розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Іванівської селищної ради Херсонської області на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2020 року у складі судді Ковальчук Т. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Іванівської селищної ради Херсонської області про визнання незаконним і скасування розпорядження селищної ради, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області від 09 серпня

2013 року № 32-к її призначено на посаду директора Іванівської гімназії

з 09 серпня 2013 року. Наказом відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області від 03 лютого 2017 року № 8-к

її призначено на посаду директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області, засновником якої є Іванівська селищна рада Херсонської області, з 03 лютого 2017 року.

12 липня 2019 року Іванівською селищною радою Херсонської області

видано розпорядження № 168-ОС про її звільнення з займаної посади

у зв`язку з прогулом на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивачка вважала, що вищевказане розпорядження про її звільнення

є незаконним, так як у ньому не зазначено, коли саме нею здійснено прогул, а вказано лише: "доповідна записка начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту селищної ради ОСОБА_2 від 12 липня 2019 року". Крім того, вона надала відповідачу письмові пояснення та медичні документи, які підтверджують її хворобу на час відсутності на роботі, але останнім вони не були взяті до уваги.

Зважаючи на незаконність її звільнення з посади, відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Крім того, незаконними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що вона тривалий час перебуває у депресивному стані,

їй важко пережити звільнення за прогул. Вказані обставини призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків, погіршився її матеріальний стан та спричинено душевні страждання.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області від 12 липня 2019 року № 168-ОС про її звільнення; поновити її на посаді директора Іванівської гімназії (опорного закладу) освітнього округу Іванівського району Херсонської області; стягнути

з Іванівської селищної ради Херсонської області на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з утриманням всіх обов`язкових платежів, а також моральну шкоду у розмірі 4 тис. грн та витрати на правову допомогу.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 27 лютого

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області від 12 липня 2019 року № 168-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області з 12 липня

2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області з 13 липня 2019 року.

Стягнуто з Іванівської селищної ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 125 656,11 грн. Зобов`язано Іванівську селищну раду Херсонської області

при виконанні судового рішення нарахувати та утримати з нарахованої суми 125 656,11 грн податок з фізичних осіб та інші обов`язкові збори та внески.Стягнуто з Іванівської селищної ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Іванівської селищної ради Херсонської області на користь держави судовий збір у розмірі 1 448,69 грн.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 22 квітня 2019 року

з поважних причин, оскільки перебувала на прийомі у лікаря, що підтверджується належними та допустимими доказами та відповідачем визнано у судовому засіданні. Отже, розпорядження відповідача

від 12 липня 2019 року № 168-ОС про звільнення ОСОБА_1

є незаконним та підлягає скасуванню, а позивачка - поновленню на роботі

із виплатою їй середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Крім того, врахувавши, що внаслідок незаконного звільнення позивачка втратила засоби для існування, відчувала несправедливе ставлення до неї

з боку відповідача, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача

на її користь на відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн.

Той факт, що відповідач 20 січня 2020 року своїм розпорядженням № 8-ос змінив підставу звільнення ОСОБА_1 з пункту 4 частини першої

статті 40 КЗпП України на пункт 5 частини першої статті 40 КЗпП України не свідчить про поновлення порушеного права позивачки, а є намаганням залишити без змін попереднє розпорядження про її звільнення.

Додатковим рішенням Іванівського районного суду Херсонської області

від 19 березня 2020 рокузаяву ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з Іванівської селищної ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі

8 тис. грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу Іванівської селищної ради Херсонської області залишено без задоволення. Рішення Іванівського районного суду Херсонської області

від 27 лютого 2020 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновкам районного суду, апеляційний суд також зазначив, що оспорюваним розпорядженням відповідача від 12 липня

2019 року № 168-ОС позивачку було звільнено з роботи за прогул, який мав місце 22 квітня 2020 року, проте згідно з довідки комунального закладу "Генічеська центральна районна лікарня" Генічеської районної ради Херсонської області позивачка цього самого дня була на прийомі у лікаря, що у ході судового розгляду справи було визнано представником відповідача. Отже, факт прогулу позивачки, тобто відсутності 22 квітня

2019 року на роботі без поважних причин, не знайшов свого підтвердження.

