розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В.заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - АТ "Кредобанк"), щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 59509353.

Скарга мотивована тим, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та виносити постанову від 09 липня 2019 року № 59509353 про стягнення з нього на користь АТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 13 477 547,69 грн, оскільки боржник зареєстрований у м. Рівному, а приватний виконавець відноситься до виконавчого округу м. Києва.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року № 59509353, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н. В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 13 477 547,69 грн та стягнення судових витрат в розмірі 3 444,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 59509353 задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року № 59509353, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н. В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 13 477 547,69 грн та стягнення судових витрат в розмірі 3 444,00 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що приватний виконавець Павлюк Н. В. протиправно прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього інформації про місце проживання та перебування боржника в іншому виконавчому окрузі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В. задоволено.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 жовтня 2019 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В. відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на момент відкриття виконавчого провадження у боржника наявне у власності майно у вигляді грошових коштів на рахунках у банках, які знаходяться на території виконавчого округу м. Києва. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що приватним виконавцем Павлюком Н. В. не було надано судам доказів, що на момент винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець володів інформацією про знаходження грошових коштів боржника у банках за місцезнаходженням у м. Києві.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від приватного виконавця відділу виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В., в якому він просив залишити постанову апеляційного суду без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Відповідно до заяви про примусове виконання від 01 липня 2019 року № 27-28377/19, поданої на ім`я приватного виконавця Павлюка Н. В., стягувач АТ "Кредобанк" повідомив приватному виконавцю інформацію про наявність майна боржника у виконавчому окрузі міста Києва, а саме коштів на рахунках в АТ "Сбербанк", АТ "Креді Агріколь Банк", АБ "Укргазбанк" (а.с. 18).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В. про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року № 59509353 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 569/4982/13-ц, виданого 29 липня 2014 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 13 477 547,69 коп.

Згідно з уточненою декларацією про доходи та майно ОСОБА_1 за 2018 рік у нього відкриті гривневі та валютні рахунки в АТ "Сбербанк" м. Київ, АТ "Креді Агріколь Банк" м. Київ, АБ "Укргазбанк" м. Київ, на яких наявні кошти (а.с. 59-63).

Відповідь ПАТ АБ "Укргазбанк" від 17 липня 2019 року № БТ-5278 на запит приватного виконавця Павлюка Н. В.містить відомості про наявність коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 (а.с. 30).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З приписів частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець розпочинає примусове виконання рішень на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов до суду у випадках передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку встановлених законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до заяви про примусове виконання від 01 липня 2019 року № 27-28377/19, поданої на ім`я приватного виконавця Павлюка Н. В., стягувач АТ "Кредобанк" повідомив приватному виконавцю інформацію про наявність майна боржника у виконавчому окрузі міста Києва, а саме коштів на рахунках в АТ "Сбербанк", АТ "Креді Агріколь Банк", АБ "Укргазбанк" (а.с. 18).

Так, згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За правилами частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, а також майнові права та обов`язки.

Виходячи з положень частини першої статті 179, статті 177 ЦК України, одним із різновидів майна є гроші.

Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Порядок відкриття банками рахунків своїм клієнтам та види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам, визначено статтями 6, 7 зазначеного Закону.

Частиною другою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Тому наявність у ОСОБА_1 банківського рахунку (в тому числі, розрахункового рахунку) передбачає наявність у боржника майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку та, відповідно, майна в розумінні Глави 13 ЦК України.

Відповідь ПАТ АБ "Укргазбанк" від 17 липня 2019 року № БТ-5278 на запит приватного виконавця містить відомості про наявність коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 (а.с. 30).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторонаповинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н. В. правомірно, із дотриманням частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято до виконання виконавчий документ та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.