Звертав увагу на те, що набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно здійснено в позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 04 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. за реєстраційним № 2594.

Посилаючись на те, що відповідачі в добровільному порядку звільнити житловий будинок відмовляються, позивач просив виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з житлового будинку, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до

АБ "Південний" та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів про внесення змін до іпотечного договору, визнання іпотеки припиненою.

Вважав, що договором про внесення змін до іпотечного договору від 07 березня

2007 року було передано в іпотеку позивачу за первісним позовом крім житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами (предмет іпотеки за договором іпотеки від 04 серпня 2006 року) ще й земельну ділянку, загальною площею 0,100 га, з земель житлової та громадської забудови. При цьому ці зміни до договору іпотеки фактично свідчили про укладання окремого договору іпотеки, на укладання якого ОСОБА_1 жодної згоди, як чоловік ОСОБА_2 (іпотекодавця), не надавав.

В свою чергу, договір про внесення змін до договору іпотеки від 01 липня 2009 року змінив розмір основного зобов`язання ОСОБА_2 з 350 000,00 грн на

93 246,00 доларів США, що також відбулося без згоди позивача за зустрічним позовом.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати недійсним договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 04 серпня 2006 року приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. за реєстровим № 2594, укладений 07 березня 2007 року між АБ "Південний" та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 04 серпня 2006 року приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. за реєстровим № 2594, укладений 01 липня 2009 року між АБ "Південний" та ОСОБА_2, а також просив припинити іпотеку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану на підставі іпотечного договору, посвідченого 04 серпня 2006 року приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. за реєстровим № 2594.

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із клопотанням про об`єднання в одне провадження справи за позовом АБ "Південний" до

ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АБ "Південний" та

ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів про внесення змін до іпотечного договору, визнання іпотеки припиненою та справи за її позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н. А., АБ "Південний", третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Лиманського району (Комінтернівського) Одеської області, про визнання неправомірними та скасування рішень про державну реєстрацію.

Клопотання обґрунтовано тим, що в своєму позові ОСОБА_2 оскаржує рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н. А про державну реєстрацію права власності за АБ "Південний" на спірний житловий будинок з господарчими будівлями та спорудам, а також земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .ОСОБА_2 вважала, що справа за її позовом пов`язана зі справою за позовом банку та зустрічним позовом її чоловіка ОСОБА_1, а тому існує необхідність об`єднати зазначені вище справи в одне провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 березня 2018 року об`єднано в одне провадження справу за позовом АБ "Південний" до

ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АБ "Південний" та

ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів про внесення змін до іпотечного договору, визнання іпотеки припиненою з цивільною справою за позовом

ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Іллічової Н. А., АБ "Південний", третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Лиманського району (Комінтернівського) Одеської області, про визнання неправомірними та скасування рішень про державну реєстрацію.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області

від 27 квітня 2018 року первісний позов АБ "Південний" задоволено. Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудам, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що банком правомірно набуто право власності на предмет іпотеки, при цьому матеріалах справи містяться докази направлення банком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог про виселення, які не виконані відповідачами за первісним позовом в добровільному порядку.

Судом першої інстанції також зазначено, що матеріалами справи підтверджено факт звернення позивача за первісним позовом в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" до іпотекодавця ОСОБА_2 з вимогою від 01 березня 2016 року про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, в якій

ОСОБА_2 попереджено про необхідність виконання порушеного зобов`язання в не менш ніж тридцятиденний строк, а також про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Зазначена вимога була відправлена за допомогою кур`єрської доставки та доставлена за адресою іпотекодавця 11 березня 2016 року.

Доводи ОСОБА_2 щодо порушення позивачем за первісним позовом вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" (2759-14) (щодо відправлення рекомендованих листів) та пункту 8.3. іпотечного договору були відхилені судом першої інстанції, оскільки поняття "доставити особисто" в розрізі обміну кореспонденції в рамках іпотечного договору не позбавляло сторону цих правовідносин доручити здійснення такої доставки кур`єром (кур`єрською службою). Тому, існування довідки Товариства з обмеженою відповідальності "Одесекспрес" від 30 червня 2016 року, як документа, що підтверджує наявність факту завершення певного строку в розумінні вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не давало підстав приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Іллічовій Н. А. відмовити позивачу за первісним позовом у реєстрації за останнім права власності на предмет іпотеки.

