розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області "Білоцерківтепломережа", Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Заришняк Г. М., Ігнатченко Н. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Білоцерківської міської ради Київської області Дикого Г. А., Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа - комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Київської області "Білоцерківтепломережа" (далі - КП "Білоцерківтепломережа"), про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 16 січня 2018 року між Білоцерківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста, в особі Білоцерківського міського голови Дикого Г. А. та ним було укладено контракт № 48, за умовами якого він був призначений на посаду директора КП "Білоцерківтепломережа" терміном з 16 січня 2018 року до 16 січня 2021 року.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ вирішено достроково припинити контракт від 16 січня 2018 року № 48 з ним, як директором КП "Білоцерківтепломережа", на підставі підпункту в) пункту 6.6., пункту 6.2. розділу 6 контракту, пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Розпорядженням голови Білоцерківської міської ради Київської області Дикого Г. А. від 21 грудня 2018 року № 398-к його було звільнено з роботи з 21 грудня 2018 року на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України та рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ з підстав, передбачених контрактом.

Вважав своє звільнення з роботи незаконним та таким, що здійснено з порушення трудового законодавства, оскільки не обґрунтовано підстави його звільнення, при відсутності його вини, воно відбулось з порушенням процедури, передбаченої КЗпП України (322-08) . Крім того, звільнення відбулось під час його тимчасової непрацездатності. Унаслідок вищевказаних протиправних дій відповідачів йому завдано моральної шкоди.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд розпорядження голови Білоцерківської міської ради Київської області від 21 грудня 2018 року № 398-к про його звільнення з роботи визнати незаконним і скасувати, поновити його на роботі на посаді директора КП "Білоцерківтепломережа", стягнути з КП "Білоцерківтепломережа"середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, стягнути з Білоцерківської міської ради Київської областіморальну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 року у складі судді Кошель Л. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою припинення контракту з позивачем до закінчення терміну його дії відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України є невиконання ним, як директором КП "Білоцерківтепломережа", умов передбачених підпунктом в) пункту 6.2. розділу 6 контракту, а саме ним не було забезпечено своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства за листопад 2018 року на загальну суму 1 655 900 грн.

Посилання позивача на його непрацездатність у період з 03 грудня 2018 року по 22 січня 2019 року, унаслідок чого відсутня його вина у порушенні строків виплати заробітної плати за листопад 2018 року, лише частково обґрунтовані, оскільки порушення виплати заробітної плати за першу половину листопада 2018 року на суму 566 880 грн 17 коп. відбулося саме за його безпосереднім керівництвом. Таким чином, позивача правомірно звільнено з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Рішення про дострокове припинення контракту з ОСОБА_1 приймав колегіальний орган - Білоцерківська міська рада Київської області у межах своїх повноважень, передбачених статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Розпорядження голови Білоцерківської міської ради Київської областівід 21 грудня 2018 року № 398-к про звільнення позивача з роботи, яке оскаржував останній, не є самостійним рішенням міського голови, а винесено на забезпечення виконання рішення органу місцевого самоврядування Білоцерківської міської ради Київської області.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано розпорядження Білоцерківського міського голови від 21 грудня 2018 року № 398-к "Про звільнення директора комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області "Білоцерківтепломережа" ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КП "Білоцерківтепломережа".

Стягнуто з КП "Білоцерківтепломережа" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 22 грудня 2018 року до 04 грудня 2019 року у розмірі 170 946 грн 60 коп. Стягнуто з КП "Білоцерківтепломережа" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не допускалося систематичного порушення виплати авансових платежів чи заробітної плати працівникам комунального підприємства, відповідачами належними доказами не доведено його вину в існуванні заборгованості по заробітній платі. Положення частини третьої статті 40 КЗпП України поширюються на усі трудові правовідносини. Таким чином, звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України відбулось з порушенням вищевказаних положень трудового законодавства, оскільки його звільнено з роботи під час тимчасової непрацездатності. При цьому суд застосував Рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року (va06p710-19) № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України.

Вищевказаними протиправними діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі КП "Білоцерківтепломережа" просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі Білоцерківська міська рада Київської областіпросить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року, 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 357/695/19 з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

У січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2020 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга КП "Білоцерківтепломережа"мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно стягнув з КП "Білоцерківтепломережа" на користь позивача моральну шкоду, оскільки останнім такі вимоги було заявлено до Білоцерківської міської ради Київської області. Підставою звільнення позивача з роботи було не систематичне невиконання своїх трудових обов`язків, а невиконання ним зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам, тобто порушення умов контракту.

