розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", подану його представником Басуріною Анною Миколаївною, на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. В., Голованя А. М.,

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора, - ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 353 886,55 грн, з яких: тіло кредиту - 340 779,44 грн та 13 107,11 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Позивач зазначив, що 17 вересня 2007 року Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (у подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 28.3/14/07-С, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою 13,6% річних за користування кредитом на строк до 16 вересня 2022 року.

20 травня 2013 року ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "Кредитпромбанк" передав (відступив) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. ПАТ "Дельта Банк" замінив ПАТ "Кредитпромбанк" як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях і до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1134 від 20 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г.). Відповідно до зазначеного договору ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги, зокрема, за вказаним кредитним і забезпечувальним договорами.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором повністю виконав, надавши позичальнику кредит у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, позичальник умови кредитного договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим на 28 липня 2015 року за третьою особою обліковується заборгованість у сумі 353 886,55 грн, з яких: тіло кредиту - 340 779,44 грн, проценти за користування - 13 107,11 грн.

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечено порукою відповідно до укладеного ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 договору поруки № 28.3/14/П01/07-С від 17 вересня 2007 року, згідно з яким останній поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за договором № 28.3/14/07-С від 17 вересня 2007 року. Відповідальність поручителя настає у випадку неналежного виконання боржником зобов`язань за договором.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 28.3/14/07-С від 17 вересня 2007 року у загальному розмірі 353 886,55 грн, з яких: тіло кредиту - 340 779,44 грн, проценти за користування - 13 107,11 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, звернувся до ПАТ "Дельта Банк" із зустрічним позовом про визнання припиненою поруки за договором поруки № 28.3/14/П01/07-С від 17 вересня 2007 року.

Зазначив, що прострочена заборгованість у ОСОБА_2 за кредитним договором № 28.3/14/07-С від 17 вересня 2007 року почала виникати з липня 2013 року. Оскільки банк на час звернення з позовом пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимог до поручителя, враховуючи положення частини четвертої статті 559 ЦК України, вважає, що порука припинена. Крім того, порука припинена і відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, оскільки банком та ОСОБА_2 без згоди поручителя укладено додаткову угоду № 1 від 14 жовтня 2010 року до кредитного договору, якою змінено порядок черговості зарахування коштів, направлених на погашення заборгованості за кредитним договором, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності.

За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати припиненою поруку за договором поруки № 28.3/14/П01/07-С від 17 вересня 2007 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2017 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про визнання поруки припиненою відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ПАТ "Дельта Банк", суд виходив з недоведеності позивачем виконання вимог кредитного договору, за яких у банка виникає право вимоги на дострокове погашення всієї заборгованості за цим договором. Тому звернення позивача з позовом до поручителя про дострокове погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором є передчасним.

Відмова у задоволені зустрічного позову судом першої інстанції обґрунтована відсутністю обставин, що можуть свідчити про припинення поруки. За висновком суду першої інстанції, умови додаткової угоди № 1 до кредитного договору не збільшують обсяг відповідальності поручителя. Крім того, враховуючи строк виконання основного зобов`язання, що визначений кредитним договором, а саме 16 вересня 2022 року, не можна вважати, що порука припинена у зв`язку з пропуском строку на пред`явлення вимоги до поручителя.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2017 року скасовано рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2017 року, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" задоволено, визнано припиненою поруку за договором поруки № 28.3/14/П01/07-С від 17 вересня 2007 року.

Апеляційний суд прийняв рішення про задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на те, що, за висновком суду апеляційної інстанції, укладена банком та боржником за кредитним договором ОСОБА_2 додаткова угода № 1 від 14 жовтня 2010 року до кредитного договору № 28.3/14/07-С від 17 вересня 2007 року без погодження з поручителем ОСОБА_1 може збільшити обсяг відповідальності поручителя. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що ненаправлення банком вимоги боржнику про дострокове погашення заборгованості за кредитом не може обмежити право банку на захист свого права у судовому порядку, оскільки направлення такої вимоги є заходом досудового врегулювання спору, який не є обов`язковим, тому рішення суду першої інстанції у цій частині є незаконним. Однак, враховуючи припинення поруки, позовні вимоги банку до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2017 року ПАТ "Дельта Банк", діючи через представника Бусуріну А. М., звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість у загальному розмірі 353 886,55 грн, з яких: тіло кредиту - 340 779,44 грн, проценти за користування - 13 107,11 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що укладення додаткової угоди № 1 до кредитного договору не може бути підставою для припинення поруки, оскільки вказана угода фактично не змінила черговість погашення зобов`язань позичальника, встановлену у договорі і не суперечить статті 534 ЦК України. Судом апеляційної інстанції не враховано, що викладена у абзаці 2 пункту 1 додаткової угоди умова щодо права банку в односторонньому порядку змінити черговість погашення зобов`язань носить ймовірний характер та не була фактично застосована банком до кредитних взаємовідносин за договором. Також посилається на необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо можливого збільшення загального строку погашення кредиту (пізніше ніж 16 вересня 2022 року) у зв`язку з укладенням цієї додаткової угоди, оскільки банк вже звернувся з позовом у порядку частини другої статті 1050 ЦК України про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитом.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції. Вказує, що умова додаткової угоди № 1 до кредитного договору щодо права банка в односторонньому порядку змінити черговість погашення зобов`язань позичальника за кредитним договором є обтяжуючою умовою відповідальності поручителя, яка останнім не погоджувалась. Банком не доведено, що черговість погашення зобов`язань позичальника за кредитним договором не змінювалось. Станом на момент підготовки заперечень позичальником погашена поточна заборгованість за кредитним договором, прострочена заборгованість відсутня. Банком не дотримано порядок, встановлений кредитним договором, щодо виникнення права вимоги на дострокове повернення усієї суми заборгованості.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 вересня 2007 року ПАТ "Кредитпромбанк" та третьою особою ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 28.3/14/07-С, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою 13,6% річних за користуванням кредитом на строк з 17 вересня 2007 року до 16 вересня 2022 року.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит у розмірі та строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 4.6 кредитного договору № 28.3/14/07-С від 17 вересня 2007 року банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору, а також у разі погіршення його фінансового стану, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування ним, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог - звернути стягнення на предмет застави (іпотеки), що виступає забезпеченням виконання цього договору.