Доводи ОСОБА_2, викладені в її позовній заяві, щодо проживання у житловому будинку, право власності на який набуто позивачем, неповнолітніх дітей, які також зареєстровані за адресою предмета іпотеки, та важливості цієї обставини в розумінні Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" (2623-15) , також відхилені судом першої інстанції, оскільки спростовуються змістом іпотечного договору. Так, в пункті 5.1.1 іпотечного договору ОСОБА_2, як іпотекодавець, гарантувала позивачу за первісним позовом, що вказаний правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей. Іпотекодавець запевнила позивача, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати іпотекодавець, а також відсутні малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки.

До того ж батько малолітній дітей ОСОБА_1 надав свою згоду на укладання ОСОБА_2 іпотечного договору.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про недійсність договорів про внесення змін до іпотечного договору від 07 березня 2007 року та

від 01 липня 2009 року. Судом відхилено аргументи ОСОБА_1 щодо відсутності його обізнаності про передачу його дружиною в іпотеку земельної ділянки згідно з договором про внесення змін до іпотечного договору від 07 березня 2007 року, а також зміни валюти (суми) зобов`язання згідно з договором про внесення змін до іпотечного договору від 01 липня 2009 року. Так, ОСОБА_1 04 серпня 2006 року надав нотаріально посвідчену згоду на укладання іпотечного договору, якою погодив укладання будь-яких додаткових угод, при цьому виступав поручителем за кредитними зобов`язаннями своєї дружини, тому в повній мірі був обізнаний відносно зміни валюти зобов`язання за договором про іпотечний кредит.

Судом першої інстанції зазначено про безпідставність вимоги ОСОБА_1 про визнання припиненою іпотеки спірного житлового будинку, оскільки стаття 17 Закону України "Про іпотеку" містить виключний перелік підстав для припинення іпотеки, жодна з яких позивачем за зустрічним позовом не доведена.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції беззаперечно встановлено порушення позичальником ОСОБА_2 основного зобов`язання за кредитним договором, направлення банком та отримання позичальником вимоги про усунення порушення основного зобов`язання і можливе стягнення на предмет іпотеки, в разі не усунення порушення, в зазначений у вимозі банку строк, а тому правильним є висновок суду першої інтонації про законність дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про те, щодо договори про внесення змін до іпотечного договору укладені за відсутності його згоди, в той час як банку було відомо, що майно є спільною сумісною власністю подружжя, колегія суддів апеляційного суду відхилила, виходячи з того, що при укладенні ОСОБА_2 іпотечного договору 04 серпня 2006 року ОСОБА_1 надав письмову нотаріально посвідчену згоду на укладення його дружиною іпотечного договору від 04 серпня 2006 року та будь-яких доповнень до нього. При передачі житлового будинку в іпотеку земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, також підлягає передачі в іпотеку, що було вчинено після отримання позичальником державного акта на земельну ділянку. При цьому, ОСОБА_1 не надав жодного доказу щодо виконання позичальником основного зобов`язання.

Аргументи заявника про те, що надані банком державному реєстратору документи для реєстрації права власності не відповідають вимогам законодавства та умовам іпотечного договору, також відхилені апеляційним судом, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами про отримання іпотекодавцем 11 березня 2016 року вимоги банку про усунення порушення основного зобов`язання та залишення вказаної вимоги без задоволення.

Апеляційний суд також відхилив твердження ОСОБА_1 про порушення прав неповнолітніх осіб, які проживають у житловому будинку, на яке звернуто стягнення, оскільки при укладенні договору іпотеки неповнолітні особи у житловому будинку не проживали та не були зареєстровані.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 . Також заявник просить зупинити рішення Комінтернівського районного суду Одеської області

від 27 квітня 2018 року.

Касаційна скарга містить доводи ідентичні доводам зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1, при цьому заявник зазначає, що в своєму зустрічному позові останній звертає увагу саме на відсутність належним чином оформленої згоди ОСОБА_1 на момент укладання оспорюваних ним договорів про внесення змін до іпотечного договору, а не на свою обізнаність чи не обізнаність щодо укладання його дружиною спірних правочинів. Вважає, що посилання судів на договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 було відомо про зміну валюти основного зобов`язання, безпідставними.

Заявник також вважає безпідставними висновки судів про те, що при передачі в іпотеку банку спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 нотаріальна засвідчена згода не вимагалась, оскільки за правилами цивільного законодавства, договір про внесення змін укладається в такий самій формі, що і основний договір. Під час укладання іпотечного договору позивач за зустрічним позовом надавав свою згоду на укладання його дружиною цього правочину, а отже його нотаріально посвідчена згода була потрібна й під час укладання договору про внесення змін до іпотечного договору. Зазначені обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Через наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних ОСОБА_1 договорів про внесення змін до іпотечного договору, заявник вважає, що є підстави для припинення договору іпотеки від 04 серпня 2006 року.