Розпорядження голови Білоцерківської міської ради Київської області від 21 грудня 2018 року № 398-к про звільнення позивача з роботи не є самостійним рішенням міського голови, а винесено на забезпечення виконання рішення органу місцевого самоврядування Білоцерківської міської ради Київської області, яке ОСОБА_1 не оскаржувалося.

Касаційна скарга Білоцерківської міської ради Київської області мотивована тим, що оскаржуване позивачем розпорядження голови Білоцерківської міської ради Київської областівід 21 грудня 2018 року № 398-к про його звільнення винесено на підставі рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ, яке останнім не оскаржувалося. Таким чином, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Позивачем, як директором КП "Білоцерківтепломережа", не було забезпечено своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства за листопад 2018 року чим порушено умови укладеного з ним контракту, тому його звільнення відбулось згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності не є порушенням положень частини третьої статті 40 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених контрактом, а не у зв`язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тому частина третя статті 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються, що узгоджується з відповідною правовою позицією Верховного Суду України.

Відзив на касаційні скарги не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 січня 2018 року між Білоцерківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади міста, в особі Білоцерківського міського голови Дикого Г. А., та ОСОБА_1 укладено контракт № 48, за умовами якого останній був призначений на посаду директора КП "Білоцерківтепломережа" терміном з 16 січня 2018 року до 16 січня 2021 року.

Заробітна плата за другу половину листопада 2018 року була виплачена працівникам КП "Білоцерківтепломережа" трьома частинами 03 грудня 2018 року, 07 грудня 2018 року та 13 грудня 2018 року. Станом на 08 грудня 2018 року заборгованість по заробітній платі за листопад 2018 року складала 1 655 929,88 грн (а.с. 58-81, т. 2).

Відповідно до листка непрацездатності ОСОБА_1 з 03 грудня 2018 року перебував на лікарняному, а з 23 січня 2019 року останньому зазначено стати до роботи (а.с. 235, т. 1).

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ вирішено достроково припинити контракт від 16 січня 2018 року № 48 з ОСОБА_1, директором КП "Білоцерківтепломережа", на підставі підпункту в) пункту 6.6., пункту 6.2. розділу 6 контракту, пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (а.с. 31, т. 1).

Розпорядженням голови Білоцерківської міської ради Київської області Дикого Г. А. від 21 грудня 2018 року № 398-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 21 грудня 2018 року на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України та рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ з підстав, передбачених контрактом (а.с. 26, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області "Білоцерківтепломережа", Білоцерківської міської ради Київської областіпідлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" (203-93-п) контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

Відповідно до пункту 3.3.7. укладеного з позивачем контракту керівник зобов`язаний забезпечувати своєчасне перерахування до бюджету податків та інших обов`язкових платежів, а також своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства.

Згідно з підпунктом в пункту 6.2. розділу 6 контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Білоцерківської міської ради Київської області до закінчення терміну його дії, у разі невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом, а також невиконання підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.

Пунктом 6.6. контракту передбачено, що цей контракт припиняється, у тому числі з ініціативи Білоцерківської міської ради Київської області до закінчення дії контракту за умов, передбачених пунктом 6.2. цього контракту.

У КП "Білоцерківтепломережа" чинним є колективний договір на 2015-2017 роки, в якому пунктами 4.6., 4.7. визначено, що заробітна плата нараховується щомісячно, її розмір і склад, проведені відрахування доводяться до відома працівника. Виплата заробітної плати за другу половину місяця проводиться 7 числа наступного місяця, за першу половину місяця 22 числа (а.с. 149-165, т. 1).

КП "Білоцерківтепломережа" має лише один поточний рахунок, з якого проводиться виплата заробітної плати працівникам підприємства, всі інші рахунки зі спеціальним режимом використання (а.с. 6, т. 2).

На розрахунковий рахунок КП "Білоцерківтепломережа" без спеціального режиму використання, де акумулюються кошти для виплати заробітної плати, ведення господарської діяльності тощо, протягом жовтня 2018 року надійшло коштів у сумі 5 238 779,82 грн, з них витрачено на виплату заробітної плати у жовтні 2018 року 0,00 грн, на сплату податків 2 121,59 грн, на господарські потреби 5 294 926,59 грн, тобто більше коштів, ніж надійшло.

У листопаді 2018 року КП "Білоцерківтепломережа" надійшло коштів 7 073 639,40 грн, з них виплачено на заробітну плату 1 922 000 грн, на сплату податків 1 421 340 грн, на господарські потреби 5 604 190,93 грн. Залишок коштів на поточному рахунку без спеціального режиму використання станом на 30 листопада 2018 року склав 446 107 грн (а.с. 7-57, т. 2).