Таким чином, з 13 лютого 2019 року по 19 квітня 2019 року позивачка перебувала на лікарняному, а 22 квітня 2019 року - на прийомі у лікаря-травматолога у лікарні, що підтверджується відповідною довідкою

та заявою лікаря, а з 23 квітня 2019 року по 11 липня 2019 року включно вона також перебувала на лікарняному. Тобто, строк перебування

ОСОБА_1 на лікарняному переривався.Крім того, позивачка була звільнена не у період непрацездатності, а 12 липня 2019 року - після одужання та виходу на роботу, а тому внесені розпорядженням селищного голови Іванівської селищної ради Херсонської області від 20 січня 2020 року № 8-ос зміни до розпорядження від 12 липня 2019 року № 168-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині визначення підстави звільнення: "нез`явлення на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України", дають підстави для оскарження розпорядження та поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Іванівська селищна рада Херсонської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального

права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Іванівського районного суду Херсонської області. Клопотання Іванівської селищної ради Херсонської областіпро зупинення виконання судового рішення задовольнити частково. Відмовлено у зупиненні виконання рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2020 року

в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2020 року зупинено до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Херсонської області про визнання незаконним та скасування розпорядження селищної ради, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Іванівської селищної ради Херсонської області на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 рокупризначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Іванівської селищної ради Херсонської області мотивована тим, що звільнення позивачки було здійснено селищним головою, а не селищною радою, яка не мала повноважень на звільнення останньої. На момент винесення оспорюваного розпорядження секретар ради діяв як селищний голова на підставі частини другої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому належним відповідачем у цій справі мав би бути секретар ради, селищний голова,

або виконавчий комітет ради, які до участі у розгляді справи залучені, як належні відповідачі, не були. Підставою звільнення у розпорядженні було зазначено прогул, який мав місце 22 квітня 2019 року, однак у подальшому селищним головою було внесено зміни до розпорядження та змінено підстави звільнення позивачки на відсутність на робочому місці понад чотири місяці поспіль у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а тому суди попередніх інстанцій повинні були закрити провадження у справі у зв`язку

з відсутністю предмету спору, так як позивачка звернулася до суду

з позовом про оскарження розпорядження селищної ради від 12 липня

2019 року № 168-ОС, якого по суті не існує. Крім того, позивачка ніколи

не перебувала із селищною радою у трудових відносинах та не отримувала від неї заробітну плату. Іванівська селищна рада Херсонської області не

є розпорядником бюджетних коштів, а тому стягнення з неї на користь позивачки заробітної плати суперечить положенням статті 235 КЗпП України. Також суди поновили позивачку на посаді директора Іванівської гімназії (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області, проте вказана юридична особа перебуває у стані припинення і в ній діє голова ліквідаційної комісії, а тому позивачку необхідно було не поновлювати на роботі, а змінити підстави її звільнення.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом начальника відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації Херсонської області від 09 серпня 2013 року призначено ОСОБА_1 на посаду директора Іванівської гімназії (а. с.10-18).

Рішенням Х сесії районної ради VІІ скликання від 16 серпня 2016 року № 140, Іванівську гімназію реорганізовано у Іванівську гімназію (опорний заклад) освітнього округу Іванівського району Херсонської області.

Наказом начальника відділу освіти Іванівської районної державної адміністрації від 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Іванівської гімназії (опорний заклад).

29 грудня 2017 рокурішенням ІІІ сесії селищної ради VІІ скликання № 54 змінено засновника Іванівської гімназії (опорний заклад) на Іванівську селищну раду Херсонської області (а. с. 186).

05 липня 2018 року Іванівською селищною радою Херсонської області було прийнято рішення № 268 "Про створення Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради Херсонської області". Цим рішенням передбачена процедура реорганізації юридичної особи - Іванівської гімназії (опорний заклад) шляхом приєднання до Іванівського ліцею № 1.

Відповідно до листків непрацездатності, виданих на ім`я ОСОБА_1, остання перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у періоди:

з 13 лютого 2019 року по 27 лютого 2019 року; з 28 лютого 2019 року

по 25 березня 2019 року; з 26 березня 2019 року по 12 квітня 2019 року;

з 15 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року; з 23 квітня 2019 року

по 08 травня 2019 року; з 10 травня 2019 року по 06 червня 2019 року;

з 07 червня 2019 року по 11 липня 2019 року (а. с. 37-43).

01 липня 2019 року Іванівською селищною радою Херсонської області на адресу ОСОБА_1 направлено лист з рекомендованим повідомленням про його вручення із зобов`язанням з`явитися на роботу та надати листки непрацездатності за період з 28 лютого 2019 року по 01 липня 2019 року

08 липня 2019 року ОСОБА_1 передала до селищної ради частину оригіналів листків непрацездатності (а. с. 36).

За результатами опрацювання листків непрацездатності відповідачем складено акт від 08 липня 2019 року про встановлення відсутності

на робочому місці директора Іванівської гімназії (опорний заклад)

ОСОБА_1 - 22 квітня 2019 року (а. с. 47).