Також заявник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 оскільки рішення про державну реєстрацію права власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку прийняті приватним нотаріусом без належного підтвердження отримання іпотекодержателем досудової вимоги та наявність у ОСОБА_2 можливості врегулювати спір в позасудовому порядку.

У липні 2019 року АБ "Південний" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, в якому зазначає про безпідставність її доводів, законність і обґрунтованість оскаржуваних заявником судових рішень.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів недійсності договорів від 07 березня 2007 року та від 01 липня 2009 року про внесення змін до іпотечного договору

від 04 серпня 2006 року.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 надав нотаріально посвідчену згоду щодо іпотеки та будь-яких додаткових угод в майбутньому. Даючи нотаріально посвідчену згоду на іпотеку житлового будинку, позивач за зустрічним позовом заздалегідь знав, що земельна ділянка буде передана в іпотеку в майбутньому після оформлення державного акта про право власності на землю на ім`я ОСОБА_2, оскільки таку умову містить сам договір іпотеки.

Крім того, як правильно зазначено судами, ОСОБА_1 є поручителем за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 та був обізнаний про зміну валюти зобов`язання.

Також позивач за первісним позовом зазначає, що суди обґрунтовано задовольнили позов банку та відмовили в позові ОСОБА_2, оскільки передбачене іпотечним договором застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку було реалізовано з дотриманням вимог чинного законодавства. Банк звертався з вимогою до боржника від 01 березня 2016 року про необхідність виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк,

ОСОБА_2 попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Зазначена вимога була доставлена іпотекодавцю за допомогою кур`єрської доставки 11 березня 2016 року.

Вважає доводи заявника про порушення банком вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" щодо направлення рекомендованим листом безпідставними. Іпотечним договором передбачено доставку кореспонденції особисто на адресу сторін, що не позбавляє банк права доручити здійснення такої доставки кур`єром. Наявність документа, що підтверджує факт доставки вимоги банку та факт завершення певного строку не давало підстав приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Іллічовій Н. А. відмовити банку у реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У травні 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 передано судді-доповідачу Кривцовій Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу. Зупинено виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області

від 27 квітня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2020 року справупризначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону№ 460-ІХ (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правиламиЦивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 04 серпня 2006 року між АБ "Південний" та

ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 350 000,00 грн, на термін до 02 серпня 2016 року, зі сплатою 13,9 % річних за користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.2. договору про іпотечний кредит грошові кошти надавався позичальнику для придбання житлового будинку, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1, за договором купівлі-продажу від 04 серпня 2006 року.

Згідно з пунктом 3.1. договору про іпотечний кредит виконання позичальником зобов`язань за цим договором (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується іпотекою нерухомого майна житлового призначення, визначеного в пункті 1.2. цього договору та іпотечному договорі; договором поруки.

За змістом пункту 5.1.1. договору про іпотечний кредит позивач за первісним позовом зобов`язався надати позичальнику кредит в порядку і на умовах, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пунктів 5.3.1.- 5.3.2. договору про іпотечний кредит ОСОБА_2 зобов`язалась належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором на цілі, визначені в пункті 1.2. цього договору, а також повернути кредит в сумі, вказаній в пункті 1.1. цього договору, своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом. У випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та на умовах, що визначені в цьому договорі.

В подальшому укладений між банком та ОСОБА_2 договір про іпотечний кредит неодноразово змінювався. Останньою додатковою угодою від 30 квітня

2015 року, укладеною між ОСОБА_2 та АБ "Південний", викладено в новій редакції розділи 1-6 договору про іпотечний кредит.

Додатковою угодою від 30 квітня 2015 року, зокрема, змінено пункт 1.1. договору про іпотечний кредит, відповідно до умов якого, позивач за первісним позовом зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит в розмірі 93 246,00 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути кредит згідно з графіком платежів за договором про іпотечний кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі

Також, судами встановлено, що 04 серпня 2006 року в забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит, між останньою та АБ "Південний" укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . зазначений вище іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. за реєстровим № 2594.

Відповідно до пункту 2 іпотечного договору іпотекою забезпечено виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 04 серпня

2006 року, в тому числі, повернення кредиту в розмірі 350 000,00 грн.

Укладанню іпотечного договору передувало надання ОСОБА_1 згоди на передачу в іпотеку АБ "Південний" його дружиною ОСОБА_2 за ціну та на умовах на її розсуд житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами і земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, набутих відповідачами за первісним позовом в період перебування в зареєстрованому шлюбі, в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором про іпотечний кредит та додаткових угод будь-якого змісту. Зазначена згода посвідчена 04 серпня 2006 року приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. та зареєстрована за реєстровим № 2586.

Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 04 серпня 2006 року приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. за реєстровим № 2588. Предмет іпотеки - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудам, розташований на земельній ділянці площею 0,100 га з цільовим призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що придбана іпотекодавцем ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 04 серпня 2006 року приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. за реєстровим № 2591. Право власності на земельну ділянку виникне у іпотекодавця після державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку. Іпотекодавець зобов`язаний оформити право власності на зазначену вище земельну ділянку шляхом одержання державного акта на право власності на земельну ділянку в строк до 04 листопада 2006 року та укласти з іпотекодержателем договір про внесення змін до цього іпотечного договору, або укласти окремий іпотечний договір, що стосується додання до предмета іпотеки земельної ділянки у місячний термін з моменту держаної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

07 березня 2007 року між ОСОБА_2 та АБ "Південний" укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М., зареєстрований за реєстровим № 310, яким змінено пункт 1.1. іпотечного договору, яким доповнено предмет іпотеки, крім житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, передано земельну ділянку загальною площею 0,100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

01 липня 2009 року між ОСОБА_2 та АБ "Південний" укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Лиманського (Комінтернівського) районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М., зареєстрований за реєстровим № 286), яким змінено зміст зобов`язання іпотекодавця та зазначено, що під зобов`язанням в іпотечному договорі (пункт 2) є зобов`язання іпотекодавця, що випливають з договору про іпотечний кредит, а також з цього договору, в тому числі повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 93 246,00 доларів США на умовах, зазначених в договорі про іпотечний кредит до 02 жовтня 2018 року.

Окремим забезпеченням з виконання ОСОБА_2 умов договору про іпотечний кредит від 04 серпня 2006 року був договір поруки від 04 серпня 2006 року, за умовами якого поручитель ОСОБА_1 зобов`язався відповідати солідарно з позичальником перед банком за зобов`язаннями ОСОБА_2 з виконання договору про іпотечний кредит та додаткових угод до нього, як існуючих на момент укладання цього договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Відповідно до пункту 1.2. договору поруки ОСОБА_1 засвідчив, що з текстом договору про іпотечний кредит ознайомлений, умови договору поруки та договору про іпотечний кредит поручителю зрозумілі.

17 квітня 2014 року між АБ "Південний" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору поруки, якою сторони домовились викласти розділи 1-4 Договору поруки в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки після змін поручитель ОСОБА_1 зобов`язався відповідати перед кредитором за порушення ОСОБА_2 її зобов`язань перед кредитором, що виникли із кредитного договору від 04 серпня

2006 року, додаткової угоди від 19 лютого 2007 року, додаткової угоди від 04 липня 2007 року, додаткової угоди від 24 червня 2009 року, додаткової угоди від 17 квітня 2014 року та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому, згідно з яким кредитор зобов`язується надати ОСОБА_2 кредит в розмірі 93 246,00 доларів США.

Згідно з пунктом 1.2. договору поруки після змін поручитель ознайомлений з умовами договору про іпотечний кредит, на забезпечення виконання якого він укладає цей договір, розуміє всі умови, викладені в цьому договорі та договорі про іпотечний кредит, погоджується з ними.

Відповідно до пункту 1.4. договору поруки після змін сторони досягли згоди відносно розміру зобов`язань, що забезпечується порукою відповідно до цього договору, при цьому поручитель розуміє, що є можливість зміни розміру зобов`язань у випадках передбачених умовами Кредитного договору на розсуд сторін договору про іпотечний кредит та підтверджує, що порукою за цим договором забезпечуються також і зобов`язання, які можуть бути змінені відповідно до умов договору про іпотечний кредит у майбутньому.

За змістом пункту 1.5. договору поруки після змін поручитель дає свою згоду на збільшення розміру зобов`язань та продовження терміну виконання зобов`язань, забезпечених порукою за цим договором, що можуть виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності перед кредитором, у випадку внесення змін та доповнень до договору про іпотечний кредит.

Крім того, судами встановлено, що 01 березня 2016 року АБ "Південний" направив на адресу іпотекодавця ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит. У вимозі банк виклав розрахунок заборгованості за кредитним договором, яка станом на 01 березня 2016 року становила 9 580,90 доларів США. Банк вимагав виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 60 днів з дати направлення вимоги та попередив відповідача за первісним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Зазначена вимога була відправлена за допомогою кур`єрської доставки та доставлена ОСОБА_2 11 березня 2016 року.