За наявності обставин, визначених п. 4.6 цього договору, банк рекомендованим листом надсилає на адресу позичальника, зазначену в розділі 8 цього договору, письмове повідомлення-вимогу із зазначенням терміну для дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування ним.

У разі невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту та нарахованих процентів, що міститься в письмовому повідомленні- вимозі банку, в термін, визначений таким повідомленням-вимогою, остаточний термін повернення кредиту, визначений п. 1.1 цього договору, змінюється.

Таким терміном вважається термін, визначений банком у письмовому повідомленні-вимозі, при настанні якого позичальник має виконати вимогу банку щодо дострокового повернення кредиту та сплати процентів.

Сторони досягли згоди, що така зміна остаточного терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1 цього договору, яка є наслідком настання обставин, визначених п. 4.6 цього договору, настає без укладення сторонами будь-яких додаткових угод до цього договору.

До кредитного договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 14 жовтня 2010 року. Пунктом 1 додаткової угоди сторони визначили, що при надходженні до банку коштів для погашення заборгованості за кредитним договором та додатковими угодами до нього банк направляє ці кошти на погашення заборгованості у наступній черговості: 1) прострочені проценти за користування кредитами; 2) прострочена до повернення сума кредитів; 3) строкові проценти за користування кредитами; 4) строкова заборгованість за кредитами; 5) пеня за несплату в строк процентів за користування кредитами; 6) пеня за неповернення в строк суми кредитів; 7) штрафи, передбачені кредитним договором.

При цьому банк має право в односторонньому порядку змінити черговість погашення боргових зобов`язань за кредитним договором та усіма додатковими угодами до нього, визначену цим пунктом.

20 травня 2013 року ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "Кредитпромбанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Внаслідок таких дій ПАТ "Дельта Банк" замінює ПАТ "Кредитпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "Кредитпромбанк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1134 від 20 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г.).

Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечено порукою, що підтверджується укладеним ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 договором поруки від 17 вересня 2007 року № 28.3/14/П01/07.

Відповідно до пункту 1.3 договору поруки поручитель бере на себе зобов`язання відповідати перед банком у тому ж обсязі і на тих же умовах, та в ті ж строки, що і позичальник. Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за платежами, що передбачені кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку, не пізніше наступного робочого дня після отримання такого письмового повідомлення, погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість за позичальника за кредитним договором. Відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором (пункт 2.2 договору поруки).

26 серпня 2015 року банк направив поручителю лист №31.4-08/9377/15, у якому повідомив, що позичальник за кредитним договором № 28.3/14/07-С ОСОБА_2 неналежно виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 1 880,85 доларів США. Враховуючи викладене, банк вимагає від поручителя погасити прострочену заборгованість і у разі незадоволення такої вимоги - буде вживати заходи з дострокового стягнення всіє суми заборгованості за кредитом у розмірі 16 374,71 доларів США.

Вимога банка не була отримана поручителем.

Матеріали справи не містять доказів направлення банком повідомлення позичальнику щодо зміни терміну виконання зобов`язань за кредитним договором та вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Суди установили, що 17 вересня 2007 року ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 28.3/14/07-С, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою 13,6% річних за користуванням кредитом на строк з 17 вересня 2007 року до 16 вересня 2022 року.

Виконання зобов`язань позичальника за договором кредиту забезпечено порукою, що підтверджується укладеним ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 договором поруки від 17 вересня 2007 року № 28.3/14/П01/07.

Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання поруки припиненою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладена додаткова угода №1 до кредитного договору без згоди поручителя може збільшити обсяг відповідальності поручителя, що у відповідності до частини першої статті 559 ЦК України є підставою для визнання поруки припиненою.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

Відповідно до статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто, закон пов`язує припинення поруки з підстав, визначених частиною першою статті 559 ЦК України, зі зміною основного зобов`язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов`язання, забезпеченого порукою.

Так, зміна умов зобов`язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов`язанням.

Виходячи з результату аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов`язання; а також, якщо такі зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки або зміни ануїтетного платежу (зміни схеми погашення кредиту) в бік збільшення тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій додатковою угодою № 1 від 14 жовтня 2010 року до кредитного договору вирішено питання, що стосувались надходження до банку грошових коштів від позичальника для погашення заборгованості за кредитним договором та направлення цих коштів в односторонньому порядку на погашення зобов`язань за кредитним договором у відповідній черговості. Такі зміни не призвели до збільшення відповідності ні позичальника, ні поручителя.

Висновки апеляційного суду про те, що банк залишив за собою право в односторонньому порядку змінити черговість погашення боргових зобов`язань і може змінити її таким чином, що в першу чергу кошти будуть направлятись на погашення пені та штрафів, встановлених договором, та не будуть направлятись на погашення чергових платежів, а також зважаючи на ризик коливання курсу валют, що може зумовити неналежне виконання зобов`язань позичальника за договором, як наслідок нарахування за прострочення пені та штрафів, що у загальному підсумку може призвести до збільшення строку виконання зобов`язань позичальником та додаткового нарахування процентів за користування кредитними коштами, не ґрунтується на фактичних обставинах справи та базується виключно на припущеннях.

При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на умови додаткової угоди № 1 від 14 жовтня 2010 року до кредитного договору, обсяг відповідальності ні позичальника, ні поручителя не змінився, тому відсутні підстави для визнання поруки припиненою.

Касаційний суд також вважає, помилковим висновок суду апеляційної інстанції про настання права вимоги банку на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

Суди встановили, що строком повернення кредиту, визначеним договором № 28.3/14/07-С від 17 вересня 2007 року, є 16 вересня 2022 року (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.6 кредитного договору банк має право, у разі недотримання позичальником умов цього договору, а також у разі погіршення його фінансового стану, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування ним, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог - звернути стягнення на предмет застави (іпотеки), що виступає забезпеченням виконання цього договору.

У разі невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту та нарахованих процентів, що міститься в письмовому повідомленні вимозі банку, в термін, визначений таким повідомленням-вимогою, остаточний термін повернення кредиту, визначений п.1.1 цього договору, змінюється.

Сторони досягли згоди, що така зміна остаточного терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1 цього договору, яка є наслідком настання обставин, визначених п. 4.6 цього договору, настає без укладання сторонами будь-яких додаткових угод до цього договору.

Таким чином, банком та позичальником у договорі погоджено порядок зміни однієї з основних умов договору, а саме строку повернення всієї заборгованості за кредитом.

Для виникнення у банка права на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором у порядку частини другої статті 1050 ЦК України необхідним є не тільки наявність простроченої заборгованості позичальника, а і вчинення банком заходів, визначених договором, спрямованих на зміну терміну повернення кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у матеріалах справи відсутнє повідомлення позикодавця про термін дострокового повернення кредиту.

Відповідно до частин першої і другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Враховуючи те, що позивачем не доведено обставин зміни умов виконання основного зобов`язання щодо строку його виконання, пред`явлення вимоги до поручителя про дострокове повернення кредиту є передчасним, як правильно встановив суд першої інстанції.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вимога, направлена поручителю, не містить вказівки щодо нового терміну для повного погашення заборгованості за кредитним договором.

Висновок апеляційного суду з приводу того, що направлення повідомлення позичальнику є заходом досудового врегулювання спору, тому не є обов`язком кредитора при зверненні з таким позовом, не відповідає обставинам справи, оскільки сторонами у п. 4.6 кредитного договору встановлено порядок зміни умов договору, а не порядок досудового врегулювання спору.

Враховуючи те, що обставинами справи не підтверджується зміна умов кредитного зобов`язання щодо строку його виконання, пред`явлення такої вимоги до поручителя про дострокове погашення кредиту є передчасним, а посилання поручителя на пропущення банком шестимісячного строку для звернення до нього з такими вимогами як на додаткову підставу припинення поруки - є безпідставним, оскільки такий термін встановлено до 16 вересня 2022 року.

З урахуванням викладено суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення апеляційного суду Кіровоградської області ухвалене з порушенням наведених норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків про припинення поруки та настання права вимоги банку до поручителя про дострокове погашення (стягнення) всієї суми непогашеного кредиту; при цьому суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносини, тому апеляційною інстанцією скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про відповідність закону рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції цією постановою залишає в силі рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 9 лютого 2017 року, яким відмовлено у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, підстави для покладення обов`язку з відшкодування судових витрат (судового збору) на жодну зі сторін цього спору відсутні.