Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 756/11795/19

провадження № 61-532св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі судді Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі ord-ua.com була опублікована стаття під назвою " Погранич ный рай под патронатом Балоги. Эвакуированные деньги Януковича теперь стерегут государственную границу ". Вказана стаття містить неправдиву інформацію негативного характеру стосовно особистості позивача. Автором статті є ОСОБА_2 . В результаті поширення недостовірної інформації завдано шкоди особистим немайновим правам позивача, зокрема йому завдано моральну шкоду, яку оцінено у розмірі 25 000,00 грн. На підставі викладеного позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує право на повагу честі, гідності та ділової репутації позивача поширену в мережі Інтернет інформацію, що міститься в статті " Погранич ный рай под патронатом Балоги. Эвакуированные деньги Януковича теперь стерегут государственную границу "; зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили за власні кошти здійснити спростування недостовірної інформації; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення виявлених в ній недоліків.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року зазначену вище апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з порушенням порядку її подання.

Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції до початку роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суперечить підпункту 15.5 пункту 15 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У січні 2020 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у вищевказаній справі, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до Київського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції неправильно тлумачив підпункт 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України (1618-15) , внаслідок чого виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими заходами та поставленою метою.

На переконання заявника, суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18).

На момент розгляду справи Верховним Судом відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від ОСОБА_2 не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 січня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, витребувано матеріали справи № 756/11795/19 з суду першої інстанції та надано сторонам строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 759/11795/19 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року № 2230/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та матеріали справи № 759/11795/19 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу № 759/11795/19 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ).

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подана до Верховного Суду у січні 2020 року, то вона підлягає розгляду у порядку визначеному в ЦПК України (1618-15) в редакції до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги в межах її вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повернуто, з посиланням на те, що відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , до створення та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи її необхідно було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України (1618-15) від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції, а не безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. В разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо ( 45 рішення ЄСПЛ у справі "Volovik v. Ukraine", від 06 грудня 2007 року, заява № 15123/03).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зазначає, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів ( 47 рішення ЄСПЛ у справі "Diya v. Ukraine" від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) ), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подачі апеляційної скарги через місцевий суд.

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду в передбаченому статтею 355 ЦПК України порядку, оскільки держава не може обмежувати права особи без певної мети.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18). Підстав відступити від такого висновку Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не вбачає, вважаючи, що у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Статтею 263 ЦПК України визначено критерії законності та обґрунтованості судового рішення. Частиною четвертою цієї статті визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги заявника, як такої, що подана з порушенням вимог підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , оскільки заявник при поданні апеляційної скарги діяв відповідно до положень статті 355 ЦПК України.

Частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить вирішити питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.