У зв`язку з не усуненням порушень умов договору про іпотечний кредит, банк згідно з наявним в іпотечному договорі застереженням в позасудовому порядку зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки: житловий будинок та земельну ділянку, про що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. 12 липня 2016 року прийнято відповідне рішення.

22 червня 2016 року АБ "Південний" направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про виселення, які отримані відповідачами 01 липня 2016 року. Вказані вимоги виконані не були.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (898-15) (абзац другий статті 1 Закону України "Про іпотеку").

Частинами першою та другою статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом визначені два способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

У частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної вище статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Судами встановлено, що в іпотечному договорі від 04 серпня 2006 року, укладеному між сторонами, міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов`язань.

Пунктом 8.3. іпотечного договору передбачено, що будь-які повідомлення, які направляються сторонам одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом на замовлення або доставлені особисто на адресу сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі у редакція, що була чинною на час проведення спірних реєстраційних дій) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нотаріус є державним реєстратором.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення, або особиста доставка на адресу іпотекодавця.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , у редакції, чинній на час проведення спірних реєстраційних дій, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки тільки після направлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення, та не усунення іпотекодавцем порушення у тридцятиденний строк з моменту отримання такої вимоги, а державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, здійснюється державним реєстратором після надання доказів про направлення такої вимоги іпотекодавцю та завершення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою іншого з подружжя.

Укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди іншого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Вказана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України

від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16, підстав для відступу від якої Верховний Суд не вбачає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, підтверджено належне направлення та отримання ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушень та іпотечну вимогу, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 .

Правильним та обґрунтованим є також висновок судів попередній інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, оскільки останній під час укладання договору іпотеки надав свою нотаріально засвідчену згоду на передачу в іпотеку його дружиною нерухомого майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема й земельної ділянки, про що зазначено в договорі іпотеки. Не включення до предмета іпотеки земельної ділянки будо лише питанням часу, яке залежало від отримання ОСОБА_2 правовстановлюючих документів. Ця умова зазначена в іпотечному договорі, зі змістом якого позивач за зустрічним позовом був ознайомлений.

Доводи касаційної скарги про те, що в своєму зустрічному позові ОСОБА_1 звертає увагу саме на відсутність належним чином оформленої його згоди на момент укладання оспорюваних ним договорів про внесення змін до іпотечного договору, а не на свою обізнаність чи не обізнаність щодо укладання його дружиною спірних правочинів, відхиляються Верховним Судом, оскільки вони зводяться до неправильного тлумачення заявником правової природи одностороннього

правочину - згоди на розпорядження спільним майном подружжя. Надавши згоду на передачу в іпотеку банку житлового будинку, позивач за зустрічним позовом надав звою згоду на укладення будь-яких доповнень та змін до цього договору. При цьому, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

ОСОБА_1 не надано доказів виконання основного зобов`язання, надано нотаріальну згоду на укладання договору іпотеки та передачу в іпотеку спільного з ОСОБА_2 нерухомого майна. При цьому, ОСОБА_1 був поручителем за кредитними зобов`язаннями своєї дружини, тому в повній мірі був обізнаний відносно зміни валюти зобов`язання за кредитним договором. Зазначене вище свідчить про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні зустрічного позову.

Що стосується доводів касаційної скарги про неналежне повідомлення банком ОСОБА_2 щодо наявності заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони також є безпідставними, оскільки судами правильно зазначено про належне повідомлення банком боржника шляхом направлення вимоги. Зазначена вимога була відправлена за допомогою кур`єрської доставки та доставлена за адресою іпотекодавця 11 березня 2016 року.

Доводи заявника щодо порушення з боку позивача за первісним позовом вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" (2759-14) та умов іпотечного договору були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Так, судами правильно зазначено, що поняття "доставити особисто" в контексті умов іпотечного договору щодо обміну кореспонденцією, не позбавляла сторону цих правовідносин доручити здійснення доставки іпотечної вимоги кур`єром (кур`єрською службою). Тому існування документа, що підтверджує наявність факту завершення певного строку в розумінні вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не давало підстав приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Іллічовій І. М. відмовити позивачу за первісним позовом у реєстрації за останнім права власності на предмет іпотеки.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, при цьому висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а зводяться лише до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами суду касаційної інстанції.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року зупинено виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження та враховуючи відсутність підстав для його скасування, виконання зазначеного судового рішення підлягає поновленню.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції судові рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Судді:	І. Ю. Гулейков

	О. В. Ступак

	Г. І. Усик