У листопаді 2018 року фонд заробітної плати КП "Білоцерківтепломережа" склав 5 669 059,86 грн, з них 4 355 950,71 грн заробітна плата, 1 313 109,15 грн податки та збори.

Виплата заробітної плати працівникам КП "Білоцерківтепломережа" за листопада 2018 року була проведена наступним чином: 22 листопада 2018 року виплачено заробітну плату за першу половину місяця у розмірі 1 261 200 грн, по 1 800 грн кожному працівнику без врахування фактично відпрацьованого часу та тарифної ставки, посадового окладу (а.с. 137-144, т. 1).

Таким чином, сума до сплати авансу становила 1 828 080,17 грн, тобто недоплата по заробітній платі за першу половину листопада 2018 року становила 566 880,17 грн.

Заробітна плата за другу половину листопада 2018 року була виплачена трьома частинами, а саме 03 грудня 2018 року, 07 грудня 2018 року та 13 грудня 2018 року. Станом на 08 грудня 2018 року заборгованість по заробітній платі за листопад 2018 року становила 1 655 929,88 грн (а.с. 58-81, т. 2).

Таким чином, апеляційний суд не звернув уваги на те, що на поточний рахунок без спеціального режиму використання КП "Білоцерківтепломережа" надійшло достатньо коштів для виплати заробітної плати за листопад 2018 року у повному обсязі без порушення строків, передбачених законом та колективним договором, проте у вищевказаних розмірах кошти використовувалися підприємством для господарських потреб.

Умови, передбачені контрактом, відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України є самостійною підставою припинення трудового договору. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-86 цс 17.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що позивачем не було забезпечено своєчасну виплату заробітної плати працівникам КП "Білоцерківтепломережа" за листопад 2018 року на загальну суму 1 655 900 грн, чим допущено порушення зазначених умов контракту.

Посилання ОСОБА_1 на непрацездатність у період з 03 грудня 2018 року по 22 січня 2019 року, унаслідок чого відсутня його вина у порушенні строків виплати заробітної плати за листопад 2018 року, на увагу не заслуговують, так як порушення виплати заробітної плати за першу половину листопада 2018 року на суму 566 880 грн 17 коп. відбулося на момент виконання ним своїх посадових обов`язків директора КП "Білоцерківтепломережа", тобто за його безпосереднім керівництвом.

Таким чином, правомірно було припинено контракт з позивачем до закінчення терміну його дії на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки останнім невиконано зобов`язання щодо виплати заробітної плати працівникам.

Проте, суд касаційної інстанції не може залишити у силі рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьої статті 40 КЗпП України).

Розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством (пункт 17 Положення).

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (v009p710-12) зазначено, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до цієї Конвенції (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України (254к/96-ВР) рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абзаци четвертий, п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Аналіз положень частини третьої статті 40 КЗпП України свідчить про те, що закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року (va06p710-19) № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. У цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п`ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули уваги на те, що оскільки позивач звільнений на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а суд першої інстанції встановив факти порушення ОСОБА_1 умов контракту, тому Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для його поновлення на роботі.

Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, у цьому випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності - 23 січня 2019 року.

Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, провадження № 14-670 цс 19.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Ураховуючи, що КП "Білоцерківтепломережа" залучено третьою особою, до якої у силу норм ЦПК України (1618-15) не можуть бути заявлені позовні вимоги, тому Верховний Суд інші питання не вирішує, що не позбавляє позивача права на звернення до суду на загальних підставах.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій і відмову у задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, слід змінити розподіл судових витрат, так як позивач звільнений від сплати судового збору за ці позовні вимоги, тому витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають стягненню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь КП "Білоцерківтепломережа", Білоцерківської міської ради Київської області кожному по 1 536,80 грн.

Суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій і відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, тому слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції на користь КП "Білоцерківтепломережа", Білоцерківської міської ради Київської області кожному по 3 438,94 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області "Білоцерківтепломережа", Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 рокута постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 рокускасувати.

Позов ОСОБА_1 до голови Білоцерківської міської ради Київської області Дикого Геннадія Анатолійовича, Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа - комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Київської області "Білоцерківтепломережа", про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області "Білоцерківтепломережа"відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, з 21 грудня 2018 року на 23 січня 2019 року.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області"Білоцерківтепломережа", Білоцерківської міської ради Київської області кожному по 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", Білоцерківської міської ради Київської області кожному по 3 438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) грн 94 коп.