінвест" подало відзив на касаційну скаргу в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що судами правильно встановлена недоведеність та безпідставність позовних вимог позивача про визнання наймачем житлового приміщення. Право позивача на проживання у спірному приміщенні не оспорюється, вона постійно проживає у ньому. Під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено порушення прав позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що Запорізький автомобільний завод "Комунар" створений 28 листопада 1958 року на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР № 1293 "Про організацію виробництва мікролітражних автомобілів".

Наказом Міністра автомобільної промисловості від 17 жовтня 1975 року № 277 "Про створення Автомобільного виробничого об`єднання "Запорожець" на базі головного підприємства Запорізький автомобільний завод "Комунар" створене Автомобільне виробниче об`єднання "Запорожець".

Наказом Міністра автомобільної промисловості СРСР від 30 червня 1977 року № 167 Автомобільне виробниче об`єднання "Запорожець" перейменоване в виробниче об`єднання "АвтоЗАЗ" з головним підприємством Запорізький автомобільний завод "Комунар".

Виконавчим комітетом народних депутатів Запорізької міської ради винесено рішення від 14 червня 1979 року № 198 "Про службові житлові площі професійної пожежної частини № 30 МВС по охороні заводу "Комунар".

На підставі зазначеного рішення міськвиконкому Директор Запорізького автомобільного заводу "Комунар" видав наказ від 02 листопада 1979 року № 801 "О взятии на баланс автозавода "Коммунар" вновь построенного пожарного депо по АДРЕСА_1 ", за яким спірні житлові приміщення було взято на баланс заводу як службову житлову площу.

Батьку позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 01 вересня 1983 року видано ордер на вселення у службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,3 кв.м на період роботи в пожежній охороні.

В ордері зазначено місце роботи "ЗАЗ ТЕСЦ, мастер а/м 37", підстава видачі ордера службова, члени родини: ОСОБА_5 (дружина) та ОСОБА_6 (донька).

Після звільнення ОСОБА_2 між "ХРП "АвтоЗАЗ жилье" ЗАТ "АвтоЗАЗ" та ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1, який вступив в силу з 01 вересня 2001 року

У липні 1994 року в процесі приватизації шляхом корпоратизації у відповідності з Розпорядженням Представника Президента України у Запорізькій області № 324 від 08 липня 1994 року на підставі Указу Президента України "О корпоратизації державних підприємств" № 210/93 від 15 червня 1993 року на базі виробничого об`єднання "АвтоЗАЗ" створене ВАТ "Запорізький автомобільний завод".

Відповідно до Розпорядження виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 943р від 13 липня 1994 року "Про державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства "Запорізький автомобільний завод" ВАТ "Запорізький автомобільний завод" є правонаступником прав та обов`язків, які зв`язані з діяльністю державного підприємства "Запорізький автомобільний завод".

Фондом державного майна України видано наказ від 10 квітня 1997 року № 436 "Про передачу у власність об`єктів нерухомості", яким передано у власність ВАТ "Запорізький автомобільний завод" об`єкти нерухомості. Відповідно до акту прийому-передачі № 2 об`єктів нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "Запорізький автомобільний завод" включений об`єкт: "пожарное депо на 2 хода ул. Чапаєва".

02 березня 1998 року створено, а 15 квітня 1998 року зареєстроване розпорядженням Запорізького міського голови №496 Спільне українсько-корейське підприємство з іноземною інвестицією у формі ЗАТ "АвтоЗАЗ-Деу.

Відповідно до акту прийому-передачі об`єкта нерухомості від 02 березня 1998 року у власність ЗАТ "АвтоЗАЗ-Деу", ВАТ "Запорізький автомобільний завод" передало як внесок до статутного фонду, а "ЗАТ "АвтоЗАЗ-Деу" прийняло у власність об`єкт нерухомості: пожежне депо, за адресою: АДРЕСА_1 у складі: депо А-3, А1-1, А2, А3, склад В, гаражі Б,Г, паркан № 1, замощення 1.

Орендне підприємство "Запорізьке бюро технічної інвентаризації" зареєструвало 20 липня 1998 року за № 383 право власності на будинок у цілому за адресою: АДРЕСА_1 на праві колективної власності за ЗАТ "АвтоЗАЗ-Деу", свідоцтво серії НОМЕР_1 .

Спільне українсько-корейське підприємство з іноземною інвестицією у формі ЗАТ "АвтоЗАЗ-Деу" 28 грудня 2002 року було перейменоване у ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод".

ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" 11 квітня 2011 року було перейменоване у ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод".

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Запорізький автомобільний завод" від 12 квітня 2011 року ВАТ "Запорізький автомобільний завод" перейменовано в ПАТ "Запорізький автомобільний завод".

На позачергових загальних зборах акціонерів ПАТ "Запорізький автомобільний завод" прийнято рішення від 26 грудня 2016 року про зміну типу та назви товариства на Приватне акціонерне товариство "Промавтоінвест".

У зв`язку зі зміною типу акціонерного товариства та перейменуванням на підставі рішення позачергових загальних зборів товариства ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод" перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Запорізький автомобілебудівний завод".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. З моменту смерті ОСОБА_2 і до теперішнього часу позивач проживає у спірній квартирі, проте договір найму житлового приміщення з АТ "Запорізький автомобілебудівний завод", як власником, не укладено.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Суди встановили, що на час видання наказу Фонду державного майна України № 436 від 10 квітня 1997 року "Про передачу у власність об`єктів нерухомості" права позивача цим наказом жодним чином не були порушені, а її права були похідними від прав ОСОБА_2, який отримав спірне приміщення для тимчасового проживання, адже воно відносилося до службового житла для співробітників, які виконували певні обов`язки на підприємстві. АТ "Запорізький автомобілебудівний завод", неодноразово пропонувало позивачці оформити відповідний договір найму житлового приміщення. Право позивача на проживання у спірному приміщенні не оспорюється, вона постійно проживає у ньому. Спірні питання щодо розбіжності сторін у визначенні умов договору найму, на які посилається позивач, можуть бути врегульовані сторонами при укладенні договору найму, а у разі недосягнення згоди шляхом вирішення відповідного позову.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду у справі № 808/4813/13-а з таких підстав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Постановою Верховного Суду у справі № 808/4813/13-а постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року і Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі № 808/4813/13-а скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено учасникам справи право звернення із такими позовними вимогами до суду цивільної юрисдикції. У постанові Верховного Суду у справі № 808/4813/13-а міститься висновок про віднесення спору до цивільної юрисдикції та відсутні висновки щодо застосування норм матеріального права, які мав враховувати суд першої інстанції в справі, що переглядається.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.