У судовому засіданні суду першої інстанції свідок начальник відділу

освіти, культури, молоді та спорту селищної ради ОСОБА_2 пояснила, що 12 липня 2019 року, вийшовши з лікарняного на роботу, ОСОБА_1, у приміщенні Іванівського ліцею № 1 Іванівської селищної ради, у присутності представників селищної ради: ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, пояснила, що була відсутня на роботі 22 квітня 2019 року у зв`язку з перебуванням

на прийомі у лікаря-травмотолога Генічеської центральної районної лікарні, на підтвердження чого надала оригінал медичної довідки. Вважаючи, що надана довідка не є листом непрацездатності, було вирішено розпочати процедуру звільнення ОСОБА_1, про що було видано розпорядження, а ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення причин відсутності на роботі та робочому місці - 22 квітня 2019 року, проте вона відмовилась, про що було складено акт про відмову від дачі письмових пояснень (а. с. 51).

Розпорядженням Іванівської селищної ради Херсонської області

від 12 липня 2019 року № 168-ОС ОСОБА_1 звільнена із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто

у зв`язку з прогулом без поважних причин. Підставою звільнення послугувала доповідна записка начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту селищної ради ОСОБА_2 від 12 липня 2019 року

про встановлення факту відсутності останньої на роботі та робочому місці 22 квітня 2019 року без поважних причин (а. с. 48-50, 54).

Розпорядженням селищного голови Іванівської селищної ради Херсонської області від 20 січня 2020 року № 8-ос було внесено зміни до розпорядження від 12 липня 2019 року № 168-ОС "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині визначення підстави звільнення, а саме: визначено підставою звільнення "нез`явлення на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України" (а. с.126).

Згідно з довідки комунального закладу "Генічеська центральна районна лікарня" Генічеської районної ради Херсонської області від 22 квітня

2019 року ОСОБА_1 22 квітня 2020 року була на прийомі у лікаря-травматолога ОСОБА_7 з діагнозом: постравматичний артрозо-артрит правого суглобу і їй було призначено лікування (а. с. 92).

Даний факт було визнано представником відповідача у ході розгляду справи у суді першої інстанції.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Іванівської селищної ради Херсонської області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є поновлення на роботі, підставою позову - незаконність її звільнення.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 просила поновити її на роботі, зазначаючи, що розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області від 12 липня 2019 року № 168-ОС про її звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.

Рішенням районного суду, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, визнано незаконним та скасовано розпорядження Іванівської селищної ради Херсонської області від 12 липня 2019 року № 168-ОС, яким ОСОБА_1 звільнено за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до положень статей 147- 149 КЗпП України до повноважень роботодавця належить питання застосування дисциплінарних стягнень.

Іванівська селищна рада Херсонської області в касаційній скарзі зазначає

і це підтверджується матеріалами справи, що у ході судового розгляду судом першої інстанції справи з урахуванням доказів, поданих

ОСОБА_1, відповідач змінив підставу її звільнення з пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України на пункт 5 частини першої статті 40 КЗпП України, видавши розпорядження від 20 січня 2020 року № 8-ос.

Ці правомочні рішення відповідач здійснив до закінчення розгляду справи

у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування

є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України

під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали

місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані,

які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, незалежно від зміни підстави чи предмету позову, суд першої

інстанції зобов`язаний був досліджувати законність звільнення

ОСОБА_1 за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України, пропонуючи їй надати докази незаконності звільнення за цією нормою КЗпП України (322-08) .

У зв'язку з цим є неправильним твердження судів попередніх інстанцій

про те, що оскільки ОСОБА_1 не змінила підставу позову, що

їй пропонувалося, то ефективним способом захисту її прав буде розгляд заявлених нею позовних вимог, так як відповідач по суті зловживав своїм правом для зміни підстави її звільнення, не скасувавши розпорядження

від 12 липня 2019 року № 168-ОС.

Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що зміна підстави звільнення - це і є скасування попередньої підстави звільнення і звільнення за новою підставою, передбаченої іншою нормою КЗпП України (322-08) .

Отже, Верховний Суд зазначає, що оскільки предметом позову є поновлення на роботі, то при розгляді справи суд мав дати оцінку законності звільнення на момент ухвалення рішення, що не є виходом за межі позовних вимог і саме такі обставини повинна довести позивачка.

При цьому необхідності закривати провадження у справі через відсутність предмета у спорі, як зазначає відповідач, немає.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то судові рішення підлягають скасуванню

з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.